Рішення № 13599821, 25.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/51825.01.11 За позовомПолтавського обласного міжгосподарського виробничого об’єднання по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”

про стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: не з’явились

          від відповідача: Заяц О.В. (довіреність № 13-11-13881 від 09.07.2010).

В судовому засіданні 25 січня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Полтавське обласне міжгосподарське виробниче об’єднання по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” (надалі –відповідач, Банк) про стягнення санкцій за прострочення сплати боргу, а саме 47804,79 грн. пені, втрат від інфляції в сумі 71 020,91,00 грн. та 3% річних в сумі 25406,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання щодо сплати коштів, стягнутих рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 по справі № 25/56.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка, інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, а тому позовні вимоги про стягнення пені, суми інфляції та трьох відсотків річних суперечить вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Ухвалою від 23.12.2010 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.01.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2008 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 55/08-2 (надалі - Договір), за умовами якого вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26152099046001 в філії відповідача грошові кошти в сумі 450 000,00 грн.

Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом м. Києва розглянута справа № 25/56 за позовом Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об’єднання по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” про стягнення заборгованості за Договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 55/08-2 від 11.04.2008. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 по вказаній справі позов задоволений частково: стягнуто з відповідача 465552,38 грн., в тому числі 450000,00 грн. суми депозиту, 13500,00 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 2052,38 грн. Вказане рішення вступило в законну силу, та з його виконання Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження (Постанова від 02.07.2009 міститься у матеріалах справи).

Зважаючи на те, що у справі № 25/56 брали участь ті ж самі сторони, що і в цій справі та її предметом було стягнення заборгованості по тому ж договору рішення у справі № 25/56 має приюдиційне значення для Господарського суду м. Києва під час розгляду цієї справи № 25/518.

Виходячи із змісту позовної заяви, підставою для нарахування пені, інфляційних та 3% річних позивачем визначається факт невиконання відповідачем вказаного вище рішення суду. При цьому позивачем помилково ототожнюється відповідальність за невиконання грошового зобов’язання з відповідальністю за невиконання рішення суду.

Так, у відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

В даному випадку, як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва, та підтверджується матеріалами у цій справі, зобов’язання між позивачем і відповідачем виникли на підставі Договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 55/08-2 від 11.04.2008.

Законодавство не встановлює випадків, за яких зобов’язання щодо сплати суми депозиту, інфляційних та 3% річних виникало б на підставі рішення суду. Рішення господарського суду по своїй суті є актом судового органу, обов’язковим до виконання на всій території України і порядок виконання якого, а також відповідальність за його невиконання встановлена спеціальними актами законодавства, а саме Господарським-процесуальним кодексом України, Законом «Про виконавче провадження», тощо. Вказаними актами не передбачено такої міри відповідальності за невиконання рішення суду як стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

За таких обставин, під час розгляду цієї справи господарським судом досліджуються обставини невиконання відповідачем господарського зобов’язання, що виникло з Договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 55/08-2 від 11.04.2008 та наявність підстав застосування мір відповідальності, встановлених за невиконання такого господарського зобов’язання.

Згідно із п. 2.2 вказаного Договору визначене зобов’язання відповідача після закінчення строку вкладу повернути позивачу суму вкладу на його поточний рахунок.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 було встановлено факт невиконання відповідачем зобов’язання по Договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 55/08-2 від 11.04.2008 щодо повернення суми вкладу в розмірі 450000,000 грн. У зв’язку з цим судом була стягнута вказана сума депозиту з відповідача, а також визнано обґрунтованим нарахування інфляційних та 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання по поверненню депозиту на підставі ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, в зв’язку з тим, що на час винесення рішення у цій справі сума депозиту відповідачем так і не повернута, позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання є обґрунтованими.

Однак в зв’язку з тим, що грошовим зобов’язанням, відповідальність за невиконання якого накладається за ст. 625 ЦК України є саме зобов’язання з повернення депозиту в розмірі 450000,00 грн., суми інфляційних втрат та 3% річних мають нараховуватися саме на таку суму депозиту. Нарахування інфляційних на інфляційні, відсотків на відсотки, та на суми судових витрат законодавством не передбачено.

За таких обставин, за прострочення грошового зобов’язання з повернення депозиту у період з 19.05.2009 по 21.11.2010 стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних в розмірі 60860,22 грн., яка розрахована керуючись Рекомендаціями Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997) наступним чином: 450000,00 грн. заборгованості х 101,1% (індексу інфляції за червень 2009 року) х 99,9% (індексу інфляції за липень 2009 року) х 99,8% (індексу інфляції за серпень 2009 року) х 100,8% (індексу інфляції за вересень 2009 року) х 100,9% (індексу інфляції за жовтень 2009 року) х 101,1% (індексу інфляції за листопад 2009 року) х 100,9% (індексу інфляції за грудень 2009 року) х 101,8% (індексу інфляції за січень 2010 року) х 101,9% (індексу інфляції за лютий 2010 року) х100,9% (індексу інфляції за березень 2010 року) х 99,7% (індексу інфляції за квітень 2010 року) х 99,4% (індексу інфляції за травень 2010 року) х 99,6% (індексу інфляції за червень 2010 року) х 99,8% (індексу інфляції за липень 2010 року) х 101,2% (індексу інфляції за серпень 2010 року) х 102,9% (індексу інфляції за вересень 2010 року) х 100,5% (індексу інфляції за жовтень 2010 року) х 100,3% (індексу інфляції за листопад 2010 року) х 100,3% (індексу інфляції за грудень 2010 року)/ 100 - 450000,00 грн. = 60860,22 грн.

Також за прострочення грошового зобов’язання з повернення депозиту у період з 19.05.2009 по 21.11.2010 стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 21121,29 грн., яка розрахована наступним чином: 450000,00 грн. х 3% річних / 365 днів х 571 день прострочення = 21121,29 грн.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Рішенням Господарського суду м. Києві від 19.05.2009 по справі № 25/56 було встановлено, що Договором № 55/08-2 від 11.04.2008 не визначене право стягувати пеню за невиконання грошового зобов’язання та не визначений розмір пені. З урахуванням чого та враховуючи норми ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»позовні вимоги про стягнення пені визнані необґрунтованими та в їх задоволенні судом відмовлено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 47804,79 грн. за період з 29.05.2009 по 26.11.2009 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 81981,51 грн., в тому числі суми інфляційних в сумі 60860,22 грн. та 3% річних в сумі 21121,29 грн. за період з 19.05.2009 по 21.12.2010.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 954,33 грн. (819,81 грн. державного мита та 134,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Комерційного банку „Надра” (ідентифікаційний код: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артем, буд.15) на користь Полтавського обласного міжгосподарського виробничого об’єднання по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” (ідентифікаційний код 03089348, адреса: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 52, р/р 26008054959700 АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) 81981,51 грн. (вісімдесят одну тисячу дев’ятсот вісімдесят одну гривню 51 копійку) та судові витрати в розмірі 954,33 (дев’ятсот п’ятдесят чотири гривні 33 копійки) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 31.01.2011р