Рішення № 135985954, 08.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 363/6748/25

Провадження № 2/761/8282/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою в загальному розмірі 31741,68 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.11.2025 вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

У лютому 2026 вказана позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.08.2020 на автодорозі Київ-Овруч 62 км+850 м, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «HYUNDAI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «FORD» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Дані обставини ДТП відображені у постанові Київського апеляційного суду від 12.04.2021 по справі № 33/824/5330/2020, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності.

Відповідно до норм ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 22463 грн 27 коп. Позивач відшкодував потерпілій особі понесені витрати та просить стягнути їх з відповідача в порядку регресу, як з винуватої особи, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 17.08.2020 о 20 год. 25 хв. на автодорозі Київ-Овруч 62 км+850 м, мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля «HYUNDAI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «FORD» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, що підтверджується відсутністю інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.

Дані обставини ДТП відображені у постанові Київського апеляційного суду від 12.04.2021 по справі № 33/824/5330/2020, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності.

Згідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд погоджується із думкою позивача, що дана ДТП була скоєна з вини відповідача.

При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення дорожньо-транспортної не була застрахована, потерпіла особа звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до норм ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 22463 грн 27 коп.

Також, 12.05.2021 відповідач направив позивачу лист-заяву, згідно з якою він визнав свій борг та просив розтермінувати його виплату строком на один рік. Заява відповідача була розглянута позивачем та у відповідь на неї відповідачу було надіслано проєкт договору за № 72804/1935 від 29.07.2021 про порядок повернення коштів, згідно з яким відповідач повинен був щомісячно сплачувати на рахунок позивача 1870,00 (одну тисячу вісімсот сімдесят) грн.

Однак, договір відповідачем підписано не було, коштів не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п. 39.1 ст. 39 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності шкоду, заподіяну здійснення третім виплат власників наземних транспортних засобів за особам. із Основними завданнями МТСБУ є централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п.п. 39.2.1 п. 39.2. ст. 39 Закону).

Відповідно до підпункту «а» п. 41.1ст. 41 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Також, відповідно до норм п. 38.2.1 статті 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином до МТСБУ у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від відповідача компенсації у повному обсязі регламентної виплати - матеріальної шкоди, заподіяної власнику (потерпілій особі) пошкодженого автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Також, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, згідно з яким:

-залишок боргу становить 22463,27 грн;

-3% річних становить 2021,69 грн;

-інфляційне збільшення становить 7283,72 грн.

Разом: 31741,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, враховуючи, що ДТП була скоєна з вини відповідача, при цьому МТСБ України здійснило власнику пошкодженого транспортного засобу виплату страхового відшкодування, у останнього виникло право регресної вимоги до особи, що завдала шкоду, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим, поданий позов підлягає задоволенню.

При цьому, відповідач правом на подання відзиву не скористався, зазначені в позові обставини не спростував, не надав доказів того, що у нього відсутній обов`язок по сплаті вказаних коштів позивачу.

Крім цього, позивачем при зверненні із вказаним позовом сплачено 3028,00 грн судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) заборгованість у загальному розмірі 31741 (тридцять одна тисяча сімсот сорок одна) грн 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: