Рішення № 13599788, 05.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/15105.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи охорони -ХХІ»

До Приватного підприємства «Парком»

Про стягнення заборгованості у розмірі 117858,31 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Рейзін М.В. –за дов. № б/н від 01.11.2010р.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 117858,31 грн., що виникла у зв’язку з порушенням умов договору поставки матеріалів та на виконання робіт № 10/06-2008 від 21.07.2008р., з яких 88000,00 грн. –основного боргу, 10588,93 грн. –пені, 4531,31 грн. –3% річних, 14757,00 грн. –інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у порушення умов договору відповідач свої зобов’язання не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. було порушено провадження у справі № 49/151 та призначено розгляд справи на 08.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва суду від 08.12.2010 розгляд справи відкладався на 05.01.2011р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Через канцелярію суду представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2010 та відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 05.01.2010 з’явився, надав пояснення по справі та надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 87985,00 грн. –основного боргу, 10588,93 грн. –пені, 4531,31 грн. –3% річних, 14757,00 грн. –інфляційних витрат, крім того покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач в судове засідання 08.12.2010 та 05.01.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи охорони - XXI»(далі - Виконавець) та Приватним підприємством «Парком»(далі - Замовник) було укладено договір поставки матеріалів та виконання робіт № 10/06-2008 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а Виконавець на підставі діючої ліцензії Державного Департаменту пожежної безпеки МНС України серія АВ № 365607 та відповідно до умов даного Договору і проектної документації забезпечує виконання робіт по обладнанню: системою охоронної сигналізації; системою оповіщення про пожежу на об'єкті: «Дитячий садочок в районі житлової забудови по вул. Милославській в Деснянському районі м. Київ»(далі - Об'єкт).

Перелік робіт, які виконує Виконавець: монтаж, пусконалагоджувальні роботи, проведення інструктажу та навчання правилам експлуатації представників Замовника (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що договірна ціна (вартість) визначається і підписуються Сторонами, яка є невід'ємною частиною Договору і включає в себе вартість матеріалів та робіт. Вартість монтажних і пуско-налагоджувальних робіт складає 99390 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20%. Договірна ціна (вартість) робіт по цьому договору може бути динамічна. Остаточна договірна ціна (вартість) робіт визначається після уточнення обсягів фактично виконаних робіт (п. 2.3 Договору).

Згідно до п. 6.4.6 Договору, обов'язок Замовника (Відповідача) своєчасно здійснювати оплату виконаних робіт відповідно до розділу 4 Договору.

Відповідно до п. п. 3.1-3.5 Договору сторони погодили розпочати виконання робіт протягом 2 робочих днів з дня виконання Замовником своїх зобов’язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації і відкриття фінансування - моменту находження оплати за цим Договором на розрахунковий рахунок Виконавця.          

Виконання робіт здійснюється поетапно, з інтервалом у місяць, закінчення кожного етапу робіт (наприкінці місяця) засвідчується підписанням проміжного Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Закінчення повного обсягу робіт від моменту початку робіт за умови надання Замовником повної будівельної готовності об'єкту, проекту, матеріалів та обладнання за умов своєчасного фінансування через 30 робочих днів.

Датою, яка підтверджує закінчення робіт, є дата підписання остаточного двохстороннього Акту приймання-передачі виконаних робіт передбачених цим Договором.

Строки виконання робіт можуть змінюватись при зміні обсягів робіт, настанні умов, які об'єктивно ускладнюють виконання робіт, що підтверджується актом, підписаним Замовником та Виконавцем на момент виникнення обставин. На підставі обґрунтованих причин для зміни строків виконання робіт сторонами укладається додаткова угода про внесення змін до строків виконання робіт.

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 140000,00 грн., які вказані у Актах приймання-передачі виконаних робіт (копії яких містяться в матеріалах справи). Однак, в порушення умов Договору Відповідач свої зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на наступне.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що датою яка підтверджує закінчення робіт, є дата підписання остаточного Акту приймання - передачі виконаних робіт передбаченого Договором. Крім того, вказав, що Акти приймання-передачі виконаних робіт не підписані та не скріплені печаткою Відповідача, а тому не можуть вважатися належними доказами у справі.

Так, умовами Договору, а саме у п. 5.2 передбачено, що Акти приймання-передачі виконаних робіт Виконавець готує і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника. Уповноважений представник Замовника, протягом 2 робочих днів перевіряє відповідність даних, зазначених в акті, фактичним обсягам виконаних робіт, підписує та передає Виконавцю або надає мотивовану письмову відмову від приймання робіт з посиланням на невиконані пункти Договору (п. 5.3 Договору).

Враховуючи п. 5.3 Договору, 14.04.2009р. Позивач направив на адресу Відповідача акти виконаних підрядних робіт, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Однак відповідач залишив їх без належного реагування та мотивованої відповіді.

У разі коли протягом 2 робочих днів після одержання Замовником (Відповідачем) актів приймання-передачі виконаних робіт, останні не будуть підписані Замовником або не повернути Виконавцю (Позивачу) з мотивованою письмовою відмовою - виконані роботи підлягають оплаті за одностороннім актом (п. 5.5 Договору). Крім того, Виконавець (Позивач) має право вимагати прийняття та оплати, належним чином виконаних робіт (п. 6.1.2 Договору).

У позовній заяві Позивач зазначав, що враховуючи положення п. 5.3 Договору, відповідач частково оплатив заборгованість, а саме у розмірі 52000,00 грн. та має заборгованість у розмірі 88000,00 грн.

У судовому засіданні 05.01.2011 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 87985,00 грн, у зв’язку з оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 15,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами підтверджено, що станом на дату винесення рішення відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а тому має заборгованість перед позивачем в розмірі 87985,00 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті отриманих від позивача послуг належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 87985,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 4513,31 грн. - 3% річних, 14757,00 грн. –інфляційних витрат, 10588,00 грн. –пені.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Оскільки відповідач суму основного боргу не сплатив є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 14757,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 7126,79 грн., за розрахунком суду.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% у сумі 4513,31 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 4512,55 грн., за розрахунком суду.

Відповідно до п. 8.3 Договору, за затримку платежів у терміни обумовлені в договорі, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в даний період, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмір 10588,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 9502,38 грн., за розрахунком суду.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

          В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Парком» (03148, м. Київ, вул. Академіка Королева 9-Б, код ЄДРПОУ 24369879, п/р 26009300325101 в КФ КФС «Експобанк» м. Києва МФО 322700), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи охорони - XXI» (01013, Київська область м. Бровари, вул. Кірова 6/29, код ЄДРПОУ 33341573, п/р 26007410693331 в АКБ «Укрсоцбанк» м. Бровари, МФО 321013) 129126,72 грн. заборгованості за договором поставки матеріалів та на виконання робіт № 10/06-2008 від 21.07.2008р., з яких 87985,00 грн. –основного боргу, 4512,55 грн. –3% річних, 7126,79 грн. –інфляційних витрат, 9502,38 грн. –пені, крім того 1095,54 грн. державного мита та 219,48 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 20.01.2011