Постанова № 13598342, 12.01.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 р. Справа № 2-а-9629/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. по справі№2-а-9629/10/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємць ОСОБА_1, звернуся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000911720/0, № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р., № 0000911720/1, № 0000921720/1 від 20 травня 2010 р., № 0000911720/2, № 0000921720/2 від 26 липня 2010 р., стягнути з Державного бюджету судові витрати у сумі 20,4 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р., № 0000921720/1 від 20 травня 2010 р., № 0000921720/2 від 26 липня 2010 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4171,14 грн. за основним платежем та 2085,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 1,7 (одна гривня сімдесят копійок) грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необгрунтованою та підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо задоволеня позовної вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000911720/0 від 21.04.2010 року, оскільки, якщо у звітному періоді (кварталі, році) обсяг виручки ФОП - платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищив 500 тис. грн., то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. При цьому платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку, що не зроблено позивачем.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, щодо задоволеня позовної вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення № 0000921720/0 від 21.04.2010 року, оскільки,згідно з даними пошуково - довідкової системи "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" у ФО-П ОСОБА_2 по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_1 податкові зобов'язання не виникали, в звязку з чим позивачем неправомірно завищені суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню, сплачені ним за наслідками здійснення господарської діяльності з ФО-П ОСОБА_2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанці встановлено, що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у період з 15 березня 2010 р. по 26 березня 2010 р. та з 29 березня 2010 р. по 02 квітня 2010 р. проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_1 за період з 01 липня 2007 р. по 31 грудня 2009 р.

За результатами перевірки складений акт № 665/172/НОМЕР_1 від 08 квітня 2010 р., яким встановлено порушення позивачем п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. № 13, що виразилось у ненаданні річної декларації про доходи за 2007 р., у звязку з чим виникло заниження обєкту оподаткування за 2007 р.; п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені суми податку на додану вартість всього на суму 6672 грн., у тому числі за березень 2009 р. на суму 2066 грн., за квітень 2009 р. на суму 262 грн., за травень 2009 р. на суму - 1097 грн., за червень 2009 р. на суму 900 грн., за липень 2009 р. на суму 656 грн., за серпень 2009 р. на суму 990 грн., за вересень 2009 р. на суму - 701 грн.

ФО-П ОСОБА_1 не погодившись із висновками проведеної перевірки, викладеними у вказаному акті, надав до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова заперечення на останній № 120410/1 від 12 квітня 2010 р.

За наслідками розгляду, заперечення позивача ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишені без задоволення, висновки акту виїзної планової перевірки, викладені у акті № 665/172/НОМЕР_1 від 08 квітня 2010 р., залишені без змін, про що повідомлено позивача листом № 4828/10/17-02-15 від 16 квітня 2010 р.

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення № 0000911720/0 від 21 квітня 2010 р., яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2119,35 грн.; та № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р., яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 10008 грн., з яких 6672 грн. за основним платежем, 3336 грн. за штрафними санкціями.

ФО-П ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова зі скаргою № 300410/1 від 30 квітня 2010 р. на прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000911720/0, № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р., за результатами розгляду якої, рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 5709/10/25-015 від 17 травня 2010 р. відмовлено в її задоволенні, податкові повідомлення-рішення № 0000911720/0, № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р. залишено без змін, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000911720/1, № 0000921720/1 від 20 травня 2010 р.

07 червня 2010 р. ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової адміністрації у Харківській області із повторною скаргою № 070610/1 на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000911720/0, № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р., № 0000911720/1, № 0000921720/1 від 20 травня 2010 р.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області № 1135/в/25-203 від 06 липня 2010 р. позивачу відмовлено у задоволенні скарги, прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000911720/2, № 0000921720/2 від 26 липня 2010 р.

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень-рішеннь № 0000911720/0 від 21 квітня 2010 р., № 0000911720/1 від 20 травня 2010 р., № 0000911720/2 від 26 липня 2010 р. суд першої інстанції виходив з того, що доходи, отримані підприємцем під час перебування на спрощеній системі оподаткування та сума перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинні включатися до загального сукупного оподатковуваного доходу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Перевіркою правильності визначення валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 у III- IV кварталі 2007 року здійснював діяльність з торгівлі товарами для кріплення (саморізи, гайки, болти, шурупи та ін.), запчастинами, посередницька діяльність, та отримав виручку від реалізації товару на загальну суму 722571,00 грн.. Вказані суми підтверджуються звітами платника податку, даними книгу обліку доходів та витрат та первинними документами обліку, що підтверджують факт надходження коштів. З метою визначення бази оподаткування на суму перевищення граничного обсягу виручки встановлено, що сума валових витрат становить 208442,20 грн. (придбання товару для подальшої реалізації), що підтверджено даними книги обліку доходів та витрат.

Таким чином, за даними комплексної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 було зроблено висновок, що приватний підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, відмінних ніж встановлено Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва", зокрема, якщо дохід (виручка) перевищує 500 тис. грн., то сума перевищення у розмірі 222571,00 грн. підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян". Вищевказане засвідчило заниження у періоді з 01.07.07 по 31.12.09 об'єкту оподаткування на 14129,0 грн., чим порушено п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92, із змінами та доповненнями. В зв'язку з чим ФО- П ОСОБА_1 донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2119,35 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки було прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.04.2009 року № 0000911720/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2119,35 грн..

Відповідно до пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92 (Далі по тексту Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян") громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Статтями 4 та 11 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII, із змінами та доповненнями, встановлено, що платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки, збори, (обов"язкові платежі). Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків, зборів (обов"язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов"язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та до Додатку 7 "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платника податку - фізичних осіб" до інструкції "Про прибутковий податок з громадян" (затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.06.1993 р. за № 64) (далі Інструкція) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" (Далі по тексту Указ Президента України № 727/98) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000,00 грн.

Згідно ст. 5 Указу Президента України № 727/98, у разі порушення вимог, установлених ст. 1 даного Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) та суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Враховуючи лист ДПА України від 28.01.2008 року № 1803/г/17-0415 "Про спрощену систему оподаткування", якщо у звітному періоді (кварталі, році) обсяг виручки ФОП - платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищав 500 тис. грн., то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. При цьому платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем порушено вимоги п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 р. № 13, у звязку з чим виникло заниження обєкту оподаткування за 2007 р.; п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені суми податку на додану вартість всього на суму 6672 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень-рішеннь № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р., № 0000921720/1 від 20 травня 2010 р., № 0000921720/2 від 26 липня 2010 суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, отже ФО-П ОСОБА_1 не несе відповідальності за невключення ФО-П ОСОБА_2 до податкових зобовязань сум ПДВ визначених у податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Однією із підстав прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо заниження ФО-П ОСОБА_1. податкового зобовязання з податку на додану вартість, що сталось внаслідок неправомірного включення ним до складу податкового кредиту сум, сплачених по операціях із ФО-П ОСОБА_2.

ФО-П ОСОБА_1. у березні 2009 р. було придбано у ФО-П ОСОБА_2. товарні цінності, а саме «саморізи армировочні 3,9*25 мм., 3,9*16 мм.» та «саморізи рамі 7,5*152 мм.».

На підтвердження зазначених операцій позивачу надані податкові накладні № 130 від 01 березня 2009 р. на суму 5940 грн., у тому числі ПДВ 990 грн., № 136 від 19 березня 2009 р. на суму 6432 грн., у тому числі ПДВ 1072 грн.

У виконання вказаного зобовязання на підтвердження фактичного отримання товару видані расходні накладні № А-00000106 від 01 березня 2009 р. та № А-00000153 від 19 березня 2009 р.

У звязку з таким придбанням, сплачена сума податку на додану вартість ФО-П ОСОБА_1 включена до складу податкового кредиту у березні 2009 р. у розмірі 2066 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із наданої банківської виписки з лицьового рахунку вбачається, що ФО-П ОСОБА_1 на користь ФО-П ОСОБА_2. здійснено оплату товару на загальну суму 12372 грн.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит у відповідному податковому періоді у відповідності до п.п. 7.2.6., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі податкових накладних отриманих від ФО-П ОСОБА_2., що засвідчують факти придбання платником податку товарів.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, отже ФО-П ОСОБА_1 не несе відповідальності за невключення ФО-П ОСОБА_2. до податкових зобовязань сум ПДВ визначених у податкових накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно правомірності зазначених податкових повідомлень-рішень, в звязку з несплатою контрагентом позивача своїх податкових зобовязань за наслідками господарської діяльності з позивачем.

Правомірність дій ФО-П ОСОБА_2 щодо недекларування податкових зобовязань підлягає зясуванню податковими органами, однак не впливає на законність дій позивача, який сформував податковий кредит у відповідності до Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо заниження ФО-П ОСОБА_1 податкового зобовязання з податку на додану вартість у березні 2009 р. є хибними, а податкові повідомлення-рішення № 0000921720/0 від 21 квітня 2010 р., № 0000921720/1 від 20 травня 2010 р., № 0000921720/2 від 26 липня 2010 р., винесені на його підставі, в частині визначення позивачу зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2066 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1033 мають бути скасовані.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню в частині визнання податквих повідомлень-рішень № 0000911720/0 від 21 квітня 2010 р., № 0000911720/1 від 20 травня 2010 р. протиправними та скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. по справі№2-а-9629/10/2070 скасувати в частині визнання податкових повідомлень-рішень № 0000911720/0 від 21.04.2010 року, № 0000911720/1 від 20.05.2010 року протиправними та їх скасуванні.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволенні позову відмовити. В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 17.01.2011 р.