Ухвала суду № 13598355, 26.01.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 р.Справа № 2-а-6691/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. по справі№2-а-6691/10/1870

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 р. по справі № 2-а-6691/10/1870 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002921701/0/88031 від 18 грудня 2010 року відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1, просить оскаржувану постанову скасувати.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, необ'єктивність оцінки наданих доказів.

Зазначає, що висновки акту перевірки від 07 грудня 2009 року на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002921701/0/88031 від 18 грудня 2010 року є неправомірними, нічим не підтвердженими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Висновки суду першої інстанції стосовно наявності залишків товару на суму 557458 грн. станом на 30.06.2009 р. не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені жодними документами. Зауважує, що витребувані судом докази не взято до уваги, висновок суду про відсутність опису документів, наданих на перевірку не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки опис не є фінансовим документом і не впливає на формування складу витрат.

Відповідач заперечення проти задоволення апеляційної скарги не надав.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Суми з 12 листопада 2009 року по 25 листопада 2009 року було проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем. За результатами перевірки було складено акт №2335/17-1016/2491305302/170 від 07 грудня 2009 року. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №2921701/1 від 19 березня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 39419,87 грн.

Позивач, оскаржуючи вказане податкове повідомлення-рішення, вказував, що залишки товару, під час проведення перевірки, зафіксовані станом на 12 листопада 2009 року, а перевірка проводилась станом на 30 червня 2009 року, тобто висновки відповідача щодо завищення валових витрат за період з 4-го кварталу 2007 року по 2-й квартал 2009 року є необґрунтованими.

Також проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року знаходилась на загальній системі оподаткування.

Суми валових доходів , які встановлені перевіркою визначені на підставі документів, наданих на перевірку і складаються з сум коштів, отриманих в касу та на розрахунковий рахунок приватного підприємця.

Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності.

Заниження валового доходу за 4 квартал 2008 року, виникло в результаті того, що приватний підприємець, не віднесла до складу валового доходу суму коштів в розмірі 3472,50 грн. без ПДВ (або 4167,30 грн. з ПДВ), які були отримані на розрахунковий рахунок від інших субєктів господарювання за отримані послуги, а саме:

- 15 жовтня 2008 року в сумі - 2100,00 грн. з ПДВ від ТОВ "Електропей Україна" (код.34817404);

- 28 жовтня 2008 року в сумі - 447,30 грн. з ПДВ від ЗАТ "Філіп Морріс Україна" (код.00383231);

- 21 листопада 2008 року в сумі - 1620,00 грн. з ПДВ від ПІІ "Імперіал Табако Юкрейн" (код.20044494).

Завищення валового доходу за 1 квартал 2009 р., виникло в результаті того, що приватний підприємець віднесла до складу валового доходу суму коштів в розмірі 38200,00 грн. без ПДВ (або 45840,00 грн. з ПДВ), з вартості відвантаженого товару СПД ФО ОСОБА_1 ІП№ НОМЕР_1, розрахунок за який, в грошовій або будь якій іншій формі, фактично проведено не було, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості.

Перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених в деклараціях про доходи, з даними про суми валових витрат, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності.

Завищення валових витрат в 1 кварталі 2009 року, на суму 38200,00 грн. без ПДВ, виникло в результаті того, що приватний підприємець віднесла до складу валових витрат, вартість понесених витрат відповідно до реалізованого без націнки товару СПД ФО ОСОБА_1 ІП№ НОМЕР_1, від реалізації якого коштів в грошовій або будь якій іншій формі, фактично отримано не було, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості.

Завищення валових витрат в 4 кварталі 2007 року на суму 34316,70 грн., в 1 кварталі 2008 року на суму 31489,29 грн., в 2 кварталі 2008 року на суму 50812,86 грн., в 3 кварталі 2008 року на суму 50054,29 грн., в 4 кварталі 2008 року на суму 41947,64 грн., в 1 кварталі 2009 року на суму 36639,20 грн. та в 2 квартал 2009 року на суму - 30344,66 грн., виникло в результаті того, що приватний підприємець, відносила до складу валових витрат, вартість понесених витрат на товар, від реалізації якого, згідно первинних документів наданих на перевірку, коштів в грошовій або будь-якій іншій формі фактично отримано не було.

В результаті зазначеного, витрати на товар, які були неправомірно включені до складу валових витрат, проведеною перевіркою з валових витрат були виключені.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002921701/0/88031 від 18 грудня 2010 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.1.1 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III в редакції, чинній на час проведення перевірки, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР в редакції, чинній на час проведення перевірки, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4,1 ст.4 цього Закону передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів ( робіт, послуг ), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів.

Згідно з п. п. 11.3.1, 11.3. ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт ( послуг ) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності.

Заниження валового доходу за 4 квартал 2008 року, виникло в результаті того, що приватний підприємець, не віднесла до складу валового доходу суму коштів в розмірі 3472,50 грн. без ПДВ (або 4167,30 грн. з ПДВ), які були отримані на розрахунковий рахунок від інших субєктів господарювання за отримані послуги.

Завищення валового доходу за 1 квартал 2009 р., виникло в результаті того, що приватний підприємець віднесла до складу валового доходу суму коштів в розмірі 38200,00 грн. без ПДВ (або 45840,00 грн. з ПДВ), з вартості відвантаженого товару СПД ФО ОСОБА_1 ІП№ НОМЕР_1, розрахунок за який, в грошовій або будь якій іншій формі, фактично проведено не було, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості.

Перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених в деклараціях про доходи, з даними про суми валових витрат, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності.

Завищення валових витрат в 1 кварталі 2009 року, на суму 38200,00 грн. без ПДВ, виникло в результаті того, що приватний підприємець віднесла до складу валових витрат, вартість понесених витрат відповідно до реалізованого без націнки товару СПД ФО ОСОБА_1 ІП№ НОМЕР_1, від реалізації якого коштів в грошовій або будь якій іншій формі, фактично отримано не було, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості.

Завищення валових витрат в 4 кварталі 2007 року на суму 34316,70 грн., в 1 кварталі 2008 року на суму 31489,29 грн., в 2 кварталі 2008 року на суму 50812,86 грн., в 3 кварталі 2008 року на суму 50054,29 грн., в 4 кварталі 2008 року на суму 41947,64 грн., в 1 кварталі 2009 року на суму 36639,20 грн. та в 2 квартал 2009 року на суму - 30344,66 грн., виникло в результаті того, що приватний підприємець, відносила до складу валових витрат, вартість понесених витрат на товар, від реалізації якого, згідно первинних документів наданих на перевірку, коштів в грошовій або будь-якій іншій формі фактично отримано не було.

В результаті зазначеного, витрати на товар, які були неправомірно включені до складу валових витрат, проведеною перевіркою з валових витрат були виключені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів позивача, що під час перевірки не були враховані помилково пробиті чеки з огляду на наступне.

Згідно пункту 4.7 статі 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01 грудня 2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 107/5298від 05 лютого 2001 року (із змінами та доповненнями) операції щодо видачі коштів у разі помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача". Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

Зазначеним Порядком не передбачено оформлення цих операцій пояснювальними записками матеріально відповідальних осіб.

Оскільки суми коштів, які за словами субєкта господарювання були пробиті помилково, не були проведені, як такі, відповідно до пунктів 4.7 та 4.8 статі 4 вищезазначеного Порядку, були включені ним самостійно до звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та до складу отриманого валового доходу в декларації про податок з доходів фізичних осіб, твердження позивача не можуть вважатись такими, що відповідають дійсності.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що висновки суду першої інстанції, що став підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, стосовно наявності залишків товару на суму 557458 грн. станом на 30.06.2009р. не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджено жодними документами з огляду на наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зауважувала стосовно пункту 1.18.2 акту перевірки (в якому вказано, що залишки товару позивача станом на 30 червня 2009 року мали значитись на загальну суму 557458, 08 грн. без ПДВ або 668949, 70 грн.), те, що в даному пункті значиться сума залишку товару, яка не фактично перебувала в наявності приватного підприємця станом на 30 червня 2009 року, а сума залишків, яка мала значитись на залишках приватного підприємця, відповідно даних податкового обліку та первинних документів наданих на перевірку.

Аналіз залишків товару (Е), який мав перебувати станом на 30 червня 2009 року, було встановлено виходячи з наявних показників: а) вартості товару, що значився на залишках приватного підприємця станом на 01 жовтня 2007 року; б) вартості придбаного товару за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, який було включено до податкового кредиту з ПДВ; в) вартості реалізованого товару за перевіряємий період, який було включено приватним підприємцем до обсягів поставки декларацій з ПДВ (реалізований товар враховувався по ціні придбання, за якою він значився на залишках). (Е = п.а + п.б п.в).

Доводи ФОП ОСОБА_1 щодо того, що оподатковуваним доходом є фактично отримана сума виручки, є безпідставними, оскільки згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Заниження задекларованого приватним підприємцем валового доходу, встановлене під час перевірки, виникло в результаті невідображення в повній мірі певної суми коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок від конкретних субєктів господарювання, а не на невідому суму від невідомих покупців, як було зазначено в позові.

Колегія суддів також відхиляє доводи позивача, що під час перевірки не було в повному обсязі враховано витрати на утримання приміщення, послуги пожежної інспекції, на охорону та таке інше, відповідач зазначив, що дані витрати були враховані згідно первинних та розрахункових документів наданих на перевірку, згідно яких зазначені витрати були підтверджені в сумі 37100 грн. без ПДВ, а не 102700 грн., як вказував представник позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 р. по справі № 2-а-6691/10/1870 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, необ'єктивність оцінки наданих доказів, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. по справі№2-а-6691/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А.