Ухвала суду № 136006166, 23.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8856/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у судовому засіданні в залі суду заяву відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року у справі №308/8856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дубровська Олена Миколаївна, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року у справі №308/8856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заяву мотивовано наступним.

Зазначеним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 70 106,99 грн., у тому числі: заборгованості за договором № 2031133781642 від 06.11.2020 в розмірі 17 955,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 2 058,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15 897,00 грн; за договором № 2030023624449 від 26.10.2020 в розмірі 26 505,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням 3 038,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 23 467,00 грн; за договором № 2029621260556 від 22.10.2020 в розмірі 25 646,99 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22 646,99 грн.

Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_3 стало відомо про ухвалене судом рішення про стягнення з неї суми боргу на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» після отримання нею 06 березня 2026 р. постанови приватного виконавця Ярошевського Д.А. про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення боргу на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2025 р. ОСОБА_1 стверджує, що жодних повісток про виклик до суду не отримувала, про розгляд справи не була обізнана, тому і не з`являлась до суду та не висловлювала своєї позиції щодо заявлених позовних вимог. Саме з причини необізнаності про розгляд судового провадження ОСОБА_1 не скористалась правом на правничу допомогу, правом на подання відзиву та обґрунтування своєї позиції.

Також відповідач стверджує, що звертаючись з позовом до суду, позивач неправильно здійснив нарахування відсотків за користування кредитами.

Зокрема за кредитним договором № 2031133781642 від 06.11.2020 відповідно до п.1.2 зазначеного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2100,00 грн.

Згідно з п.1.3 зазначеного договору кредит надається строком на 10 днів з 06.11.2020 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 15.11.2020 року (п.1.4 зазначеного договору). Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається на строк, зазначений у заяві анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та невід`ємною його частиною. Згідно графіку платежів, та умов кредитного договору, заяви -анкети, кредит надано строком на 10 днів. Доказів внесення змін до графіку платежів, зокрема, в частині строку кредитування, укладення додаткових угод, тощо, позивачем не надано. Орієнтовний строк повернення кредиту - 10 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 10днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів у розмірі 420,00 грн (пункт 1.3 договору, розділ 1 анкети заяви). Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 2031133781642 від 06.11.2020 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення сплати на користь позикодавця (кредитора) всіх нарахованих на дату такої сплати процентів. Не заперечується , що відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала будь-які погашення заборгованості, у тому числі нарахованих процентів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 10 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 10 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Виходячи з викладеного, встановивши погодження кредитним договором та графіком платежів строку кредитування на 10 днів, а також умов (пункту 1.3) про продовження строку користування кредитом через сплату позичальником усіх нарахованих відсотків на дату платежу; встановивши відсутність ініціативи позичальника на продовження строку користування кредитом, відсутність сплати будь-яких коштів на погашення заборгованості; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 1.4.2 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у пункті 1.3 та графіку платежів; враховуючи положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", вважає, що позивачем не доведено факту продовження строку кредитування понад 10 днів, який було погоджено у пункті 1.2. та графіку платежів. Таким чином вважає, що обґрунтовано нараховані відсотки за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 06 по 16 листопада 2020 року за фіксованою процентною ставкою 2,0% в день становлять (2100,00 грн х 2,0% х 10 днів) 420,00 грн. Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за договором про надання фінансових послуг № 2031133781642 «Стандартний» від 06 листопада 2020 року заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 420,00 грн. та заборгованість за наданим кредитом 2100, 00 грн, що разом становить 2520,00 грн, а підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.

Щодо договору фінансових послуг № 2030023624449 від 26.10.2020 р. зазначає, що відповідно до п.1.2 зазначеного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3100,00 грн. Згідно з п.1.3 зазначеного договору кредит надається строком на 12 днів 26.10.2020 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.11.2020 року (п.1.4 зазначеного договору). Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається на строк, зазначений у заяві анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та невід`ємною його частиною. Згідно графіку платежів, та умов кредитного договору, заяви-анкети, кредит надано строком на 12 днів. Доказів внесення змін до графіку платежів, зокрема, в частині строку кредитування, укладення додаткових угод, тощо, позивачем не надано. Орієнтовний строк повернення кредиту - 12 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 12днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів у розмірі 744,00 грн (пункт 1.3 договору, розділ 1 анкети заяви). Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 2030023624449 від 26.10.2020 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення сплати на користь позикодавця (кредитора) всіх нарахованих на дату такої сплати процентів. Не заперечується, що відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала будь-які погашення заборгованості, у тому числі нарахованих процентів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 12 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 12 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Виходячи з викладеного, встановивши погодження кредитним договором та графіком платежів строку кредитування на 12 днів, а також умов (пункту 1.3) про продовження строку користування кредитом через сплату позичальником усіх нарахованих відсотків на дату платежу; встановивши відсутність ініціативи позичальника на продовження строку користування кредитом, відсутність сплати будь-яких коштів на погашення заборгованості; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 1.4.2 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у пункті 1.3 та графіку платежів; враховуючи положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", вважає, що позивачем не доведено факту продовження строку кредитування понад 12 днів, який було погоджено у пункті 1.2. та графіку платежів. Таким чином, обґрунтовано нараховані відсотки за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 26 жовтня по 06 листопада 2020 року за фіксованою процентною ставкою 2,0% в день становлять (3100,00 грн х 2,0% х 12 днів) 744,00 грн. Враховуючи викладене вважає,що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за договором про надання фінансових послуг № 2030023624449 «Стандартний» від 26 жовтня по 06 листопада 2020 року заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 744,00 грн. та заборгованість за наданим кредитом 3100, 00 грн, що разом становить 3844,00 грн, а підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.

