Рішення № 136006167, 20.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2044/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Бєліков К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 від імен якого діє адвокат Британ Марія Романівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 Адреса: АДРЕСА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025),-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 20.04.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.04.2026.

Ухвалою судді від 11.02.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025 та у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від представника позивача надійшла заява від 20.02.2026.

Ухвалою судді від 26.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

В обґрунтування позову зазначено, що: 21.01.2026 року ОСОБА_1 було заблоковано банківські рахунки. Від АТ КБ «Приватбанк» йому стало відомо, що блокування рахунків відбулося на підставі Постанови державного виконавця Продан Діани Михайлівни Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.01.2026 ВП № НОМЕР_11, згідно якої накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах.

Звернувшись через свого представника до державного виконавця було отримано інформацію про те, що у провадженні Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_11 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУаАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025, а також копію вказаної постанови.

Представник позивача стверджує, що про існування вказаної Постанови ІНФОРМАЦІЯ_15 Позивач не знав, І як вбачається з її змісту вона не була вручена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності: в графі підпису про отримання проставлено відмітку «відмовився». Позивачу також невідомо загалом про те, що щодо нього ІНФОРМАЦІЯ_1 фіксувались будь-які порушення 05.09.2025 року, протоколу про вчинення адміністративного правопорушення йому для ознайомлення, підписання чи його копію не надавали. Постанова не була вручена йому у строки та в порядку передбаченому ст. 285 КУпАП.

Окрім того, за твердженням адвоката: відповідач не повідомляв Позивача про дату і місце розгляду вказаної адміністративної справи.

У позові вказано на те, що позивачу не відомо чи надсилалась йому Постанова ІНФОРМАЦІЯ_15, разом з тим в будь - якому випадку він позбавлений можливості отримувати будь-яку кореспонденцію, оскільки з 08.09.2025 року мобілізований на військову службу. За умовами служби Позивач є обмеженим у можливості залишати місце служби/військову частину та оперативно отримувати поштову кореспонденцію, брати безпосередню участь в оскарженні, надавати пояснення тощо. Вказане зокрема підтверджується Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.11.2025 року № 10433, довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2026 року № 08/448 (додається). Станом на момент подання цієї позовної заяви інших документів щодо проходження військової служби, в тому числі з інформацією про дату мобілізації, у Позивача немає та наявні у Відповідача. Представником Позивача скеровано адвокатський запит до Відповідача про надання підтверджуючих документів про мобілізацію, відтак додаткові підтверджуючі документи Позивач зможе долучити після їх отримання.

Після зарахування до списків особового складу військової частини Позивач був об`єктивно обмежений у можливості вільного пересування та залишення військової частини без дозволу командування, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду, отримання кореспонденції та реалізацію процесуальних прав у звичайному цивільному порядку.

Зважаючи на вищевказане, Позивач просить суд поновити строк на оскарження Постанови ІНФОРМАЦІЯ_15.

Представник позивача, зазначає, що незаконною є постанова ІНФОРМАЦІЯ_15 з огляду на процесуальні попущення під час розгляду Відповідачем справи про адміністративне правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_15 вбачається, що Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 05.09.2025р. близько 19:35. Вже о 20:00 цього ж дня за інформацією з Постанови ІНФОРМАЦІЯ_15 на виконання обов`язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби Позивач отримав направлення на проходження такого огляду. Оскаржувана Постанова ІНФОРМАЦІЯ_15 при цьому винесена в цей же день, тобто протягом наступних 4 годин неробочого часу 05.09.2025 року.

Представник позивача зазначає, що розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови у такий короткий строк об`єктивно повністю позбавив сторону Позивача від можливості реалізувати вказані вище законні права, а також свідчить, що вказана адміністративна справа була розглянута без належної підготовки та без з`ясування усіх обставин, що мають бути встановленні при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Також, як вказувалось вище, відповідач не повідомив позивача про час і місце розгляду адміністративної справи.

Оскаржувана Постанова ІНФОРМАЦІЯ_15 є незаконною в силу істотних та численних процесуальних порушень, вчинених Відповідачем при її винесенні.

У позовній заяві вказано на те, що позивач заперечує щодо вказаних в Постанові ІНФОРМАЦІЯ_15 обставин, зокрема щодо його відмови від проходження медичного огляду. Обставини вказані в Постанові ІНФОРМАЦІЯ_15 спростовуються окрім тверджень Позивача фактом наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_16» інформації щодо Позивача про дату Постанови ВЛК про проходження медичного огляду - 05.09.2025 року, та наявності висновку «Придатний».

Вказане підтверджується інформацією із застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_17», скрін якого (акт огляду) додається до цієї позовної заяви. Вказана Постанова ВЛК Позивачу не вручалась, відтак станом на момент подання цієї позовної заяви у Позивача відсутня можливість її долучили, ця постанова ВЛК знаходиться у Відповідача. Разом з тим Представником Позивача скеровано адвокатський запит до Відповідача про надання вказаного документа, відтак Позивач зможе долучити її після отримання.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 8, 288, 289 КУпАП, ст. 4, 6, 17, 25, 160 КАС України: позивач просить суд: поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.З ст. 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025; визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , щодо якого винесена оскаржена постанова ІНФОРМАЦІЯ_15 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення; розглянути клопотання про витребування доказів, долучене до цієї позовної заяви; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Представником позивача 20.02.2026 подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУаАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025, прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у справі, оскільки. Зазначає, що позивач з 08.09.2025 проходить військову службу, що підтверджується копією військового квитка а отже об`єктивно обмежений у можливості своєчасно отримувати цивільну кореспонденцію за місцем проживання та оперативно вчиняти дії для захисту своїх прав; 05.09.2025 року, позивачу не було відомо про складання відносно нього протоколу він його не отримував, йому не роз`яснювалися права та обов`язки згідно ст. 268 КУпАП, не пропонувалося надати пояснення по суті та/або зауваження до протоколу, не повідомляли про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення; йому не надано примірник, копію протоколу; у Позивача не було підстав вважати, що в його діях міг бути склад правопорушення, оскільки він пройшов ВЛК, за результатами якої 05.09.2025 року, безпосередньо в цей же день, його було визнано «придатним», що підтверджується інформацією в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_16».

У клопотанні вказано, що усі записи «відмовився» щодо Позивача в копії отриманого протоколу не відповідають дійсності.

Представник позивача зазначає, що фактично про існування постанови Позивач дізнався лише 21.01.2026 через арешт банківських рахунків, а 22.01.2026 отримав копію оскаржуваної постанови від державного виконавця. Після цього без зволікань залучивши адвоката подав позов 31.01.2026, тобто у максимально стислий проміжок часу протягом 10 днів після отримання інформації та копії постанови, що підтверджує добросовісність та відсутність пасивної поведінки Позивача.

При цьому у клопотанні про поновлення строків зазначено, що: позивача скеровано 29.01.2026 року адвокатські запити. Представником позивача було подано позовну заяву не очікуючи відведеного строку на отримання відповіді на такі запити, оскільки така затримка могла б свідчити про зволікання та недобросовісність. Однак станом на день звернення цього Клопотання, а саме 20.02.2026р., відповіді на адвокатські запити досі не надійшли представнику позивача, крім відповіді Відповідача, згідно якої останній надав копію Протоколу про адміністративне правопорушення складене щодо Позивача, Копію оскаржуваної постанови та Копію супровідного листа № 20108 від 27.11.2025 року про направлення постанови до ДВС (долучаються до цієї заяви).

У зв`язку із наведеним, позивач просить суд, якщо долучені докази на думку суду таки не обґрунтовують поважність пропуску строку на оскарження постанови, з метою не допущення обмеження в праві на судовий захист особи, яка здійснює надважливий конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, безпосередньо ризикуючи своїм життям і здоров`ям захищає свою державу від збройної агресії рф, розглянути подане Клопотання про витребування доказів від 20.02.2026 року та задовольнити його.

Представником позивача 20.02.2026 подано клопотання про витребування доказі, де вказує на те, що представником Позивача адвокатом Британ Марією Романівною до моменту подання цього клопотання, а саме 29.01.2026 року надіслано адвокатські запити про витребування копій документів та інформації, які можуть бути доказами в цій справі до: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 військова частина НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 .

Представник позивача звертає увагу на те, що позовну заяву подано до суду 31.01.2026 року, тобто у межах 10 днів від моменту, коли позивачу стало відомо про арешт рахунків та було фактично отримано відомості та копію оскаржуваної постанови відповідача. Разом з тим, норми КАС України зобов`язують Клопотання про витребування доказів подавати одночасно із позовною заявою. З огляду на вказані вище мотиви Клопотання було подане до моменту отримання відповідей.

У клопотанні зазначено, що адвокатські запити отримано відповідачем, та що станом на 20.02.2026 року представник Позивача отримала відповідь лише від ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь додається), однак що у наданні частини інформації представнику було відмовлено.

Представник позивача просить: поновити строк на подачу Клопотання про витребування доказів; витребувати наступні докази:

В ІНФОРМАЦІЯ_1 (Адреса: АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ): Копії матеріалів адміністративної справи щодо притягнення Позивача до відповідальності згідно постанови про адміністративне правопорушення № 2375-1 від 05.09.2025р.: повідомлення про час і місце розгляду адміністративної справи, копії пояснень тощо; Копію направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, від 05.09.2025р. виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію журналу реєстрації (реєстру) направлень на ВЛК за 05.09.2025 щодо ОСОБА_1 . Інформацію та копії документів, якими зафіксовано відмову ОСОБА_1 від підписання (отримання) направлення від 05.09.2025р. на проходження медичного огляду, а також відмови від проходження ВЛК; Копію постанови ВЛК щодо ОСОБА_1 від 05.09.2025 висновок, якої із результатом «Придатний», внесено до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних «ІНФОРМАЦІЯ_16»; Копії документів, що підтверджують призов на військову службу та направлення ОСОБА_1 до місця проходження військової служби зокрема: копію наказу про призову на військову службу, направлення до військової частини / навчального центру та копію наказу (витягу з наказу) про мобілізацію та зарахування ОСОБА_1 списків військової частини.

В ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) (Адреса: АДРЕСА_2 ; Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ): Копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 ; Інформацію чи мав ОСОБА_1 в період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 право самостійно, вільно та без обмежень залишати розташування військової частини? Інформацію чи надавались ОСОБА_1 в період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 будь-які дозволи (у тому числі усні) на залишення розташування військової частини та/або чи надавалася йому будь-яка відпустка, а у разі їх наявності - надати копії відповідних наказів, рапортів, журналів або інших документів, що це підтверджують..

У Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України (Адреса: АДРЕСА_3 ; Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ): Копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_2 ; Інформацію чи мав ОСОБА_1 в період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 право самостійно, вільно та без обмежень залишати розташування військової частини? Інформацію чи надавались ОСОБА_1 в період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 будь-які дозволи (у тому числі усні) на залишення розташування військової частини та/або чи надавалася йому будь-яка відпустка, а у разі їх наявності - надати копії відповідних наказів, рапортів, журналів або інших документів, що це підтверджують..

У заяві про усунення недоліків від 23.02.2026 представник позивача зазначає, що: 18.02.2026 року представник Позивача отримала від Відповідача відповідь на вказаний у позовній заяві адвокатський запит - лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2026 року № 6/1848, до якого Відповідач долучив копію Протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КупАП від 05.09.2025 року, Копію оскаржуваної постанови та Копію супровідного листа № 20108 від 27.11.2025 року про направлення постанови до ДВС; записи «відмовився» щодо Позивача в копії отриманого протоколу не відповідають дійсності.

05.09.2025 року позивачу не було відомо про те, що відповідачем фіксується відносно нього адміністративне правопорушення та складається запитуваний судом протокол; позивач не отримував для ознайомлення протокол, йому не роз`яснювалися права та обов`язки згідно ст. 268 КУпАП, не пропонувалося надати пояснення по суті та/або зауваження до протоколу, не повідомляли про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення; йому не надано примірник, копію протоколу.

Представник позивача зазначає, що у позивача не було підстав вважати, що в його діях міг бути склад правопорушення, оскільки він пройшов ВЛК, за результатами якої 05.09.2025 року, безпосередньо в цей же день, його було визнано «придатним», що підтверджується інформацією в реєстрі «ІНФОРМАЦІЯ_16» (Акт огляду інформації у електронній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_17» долучено до позовної заяви) та записом у військовий квиток Позивача (копія долучена до цієї заяви.)

При цьому представник позивача зазначає, що ні в протоколі ні в оскаржуваній постанові немає даних про свідків вчинення порушення, ні відмов позивача від підписання чи отримання протоколу, дані про його «відмову» у вказаних документах є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача зазначає, що ці обставини підтверджують поважність пропуску строку на оскарження.

Представник позивача наголошує на тому, що 22.01.2026 року представник Позивача отримав від державного виконавця копію оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_15, після чого з метою дотримання добросовісності без зволікань було підготовлено позовну заяву. Останню подано до суду 31.01.2026 року, тобто у межах 10 днів від моменту, коли Позивачу стало відомо про арешт рахунків та було фактично отримано відомості та копію оскаржуваної постанови Відповідача.

При цьому до заяві про усунення недоліків, на підтвердження об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, подано копію військового квитка військовослужбовця з відміткою про початок проходження військової служби з 08.09.2025 року та зазначено, що із вказаної дати позивач об`єктивно обмежений у можливості своєчасно отримувати цивільну кореспонденцію за місцем проживання та оперативно вчиняти дії для захисту своїх прав.

Представник позивача зазначає, що з огляду на військову службу, Позивач з незалежних від власної волі обставин позбавлений можливості самостійно отримати інші докази. Разом з тим, як вказувалось у позовній заяві, представником Позивача скеровано 29.01.2026 року адвокатські запити. Представником позивача було подано позовну заяву не очікуючи відведеного строку на отримання відповіді на такі запити, оскільки така затримка могла б свідчити про зволікання та недобросовісність.

У заяві про усунення недоліків зазначено, що станом на день звернення цього Клопотання, а саме 20.02.2026р., відповіді на адвокатські запити досі не надійшли представнику позивача, крім відповіді Відповідача, згідно якої останній надав копію Протоколу про адміністративне правопорушення складене щодо Позивача, Копію оскаржуваної постанови та Копію супровідного листа № 20108 від 27.11.2025 року про направлення постанови до ДВС.

Враховуючи викладене вище, відповідно до ст. 8, 288, 289 КУпАП, ст. 4, 6, 17, 25, 121, 160, 169 КАС України представник позивача просить: розглянути Клопотання про поновлення строку від 20.02.2026р.; поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУаАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025; розглянути Клопотання про витребування доказів від 20.02.2026р.; відкрити провадження у справі за поданою позовною заявою; визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУаАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , щодо якого винесена оскаржена постанова ІНФОРМАЦІЯ_15 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на мою, користь Позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

27.02.2026 представником позивача у зв`язку із отриманням частини запитуваних документів, надійшли додаткові пояснення, зокрема вона зазначає, що:

Отримана копія протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КупАП від 05.09.2025 року додатково підтверджує незаконність, необґрунтованість оскаржуваної постанови, що позивач не знав 05.09.2025 про складання відносно нього протоколу, такий він не отримував для ознайомлення, йому не роз`яснювалися права та обов`язки згідно ст. 268 КУпАП, не пропонувалося надати пояснення по суті та/або зауваження до протоколу, не повідомляли йому про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник позивача зазначає, що у протоколі відсутній підпис позивача; відмітки у протоколі «відмовився» не відповідають дійсності, а навіть формальна наявність такої відмітки не спростовує факту неповідомлення про час і місце розгляду та не підтверджує реального забезпечення права на захист.

Представник позивача зазначає, що відповідач допустив грубе порушення процедури розгляду справи, що свідчить про незаконний формальний підхід. Із наданих Відповідачем документів вбачається, що між моментом видачі направлення на проходження ВЛК о 20:00 (дані з оскаржуваної постанови) та призначеним розглядом справи про адміністративне о 20:10 (дані з протоколу) було фактично відведено Відповідачем лише 10 хвилин. Цього часу об`єктивно недостатньо для реалізації прав Позивача, гарантованих ст. 268 КУпАП (ознайомлення з матеріалами, надання пояснень, подання доказів, заявлення клопотань, залучення захисника та правнича допомога тощо).

Представник позивача вважає, що такий проміжок часу ставить під сумнів чи складався взагалі протокол у справі про адміністративне правопорушення до винесення оскаржуваної постанови, адже його технічне оформлення вимагає більше ніж 10 хвилин, при цьому крім оформлення протоколу протягом вказаних 10 хвилин мало відбутись: вручення направлення, відмова від підписання направлення, фіксація відмови від проходження ВЛК, саме оформлення протоколу, надання його на ознайомлення Позивачу, роз`яснення Позивачу змісту ст.63 Конституції України, прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУаАП.

Представник позивача також зазначає, що відповідач, фіксуючи правопорушення, був зобов`язаний належно зібрати та відобразити докази, достатні для встановлення всіх фактичних обставин. Однак ні протокол, ні постанова не містять належної конкретизації, хто саме (яка посадова особа) вручав позивачу направлення на ВЛК, за яких обставин це відбувалося, які саме докази це підтверджують, чи були присутні свідки, а також не наведено інших належних доказів вручення/відмови (розписка, акт, відеофіксація тощо). За відсутності таких даних випливає, що Відповідач фактично не підтвердив ключову для складу правопорушення обставину - належне доведення до відома позивача відповідного направлення та змісту обов`язку, невиконання якого йому інкримінується.

Так, представник позивача просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУаАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , щодо якого винесена оскаржена постанова ІНФОРМАЦІЯ_15 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на мою, користь Позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

До суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому вказано на те, що під час перебування 05.09.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії 05.09.2025 року.

Позивачем було усно висловлено ствердну відмову від проходження військово-лікарської комісії 05.09.2025. У зв`язку з цим, 05.09.2025 було складено протокол та постанову про накладення адміністративного штрафу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає що позивач знав про накладення на нього адміністративного штрафу в момент з 05.09.2025, а тому пропустив строк для оскарження даної постанови.

Позивач стверджує, що при розгляді справи порушено права позивача та в діях позивача відсутній склад порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідач вважає, що такі твердження позивача є хибними.

05.09.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 05.09.2025 р. № 6180, який є додатком до протоколу по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2025 р. № 2375.

Таким чином, в ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до приписів встановлених абз. 12 пункту 9 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_15, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. N 154, вживавлись заходи щодо призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

У відзиві зазначено, що оскільки в відповідності до 1 ч. 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено обов`язковість проходження медичного огляду щодо осіб, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, що кореспондується з приписами абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якого громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15, - дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 були цілком правомірними.

У відзиві вказано, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права про що міститься відповідна відмітка в протоколі. На позивача накладено штраф за вказане порушення в мінімальному розмірі санкції визначеною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 44, 46, 159, 162, 251 КАС України, ІНФОРМАЦІЯ_1 просить суд - - Прийняти законне і обґрунтоване рішення, яким відмовити в задоволенні позову. - Розгляд справи здійснювати без участі представників ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На переконання представника відповідача: позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 44, 46, 159, 162, 251 КАС України, ІНФОРМАЦІЯ_1 просить суд - відмовити в задоволенні позову, розгляд справи здійснювати без участі представників ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також до відзиву додано матеріали адміністративної справи.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де вказано на те, що:

Позиція Відповідача, викладена у відзиві, ґрунтується на припущеннях та формальних відмітках «відмовився», однак не підтверджена належними та допустимими доказами, які Відповідач як суб`єкт владних повноважень мав можливість надати.

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував вручення/ доведення до відома Позивача оскаржуваної постанови у день її винесення або в інший час. Відсутні підпис Позивача про отримання постанови, відсутній акт про відмову від отримання (із зазначенням осіб/свідків), відсутні будь-які інші зовнішні докази ознайомлення Позивача зі змістом постанови. Крім того, Відповідач не подав доказів направлення постанови Позивачу поштою (квитанція, опис вкладення, трек-номер, повідомлення про вручення тощо). Водночас КУпАП прямо передбачає, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ст. 285 КУпАП).

Відповідач у відзиві стверджує, що Позивачу було вручено направлення на ВЛК, а Позивач нібито відмовився від проходження медичного огляду. Водночас Відповідач не надав суду жодного належного доказу, який би підтвердив обставини вручення направлення та фіксації відмови, а саме не зазначив і не підтвердив: - хто конкретно (ПІБ, посада, статус, повноваження) вручав Позивачу направлення на ВЛК; - за яких обставин та в який спосіб зафіксовано «відмову» (чи складався окремий акт/рапорт/службова записка про відмову; чи здійснювалася фіксація у присутності свідків; чи була відеофіксація); - чи були свідки і хто саме вони (контактні/ідентифікаційні дані), попри формальні відмітки «відмовився»; - чи існує журнал/реєстр видачі направлень на ВЛК і який запис щодо Позивача міститься в такому журналі.

При цьому у самому направленні проставлено не підпис Позивача, а текст «відмовився», що не підтверджує ні факту належного вручення, ні належної фіксації відмови (особливо за відсутності будь-яких підтверджуючих документів). Відповідач мав доступні інструменти підтвердження власних доводів, однак не надав суду жодного з таких доказів: журналу реєстрації направлень; акта відмови від отримання направлення; акта/підтвердження відмови від підпису з ідентифікацією свідків; рапорта посадової особи; пояснень свідків; будь-яких записів у внутрішніх облікових документах чи відеофіксації.

Відповідач долучив до відзиву неповну копію "Картки обстеження та медичного огляду", однак при цьому Відповідач не спростував по суті факту, на який посилається Позивач: за даними «ІНФОРМАЦІЯ_16/ІНФОРМАЦІЯ_17» у дату 05.09.2025 відображено результат ВЛК «придатний». Така обставина має істотне значення, оскільки свідчить про виконання Позивачем вимог щодо проходження медичного огляду та спростовує дані, викладені Відповідачем у протоколі та постанові щодо відмови від проходження ВЛК. Як орган, який ініціював провадження і посилається на «відмову», Відповідач мав можливість надати суду медичні матеріали у дозволеному законом обсязі (або належний витяг/довідку), які підтверджували б його твердження. Натомість надані матеріали є фрагментарними та не усувають суперечностей, на які посилається Позивач.

Також у відповіді на відзив вказано на те, що

По-перше, Відповідач не пояснює, яким чином у надзвичайно стислий проміжок часу (фактично 10 хвилин) він міг одночасно: вручити направлення, зафіксувати «відмову», скласти протокол, роз`яснити права, надати можливість подати пояснення/зауваження, повідомити про час і місце розгляду справи, а також здійснити дії, які КУпАП визначає як обов`язкові на стадії підготовки і розгляду.

По-друге, КУпАП гарантує особі, яка притягається до відповідальності, право на захист (ст. 268 КУпАП), включно з правом користуватися правовою допомогою адвоката, подавати докази та клопотання. Відповідач не обґрунтовує, як саме забезпечив Позивачу реальну можливість реалізувати ці права.. Фрази відзиву про те, що Позивачу «роз`яснено дату і час розгляду», є лише твердженнями, які Відповідач не підкріпив жодними доказами, хоча саме він повинен довести правомірність процедури.

По-третє, Відповідач не обґрунтував жодної нагальної необхідності розглядати справу у настільки короткі строки та не пояснив, чому неможливо було забезпечити Позивачу реальний доступ до прав на захист шляхом призначення розгляду в інший час із забезпеченням можливості підготуватися та (за потреби) залучити захисника. Сукупно доводи Відповідача у відзиві не підтверджують правомірності постанови та не спростовують позицію та обставини наведені Позивачем.

На підставі вищевказаного, відповідно до ст. ст. 44, 46, 159, 163, 286 КАС України представник позивача просить суд: доводи та заперечення, викладені у відзиві Відповідача, відхилити як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами; позов задовольнити: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Разом із тим від представника позивача 15.04.2026 надійшла заява про розгляд справу за відсутності Позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Британ Марії Романівни.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом із тим, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи здійснювати без участі представників ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог:Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень, заяв та клопотань не подавав.

Суд дослідивши матеріали справи доходить наступного висновку.

Згідно заяви про усунення недоліків представник позивача зазначає, що: «Позивач просить суд, якщо долучені докази на думку суду таки не обґрунтовують поважність пропуску строку на оскарження постанови, з метою не допущення обмеження в праві на судовий захист особи, яка здійснює надважливий конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, безпосередньо ризикуючи своїм життям і здоров`ям захищає свою державу від збройної агресії рф, розглянути подане Клопотання про витребування доказів від 20.02.2026 року та задовольнити його».

Щодо поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУаАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно вимог частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Судом встановлено, що доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови, як і протоколу відповідачем не надано.

Згідно тверджень позивача, фактично про існування постанови він дізнався лише 21.01.2026 через арешт банківських рахунків, а 22.01.2026 отримав копію оскаржуваної постанови від державного виконавця. Після цього без зволікань залучивши адвоката подав позов 31.01.2026, тобто у максимально стислий проміжок часу протягом 10 днів після отримання інформації та копії постанови, що підтверджує добросовісність та відсутність пасивної поведінки Позивача.

Суд констатує, що твердження позивача (його представника) відповідачем не спростовано, доказів на підтвердження зворотного ним не подано.

Також суд бере до уваги те, що після зарахування до списків особового складу військової частини, з 08.09.2025 року Позивач був об`єктивно обмежений у можливості вільного пересування та залишення військової частини без дозволу командування, що унеможливлювало своєчасне отримання кореспонденції, звернення до суду, та реалізацію процесуальних прав у звичайному цивільному порядку.

З огляду на вказане, суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строків, установлених законом на звернення до адміністративного суду, а тому клопотання представника позивача підлягає задоволення, та відповідно суд доходить висновку про необхідність поновлення цього строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як вбачається з матеріалів справи відносно позивача ОСОБА_1 , складено протокол та винесено постанову за вчинення ним правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП, передбачено відповідальність за: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч.3 вказаної норми відповідальність передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:

громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_15 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до частини 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Згідно матеріалів справи, а саме протоколу №2375 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. від 05.09.2025, вбачається, що 05 вересня 2025 року т.в.о. помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з правової роботи молодший лейтенант ОСОБА_5, керуючись статтею 235 КУпАП, склав протокол про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 05.09.2025 близько 19:35 год. ОСОБА_2 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 в супроводі органів Національної поліції, де 05.09.2025 р. о 19 годині 35 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу передбачену ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобiлiзацiйну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов`язанi, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатностi до вiйськової служб згiдно з рiшенням вiйськово- лiкарської кoмiciї чи вiдповiдного районного (мiського) ІНФОРМАЦІЯ_15, та вимоги ч. 13 ст. 2 Закону України "Про вiйськовий обов`язок i вiйськову службу", яким установлено, що громадяни України, якi перебувають на вiйськовому облiку, зокрема, якi призиваються, направляються або приймаються на вiйськову службу, проходять обов`язковий медичний огляд.

Як зазначено в протоколі, перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин ОСОБА_2 , за рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку виконання вищеназваних обов`язків, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення виданого Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 год. 00 хв. 05.09.2025 р., яке ОСОБА_2 підписати відмовився.

Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_2 проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов`язку не реагував, та виразив категоричну ствердну відмову вiд проходження медичного огляду.

При цьому у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 20:10 год. 05.09.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 кабінет (приймальня), однак у графі підпис вказано «відмовився» , так само і у графі про отримання особою що притягається до адміністративної відповідальності другого примірника протоколу також вказано «відмовився».

У графі «До протоколу додаються» зазначено, що: «копія направлення на проходження ВЛК».

Разом з тим, вказаний протокол містить підписи виключно посадової особи яка його складала.

У протоколі зафіксовано час та дату вчинення правопорушення, а саме 05.09.2025 о 20 год. 00 хв., а розгляд справи призначено на 20:10 год. 05.09.2025.

Згідно постанови №2375-1 по справі про адміністративне правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 05.09.2025, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , постановив накласти на останнього штраф у сумі 17000 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Фабула постанови повністю відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому у постанові вказано на відсутність свідків, що підтверджують факт вчинення правопорушення.

Окрім того, не вказано на жодні докази що свідчать про вчинення правопорушення. Також згідно протоколу про адміністративні правопорушення жодних доказів на підтвердження вчинення правопорушення, окрім копії направлення на проходження ВЛК, також не додано.

Відповідно до супровідного листа за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вказана постанова направлена для примусового стягнення штрафу до Ужгородського ВДВС в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ.

Слід зазначити, що на підтвердження доводів представника відповідача щодо того, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в відповідних графах протоколу, та йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права про що міститься відповідна відмітка в протоколі, жодних доказів не надано.

Окрім того, представник відповідача у відзиві не вказує на те, чи прибув на розгляд справи ОСОБА_1 , та чи направлено йому за його адресою проживання поштовим зв`язком копію протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву окрім вказаних письмових доказів (протоколу, постанови, супровідного листа про направлення постанови для примусового стягнення штрафу) додано картку обстеження та медичного огляду (Додаток 13 до положення) про військово-лікарську експертизу в ЗСУ) позаштатна ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення ступеню придатності до військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , солдата запасу - однак вказаний письмовий доказ поданий у копії та відтворений не повністю, а саме містить п.1-7, та частково 8.

На тому ж аркуші містить копія направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності для проходження військової служби по мобілізації (Додаток 14 Голові позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 ), солдата запасу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , де у графі про одержання вказано час та дату «20 год. 05.09.2025 року» та вказано «відмовився». При цьому жодних підписів посадових осіб, свідків відмови, чи акту про відмову від його підпису відповідачем до суду не надано.

Поряд із цим судом встановлено, що згідно відомостей, що наявні в електронній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_17» - власник аканту ОСОБА_1 (акт огляду проведено адвокатом - представником позивача) згідно постанови ВЛК він придатний, дата ВЛК 05.09.2025, до акту додано скрін фіксацію оглянутих електронних даних.

Суд констатує, що відповідач з приводу вказаних доводів не заперечив, такі не спростовував, не вказує про недопустимість такого доказу.

Таким чином з наведених письмових доказів встановлено, що постанова містить відмітку у графів підпис особи, яка притягується до відповідальності «відмовився». Разом із тим, матеріали справи не містять акту відмови, на підтвердження вказаному або присутність свідків при відмові від підпису оскаржуваної постанови. Позивач заперечує про його обізнаність про дату та час розгляду адміністративної справи щодо нього. Відповідачем у спростування твердження позивача жодних доказів, окрім власне копій протоколу та постанови що є предметом оскарження, супровідного листа яким постанову направлено на примусове стягнення, копії картки медичного обстеження (частково) направлення на медичний огляд ВЛК - надано не було.

При цьому також, як вказано вище, доказів про факт відмови від проходження медичного огляду ВЛК відповідачем також не надано, саме направлення окрім відмітки «відмовився» у графі про отримання жодних підписів не містить ні посадової особи яка його видавала, ні свідків - осіб у присутності яких від його отримання особа відмовилася від його одержання.

Поряд із цим позивачем, надано відомості про проходження ним медичного огляду ВЛК, та визнання його придатним 05.09.2025.

Окрім того, згідно матеріалів справи, а саме військового квитка (копія якого міститься в матеріалах справи) серії НОМЕР_6 від 05.09.2025 ОСОБА_1 , призовною комісією Ужгородського району Закарпатської області зарахований на військову службу, військову присягу прийняв 27.12.2025 в в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок:

від 26.11.2025 №10433 солдат ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі в головному центрі підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_1 ).

від 24 січня 2026 року №08/448 солдат ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_7 з 13 січня 2026 року (по час видачі довідки).

За твердженням позивача постанова відносно нього була винесена без його участі. На підтвердження протилежного належних та допустимих доказів відповідачем суду не надано.

Представником відповідача не надано підтвердження надсилання особі на яку накладено адміністративне стягнення, копії постанови про накладення на нього адміністративного стягнення також.

При цьому, позивачем не заперечується факт перебування його, у день складання протоколу та винесення постанови у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_15 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені ІНФОРМАЦІЯ_15 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_15.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа,яка вчинила адміністративне правопорушення,підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під часі за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення,вчинені до видання цих законів. Закони,які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення,зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону,що діє під часі за місцем розгляду справи про правопорушення.

Матеріали справи не місять доказів як факту відмови від отримання позивачем направлення на проходження медичного огляду так і факту не проходження ним медичного огляду ВЛК. Таких доказів відповідачем до суду надано не було. Також у наданому до суду протоколі про адміністративне правопорушення, що складений відносно ОСОБА_1 , відомості про доручення доказів до такого відступні, при цьому зазначено і про відсутність свідків.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.09.2025 року, винесену відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 , за те, що ним порушено вимогу передбачену ч.1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Вирішуючи вказані вимоги слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_15 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені ІНФОРМАЦІЯ_15 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_15.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 10 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_15;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_15 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_15), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_15 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч.3 вказаної норми: під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_15 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_15 за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_15 громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк…

Для громадян, які самостійно прибули до ІНФОРМАЦІЯ_15 та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до ІНФОРМАЦІЯ_15 встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники ІНФОРМАЦІЯ_15 на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_15, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_15 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктами 68-80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15, та строк завершення медичного огляду.

Виходячи із зазначеного, судом встановлено, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15 направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.

Згідно оскаржуваної постанови, позивач ОСОБА_1 , 05.09.2025 прибув близько 19:35 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в супроводі органів Національної поліції, де 05.09.2025 р. о 19 годині 35 хвилин було встановлено, що ним порушаються ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вимоги ч. 13 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу", був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення №6180 виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 того ж дня, яке він підписати відмовився, на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов`язку не реагував, та виразив категоричну ствердну вимогу від проходження медичного огляду.

Варто зазначити, що додана до відзиву копія направлення на проходження медичного огляду не містить підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а зазначено лише його ім`я та прізвище , та вказано в графі «Одержав 20 год. 05.09.2025 року» - «Відома».

Жодних належних та допустимих доказів відмови останнього від проходження медичного огляду ВЛК в тому числі показів свідків, його письмової відмови, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд бере до уваги, що згідно розширених даних з мобільного додатку "ІНФОРМАЦІЯ_17", скрін - додано до позовної заяви, огляд проведено - 26.01.2026, серед іншого містяться такі дані: категорія обліку «не військовозобов`язаний», підстава зняття чи виключення: військовослужбовці; постанова ВЛК:Придатний; дата ВЛК 05.09.2025; ІНФОРМАЦІЯ_15: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;звання: солдат; ВОС: НОМЕР_12

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, оскільки докази про його відмову від проходження медичного огляду ВЛК відсутні, а згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з мобільного додатку "ІНФОРМАЦІЯ_17" 05.09.2025 пройшов медичний огляд.

Відтак при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не було встановлено всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, при цьому належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення,передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачем не надано, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 року по справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) вказав наступне. Так, згідно ст. 7, 254, 258 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Верховним Судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст.9 Конституції Українитаст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur.Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд звертає увагу на те, що висновок про виявлення факту правопорушення, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є винні дії суб`єкта правопорушення.

При вирішенні справи суд виходить з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності винесення ним оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відносно позивача, а також відповідачем не спростовано доводів позивача, та не надано жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції евинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.

При цьому, у протоколі зазначено, що позивач від отримання протоколу та його підпису відмовився.

З іншого боку, суд зазначає, що у полях щодо свідків відмови позивача від отримання протоколу не зазначено жодної інформації.

Аналогічним чином суб`єктом владних повноважень не надано інших доказів щодо присутності позивача під час складання відповідного протоколу.

Між тим, з оскаржуваної постанови також не вбачається, що позивач був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про відсутність доказів його сповіщення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, згідно п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення перевіряє чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Оскільки доказів відповідачем не надано, показання позивача з приводу конкретних обставин справи, викладених у позовній заяві, не спростовані, суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності події та складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, а саме стягнення із відповідача на користь позивача судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн., а відповідач є суб`єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Згідно доданої до позовної заяви про сплату судового збору, позивачем за звернення із даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (Квитанція ID:2026-1455-5330-1254 від 2026-01-29).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328 грн. (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік").

Згідно з пунктом п`ятим частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - тобто 665,6 грн.

Отже, позивач мав сплатити судовий збір у сумі 665,60 грн. та надати відповідний підтверджуючий документ про його сплату.

Відповідно саме вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

У той же час, слід зазначити, що в разі повернення судового збору, якщо такий був сплачений без подальшого звернення до суду, або був помилково сплачений на рахунок такого суду, такі кошти повертаються відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі Порядок).

Для повернення помилково сплаченого судового збору платнику необхідно звернутись до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) із заявою про отримання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком.

На підставі ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94, 242, 245, 246, 250,255,271,286, 295 КАС України,суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови № 2375-1 від 05.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та поновити строк на оскарження постанови № 2375-1 від 05.09.2025.

Позовну заяву ОСОБА_1 від імен якого діє адвокат Британ Марія Романівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 Адреса: АДРЕСА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2375-1 від 05.09.2025),-задовольнити.

Скасувати постанову № 2375-1 від 05.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , судовий збір за подання позову в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 тел. НОМЕР_8 адреса АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_14 тел. НОМЕР_10 адреса АДРЕСА_6 ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Третя особа: Ужгородський ВДВС в Ужгородському районі ел. пошта info@ug.zk.dvs.gov.ua тел. НОМЕР_13 адреса 88000, Україна, Ужгородський, м. Ужгород, Ш. Петефі, буд. 14 ЄДРПОУ 35045464.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош