Ухвала суду № 136006164, 21.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13443/23

1-кп/308/39/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться матеріали об`єднаного кримінального провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у зв`язку продовженням існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції під час обрання та неодноразового продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В ході попередніх судових засідань, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, прийшли до висновку, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним, у тому числі з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки. Вказав, що встановлені ризики не відпали і не зменшились. Оцінка тривалого розгляду кримінального провадження та тривалого терміну перебування під вартою надавалася неодноразово апеляційним судом і не взято до уваги, оскільки запобіжний захід щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_10 саме у даному кримінальному провадженні, з урахуванням його тривалості та у співвідношені із тяжкістю обвинувачення і складністю кримінального провадження на даний час не виходить за межі розумного строку, кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 просив врахувати, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, обвинуваченому 45 років, відомості, які б свідчили про неможливість його утримання в місцях несвободи, відсутні, останній не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв`язків в місці постійного проживання, розлучений, осіб на утриманні не має, є обвинуваченим у інших особливо тяжких та тяжких злочинах, обвинувальні акти щодо яких розглядаються судами області. Крім того, вказав, що раніше за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 по справі № 303/3224/20 ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вказане покарання ним відбуте, проте останній має судимість за вчинення тяжкого злочину. Крім того, ОСОБА_6 є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях, зокрема у вчинені злочинів передбачених ст..28- ст. 348, ч.4 ст. 296, ч3 ст. 146 КК України, які перебувають на розгляді Свалявського районного суду та Ужгородського міськрайонного суду.

Зазначив, що наразі ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати та виправдовують необхідність продовження ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Зазначені ризики обґрунтовуються тим, що обвинувачений ОСОБА_6 є обвинуваченим у інших особливо тяжких та тяжких злочинах, обвинувальні акти щодо яких розглядаються судами області, не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, ці обставини можуть вказувати на ризик, що ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарань, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватись від суду та намагатись уникнути покарання. Також, оскільки свідки не допитані в кримінальному провадженні, наявні обґрунтовані підстави припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків. Наявні підстави припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого, який набув статусу суб`єкта злочинного впливу та у подальшому поширив такий вплив, на свідків, які утримуються у вищезгаданій установі, їх родичів, у тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань, дачі завідомо неправдивих показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи. Зазначене обґрунтовується тим, що під час проведення слідчих (розшукових) дій на території ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» виявлено та вилучено мобільні телефони, за допомогою яких підозрювані контактували із зовнішнім світом, домовлялись про шляхи постачання заборонених речей, предметів на територію установи. Вказані термінали мобільного зв`язку можуть бути використані і з метою організації незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених по справі. Враховуючи, що ОСОБА_6 вчиняв кримінальні правопорушення, він може продовжити злочинну діяльність, в тому числі вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 прокурор просив врахувати, що обвинуваченому 25 років, відомості, які б свідчили про неможливість його утримання в місцях несвободи, відсутні, останній не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв`язків в місці постійного проживання, не одружений, осіб на утриманні не має. Крім того, ОСОБА_10 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення різних кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 та 186 КК України, востаннє вироком Свалявського районного суду від 23.12.2020 до 4 років позбавлення волі. Вказане покарання ним відбуте, проте останній має судимість за вчинення тяжкого злочину. Окрім цього, перебуваючи в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» останній вчинив кримінальне правопорушення, 11.09.2025 ОСОБА_10 повідомлено про підозру за ч.3 ст. 332 КК України, а в подальшому стосовно останнього скеровано обвинувальний акт до суду для розгляду по суті.

Зазначив, що відповідно до характеристики, наданої керівництвом ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», ОСОБА_10 , раніше судимий, утримується в установі з 26.01.2024 по теперішній час. За час перебування зарекомендував себе наступним чином: до дисциплінарної відповідальності не притягався; не заохочувався. Участі у самодіяльних організаціях не приймає, до праці не залучався. У взаємовідносинах з іншими ув`язненими не конфліктний, підтримує стосунки із ув`язненими негативної спрямованості. По відношенню до представників адміністрації стриманий не завжди. Правила поведінки та розпорядку дня дотримується під наглядом. На оперативно-профілактичному обліку не перебуває.

Зазначив, що наразі ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати та виправдовують необхідність продовження ОСОБА_10 раніше обраного запобіжного заходу, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_10 не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарань, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватись від суду та намагатись уникнути покарання. Також, оскільки свідки не допитані в кримінальному провадженні, наявні обґрунтовані підстави припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків. Під час проведення слідчих (розшукових) дій на території ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» виявлено та вилучено мобільні телефони, за допомогою яких обвинуваченні контактували із зовнішнім світом, домовляючись про шляхи постачання заборонених речей, предметів на територію установи. Вказані термінали мобільного зв`язку можуть бути використані і з метою організації незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених по справі. Наразі, відповідно до інформації ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», обвинувачені по справі утримуються в установі окремо один від одного, окрім ув`язнених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які утримуються спільно в одному камерному приміщенні, що унеможливлює здійснення незаконного впливу один на одного.

Перебуваючи поза межами ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», наявна вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, які утримуються у вищезгаданій установі, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих показань, дачі завідомо неправдивих показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.

Зауважив, що особливо тяжкі злочини, які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , вчиненні на території установи виконання покарань, в умовах ізоляції від суспільства, в період розгляду щодо них інших кримінальних проваджень та відбування покарання. Вказане явно не свідчить про те, що особи, під час перебування у місцях несвободи, зробили для себе належні висновки, стали на шлях виправлення, а тому визначення останнім розміру застав або більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити їх належну процесуальну поведінку із врахуванням тяжкості та обставин вчинення злочинів. Тим більше, вказані особи, відповідно до матеріалів кримінальних проваджень, мають певний статус у злочинному світі та сповідують злодійські традиції.

З огляду на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дієвості кримінального провадження та запобігання передбаченим п. п.1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, фактичні обставини їх вчинення та покарання, яке загрожує, реакцію суспільства та соціальні наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються обвинувачені, з огляду на осіб обвинувачених, прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Також звернув увагу, що апеляційним судом неодноразово перевірялося наявність ризиків та підстав обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_17 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою понад три роки. Не зрозуміло, яким чином доводяться ризики, якщо в кримінальному провадженні відсутні потерпілі та свідки. Зараз у Європейському суді з прав людини було надано державі можливість врегулювання даної ситуації, були витребувані всі документи на обґрунтування тримання під вартою. Державі в особі суду надано можливість усунути порушення.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_13 зазначила, що клопотання є необґрунтованим. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 на запобіжний захід у виді домашнього арешту. В обґрунтування клопотання зазначила, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою.

В майбутньому щодо ОСОБА_10 однозначно не буде обвинувального вироку суду, адже жодного документу, навіть Витягу з ЄРДР матеріали справи не містять, жодних НСРД щодо ОСОБА_10 не здійснювалося в рамках кримінального провадження №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 255-2 КК України, жодного оригіналу документу кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 не містить, тобто тримання під вартою ОСОБА_10 навіть не є прелюдією до завчасного можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі, воно просто є свавільним, деспотичним, незаконним такі докази щодо ОСОБА_10 неможливо досліджувати вони є очевидно недопустимими доказами, виходячи з того, що виділення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_10 в порушення вимог КПК України.

Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 21.06.2023. виділені матеріали кримінального провадження щодо невстановлених осіб, отже дана Постанова від 21.06.2023 року є такою, що винесена не у спосіб та порядку, встановленому КПК України, тому в силу ст.. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, та сформованим плодам докрити «отруйного дерева» всі подальші дії з виконання Постанови прокурора про виділення матеріалів дії та процесуальні документи складені в рамках виділеного з кримінального провадження №12022070000000140 від 03.06.2022 кримінального провадження №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 255-2 КК України, є протиправними, незаконними та підлягають визнанню очевидно недопустимими доказами.

Тому, враховуючи, що Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 21.06.2023. такою, що винесена не у спосіб, визначений КПК України, відповідно досудове розслідування кримінального провадження №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 не могло розпочинатись, прокурор не мав повноважень надати слідчому доручення щодо його проведення та здійснення слідчих дій, в тому числі вручення Повідомлення про підозру від 24.01.2024. ОСОБА_10 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України. Отже, враховуючи вимоги ст. 86, 217 КПК України, однозначно ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного. Вказані вище обставини, вказують на відсутність у ОСОБА_10 відповідного процесуального статусу підозрюваного, а відтак обвинувальний акт складено в кримінальному провадженні відносно особи, яка не набула, в силу положень КПК України, статусу підозрюваної особи КПК України встановлює чіткий порядок отримання статусу обвинуваченого тільки після отримання статусу підозрюваного в установленому законом порядку. Недотримання стороною обвинувачення вимог ч. 3 ст. 217 КПК України, унеможливило початок та проведення досудового розслідування №12023070000000153 від 21.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_10 . І це має правові наслідки - така особа не вважається притягнутою до кримінальної відповідальності. На що вказує і практика Європейського суду з прав людини. Враховуючи, що ОСОБА_10 , не набув статусу підозрюваного, відповідно не набув статусу обвинуваченого, до нього неможливо застосувати будь-який запобіжний захід. Крім того, враховуючи заяву-повідомлення ЄСПЛ від 25.11.2025 за заявою ОСОБА_6 № 31315/25 в ДАНІЙ справі, беручи до уваги тривалий час 2 роки 3 місяці 2 тижні (з 26.01.2024) перебування обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, враховуючи, що хоч останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, вважає, що наявні ризики відносно ОСОБА_10 значно знизилися. Вищевказаним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливо запобігти, шляхом заборони обвинуваченому залишати житло за місцем його проживання та покладення відповідного контролю на органи внутрішніх справ

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 підтримали позицію захисників ОСОБА_18 та ОСОБА_13 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Так, запобіжні заходи загалом, в тому числі тримання під вартою як один з їх видів, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого тощо, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, які передбачені вказаною статтею.

Оцінюючи аргументацію сторін щодо наявності чи відсутності ризиків, які є підставою тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , суд приходить до висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були в основі обрання даного виду запобіжного заходу, не відпали. Так, прокурором доведено щодо продовження існування таких ризиків, як переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується. Колегія судів бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 є обвинуваченим у інших особливо тяжких та тяжких злочинах, обвинувальні акти щодо яких розглядаються судами області, а ці обставини можуть вказувати на ризик, що ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарань, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватись від суду та намагатись уникнути покарання.

Також, оскільки свідки не допитані в кримінальному провадженні, наявні обґрунтовані підстави припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, враховуючи, що обвинувачений обвинувачується у набутті статусу суб`єкта злочинного впливу та в подальшому поширенню такого вплив. Перебуваючи поза межами ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» зможуть підшукувати осіб, які нададуть вигідні для нього неправдиві показання, зможуть продовжувати вчиняти злочинний вплив, зокрема серед осіб, які утримуються під вартою. Враховуючи, що ОСОБА_6 вчиняв кримінальні правопорушення, він може продовжити злочинну діяльність, в тому числі вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_10 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарань, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватись від суду та намагатись уникнути покарання. Також, оскільки свідки не допитані в кримінальному провадженні, наявні обґрунтовані підстави припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків. Перебуваючи поза межами ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» зможе підшукувати осіб, які нададуть вигідні для нього неправдиві показання, зможе продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки він є неодноразово судимим.

При цьому оцінка наявності існування ризиків проводиться у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Така позиція суду базується на основі практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров`я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_10 суд враховує, що такі обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.1 ст.255-2 КК України, та ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.255-1 КК України, що характеризуються значною суспільною небезпечністю та передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше судимий, протягом перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» характеризувався негативно. Колегією суддів також враховано, що обвинувачений має на утриманні двох дітей та матір з інвалідністю.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, протягом перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» характеризувався нейтрально.

Виходячи з сутності обвинувачення, тяжкості покарання, яке загрожуватиме ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у разі визнання їх винними, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні продовжують існувати. Також в ухвалах Закарпатського апеляційного суду, зокрема від 03.07.2024, 04.09.2024, 23.10.2024, 18.12.2024, 17.02.2025, 06.08.2025, 03.11.2025,13.01.2026 колегією суддів апеляційної інстанції підтверджено існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не відпали і продовжують існувати.

Враховуючи викладене, а саме тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, їх суспільну небезпечність, а також виходячи з сукупності обставин, що характеризують особи обвинувачених, суд приходить до переконання, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, наведеним прокурором у клопотанні. Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні. А тому клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Оцінка тривалого розгляду кримінального провадження та тривалого терміну перебування під вартою надавалася неодноразово апеляційним судом. Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_10 саме у даному кримінальному провадженні, з урахуванням його тривалості та у співвідношені із тяжкістю обвинувачення і складністю кримінального провадження, поведінкою учасників кримінального провадження та технічною можливістю забезпечення проведення судових засідань, що на даний час не виходить за межі розумного строку, кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.

Щодо клопотання адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин обвинувачення, зменшення встановлених в провадженні ризиків, що пов`язано з плином досудового розслідування чи судового розгляду.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків були встановлені судом при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначені обставини неодноразово перевірялися під час апеляційного перегляду рішень.

Як підставу для зміни запобіжного заходу захисник покликається на те, що обвинувачений ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого і стосовно нього не може бути застосований будь-який запобіжний захід, через те що постанова про виділення матеріалів кримінального провадження в порушення вимог КПК України. Разом з тим в супереч своїм твердженням, що ОСОБА_10 не є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні просить обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Також як на підставу зміни запобіжного заходу покликається на очевидну недопустимість доказів по справі, що на думку сторони захисту не надає можливості в майбутньому постановлення обвинувального вироку та прийняття заяви ОСОБА_6 проти України в Європейському суді з прав людини.

Разом з тим, твердження сторони захисту про те що ОСОБА_10 не є обвинуваченим спростовується наявним на розгляді в суді обвинувальним актом, оцінку якого було зроблено на підготовчому судовому засіданні, зокрема щодо його відповідності вимогам КПК України та його належного врученню, а оцінка доказам, зокрема їх належності та допустимості буде надано на відповідній стадії судового розгляду. Відомостей про оскарження підозри на досудовому розслідування стороною захисту не надано.

Доводи сторони захисту, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, судом під час розгляду клопотання не встановлені.

Таким чином, наведені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими, об`єктивно існують та можуть бути реалізовані обвинуваченими без застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотань прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених можливо шляхом застосування відносно таких осіб виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 176-178,183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, обвинуваченому ОСОБА_6 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів до 19 червня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, обвинуваченому ОСОБА_10 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів до 19 червня 2026 року включно без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

Повний текст ухвали буде оголошено 24 квітня 2026 року о 16 год. 35 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3