Щодо договору фінансових послуг № 2029621260556 від 22.10.2020 р. зазначає, що відповідно до п.1.2 зазначеного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн. Згідно з п.1.3 зазначеного договору кредит надається строком на 16 днів з 22.10.2020 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.11.2020 року (п.1.4 зазначеного договору). Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається на строк, зазначений у заяві анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та невід`ємною його частиною. Згідно графіку платежів, та умов кредитного договору, заяви -анкети, кредит надано строком на 16 днів. Доказів внесення змін до графіку платежів, зокрема, в частині строку кредитування, укладення додаткових угод, тощо, позивачем не надано. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів у розмірі 960,00 грн (пункт 1.3 договору, розділ 1 анкети заяви). Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 2029621260556 від 22.10.2020 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення сплати на користь позикодавця (кредитора) всіх нарахованих на дату такої сплати процентів. Не заперечується , що відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала будь-які погашення заборгованості, у тому числі нарахованих процентів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Виходячи з викладеного, встановивши погодження кредитним договором та графіком платежів строку кредитування на 16 днів, а також умов (пункту 1.3) про продовження строку користування кредитом через сплату позичальником усіх нарахованих відсотків на дату платежу; встановивши відсутність ініціативи позичальника на продовження строку користування кредитом, відсутність сплати будь-яких коштів на погашення заборгованості; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 1.4.2 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у пункті 1.3 та графіку платежів; враховуючи положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", вважає, що позивачем не доведено факту продовження строку кредитування понад 16 днів, який було погоджено у пункті 1.2. та графіку платежів. Таким чином, обґрунтовано нараховані відсотки за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 22 жовтня по 06 листопада 2020 року за фіксованою процентною ставкою 2,0% в день становлять (3000,00 грн х 2,0% х 16 днів) 960,00 грн. Враховуючи викладене, на думку відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за договором про надання фінансових послуг № 2029621260556 від 22 жовтня по 06 листопада 2020 року заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 960,00 грн. та заборгованість за наданим кредитом 3000, 00 грн, що разом становить 3960,00 грн. Підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.

Враховуючи викладене, з метою реалізації права на справедливий суд, просить суд скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 листопада 2025 р. та призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.04.2026 постановлено поновити відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2025 у цивільній справі №308/8856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Прийнято заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої дії представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 квітня 2026 року о 11 год. 00 год.

15.04.2026 до суду від позивача ТОВ «Коллект Центр» надійшло заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Позивач у поданих запереченнях вважає заяву відповідача про перегляд заочного рішення безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв. При цьому матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача. Позивач посилається на положення ст. 287, 288 ЦПК України та зазначає, що для скасування заочного рішення необхідна сукупність умов, зокрема поважність причин неявки та наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, чого у заяві відповідача не наведено та не підтверджено належними доказами. Також вказує, що доводи заяви зводяться до незгоди з ухваленим рішенням та розрахунком заборгованості, при цьому відповідачем не надано жодних контрдоказів чи альтернативного розрахунку. Нарахування заборгованості здійснено відповідно до умов укладених кредитних договорів та вимог чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що відповідач мав можливість ознайомитися із судовим рішенням, зокрема через ЄДРСР, а також отримувати інформацію про розгляд справи, у тому числі засобами електронних сервісів. З огляду на викладене, позивач просить залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, а заочне рішення без змін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні підтримали подану заяву, просили скасувати заочне рішення. Підтримали позицію, викладену у заяві про перегляд заочного рішення, про те, що позивачем здійснено нарахування відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні.

Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, вивчивши матеріали справи, в межах якої подано таку заяву, приходить до наступного висновку.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2025 у цивільній справі №308/8856/25 позовну заяву задоволено, стягнено з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 70 106,99 (сімдесят тисяч сто шість гривень 99 копійок) грн., у тому числі: заборгованості за договором № 2031133781642 від 06.11.2020 в розмірі 17 955,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) 2 058,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15 897,00 грн; за договором № 2030023624449 від 26.10.2020 в розмірі 26 505,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) 3 038,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 23 467,00 грн; за договором № 2029621260556 від 22.10.2020 в розмірі 25 646,99 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) 3 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22 646,99 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Частиною 1 статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути скасоване судом, що його ухвалив, лише при сукупності таких умов: 1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, 2) не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і 3) докази, на які посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Щодо перших двох умов, то їх аналіз свідчить про те, що підставою для скасування заочного рішення є необізнаність відповідача про розгляд справи в суді, оскільки позовна заява не надходила, та відповідно неможливість подання відзиву на позовну заяву.

Третю умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, оскільки згідно з довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 03.07.2025 №1300/03.4-06 повідомлено, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На вказану поштову адресу також надсилалась кореспонденція судом, яка поверталась до суду через відсутність адресата, закінчення терміну зберігання (поштові відправлення 0610268541970).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну зареєстровану адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №910/16033/20,від 20.07.2021у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Докази надсилання документів у матеріалах справи наявні, такі не вручені за вказаних причини, особа вважається повідомленою про розгляд справи судом згідно з вимогами ЦПК України, за змістом рішення суду від 18.11.2025 вказано про неодноразову неявку відповідача, належне його повідомлення про розгляд справи судом, однак такий повторно не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки не повідомив суд.

На доведення вимог заявника до заяви про перегляд заочного рішення не подано належним і допустимих доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, окрім заперечень, а на підставі наявних у справі доказів доводи заявника не знаходять свого підтвердження, при ухваленні заочного рішення судом було надано їм належну правову оцінку.

Так, за змістом рішення судом було досліджено укладені між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 договори про споживчий кредит № 2031133781642 від 06.11.2020, № 2030023624449 від 26.10.2020, № 2029621260556 від 22.10.2020; встановлено підтвердженість матеріалами справи переходу прав вимоги за вказаними кредитними договорами від Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», після цього від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Судом під час ухвалення заочного рішення здійснювалася перевірка нарахування відсотків за користування кредитом за договорами про споживчий кредит № 2031133781642 від 06.11.2020, № 2030023624449 від 26.10.2020, № 2029621260556 від 22.10.2020.

Твердження відповідача про нарахування відсотків за користування кредитними коштами за межами строків кредитування: за договором про споживчий кредит № 2031133781642 від 06.11.2020 за межами передбаченого п. 1.3 договору, яким встановлено орієнтовний строк повернення кредиту 10 днів з моменту отримання кредиту; за договором про споживчий кредит № 2030023624449 від 26.10.2020 за межами передбаченого п. 1.3 договору, яким встановлено орієнтовний строк повернення кредиту 12 днів з моменту отримання кредиту; за договором про споживчий кредит № 2029621260556 від 22.10.2020 за межами передбаченого п. 1.3 договору, яким встановлено орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту; спростовується положеннями п. 1.2 договорів про споживчий кредит, у яких зазначено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до заяви-анкети до договору № 2031133781642 від 06.11.2020 строк кредитування становить 365 днів, № 2030023624449 від 26.10.2020 365 днів, № 2029621260556 від 22.10.2020 365 днів. У графіках платежів строк кредитування не встановлений.

Суд констатує, що відповідач у заяві про перегляд заочного рішення ототожнює поняття строк надання кредиту, який передбачений п. 1.2 договорів, та передбачений п. 1.3 договорів орієнтовний строк повернення кредиту, які, як вбачається зі аналізу договорів, не є тотожними.

Позивачем проведено нарахування відсотків за користування кредитними коштами у межах строків дії договору, встановлених п. 1.2 договорів про споживчий кредит, а також 365-денного строку, передбаченого у заявах-анкетах, які є невід`ємними частинами кредитних договорів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Водночас, відповідно до ст. 285, 288 ЦПК України, крім поважності неотримання позовної заяви, що нічим не підтверджено, посилання на неналежні докази, відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та надати такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку.

На необхідність з`ясування наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення неодноразово звертав увагу Верховний Суд України в "Узагальненнях судової практики щодо ухвалення та перегляду судами заочних рішень", зазначаючи, що у зв`язку з практикою скасування заочного рішення без з`ясування, чи є у відповідачів докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в результаті нове ухвалене рішення після скасування заочного рішення є аналогічним. А тому, Верховний Суд України наголошує, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Аналогічна позиція викладена у роз`ясненнях Верховного Суду України (лист від 01 травня 2007 року «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах»), де, окрім вказаного, зазначено, що заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України». Зокрема, у п. 46 рішення вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Таким чином, заявником не надано нових належних і допустимих доказів, які не були предметом дослідження суду під час ухвалення заочного рішення та які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи. Доводи заяви фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням та переоцінки доказів, яким судом уже надано правову оцінку. Посилання відповідача на обставини, пов`язані з нарахуванням відсотків за кредитними договорами, обґрунтовано неправильним тлумаченням їх умов і не спростовує висновків суду, викладених у заочному рішенні.

Окрім того, відповідачем не надано доказів поважності причин неявки у судове засідання та неподання відзиву на позов, а також не наведено конкретних обставин чи доказів, які б могли зумовити ухвалення іншого за змістом судового рішення. Обґрунтування заяви зводиться виключно до незгоди з прийнятим судом рішенням по суті спору.

Враховуючи, що підставами для скасування заочного рішення є одночасна наявність обставин, передбачених процесуальним законом, а саме поважність причин неявки відповідача та подання доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, і такі обставини у сукупності відсутні, суд не вбачає правових підстав для скасування заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 284-288 ЦПК України,

постановив:

заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року у справі №308/8856/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка