Ухвала суду № 13598332, 02.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року справа №2а-26442/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г. , Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача Богданова К.Х. довір. від 31.12.2010 року № 1/2415

від відповідача Килимник В.М. довір. від 03.09.2010 року б/н

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 16.12.2010 року

у справі № 2а-26442/10/0570

за позовом Державного підприємства “Добропіллявугілля”

до відповідача Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Добропіллявугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.08.2010 року № 0003461540/0 про зобовязання сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 390 грн. за затримку на 24 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 3900 грн.; податкового повідомлення рішення від 18.08.2010 року № 00034551540/0 про зобовязання сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 1239 грн. за затримку на 59 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 6195 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року у справі № 2а-26442/10/0570 (суддя Савченко С.В.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що позивачем порушений строк, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду з позовними заявами про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень на підставі якого він може заявити вимогу про стягнення грошових коштів.

Зазначає, що п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни його сплати, відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань регламентує стаття 14 зазначеного Закону та іншої можливості сплатити податкове зобов'язання наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду Законом не передбачено.

З викладеного заявником скарги зроблений висновок, що фінансові санкції нараховані в автоматичному режимі при погашенні позивачем податкових зобов'язань за рахунок подання уточнюючих розрахунків на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" правомірно по факту встановленого порушення.

Вказує на те, що позивачем не наданий жодний доказ в підтвердження доводів позовної заяви, не надані відповідні платіжні доручення, не наведені фактичні прямі докази та відповідні норми Закону в підтвердження наявності призначення платежу в платіжних дорученнях.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

В основу податкових повідомлень рішень, які оскаржувались, покладений акт від 17.08.2010 року № 967/15-1/05400661 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету.

За результатами перевірки встановлене порушення ВАТ ДХК “Добропіллявугілля” вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в частині своєчасності сплати суми узгодженого податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 6195 грн. та 3900 грн.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” згідно з уточнюючими розрахунками від 16.06.2010 року та від 12.05.2010 року підприємство сплатило податкові зобов'язання з податку на прибуток з затримкою від 31 до 90 календарних днів в сумі 6195 грн. та з розрахунку частини чистого прибутку з затримкою до 30 календарних днів в сумі 3900 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2002 року ВАТ ДХК “Добропіллявугілля” подало до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток, в якій він визначило суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, податкове зобов'язання за якою увійшло до реєстру вимог кредиторів (ухвала господарського суду Донецької області від 03.02.2003 року про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство № 15/3 01 Б).

16 червня 2010 року ВАТ ДХК “Добропіллявугілля” подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зменшена сума, що підлягає сплаті до бюджету на 6195 грн.

11.08.2003 року ВАТ ДХК “Добропіллявугілля” подало до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток, в якій визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, податкове зобов'язання за якою увійшло до поточних вимог кредиторів (ухвала господарського суду Донецької області від 28.01.2010 року про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство № 15/301Б).

12 травня 2010 року ВАТ ДХК “Добропіллявугілля” подало до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2009 році з визначенням від'ємного значення частини чистого прибутку, що підлягає сплаті в розмірі 3900 грн.

30 вересня 2002 року Господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство № 15/301Б Відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії “Добропіллявугілля”.

28 січня 2010 року Господарським судом Донецької області у справі про банкрутство затверджена мирова угода, відповідно до умов якої усі вимоги (конкурсні та поточні) погашаються відповідно до графіків, які затверджені п. 1.3 мирової угоди, у тому числі частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності та податку на прибуток.

Як вбачається з ухвали господарського суду Донецької області від 28 січня 2010 року, ухвалою суду від 03.02.2003 року у справі № 15/301Б затверджений реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого сума конкурсних вимог кредитора 1 - Добропільської ОДПІ складає 821319 грн. 03 коп, станом на 27 липня 2009 року сума поточних вимог кредитора 1 - Добропільської ОДПІ складає 3543290 грн. 98 коп.

Графіки погашення податкового боргу на виконання п.1.3. мирової угоди у справі № 15/301Б погоджені податковим органом, комітетом кредиторів та затверджені судом.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, на виконання додатку 1 та п. 1.3 мирової угоди складені 3 графіки погашення сум сплати розстроченого податкового боргу з податку на прибуток та частини чистого прибутку, відповідно до яких першою датою погашення зазначених зобов'язань визначене 15 вересня 2010 року, станом на кожну визначену у графіках дату сплати податкових зобов'язань ВАТ ДХК “Добропіллявугілля” перераховувало суми боргу згідно платіжних доручень.

Як вбачається з акту перевірки, Добропільська ОДПІ здійснила зарахування зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з розрахунку чистого прибутку в рахунок податкових зобов'язань, які визначені як конкурсні (декларація з податку на прибуток від 09.08.2002 року № 26003) та поточні (декларація з податку на прибуток від 11.08.2003 року № 16584) вимоги кредитора податкового органу та були предметом мирової угоди в рамках процедури банкрутства.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Як вважає податкова інспекція, подання уточнюючого розрахунку та розрахунку чистого прибутку є погашенням податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток нараховані правомірно.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” Статтею 10 цього закону визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері оподаткування.

Податкове повідомлення рішення, яке оспорювалось, прийняте на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно зазначеної норми Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених ним Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, і казаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, зазначена норма передбачає обовязковість встановлення суми боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” може бути самостійним з боку платника податків, або за рішенням органу стягнення.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Тобто податковий орган при здійсненні перевірки повинен був встановити за якою декларацією виникли податкові зобовязання та їх суму, строк сплати та за яким платіжним документом суми перераховані, термін прострочення.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган при перевірці не використовував податкові декларації, на підставі яких виникли у платника податку податкові зобовязання.

Відсутність в акті перевірки опису зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобовязань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Оскільки податковий орган у акті перевірки не визначив податкові періоди, строки сплати податкових зобовязань відповідно до вимог Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, такий акт не може бути прийнятий як доказ порушення платником податку встановлених цим законом строків сплати податків.

Крім того, не можна вважати використання позивачем наданого йому п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” права на подачу уточнюючого розрахунку погашенням податкового боргу за певний період, оскільки подачею такого розрахунку відбувається зміна сум податкових зобовязань, а не погашення сум податкового боргу.

Як передбачено п. 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Таким чином, ця норма визначає порядок нарахування податкового зобов'язання, а не порядок його погашення.

Згідно з п. 11.4 розділу 11 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необгрунтованності нарахування штрафних санкцій на суми податкових зобов'язань, які є предметом мирової угоди, затвердженої в межах процедури банкрутства з огляду на наступне.

Як зазначалось раніше, 30 вересня 2002 року Господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство № 15/301Б Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії “Добропіллявугілля”, 28 січня 2010 року затверджена мирова угода, реєстр вимог кредиторів, до якого війшли вимоги Добропільської ОДПІ, та на виконання додатку 1 та п. 1.3 мирової угоди складені 3 графіки погашення сум сплати розстроченого податкового боргу з податку на прибуток та частини чистого прибутку, відповідно до яких першою датою погашення зазначених зобов'язань визначено 15 вересня 2010 року.

Тобто, строки погашення зобов'язань, які в рамках процедури банкрутства визначаються як конкурсні та поточні вимоги кредиторів, на цей час визначені умовами мирової угоди та станом на 12 травня 2010 року та 16 червня 2010 року строки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, які виникли у 2002 та 2003 роках не настали.

Крім того, Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки суми податкового боргу по податку на прибуток, які виникли у 2002 та 2003 роках увійшли до реєстру вимог кредиторів, податковий орган, нараховуючи штрафні санкції за порушення граничних строків їх сплати, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги про порушення позивачем строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду з позовними заявами про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень на підставі якого він може заявити вимогу про стягнення грошових коштів, оскільки питання про поновлення такого строку в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі у разі наявності клопотання позивача про поновлення такого строку та при поданні позовної заяви позивачем заявлялось клопотання про поновлення строку для звернення до суду, яке судом правомірно задоволене задоволене.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень рішень про застосування фінансових санкцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року у справі № 2а-26442/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року у справі № 2а-26442/10/0570 за позовом Державного підприємства “Добропіллявугілля” до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.02.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 04.02.2011 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська