Постанова № 13597880, 06.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2010 року 09:52 № 2а-3874/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Манулі Флуіконнекто"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання протиправними, недійсними та скасування рішень та дій су'єкта владних повноважень

За участю представників:

від позивачаГолуб А.О.

від відповідача Чайка М.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манулі Флуіконнекто»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007602304, 007612304 від 27.08.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю застосування штрафних санкцій на підставі Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Позивач також вказує на порушення податковим органом строків застосування санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що перевірка проведена з порушенням вимог Закону України «про державну податкову службу в Україні».

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що за наслідками перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2, п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», внаслідок чого винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007602304, 0007612304 від 27.08.2009р.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва відповідно до плану-графіку проведення планових перевірок проведено планову виїзну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Манулі Флуіконнекто» (код ЄДРПОУ 33935492), а саме: офіс-склад, що розташований за адресою м. Київ, вул. Деревообробна, 6-б з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт №0871/26/50/23/33935492 від 11.08.2009 р.

В акті перевірки було встановлено, що товариством порушено:

- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» проведення розрахункової операції без роздрукування відповідного розрахункового документа, а саме: розрахункову операцію на суму 444,29 грн. (згідно з контрольною стрічкою РРО) проведено без роздрукування відповідного розрахункового документа, а саме: в розрахунковому документі відсутня назва та адреса господарської одиниці. Відповідальність передбачена п. 1 ст.17 Закону №265 (444,29 х 5 = 2221,45 грн.)

- п. 9 ст. 3 Закону №265, а саме: субєктом господарювання за період з 03.08.2006р. по 11.08.2009р. не роздруковано 747 фіскальних звітів Z-звітів РРО за 747 днів. Відповідальність передбачена п. 4 ст. 17 Закону №265 (340 грн. х 747 = 253980,00 грн.)

- п. 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2009р. №614 встановлено порушення порядку використання книги ОРО, а саме: в книзі обліку розрахункових операцій №1 від 26.06.2006р. не зазначено дату, коли розпочата КОРО. Відповідальність передбачена п. 3 ст. 17 Закону №265 (340 грн.)

- п. 3 ст. 3 Закону №265, застосування непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, а саме: в реєстрі розрахункових операцій в реквізитах чеків на момент перевірки дата та час не відповідають реальному. Відповідальність передбачена п. 2 ст. 17 Закону №265 (340 грн.)

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996р. №98/96-ВР, а саме: з 03.08.06р. по 11.08.2009р. субєкт господарювання не отримував відповідний патент. Відповідальність передбачена ст.. 8 Закону №98/96-ВР (320 місячна вартість патенту : 31 роб. днів х 2 день = 20,60 грн.)

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі висновків акту перевірки прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

№00007602304 від 27.08.2009р. на загальну суму 256881,45 грн.;

№0007612304 від 27.08.2009р. на загальну суму 20,60 грн.

Правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та винесення вказаних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій і є предметом даного спору.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась стосовно контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 15 Закону N 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, зокрема статтею 111.

Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які регулюють правовідносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та визначають основні засади державної політики щодо регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а тому є законами не пов'язаними з нарахуваннями та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок серед яких направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки. Ненадання цих документів платнику податку або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової перевірки.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову перевірку згідно затвердженого плану-графіку перевірок підприємств на серпень 2009 року та направлення на проведення перевірки від 07.08.09р. №583, позивачем було допущено посадових осіб податкового органу до перевірки, що спростовує доводи позивача про протиправність дій відповідача .

Слід також зазначити, що згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону поширюється на відносини, повязані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час відносини щодо контролю за дотриманням податкового законодавства не належать до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальним законодавством, і зокрема, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. А тому, норми Постанови Кабінету Міністрів України «502 від 21.05.2009 р. «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року», якою установлені обмеження щодо проведення перевірок органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Згідно пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Таким чином, акт від 15.10.2009, складений за результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності, є носієм доказової інформації та фіксує обставини порушення позивачем законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу

Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки від 11.08.2010р. встановлено порушення щодо розрахункових документів позивача, в них відсутні обовязкові реквізити, а саме назва господарської одиниці (офіс-склад), чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону №265.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Пунктом 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 встановлено, що касовий чек повинен містити такі обовязкові реквізити як, зокрема, назва господарської одиниці, адреса господарської одиниці, кількість придбаного товару (отриманої послуги) та найменування товару (послуги).

Згідно розділу 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 назва СПД назва юридичної особи або прізвище, ініціали фізичної особи, які зазначені у свідоцтві про державну реєстрацію СПД. Дозволяється використовувати в назві загальноприйняті скорочення, наприклад ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), МП (мале підприємство), ЗАТ (закрите акціонерне товариство; господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у т.ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції; назва господарської одиниці - назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

Як встановлено судом, адреса місцезнаходження ТОВ «Манулі Флуіконнекто»: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5. Натомість, розрахункові операції були здійснені за адресою господарської одиниці офісу-складу: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 6-Б, що належить ТОВ «Манулі Флуіконнекто».

В матеріалах справи наявна копія реєстраційного посвідчення №2650005414, видане ТОВ «Манулі Флуіконнекто» про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій Datecs FP 3530Т, заводський номер ДО 06007881, фіскальний №2650005414, призначеного для використання в господарській одиниці офіс-склад.

З огляду на зазначене, а також те, що позивач не подав суду жодних доказів того, що назва позивача і є назвою його господарської одиниці, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що назвою субєкта підприємницької діяльності є ТОВ «Манулі Флуіконнекто», що вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а назвою його господарської одиниці офіс-склад.

Відповідно до статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3 Закону.

Зі змісту п.2.1. розділу 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 вбачається, що у разі відсутності хоча б одного з обовязкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Пунктом 1 статтті 17 Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, зокрема, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

З огляду на зазначене вище, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з висновками акту перевірки, щодо встановленого порушення позивачем п. 1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Однак, статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтями 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахункова операція на суму 444,29 грн. була здійснена 30.08.2006 року, а адміністративно-господарська санкція застосована 27.08.2009 року, що виключає можливість її застосування на підставі положень статті 250 ГК України, у звязку з чим, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007602304 від 27.08.2009 року підлягає скасуванню в сумі 2221,45 грн.

Щодо встановленого актом перевірки порушення п. 9 ст. 3 Закону №265 в частині не роздрукування 747 фіскальних чеків Z-звіт РРО та відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 4 ст. 17 Закону №265 у розмірі 253980,00 грн., судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки, у період з 03.08.2006р. по 11.08.2009р. позивачем не роздруковано 747 Z-звітів за 747 робочих днів, хоча згідно подання звітності (декларації про прибуток) весь цей час на підприємстві велась торгівля у безготівковій формі.

Позивачем не заперечувався встановлена обставина щодо нероздрукування Z-звітів протягом 747 днів, та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили протилежне.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій

За невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку Z-звіт встановлена відповідальність п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Штрафні санкції у сумі 253980,00 грн. застосовані відповідачем у зв'язку з тим, що з 03.08.2006 року по 11.08.2009 року позивач не здійснив щоденне друкування фіскальних звітних чеків за ці дні та не зберіг їх у книзі обліку розрахункових операцій.

Позивач наполягає на тому, що роздрукування Z-звітів є похідним від здійснення розрахункової операції, а отже, в разі відсутності розрахункових операцій, він позбавлений можливості роздруковувати Z-звіти. Окружний адміністративний суд м. Києва не погоджується з позивачем, вважаючи його твердження помилковими та недоведеними, з огляду на те, що необхідність щоденного друку Z-звітів вбачається, зокрема, зі статей 2, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в яких вказано, що книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Отже, адміністративний суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манулі Флуіконнекто», яке набуло статусу особи, що може здійснювати продаж товарів, робіт (послуг) за готівкові кошти зобовязано щоденно друкувати на реєстраторі розрахункових операцій звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтями 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З акту перевірки вбачається, що вказане правопорушення є триваючим та вчинене позивачем у період з 03.08.2006р. по 11.08.2009р., перевірка ТОВ «Манулі Флуіконнекто» була проведена - 11.08.2009р., штрафні (фінансові) санкції застосовані рішенням від 27.08.2009р.

Згідно розрахунку (наявного в матеріалах справи) кількість робочих днів складу офісу ТОВ «Манулі Флуіконнекто»за період 28.08.2008р. по 11.08.2009р. склала 241 робочий день.

Відсутність в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007602304 від 27.08.09р. посилання на п.4 ст. 17 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не може, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, бути єдиною підставою для скасування акту індивідуальної дії, оскільки, як вже було зазначено вище, суд погоджується з Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва про встановлені актом перевірки порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Манулі Флуіконнекто»правил застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як вже було зазначено вище, акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на підставі п. 4 ст. 17 Закону №2654 в сумі 81940 грн. (241 робочих днів х 340 = 81940 грн.).

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007602304 від 27.08.2009 року також підлягає скасуванню в сумі 172 040,00 грн., через закінчення встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків, що виключає можливість застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності

Також перевіркою встановлено та матеріалами справи підтверджується використання позивачем незареєстрованої належним чином книги обліку розрахункових операцій, а саме: на реєстраційній сторінці книги ОРО №1 від 26.06.2006р відсутня дата коли книга обліку розрахункових операцій була розпочата.

У відповідності до пунктів 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 106/5297, СПД повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці (у депо) чи з тим РРО, що були зазначені на титульній сторінці книги при її реєстрації. Якщо в господарській одиниці організовано декілька місць проведення розрахунків, де відповідно до чинного законодавства дозволяється проводити розрахунки без застосування РРО, то на бажання СПД на всіх місцях проведення розрахунків в одній господарській одиниці може використовуватися одна книга ОРО.

Перед початком використання книги ОРО слід зазначити на її титульній сторінці дату початку використання. Записи в книзі слід виконувати кульковою ручкою.

Отже, як вбачається з положень вказаного Порядку обовязок про зазначення на титульній сторінці дати початку використання книги ОРО покладений на СПД. Не виконання вказаних вимог є порушенням порядку ведення КОРО.

До того ж, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що, як вже було зазначено вище, нероздрукування та незберігання у КОРО Z-звітів, також є порушенням порядку ведення КОРО.

Відповідно до пункту 3 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг" до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Отже, суд погоджується із правомірністю застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції сумі 340 грн. на підставі п. 3 ст. 17 Закону №265.

Також перевіркою встановлено, що в реєстрі розрахункових операцій в реквізитах чеків на момент перевірки дата та час не відповідають реальному, чим порушено п. 3 ст. 3 Закону №265. За вказане порушення ДПІ у Голосіївському районі м. Києві застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 340 грн., на підставі п. 2 ст. 17 Закону №265 який передбачає відповідальність за застосування непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Слід зазначити, що даний висновок податкового органу суперечить фактам, встановленим актом перевірки від 11.08.2009р. Так, в описовій частині акту перевірки відображено, що РРО зареєстрований, фіскальний режим роботи РРО забезпечено, наявність та цілісність пломб РРО збережено, що виключає застосування до позивача відповідальність на підставі п. 2 ст. 17 Закону №265.

У звязку з цим, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.08.2006р. №0007602304 також підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.2 ст.17 Закону в сумі 340 грн.

Окрім викладеного, як свідчать обставини справи, за результатами перевірки офіс-складу ТОВ «Манулі Флуіконнекто»встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: здійснення 30.08.2006 року продажу гідравлічних рукавів та зєднань без придбання торгового патенту.

На підставі висновків акту перевірки та на підставі ст. 8 Закону №98/96-Вр визначено суму штрафних санкцій у розмірі 20,60 грн.

Згідно п. 1 ст. 2 Закону №98/96-ВР торговий патент це державне свідоцтво, яке засвідчує право субєкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними видами підприємницької діяльності.

Як встановлено п. 1 ст. 3 Закону №98/96-ВР патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється субєктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону №98/96-Вр під торгівельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торгівельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтями 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахункова операція на суму 444,29 грн.щодо продажу гідравлічних рукавів та зєднань була здійснена позивачем 30.08.2006 року, а адміністративно-господарська санкція застосована 27.08.2009 року, що виключає можливість її застосування на підставі положень статті 250 ГК України, у звязку з чим, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007612304 від 27.08.2009 року підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Як зазначено в ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення в цілому з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Манулі Флуіконнекто»підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007612304 від 27.08.2009р.

3.Скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0007602304 від 27.08.2009р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 174601,45 грн.

4.В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович