Рішення № 13599827, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/40626.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИТ-ТРАНЗИТ"

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 21 118,90 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача Саманцова Ю.В. предст. (дов. від 20.12.2010р.), Вознюк О.Л. предст.

(дов. від 20.12.2010р.)

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 21 118,90грн.основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань по поставці товару, а також витрат по сплаті державного мита 211,19грн. та витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/406, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.12.2010р.

Ухвалою суду від 22.12.2010р. розгляду справи було відкладено, у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, та з метою витребування неподаних суду документів.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 19.01.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 26.01.2011р. представник позивача надав клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого позивач, крім суми основного боргу в розмірі 21118,90грн., просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання 337,89грн. збитків від інфляції та 218,71грн. 3% річних, а також 1475,00грн. витрат на правову допомогу. До клопотання позивачем додано докази доплати державного мита за збільшені позовні вимоги. Також, представник позивача подав суду на підтвердження понесення витрат на оплату юридичних послуг Договір №ЮП-09/10 від 04.11.2010р., а також платіжні доручення №361 від 09.11.2010р. на суму 1000,00грн. та №16 від 25.01.2011р.

Збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача є: АДРЕСА_1, відповідно, ухвали суду направлені за вказаною адресою, та отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

На замовлення позивача (замовник) щодо придбання ноутбуків, відповідачем (постачальник) було виставлено позивачу на оплату ноутбуків рахунок-фактуру №157 від 03.09.2010р. на суму 21 118,90грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач здійснив 100% оплату даного рахунку-фактури у сумі 21 118,90грн., що підтверджується платіжним дорученням №252 від 06.09.2010р., належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно рахунку-фактури №157 від 03.09.2010р. встановлено, що товар поставляється за фактом надходження коштів на рахунок постачальника.

Враховуючи те, що кошти за товар в сумі 21118,90грн. сплачені позивачем 06.09.2010р., проте станом на 15.09.2010р. відповідач не здійснив поставки визначеного рахунком-фактурою товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою №79/2010 від 15.09.2010р. про повернення сплачених коштів у сумі 21118,90грн., у звязку з непоставкою товару.

Також, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №87/2010 від 15.10.2010р. про повернення коштів у сумі 21118,90грн.

Матеріали справи містять доказ вручення відповідачу лише вимоги №87/2010 від 15.10.2010р., а саме: вхідний реєстраційний номер кореспонденції відповідача - №15.10-01 від 15.10.2010р., скріплений печаткою відповідача.

Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав, товару на суму 21118,90грн. не поставив, кошти в сумі 21118,90грн. позивачу не повернув.

За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 118,90грн. - суму попередньої оплати.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що усні домовленості між позивачем та відповідачем мають цивільно-правову природу договору поставки.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи містять докази звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення передплачених коштів у сумі 21118,90грн., в звязку з непоставкою товару, проте, відповідач відповіді на дану вимогу не надав, у тому числі не запропонував позивачу отримати передплачений товар у визначений термін та час.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 21 118,90грн. суми попередньої оплати вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання зобовязання 337,89грн. збитків від інфляції та 218,71грн. 3% річних.

Вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За усною домовленістю сторонами було встановлено зобовязання відповідача з поставки товару, що не є грошовим зобовязанням. Щодо обовязку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначений обовязок, як відповідальність, виник внаслідок неналежного виконання негрошового зобовязання, і не породжує собою виникнення іншого грошового зобовязання (новація).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 337,89грн. збитків від інфляції та 218,71грн. 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1475,00грн. витрат позивача на правову допомогу, які позивач сплатив за отримані юридичні послуги за Договором №ЮП-09/10 від 04.11.2010р. у сумі 1475,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №361 від 09.11.2010р. та №16 від 25.01.2011р., відтак, позивач фактично поніс додаткові витрати (збитки) на відновлення свого порушеного права.

Позивач обґрунтовує зазначену вимогу, як збитки, понесені позивачем, проте, віднесення до збитків витрат позивача на оплату юридичних послуг суперечить вимогам закону, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться в необхідному звязку із заборгованістю, яка заявлена позивачем до стягнення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 1475,00грн. витрат на правову допомогу (збитків) є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 21 118,90грн. основного боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИТ-ТРАНЗИТ" (м. Київ, вул. Боженка, 11, код ЄДРПОУ 34492678) 21118,90грн. основного боргу, 211,19грн. державного мита, 215,29грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій