Постанова № 13597765, 21.01.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2011 р.

14 год.07 хв.Справа № 2-а-4636/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Довбиш Г.В., представника відповідача Тосік Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Стар" ЛТД

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Стар" ЛТД (позивач) звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.03.10 №№ 0001292301/0, 0001303500/0, від 07.06.10 №№ 0001292301/1, 0001303500/1, від 25.06.10 0001292301/2, 0001303500/2, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції. Позивач заперечує висновок ДПІ про безпідставність віднесення до валових витрат та податкового кредиту витрат по сплаті пального, придбаного для орендованих транспортних засобів, та витрат по сплати орендних платежів за автомобілі. Позивач зазначає в позові, що підприємство має первинні документи, які свідчать про зв'язок витрат по оплаті оренди, бензину із господарською діяльністю, відсутність нотаріально посвідчених угод цю обставину не спростовує. Застосування норм ЦКУ до податкових відносин не передбачено Законами "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість". Висновок податкових інспекторів про неможливість виконання робіт власними силами, відсутність актів виконаних будівельних робіт не є перепоною для включення до валових витрат вартості будівельних матеріалів, витрачених на ремонт приміщень. Згідно пп. 8.8 ст. 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" дозволяється включення до валових витрат частину вартості поліпшень основних фондів, що орендується, у розмірі, встановленому пп. 8.7.1 ст. 8 Закону у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Надані на час перевірки акти на списання будівельних матеріалів містять усі необхідні реквізити, які передбачені Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення ДПІ, містять суб'єктивні припущення перевіряючих.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилається на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Стар" пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безпідставне віднесення до складу валових витрат суми нарахованої орендної плати за автомобілі та вартість бензину, використаного орендованими автомобілями, згідно умов оренди, які укладені з фізичними особами та не мали нотаріального посвідчення. Договір найму за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, у разі недодержання такої умови такий договір є нікчемним. Таким товариством порушені вимоги пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Акт виконання ремонтних, будівельних робіт повинен бути оформлений відповідним первинним документом та для набуття статусу первинного документа, повинен відповідати вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Первинними документами при здійсненні операцій з ремонту та реконструкції є: договір оформлений належним чином, наряд на виконання робіт, акт виконаних робіт та інші документи, які підтверджують виконання робіт. Позивачем надані тільки акти списання матеріалів, які підтверджують витрати, проте не доводять їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

З позовної заяви та матеріалів, доданих до неї вбачається, що ТОВ "ВКФ "Стар" є є юридичною особою, платником податків. Фахівцями Державної податкової інспекції у м. Херсоні була здійснена планова виїзна перевірка ТОВ "ВКФ "Стар" з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.09, результати перевірки викладено в акті № 3728/23-5/31390189 від 19.08.2010. За висновками перевірки позивачем було занижено податок на прибуток в сумі 21196 грн., податок на додану вартість в сумі 19530 грн. Перевіряючими виявлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: завищення валових витрат на суму 26596 грн. внаслідок включення до складу валових витрат суми орендної плати за автомобілі та вартість бензину, використаного орендованими автомобілями, згідно умов оренди автомобілів з фізичними особами. Орендна плата склала 11208 грн., вартість бензину 15388 грн. Договори оренди легкових автомобілів з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4 нотаріально не посвідчені, що є порушенням ст. 799 Цивільного кодексу України. ДПІ вважає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦКУ). Також було виявлено порушення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - включення до валових витрат вартості списаних будівельних матеріалів при не підтвердженні використання їх у господарській діяльності на загальну суму 53275 грн. В акті зазначено, що підприємство проводило ремонтні роботи на добровільних засадах співробітниками підприємства у вільний від роботи час, тому актів виконаних робіт не складалось, тільки акти списання матеріалів, частину списаних матеріалів позивач відносив до валових витрат, частину до складу основних засобів, нараховувались амортизаційні нарахування. На думку ДПІ, підприємством безпідставно збільшено балансову вартість основних засобів першої групи на суму списаних будівельних матеріалів, які не було використано у господарській діяльності на загальну суму 4903 грн., завищення амортизаційних відрахувань склало 4903 грн.

При перевірці правильності формування податкового кредиту було виявлено завищення на суму 20505 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні бензину, орендної плати за автомобілі, ПДВ з вартості будівельних матеріалів, використаних на ремонт приміщень, що є порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".

За висновками перевірки Державна податкова інспекція у м. Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення від 23.03.10 №№ 0001292301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 21196 грн. та застосування 10598 грн. штрафних санкцій, 0001303500/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 19455 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 9728 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПІ у м. Херсоні, ДПА у Херсонській області, ДПА України, але скарги товариства задоволені не були. Порядком направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, передбачено, якщо за результатами розгляду скарги сума податкового зобовязання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 для першої, 2 для другої тощо). Позивач оскаржує до суду також податкові повідомлення-рішення за дробом "1" та "2", які прийняті по результатам розгляду скарг позивача у порядку апеляційного узгодження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі- Закон про прибуток) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток). Пунктом пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод оренди витрати. Позивач задіяв для підтвердження валових витрат документи, які не відповідають ознакам первинних бухгалтерських та податкових документів. Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Правові відносини, що виникають з приводу передачі фізичною особою юридичній особі автомобіля в платне та строкове користування регулюються загальними положеннями глави 58 "Найм (оренда)" та спеціальними положеннями, визначеними параграфом 5 глави 58 "Найм (оренда) транспортного засобу" Цивільного кодексу України (далі ЦКУ). Відповідно до ст. 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. В даній ситуації договори оренди автомобіля між підприємством та фізичними особами були укладені без нотаріального посвідчення, що позивач не заперечує. Правові наслідки недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору викладені у ч. 1 ст. 220 ЦКУ, відповідно до якої у разі недодержання сторонами зазначеної вимоги такий договір є нікчемним. Нікчемність договору означає, що такий договір є недійсним в силу вимог закону і додаткове визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Згідно із ст. 236 ЦКУ нікчемний правочин є таким з моменту його вчинення і відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Виходячи з того, що нікчемний договір оренди автомобіля не створює для сторін будь-яких юридичних наслідків, він також не створює будь-яких наслідків і в податковому обліку підприємства-орендаря. Тобто, за таким договором орендар не мав права відображати у податковому обліку витрати, пов'язані зі сплатою орендних платежів та з експлуатацією автомобіля, а також вартість бензину, яким заправлялись орендовані автомобілі, відносити до податкового кредиту ПДВ з вартості бензину та орендної плати.

Посилання позивача на пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток, відповідно до якого встановлено звільнення платника податку від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю, суд не приймає до уваги, оскільки саме доказів того, що позивач мав в оренді автомобілі не підтверджується належним чином оформленими документами.

Пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов'язує виникнення права на податковий кредит з придбанням товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тому платник податку не мав право відносити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв'язку із сплатою орендних платежів та придбанням пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів.

Згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, у межах, установлених пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону. Підпункт 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 даного Закону регулював розподіл витрат на поліпшення основних засобів на витрати, що підлягають включенню до складу валових витрат, і на витрати, що підлягають амортизації. Що стосується правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості списаних будівельних матеріалів на ремонт орендованих будівель, суд погоджується з висновком ДПІ про відсутність документального підтвердження зв'язку цих витрат з господарською діяльністю позивача. При проведенні поточного та капітального ремонту будівель, споруд передбачено складання Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, затвердж. спільним наказом Держстрою та Деркомстату від 21.06.2002 № 237/5. Суд погоджується з тезою позивача про необов'язковість заповнення такої Довідки. Дійсно, використання будівельних матеріалів може бути підтверджено іншими доказами, але не показаннями свідків, яких було заслухано в судовому процесі за клопотанням позивача. Підставою для внесення записів в облік (податковий та бухгалтерський) юридичної особи є первинні документи, які фіксують і підтверджують здійснення цих операцій. Позивач надав при перевірці тільки акти списання товарно-матеріальних цінностей на ремонт приміщень, без відповідних доказів проведення самого ремонту. Такими доказами могли бути, наприклад, відомості нарахування зарплати працівникам, які здійснювали ремонт. Або акти прийому-здачі відремонтованих об'єктів типової форми № ОЗ-2, затвердженої наказом Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29.12.95 р. № 352, такий акт має бути підписано працівником цеху (відділу, групи), уповноваженим приймати об'єкт основних засобів, і представником цеху, що виконав ремонт або інші поліпшення. Акт підписується головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства. Отже, за відсутності відповідних первинних документів, які підтверджують зв'язок з господарською діяльністю, підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні ремонту витрати. З цих же підстав є неправомірним віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості списаних будматеріалів.

Суд не вбачає порушень чинного законодавства або перевищення компетенції зі сторони відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В задоволенні позову відмовляється. Судові витрати відносяться на позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Стар" ЛТД в задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.03.2010 № 0001292301/0, № 0001303500/0, від 07.06.2010 № 0001292301/1, № 0001303500/1, від 25.06.2010 № 0001292301/2, № 0001303500/2.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 січня 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6