Рішення № 135979321, 22.04.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2798/25

Провадження № 2/548/212/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у приміщенні суду м. Хорола у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Споживчий центр", представник позивача Андрухов Василь Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача 22.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернувся до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення зборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 22.04.2025 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 22.04.2025-100002231.

Відповідно до умов договору позичальнику шляхом перерахування коштів на банківську картку надано кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 217 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 24.11.2025; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується на весь період строку дії договору, одноразова комісія за надання кредиту - 450,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450,00 грн у кожному із 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка - 0,84%.

У подальшому 21.05.2025 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до цього кредитного договору, відповідно до яких тіло кредиту було збільшене до 6000,00 грн, строк дії договору залишився незмінним.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань по вказаному договору, станом на момент пред`явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 19630,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн, по процентах - 9010,00 грн, одноразовій комісії за видачу кредиту - 540,00 грн та додатковій комісії за обслуговування кредиту - 1080,00 грн, неустойки - 3000,00 грн, яку позивач прохав стягнути з разом із судовими витратами із відповідача.

Ухвалою судді від 24.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у межах спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк 15 днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

Протягом встановлено строку відзив на позов відповідачем не подано.

До суду 31.12.2025 повернувся конверт із вкладеннями (копія ухвали про відкриття провадження), що була надіслана за місцем реєстрації відповідача, як неотримана у зв`язку із відсутністю адресата.

27.01.2026 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про здійснення розгляду цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, оскільки останній має намір надати суду пояснення по суті позову в судовому засіданні особисто, так як позов визнає частково та у зв`язку із перебуванням на військовій службі у лавах Збройних Сил України не має можливості надіслати відзив на позов.

Ухвалою суду від 27.01.2026 в межах спрощеного позовного провадження у цій справі за клопотанням відповідача призначено судове засідання на 17.02.2026 з викликом у нього сторін.

Ухвалою суду від 17.02.2026 відкладено судове засідання у справі за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкладено судове засідання у справі на 22.04.2026 у зв`язку із відсутністю у суду відомостей про отримання судової повістки відповідачем.

У судове засідання 22.04.2026 сторони не з`явилися, належним чином були повідомлені про час та місце його проведення.

У позовній заяві представник позивача прохав про розгляд справи за його відсутності.

До початку судового засідання відповідач ОСОБА_1 надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій вказав, що позовні вимоги визнає частково, прохає зменшити розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з нього, у зв`язку із тим, що він є військовослужбовцем ЗСУ. До заяви ним додано копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 № 134 про зарахування старшого солдата по мобілізації ОСОБА_1 до списків особового складу частини з 14.05.2025.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом із матеріалів справи на даних сторонами письмових доказів встановлено, що 22.04.2025 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 22.04.2025-100002231, що підтверджується копіями пропозиції про укладення кредитного договору, заявки кредитного договору від 22.04.2025, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від 22.04.2025, інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 - додатку до кредитного договору від 22.04.2025 № 22.04.2025-100002231.

Відповідно до умов договору позичальнику шляхом перерахування коштів на банківську картку надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 217 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 24.11.2025; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується на весь період строку дії договору. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, становить 0,84%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 450,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450,00 грн у кожному із 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до копії повідомлення від сервісу iPay.ua, датованого 18.12.2025 за вих. № 1-1812, 22.04.2025 на картку № НОМЕР_2 як видачу за договором кредиту № 22.04.2025-1000022315 було перераховано кошти в сумі 5000,00 грн.

Згідно з копією примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферти) до кредитного договору (кредитної лінії) від 21.05.2025 та примірної відповіді кредитодавця про прийнятя цієї пропозиції, між позивачем та ОСОБА_1 було кладено додатковий договір, відповідно до якого сторони домовилися про надання останньому додаткових кредитних коштів у сумі 1000,00 грн, у зв`язку із чим загальний розмір тіла кредиту склав 6000,00 грн, строк дії договору залишився незмінним, інші умови - також за виключенням розміру денної процентної ставки, яка встановлена у розмірі 0,94% в день та розміру одноразової комісії, яка склала 540,00 грн та комісії за обслуговування кредиту - 1080,00 грн.

Відповідно до копії повідомлення від сервісу iPay.ua, датованого 18.12.2025 за вих. № 1-1812, 21.05.2025 на картку № НОМЕР_2 як видачу за договором кредиту № 22.04.2025-1000022315 було перераховано кошти в сумі 1000,00 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 22.04.2025-1000022315 від 22.04.2025, із урахуванням умов додаткового договру, заборгованість ОСОБА_1 по цьому договору становить 19630,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн, по процентах - 9010,00 грн, одноразовій комісії за видачу кредиту - 540,00 грн та додатковій комісії за обслуговування кредиту - 1080,00 грн, неустойки - 3000,00 грн.

Проценти по кредиту нараховані за період з 22.04.2025 по 24.11.2025 (дату закінчення строку дії договору).

З позовної заяви та довідки-розрахунку за цим договором вбачається, що відповідач оплат за кредитом не вносив.

Згідно з відзивом на позов, відповідач визнав позов частково, прохав під час ухвалення рішення у справі врахувати той факт, що він є військовослужбовцем ЗСУ та зменшити розмір нарахованої позивачем заборгованості.

Відповідно до довідки за підписом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 за вих. № 794, молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 № 134, старшого солдата по мобілізації ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини з 14.05.2025, куди він прибув для подальшого проходження служби з військової частини НОМЕР_3 . Вказано, що відповідно до абзацу 2 п. 1.4 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, до загального строку військової служби не зараховувати період з 20.11.2023 по 25.04.2025 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини. УБД: серія УБД № 766510 від 20.04.2023, календарна вислуга становить 02 роки 09 місяців 09 днів.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Суд вважає доведеним факт підписання кредитного договору (оферти) № 22.04.2025-100002231 від 22.04.2025 і додаткового договору до нього від 21.05.2025 між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 та погоджених на умовах, викладених у них. На доведення факту укладення цих договорів позивачем надано письмові докази, які суд вважає належними та достатніми, укладення та підписання цих договорів не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що у цьому випадку підлягають застосуванню положення Закону України ''Про електронну комерцію'', оскільки договір був підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі за допомогою електронного підпису відповідачки одноразовим ідентифікатором.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що стороною позивача доведено факт погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов`язання. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України ''Про електронну комерцію'', містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Отже, виходячи з принципу правомірності даного правочину, який не визнано судом недійсним, у позичальника ОСОБА_1 виникло зобов`язання з повернення одержаного кредиту.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд доходить висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу у повному об`ємі не повернуті, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, довідки-розрахунку про стан заборгованості, станом на момент звернення з позовом до суду 22.12.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 19630,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн, по процентах - 9010,00 грн, одноразовій комісії за видачу кредиту - 540,00 грн та додатковій комісії за обслуговування кредиту - 1080,00 грн, неустойки - 3000,00 грн.

Відповідач оплат за кредитом не вносив.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає доведеним існування між сторонами по справі договірних зобов`язань та невиконання обов`язку відповідача з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла вищевказана заборгованість.

Водночас, частиною 15 ст. 14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем. У зв`язку із цим суд вважає, що на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', а отже він звільнений від нарахування і сплати процентів за кредитним договором, кредитна установа під час дії особливого періоду не мала права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язана була їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18.

З наданих суду доказів встановлено, що ОСОБА_1 22.04.2025 уклав із позивачем кредитний договір № 22.04.2025-100002231 та у подальшому 21.05.2025 - додатковий договір до нього. Станом на 22.04.2025, як вбачається із тексту копії витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 134 від 14.05.2025, до загального строку військової служби останньому не зараховано період з 20.11.2023 по 25.04.2025. Отже, за період з 22.04.2025 по 25.04.2025 у відповідача наявний обов`язок по сплаті відсотків за користування кредитними коштами. Суд, здійснивши власні обрахунки, доходить висновку, що розмір цих відсотків має становити 240,00 грн (6000,00 грн * 1%) * 4 дні. У такому розмірі вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладені норми Закону, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором № 22.04.2025-100002231 від 22.04.2025, що нараховані у період з 26.04.2025 по 24.11.2025 у розмірі 8770,00 грн та неустойки в розмірі 3000,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно ч. 15 ст. 14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' звільняється від сплати процентів/відсотків та неустойки в особливий період.

При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

Згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вказаних обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6000,00 грн, відсотків за період з 22.04.2025 по 25.04.2025 включно - 240,00 грн, одноразової комісії за видачу кредиту - 540,00 грн та комісії за обслуговування кредиту - 1080,00 грн.

У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за рештою відсотків та неустойкою слід відмовити, виходячи із вищевикладеного.

Суд вважає за необхідне зазначити, що комісії, визначені кредитним договором та додатковим договором до нього, підлягають стягненню із відповідача, оскільки їх нарахування здійснено відповідно до умов цих договорів і пільги, визначені вищевказаним Законом України на ці платіжі не поширюються.

З урахуваням наведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача загальна заборгованість у сумі 7860,00 грн, яка складається із тіла кредиту - 6000,00 грн, відсотків за період з 22.04.2025 по 25.04.2025 включно - 240,00 грн, комісій - 540,00 грн та 1080,00 грн, у іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією СЦ00063444 від 19.12.2025.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 40,04% сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції СЦ00063444 від 19.12.2025, що становить 969,93 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 263- 265, 268, 279, 352 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю ''Споживчий центр", представник позивача Андрухов Василь Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за договором № 22.04.2025-100002231 від 22.04.2025 у розмірі 7860 (сім тисяч вісімсот шістдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 93 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: місто Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий