Постанова № 136031059, 27.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/12556/25

н/п 3/953/53/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

представника особи Стрижака С.В.

розглянув матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП)

ВСТАНОВИВ:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи

До суду надійшов указаний адміністративний матеріал.

Суд встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 16.11.2025 серії ЕПР1 № 514542 16.11.2025 о 08:33 год. м. Харків, вул. Соборності України, 277, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху (далі ПДР) відмова особа, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

На відеозаписі WhatsApp 2025-11-18 at 16.50.37.mp4 зафіксовано рух автомобіля ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 (час 08:33 до 08:34), його зупинка. На переднього пасажирському місці знаходився ОСОБА_1 .

На відеозаписах "export-r3gc7.mp4", "export-sfjbc.mp4" зафіксовано спілкування водія з працівниками патрульної поліції. Так, на відеозаписі (час 08:37), інспектор поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність підозри щодо перебування особи у стані наркотичного сп`яніння та про необхідність проїхати до закладу охорони здоров`я. О 08:36 та о 08:37 зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у чіткій та не двозначній формі (вказує: "відмовляюсь"). Поліцейський розяснює права та обов`язки особі (час 08:38). Жодних заперечень та зауважень водія до протоколу про адміністративного правопорушення в самому протоколі не вчинено.

Відповідно до довідки ОСОБА_1 отримував посвідчення водія 20.03.2025.

Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.11.2025 у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 : звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд не проводився.

У рапорті від 16.11.2025 старший лейтенант поліції Олексій Широкоряд доповів, що 16.11.2025 було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 під час спілкування були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, однак водій відмовився.

Процесуальні дії у справі

Суд призначив справу до розгляду.

Від захисника особи надійшли такі клопотання: про виклик в якості свідка працівника патрульної поліції, про залучення до розгляду справи прокурора та про зупинення провадження у справі, яке мотивовано перебування особи на військовій службі.

Клопотання про виклик свідка було задоволено судом і допитано у судовому засіданні 09.04.2026.

Щодо клопотання про зупинення провадження

Чинним законодавством про адміністративні правопорушення передбачено зупинення розгляду справи лише в справах про адміністративні корупційні правопорушення (ч. 4 ст. 277 КУпАП). Тобто положення КУпАП передбачають можливість зупинення провадження у справі, зокрема, у розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення. Водночас щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення не за корупційне правопорушення, а стосовно порушень ПДР, зупинення провадження у яких не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України (ч.1 ст. 271 КУпАП).

ОСОБА_1 залучив до розгляду справи представника адвоката, тобто представлений особою, яка здійснює захист його інтересів у суді (подала клопотання про закриття провадження у справі, визнання недопустимими доказів, дослідження усіх матеріалів тощо). У чому саме полягає неможливість розгляду справи представник особи пояснити не змогла.

Отже, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за участі представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який виклав заперечення щодо незгоди особи зі складеним протоколом.

Щодо клопотання про залучення прокурора до участі у справі

У частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України "Про прокуратуру", ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП "Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення" не включає прокурора до складу учасників цього провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.08.2023 у справі № 208/712/19, на яку посилався представник, ураховуючи наведені положення законодавства вказала, що, розглянувши справу щодо особи без участі прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій діяли в межах вимог КУпАП та інших законів України.

При цьому суд касаційно інстанції також вказав, щоуповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази. У письмових поясненнях заявника і клопотанні захисника про закриття провадження у справі сторона захисту виклала власну позицію про невинуватість особи у вчиненні правопорушення. Як правоохоронний орган, що на етапі досудового провадження виконував функцію сторони обвинувачення, так і сторона захисту обґрунтовували свої позиції виключно у письмових документах, поданих до суду в обсязі, який кожна сторона вважала необхідним та достатнім, і перед судом обидві були в однаковому становищі (п. 30 постанови).

Крім того, у цьому контексті суд враховує висновок Європейського суду з прав людини у рішенні від 16 листопада 2023 року у справі "Фігурка проти України" (Figurka v. Ukraine, заява № 28232/22), який дійшов висновку, що відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови дотримання об`єктивного та суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує ст. 6 Конвенції.

Суд не виконує функцію обвинувачення, а лише перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, поданих органом поліції. Жодних додаткових ді щодо збирання, витребування нових доказів (крім наданих правоохоронним органом) суд не вчиняв.

Отже, на переконання суду, відсутні підстави для залучення прокурора до розгляду у цьому адміністративному провадженні. При цьому суд зазначає, що представник не зазначає, яким чином таке залучення покращить ситуацію особи щодо якої здійснюється розгляд.

27.04.2026 до суду від представника особи також надійшло клопотання представника про закриття провадження у справі, яке мотивовано таким:

- поліцейський не поінформував водія про причину зупинки, а тому всі подальші документи, які складені щодо нього є недопустимими та належними доказами його вини. Посилається на постанову Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17;

- працівником поліції не було названо ознак наркотичного сп`яніння. Посилається на постанову Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 522/19144/16-а.

27.04.2026 у судове засідання з`явився представник особи. Підтримав вимоги клопотання про закриття адміністративного провадження з підстав наведених в клопотанні.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).

Отже, поліцейський відповідно до п. 2розділу І Інструкції вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, 4 розділу І Інструкції.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п. 12 розділу ІІ Інструкції).

При цьому відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння.

Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Тобто з аналізу наведених норм вбачається, що у разі виявлення у особи ознак наркотичного сп`яніння працівник поліції має пред`явити вимогу про проходження огляду, а водій зобов`язаний такий пройти. Відмова ж від такого огляду згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає таку ж відповідальність, як за перебування у стані, зокрема, наркотичного сп`яніння.

З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення від 16.11.2025 серії ЕПР1 № 514542, в якому зафіксовані обставини вчинення правопорушення (зупинки, відмови);

-відеозаписом "WhatsApp Video 2025-11-18 at 16.50.37.mp4", на якому зафіксовано рух транспортного засобу ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 та його зупинка(час 08:32:59 до 08:33:59);

-відеозаписами "export-r3gc7.mp4", "export-sfjbc.mp4", на яких зафіксовано перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, спілкування з патрульним, роз`яснення особі прав та обов`язків, повідомлення особі про наявність ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція пройти огляд в закладі охорони здоров`я та відмова особи від проходження огляду;

-рапортом інспектора поліції від 16.11.2025, в якому відображені обставини події.

Так, на відеозаписі (час 08:37), інспектор поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність підозри щодо перебування особи у стані наркотичного сп`яніння та про необхідність проїхати до закладу охорони здоров`я. О 08:36 та о 08:37 зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у чіткій та не двозначній формі (вказує: "відмовляюсь"). Жодних заперечень та зауважень водія до протоколу про адміністративного правопорушення в самому протоколі не вчинено.

Тобто з дослідженого відео вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про наявність у інспектора поліції підозри щодо вживання ним наркотичних засобів за ознаками, передбаченими п. 3, 4 розділу І Інструкції, необхідність проїхати до закладу охорони здоров`я та, власне, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду.

З наявного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 розумів зміст вимог інспектора щодо наявності у останнього підозри стосовно перебування особи у стані наркотичного сп`яніння та необхідності пройти огляд для підтвердження або ж спростування відповідних обставин, оскільки чітко зазначив про відмову та щодо відповідних наслідків.

Диспозиція норми ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є самостійним складом правопорушення.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, у зокрема рішення у справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), згідно з яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, установлені ПДР, які мають дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин, зокрема, передбачений п. 2.5. ПДР.

Отже, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провина ОСОБА_1 , повністю доведена та підтверджується матеріалами справи.

Щодо зупинки та наведення ознак наркотичного сп`яніння

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складено інспектором саме за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому посилання представника на обставини зупинки, які послугували підставою для такої, визнаються необґрунтованими.

Суд також вважає необґрунтованими посилання представника на недопустимість наявних у справі доказів з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд зазначає, що висновки Верховного Суду, про які йдеться у ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які враховуються судами нижчих інстанцій, то йдеться саме про висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені судом касаційної інстанції у своїх рішеннях.

При цьому згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 17.05.2023 у справі № 753/11421/18, від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21, від 01.08.2024 у справі № 420/9011/20), правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, а не мотиви, з яких виходить суд.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, на яку посилається представник, відсутній загальний висновок щодо застосування доктрини "плодів отруєного дерева" у справах про адміністративні правопорушення стосовно порушень ПДР, як і висновок щодо застосування ст. 130 КУпАП. У вказаній справі суд касаційної інстанції, враховуючи конкретні, встановлені судами попередніх інстанцій, обставини справи (оскаржувалась постанова інспектора поліції про притягнення водія до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, авто водія стояло без фіксації порушень ПДР) погодився з висновком апеляційного суду про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб. Тобто погодився з мотивами суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 не сформульовано жодного висновку про застосування норми ч. 1 ст. 130 КУпАП і не сформульовано загального висновку про застосування доктрини "плодів отруєного дерева" у відповідній категорії спорів, а тому наведена практика не є релевантною до обставин справи, що переглядається. Відповідно, таке посилання визнається необґрунтованим.

З приводу не наведення всіх ознак сп`яніння, то суд зазначає таке.

Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Отже, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.

За таких обставин, суд зазначає, що доводи представника зводяться до процедурного питання не пов`язаного із суттю адміністративного правопорушення (підстави зупинки і відсутності чіткого та повного формулювання ознак). Водночас суд зазначає, що з дослідженого відеозапису чітко вбачається про зазначення патрульним щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння, зокрема вказує на тремтіння пальців рук, а повний перелік наводить у протоколі та акті огляду. Тому посилання представника на формальні порушення не можуть вказувати на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Суд відхиляє посилання представника на постанову Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 522/19144/16-а, оскільки таку до клопотання не долучено, а перевіркою Єдиного державного реєстру судових рішень таку не виявлено.

Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявні порушення ПДР, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме п. 2.5. ПДР та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 , як правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підстави викладеного, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують його відповідальність, характер та ступень суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд уважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Окрім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 9, 27, 33, 36, 40-1, 130, 245, 251, 252, 256, 276, 277, 283 285, 289, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити представнику ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. (отримувач: ГУК Харівськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: оплата штрафу за постановою суду по протоколу про адміністративне правопорушення від 16.11.2025 серії ЕПР1 № 514542 ОСОБА_1 ), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746, ПІБ, ідентифікаційний номер платника судового збору та номер справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст складено 27.04.2026.

Суддя Роман ВІТЮК