Рішення № 135985964, 13.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 752/14122/25

Провадження № 2/761/3931/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря - Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про стягнення коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є cтягнення із Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» в рахунок відшкодування збитків, завданих витребуванням майна, на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3141530,41 грн та на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 3141530,41 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Від позивачів до суду надійшла заява, якою усунуто недоліки позовної заяви. Також надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 квітня 2019 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеному між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стали власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000. Відповідно до п. 2.2 Договору купівлі-продажу квартири продаж квартири за домовленістю Сторін вчиняється за ціною в сумі 1601256,00 гривен 00 копійок без ПДВ.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 761/33417/19, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року, частково задоволено позов. Витребувано з чужого незаконного володіння майно, а саме: групу нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000) та визнано право власності на групу нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000) за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

На момент придбання квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000 у АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знали і не могли знати про встановлені судом обставини. При придбанні спірного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли з розумною обачністю, враховували відсутність будь-яких судових спорів щодо майна, запевнення і гарантії продавця, результати перевірки майна нотаріусом, а також покладалася на відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно яких були відсутні будь які речові права третіх осіб на нерухоме майно та їх обтяження. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна і тому внаслідок вилучення за судовим рішенням нерухомого майна, яке було придбано у АТ «Укрсоцбанк», їм завдано збитків.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 1-22/05 від 22 травня 2025 року, ринкова вартість об`єкту нерухомості - групи нежитлових приміщень АДРЕСА_2 , загальною площею 58,0 кв.м., станом на час проведення експертизи становить 6246628,00 гривень.

Отже, із володіння позивачів за рішенням суду було витребувано нерухоме майно, продавець такого майна (відповідач у справі) зобов`язаний відшкодувати позивачам завдані збитки у зв`язку із відсудженням такого майна. За таких обставин відповідач має відшкодувати позивачам збитки, завдані їм витребуванням групи нежитлових приміщень, розмір яких на день пред`явлення позову складає 6283060,82 грн, у зв`язку із чим позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Представник відповідача подав до суду пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Так, за змістом п. 2.2 договору купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2019 року вартість квартири склала 1601256,00 грн. Разом з тим, відповідач зазначає, що як убачається із Висновку експерта № 1-22/05 від 22.05.2025, оцінка проведена без огляду нежитлових приміщень і оцінювачем не наведено відповідних доказів про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження. Отже, на думку представника відповідача, зазначені у звіті висновки щодо ринкової вартості квартири викликають сумніви щодо їх правильності.

В судовому засіданні, яке відбулось 13.04.2026, позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Проте надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

В судовому засіданні, яке відбулось 13.04.2026, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Проте надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

З`ясувавши предмет та підстави позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 квітня 2019 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеному між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - відповідач, Продавець) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) та ОСОБА_1 (далі - позивач 1), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000.

Відповідно до п. 2.2 Договору купівлі-продажу квартири продаж квартири за домовленістю Сторін вчиняється за ціною в сумі 1601256,00 (один мільйон шістсот одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривен 00 копійок без ПДВ.

Ціна квартири була сплачена ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках шляхом перерахування коштів на рахунки АТ «Укрсоцбанк» у день укладення договору - 18 квітня 2019 року, що підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була здійснена оплата послуг нотаріуса в сумі 3000,00 грн на підставі рахунку від 17 квітня 2019 року та сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від ціни майна відповідно до умов договору купівлі продажу.

Умовами укладеного Договору купівлі-продажу квартири Продавець (АТ «Укрсоцбанк») засвідчив, що квартира належить Продавцю на праві приватної власності, під забороною (арештом) та в іпотеці, в податковій заставі не перебуває, щодо квартири відсутні судові спори, прав щодо відчужуваної квартири у третіх осіб, які були б порушені цим Договором, внаслідок відчуження квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних ті інших осіб, що підтверджується відповідною заявою Продавця, квартира є вільною від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб (п. 4.1 Договору).

15 жовтня 2019 року було прийнято рішення №5/2019 щодо припинення Акціонерного Товариства «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12 серпня 2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 761/33417/19, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року, частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Альфа - Банк», державного реєстратора комунального підприємства «Світоч» м. Києва Урупи Андрія Федоровича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру.

Витребувано з чужого незаконного володіння майно, а саме: групу нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000) та визнано право власності на групу нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000) за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8710 грн 13 коп. - судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8710 грн 13 коп. - судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Судовими рішеннями у справі № 761/33417/19 було встановлено наступне.

За іпотечним договором № 013/193-І від 27.04.2007 року ОСОБА_3 передала АКІБ «Укрсоцбанк» в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №40.29-48/169 від 27.04.2007 року.

22 січня 2019 року державним реєстратором Урупою А. Ф. за АТ «Укрсоцбанк» було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 30162002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1405959280000) на підставі виконавчого напису № 3624 від 16 грудня 2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., іпотечного договору від 27 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Смірновим І. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45385021 від 06 лютого 2018 року.

27 березня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Урупою А. Ф. було внесено виправлення, а саме видалено виконавчий напис № 3624 від 16 грудня 2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., як підставу виникнення права власності АТ «Укрсоцбанк» на вищевказане майно.

За пунктом 4.2 статті 4 іпотечного договору від 27 квітня 2007 року у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В пункті 6.2 статті 6 іпотечного договору від 27 квітня 2007 року сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Під час розгляду справи, АТ «Укрсоцбанк» надало та судом було долучено до матеріалів справи копію повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням вих. № 2259 від 03 вересня 2018 року на ім`я ОСОБА_3 .

Також АТ «Укрсоцбанк» надало довідки приватного підприємства «Експрес мейл» щодо доставки кур`єрських відправлень від 19 листопада 2018 року № 226-К та № 227 К, згідно з якими кур`єром було здійснено доставку листів на ім`я одержувача ОСОБА_3 за адресами, вказаними у відправленнях. При спробі передачі зазначених відправлень за адресами доставки, одержувач відмовилася від їх отримання без пояснення причин. У зв`язку з цим доставити відправлення не вдалося, в подальшому листи було повернуто відправнику.

Разом з тим, у цих довідках не зазначається, які саме документи містилися у кур`єрському відправленні, опису вкладень не додано.

Будь-які інші документи, що підтверджують направлення та/або фактичне отримання ОСОБА_3 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки вих. № 2259 від 03 вересня 2018 року матеріали справи не містять.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» відбулася з порушенням Закону України «Про іпотеку».

Суди при розгляді справи № 761/33417/19 встановили, що АТ «Укрсоцбанк» як іпотекодержателем не було дотримано вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання ОСОБА_3 , як іпотекодавця, вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, що унеможливлювало застосовування позасудового порядку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а також звернення стягнення на належну позивачу квартиру як предмет іпотеки відбулося з порушенням положень Закону № 1304-VІІ. Суди виходили з того, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_3 поза її волею та в подальшому була відчужена особою, яка не мала права на таке відчуження - АТ «Укрсоцбанк».

Обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 761/33417/19, відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України є преюдиціальними при вирішення даного спору.

На момент придбання квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000 у АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знали і не могли знати про встановлені судом обставини, які свідчать про те, що АТ «Укрсоцбанк», зареєстрував за собою право власності на наведе вище нерухоме майно з порушенням вимог законодавства і у зв`язку з чим не набув права власності на таке майно, та не мав права його відчужувати. При придбанні спірного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли з розумною обачністю, враховували відсутність будь-яких судових спорів щодо майна, запевнення і гарантії продавця, результати перевірки майна нотаріусом, а також покладалася на відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно яких були відсутні будь які речові права третіх осіб на нерухоме майно та їх обтяження.

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна і тому внаслідок вилучення за судовим рішенням нерухомого майна, яке було придбано у АТ «Укрсоцбанк», їм завдано збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами ч. 1, ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно з п.6.2. Договору купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2019 року у випадку, якщо будь-яка гарантія та/чи заява кожної із сторін, зазначена в пунктах 4.1- 4.5 цього договору, не відповідатиме дійсності і потягне судовий спір з подальшим визнанням договору недійсним, відповідна сторона повинна відшкодувати іншій стороні у повному обсязі всі збитки, які вона буде мати, включаючи нотаріальне посвідчення цього Договору купівлі-продажу.

Існування обставин, визначених ч. 1 ст. 661 ЦК України є імперативною підставою для відшкодування позивачам завданих внаслідок витребування у них нерухомого майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене продавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що ст. 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України.

Отже, у разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 Цивільного кодексу України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Положення частини 3 статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування шкоди (частина 3 статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності (постанова ВС від 03.07.2023 року, справа № 369/6092/20, провадження № 61-1447ск22).

За приписами ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду .

Така позиція узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду у справі №442/7080/20 (провадження №61-12023св21) від 17.02.2022 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 1-22/05 від 22 травня 2025 року, ринкова вартість об`єкту нерухомості - групи нежитлових приміщень АДРЕСА_2 , загальною площею 58,0 кв.м., станом на час проведення експертизи становить 6246628,00 гривень.

Отже, із володіння позивачів за рішенням суду було витребувано нерухоме майно, продавець такого майна (відповідач у справі) зобов`язаний відшкодувати позивачам завдані збитки у зв`язку із відсудженням такого майна.

За таких обставин відповідач має відшкодувати позивачам збитки, завдані їм витребуванням групи нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1405959280000) за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу, розмір яких на день пред`явлення позову складає 6283060,82 грн, зокрема:

- 6246628,00 грн - ринкова вартість витребуваного об`єкту нерухомості відповідно до висновку експерта № 1-22/05 від 22 травня 2025 року;

- 16012,56 грн - сума збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, сплачена позивачами;

- 3000,00 грн - вартість нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу від 18 квітня 2019 року;

- 17420,26 - сума судового збору стягнута з позивачів на підставі постанови Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 761/33417/19.

При цьому, твердження представника відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог про відшкодування завданих збитків не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а саме: представник відповідача зазначив, що вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Так, за змістом п. 2.2 договору купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2019 року вартість квартири склала 1601256,00 грн.

Більше того, у тому ж пункті 2.2 договору купівлі-продажу, Сторони підтвердили, що зазначена ціна встановлена за згодою Сторін договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

Разом з тим, представник відповідача зазначає, що як убачається із Висновку експерта № 1-22/05 від 22.05.2025, оцінка проведена без огляду нежитлових приміщень і оцінювачем не наведено відповідних доказів про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження.

Відтак, здійснення оцінки майна без особистого огляду є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав та пунктів один, шість статті 9 Закону № 2658-ІІІ, тобто вказані порушення оцінювача, допущені ним під час складання висновку, є безумовною підставою визнання оцінки такою, що не підлягає застосуванню. Також, судовим експертом невірно використано та не враховано вихідні дані, зокрема реальне цільове призначення і рік введення в експлуатацію приміщень, а також є прямо протилежна невідповідність цільового використання об`єктів аналогів по відношенню до об`єкта оцінки.

Отже, на думку представника відповідача, зазначені у звіті висновки щодо ринкової вартості квартири викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

При цьому, суд зауважує, що оскільки, відповідач мав право заявити клопотання про призначення ще однієї експертизи для вирішення спірних питань, а отже відповідач, не використавши своє право, фактично погоджується з доказами позивача або не заперечує проти обставин, які потребували спеціальних знань (наприклад, оцінка майна, технічний стан, причинний зв`язок). Суд не зобов`язаний призначати експертизу з власної ініціативи, якщо про це не просять сторони.

Крім цього, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. Якщо позивач надав докази, а відповідач їх не спростував (зокрема, шляхом призначення експертизи), тому суд і не бере до уваги вищезазначені твердження представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України. У разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до його продажу. Разом з тим, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14719/15-ц (провадження № 61-18323св18)).

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 31 травня 2021 року у справі № 127/6582/16-ц (провадження № 61-2724св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 460/2694/17 (провадження № 61-6146св21).

Також, Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на оплату судового збору в розмірі 12112,00 грн та витрати за проведення експертизи у розмірі 30000 грн.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) грошові кошти у розмірі 3141530 (три мільйони сто сорок одна тисяча п`ятсот тридцять) гривень 41 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) грошові кошти у розмірі 3141530 (три мільйони сто сорок одна тисяча п`ятсот тридцять) гривень 41 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2026 року.

Суддя: