Постанова № 13597764, 24.01.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 2-а-5868/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Н.Каховка про скасування першої податкової вимоги,

встановив:

У листопаді 2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» (надалі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі-відповідач), в якому просило скасувати першу податкову вимогу відповідача від 15.10.2010р. №1/127 про сплату позивачем пені в сумі 6686,30 грн. по податку з доходів найманих працівників. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач повністю погасив зобов’язання зі сплати податку з доходів найманих працівників, і вважає, що направлення позивачу спірної податкової вимоги про сплату пені по вказаному податку є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги з наведених у позовні підстав та додатково пояснила, що податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов’язань, несплачених платником податків в установлені строки, проте позивач не узгоджував з податковою інспекцією податкових зобов’язань по ПДФО (податку з доходів фізичних осіб), не подавав декларацій з цього податку. Позивач зазначає, що розрахунок податку з доходів фізичних осіб за формою 1-ДФ, який позивач повинен утримати з працівників та сплатити до бюджету як податковий агент, у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200ор. № 218-ІІІ не є податковою декларацією. Позивач зазначає, що оскільки факт узгодження позивачем податкових зобов’язань з ПДФО відсутній, то підстави для нарахування позивачу, як податковому агенту, пені на підставі Закону №2181 за несвоєчасну сплату цього податку відсутні.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що проведеною документальною перевіркою дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 19.05.09р. по 30.06.10р. (актом перевірки № 1374/230-36463062 від 23.09.10р.) встановлено порушення Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині неперерахування позивачем, як податковим агентом, податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.10р. в сумі 220920,44 грн., що не оспорюється позивачем. Відповідач зазначає, що згідно п.20.1 ст. 20 Закону № 889-IV розмір штрафних санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону. Оскільки Законом № 889-IV не визначеного окремого порядку застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО, то на думку відповідача застосування таких санкцій повинно проводитись у порядку, встановленому Законом № 2181-ІІІ, а тому позивачу обґрунтовано нарахована пеня за несвоєчасну сплату ПДФО на підставі ст.. 16 Закону № 2181-ІІІ.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного.

Спірна податкова вимога від 15.10.2010р. №1/127 про сплату податкового боргу у вигляді пені в сумі 6686,30 грн. по податку з доходів найманих працівників була направлена відповідачем в адрес позивача за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.05.09р. по 30.06.10р., валютного та іншого законодавства.

Результати перевірки відображені у відповідному акті 1374/230-36463062 від 23.09.10р..

В акті перевірки (п.3.3.1 стор. 35) зазначено, що на порушення пп.8.1.2 ст.8 Закону № 889-IV позивачем станом на 01.07.2010р. не переховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 220920,44 грн., у зв’язку із чим позивачу на підставі п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону №2181-ІІІ нарахована пеня в сумі 6686,30 грн..

Розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб наведено у додатку до акту перевірки, який долучено до матеріалів справи.

Наведені відповідачем у вказаному розрахунку обставини утримання та перерахування ПДФО, а саме суми нарахованого та сплаченого податку, строки сплати та дати фактичного перерахування цього податку, позивачем не оспорюються.

Позивач не погоджується з правомірністю нарахування йому пені на підставі п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону №2181-ІІІ за несвоєчасну сплату ПДФО.

Відповідно до статті 2 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пп. 17.1 ст. 17 Закону № 889).

В даному випадку платники цього податку - фізичні особи, звільнені від обов'язку подавати до податкового органу податкову декларацію ( розрахунок), замість них позивач подає до ДПІ звітність - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ.

Той факт, що позивач подавав до ДПІ податкові розрахунки за формою 1-ДФ відповідачем не оспорюється.

Пунктом 20.2 ст. 20 Закону № 889 визначено осіб, які несуть відповідальність за порушення норм цього закону. Так, фінансово відповідальними за порушеннями норм Закону № 889 є такі особи:

- при порушенні нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податків, що здійснюються особами, визначеними податковими агентами, - такі особи;

- при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.

В даному випадку позивач є податковим агентом, тобто особою, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Статтею 1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-Ш (далі - Закон № 2181-Ш визначені поняття: податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій з даного платежу. Податковий розрахунок Ф. 1-ДФ не є декларацією в розумінні Закону № 2181, нарахувань та сплати податку на підставі Ф.1-ДФ не проводиться. В податковому розрахунку тільки констатується факт нарахування та/або виплати доходу та сплати податку. Фактично ця звітність має інформаційний характер. Узгодження суми податкового зобов'язання з даного податку не відбувається.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгодженим вважається зобов'язання, яке платник податків самостійно визначив в податковій декларації. Суму податку з доходів фізичних осіб визначає податковий агент, а не платник податків.

Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Наведене вище свідчить про те, що заборгованість із сплати податку з доходів фізичних осіб не є ані узгодженою сумою податкового зобов'язання, ані податковим боргом.

Суд вважає, що визначених статтею 16 Закону № 2181 підстав для нарахування позивачу пені немає, оскільки вона стягується тільки при несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання, а узгодження податкових зобов’язань податкового агента по податку з доходів фізичних осіб в розумінні Закону № 2181 не відбувається.

Таким чином, перша податкова вимога від 15.10.2010р. №1/127 про сплату податкового боргу у вигляді пені в сумі 6686,30 грн. за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб винесена відповідачем без законних підстав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м. Н.Каховка - задовольнити.

Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Н.Каховка від 15.10.2010р. №1/127.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 січня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.8