Ухвала суду № 135985952, 20.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/10718/2012

Провадження № 6/761/196/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Греку Д.С.

за участі:

представника заінтересованої особи

(боржника) 2: Гринька К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) її правонаступником; видачу дубліката виконавчого листа; поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2012р., яке набрало законної сили, було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №213/АМК/56/2008-840 від 22 вересня 2008р. (далі по тексту - кредитний договір) в сумі 47212,61 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення складає 377219,28 грн.; 3219,0 грн судового збору.

У липні 2025р. до суду звернулося ТОВ «ФК «Форт» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження; видачу дублікату виконавчого листа; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2012р. по справі №2610/10718/2012 стягнуто заборгованість за кредитним договором №213/АМК/56/2008-840 від 26 січня 2006р. з боржників на користь стягувача.

05 березня 2020р. між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення прав вимоги №GL2N79736ПВ, згідно якого до заявника перейшло право вимоги до боржників за кредитним договором №213/АМК/56/2008-840 від 26 січня 2006р.

17 липня 2020 р. ТОВ «ФК «Інвест Хаус» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва із даною заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа стосовно відповідача (2) ОСОБА_2 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання.

05 листопада 2020 р. між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК Форт» укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги до відповідачів за кредитним договором від 22 вересня 2008 р. №213/АМК/56/2008-810 перейшло до заявника - ТОВ «ФК Форт».

18 березня 2021р. Шевченківським районним судом м. Києва постановлено ухвалу у справі №2610/10718/2012 за наслідками розгляду заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, видачі дублікату виконавчого документу та поновлення строку на його пред`явлення. Заява була задоволена частково, замінено стягувача у виконавчому провадженні, та відмовлено у видачі дублікату виконавчого документу та поновленні строку на його пред`явлення за недоведеністю.

22 грудня 2021р. ТОВ «ФК «Інвест Хаус» змінило найменування на ТОВ «Інвест Хаус», що підтверджується протоколом №20-12-21 загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус».

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025р. заяву призначено до судового розгляду.

У лютому 2026р. на адресу суду надійшли письмові пояснення представника боржника (2) ОСОБА_2 - адвоката Гринька К.В., у яких останній просив суд відмовити у задоволенні заяви, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність. Представник боржника (2) зазначив, що стягувачем пропущено строк, в межах якого виконавчий лист пред`являється до виконання, при цьому поважних причин пропуску зазначеного строку заявником не наведено, відтак вимги заявника про поновлення вказаного строку та заміни сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник боржника (2) заперечував щодо задоволення вказаної заяви з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях.

В судове засідання інші учасники процесу не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, поважності причин неявки суду не повідомили, відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2012р., яке набрало законної сили, було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №213/АМК/56/2008-840 від 22 вересня 2008р. (далі по тексту - кредитний договір) в сумі 47212,61 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення складає 377219,28 грн.; 3219,0 грн судового збору.

Надалі, 24 вересня 2013 року представнику ПАТ КБ «Надра» на підставі судового рішення по вказаній цивільній справі видано виконавчий лист.

Щодо вимоги про заміну сторони виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

05 листопада 2020р. між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено договір про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги та майнових прав «б/н, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест Хаус»відступило ТОВ «ФК ФОРТ», а ТОВ «ФК ФОРТ» набуло право вимоги за кредитним договором.

За вказаних обставин, заявник, посилаючись на положення ст.ст. 442, 512-517 ЦПК України, просив заяву задовольнити.

У відповідності з ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договорів відступлення недійсними, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 442 ЦПК України, ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013р. у справі № 6-122цс13.

Щодо вимог про поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі його дублікату суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої цієї норми виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону про виконавче провадження).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 вересня 2013р. представнику ПАТ КБ «Надра» на підставі судового рішення по вказаній цивільній справі видано виконавчий лист.

Як вбачається із листа заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), що у Мелітопольському відділі державної виконавчої служби у Мелітопольському районі, не перебуває та не перебувало виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа №2610/10718/2012, виданих Шевченківським районним судом м. Києва щодо боржника ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ці твердження Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) доводять, що отримавши виконавчий документ про примусове виконання рішення суду із визначеним законодавством строком пред`явлення до виконання в 1 рік, стягувач не скористався своїм правом на його пред`явлення до примусового виконання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у цій справі стягувач звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікатів виконавчих документів після закінчення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, встановленого ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому суд відхиляє доводи заявника, щодо пропущення процесуального строку з поважних причин, серед іншого, у зв`язку із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022р. №64/22, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022р. №2102-IX64/22, оскільки такий строк був пропущений первісним стягувачем задовго до введення такого стану, а достатніх та переконливих доказів, яким саме чином воєнний стан в Україні перешкоджав реалізувати право на подачу виконавчих листів до виконання у строки передбачені законом, заявником не надано.

Суд звертає увагу, що поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію первісним та попередніми стягувачами своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на забезпечення контролю за виконанням судових рішень, представником заявника не надано, як й не підтверджено існування обставин, які об`єктивно цьому перешкоджали.

Таким чином, суд вважає, що наведені представником заявника у заяві причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, а отже не можуть бути підставою для поновлення вказаного строку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950р., яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997р. та згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Заявник, у свою чергу, повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25 вересня 2015р. за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023р. по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, в обґрунтування факту втрати оригіналу виконавчого листа заявник посилався на те, що вони у заявника та первісного стягувача відсутні, а заборгованість за кредитним договором не погашена, відтак, виконавчі документи були втрачені під час листування органу державної виконавчої служби з первісним стягувачем.

Однак, суд критично оцінює доводи заявника, що оригінал виконавчого листа міг бути втрачений, під час листування органу ДВС із первісним стягувачем, оскільки вказане не доведено належними та допустими доказами, при цьому, суд звертає увагу заявника, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018р. у справі № 2515/739/2012, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020р. у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020р. у справі № 1003/6035/12, які є обов`язковими для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

З огляду на викладене, враховуючи наведені правила Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо обов`язковості направлення постанови про повернення оригіналу виконавчого документа стягувачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також відсутність дій правонаступника стягувача щодо отримання вказаних відомостей в органі ДВС (звернення заявника до органу державної виконавчої служби, відповідь органу ДВС, тощо), суд вважає недоведеним факт втрати оригіналу виконавчого листа.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності та враховуючи висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд вважає, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12-14, 18, 19, 76-81, 89, 128, 211, 247, 259-261, 268, 352-355, 442 ЦПК України; ст. ст. 8, 55, 129 Конституції України; ст. ст. 11, 512, 514 ЦК України; ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) її правонаступником; видачу дубліката виконавчого листа; поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчих листів №2610/10718/2012 виданих Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ».

В решті вимог заяви відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 20 квітня 2026р.

Суддя: