Постанова № 13596751, 09.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року 15:25 Справа № 2а-7249/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

при секретарі Полтавець Д.В.

за участю:

представника позивача Мануковської В.К.,

представника відповідача Драч В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004682301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток у розмірі 315 027 грн. 00 коп. та податкове повідомлення рішення №0004672301/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 190 914 грн. 00 коп., оскільки позивач вважає, що зазначені податкові - повідомлення рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що в період з 12.05.2010 по 01.09.2010, з перервою в роботі з 26.07.2010 по 21.08.2010, Державною податковою адміністрацією у Запорізької області була проведена документальна невиїзна перевірка з питань дотримання позивачем податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП «Андор» за період з 01.10.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки був складений акт № 37/35-1/25481408 від 01.09.2010, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі Закон №334/94-ВР), в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210 018 грн. 00коп. та порушення Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 127 276 грн. 00 коп.

Так на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0004682301/0 від 14.09.2010, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 315027 грн. 00 коп., в тому числі 210018 грн. 00 коп. за основним платежем та 105009 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій за порушення вимог Закону №334/94-ВР, а саме за неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат на придбання товарів за нікчемними договорами з ПП «Андор».

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки договори з ПП «Андор» не визнані у законному порядку нечинними. Крім того, представник позивача зазначив, що 01.12.2008 між позивачем та ПП «Андор» було укладено договір постачання №10 відповідно до умов якого, постачальник (ПП «Андор») зобовязувався поставити позивачеві пластикові труби, фітинги для водопроводу та каналізації, обладнання для опалення та інші сантехнічні вироби.

Так у період з 01.12.2008 по 31.03.2009 зазначені товари були поставлені постачальником, за які позивач сплатив, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами на загальну суму 542070 грн. 00 коп.. На підставі угоди від 29.05.2009 постачальник відступив право вимоги по договору постачання №10 від 01.12.2008 ТОВ «Вакко» на погашення дебіторської заборгованості у сумі 466015 грн. 81 коп., яку позивач перерахував на розрахункові рахунки ТОВ «Вакко», що підтверджується платіжними дорученнями.

Так позивачем було віднесено до валових витрат суми на придбання товарів у ПП «Андор», оскільки придбанні товари використовувались ним у своїй господарській діяльності та суми валових витрат підтвердженні первинними документами.

Також на підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0004672301/0 від 14.09.2010, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 190914 грн. 00 коп. в тому числі 127276 грн. 00 коп. за основним платежем та 63 638 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій за порушення вимог Закону №168/97-ВР, а саме включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених первинними документами.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення рішення винесене з порушенням норм діючого законодавства, оскільки анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Андор» здійснено 30.11.2009, відтак у період з грудня 2008 року по травень 2009 року ПП «Андор» мало право видавати податкові накладні з включенням до них сум ПДВ та позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту суму нарахування ПДВ з придбаних товарів.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 14.09.2010 №0004682301/0 та №0004672301/0.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з наступних підстав.

01.09.2010 була проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства позивачем при взаємовідносинах з ПП «Андор» за період з 01.10.2008 по 31.12.2009. За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлені порушення вимог податкового законодавства та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004672301/0 від 14.09.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 190914 грн. 00 коп. та № 0004682301/0 від 14.09.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 315027 грн. 00 коп..

Актом перевірки встановлено наступні порушення: п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, а саме: ТОВ «Грань» у перевіряємому періоді неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт (послуг), згідно нікчемних правочинів з ПП «Андор» на загальну суму 840071 грн. 00 коп., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 210 018 грн. 00 коп.; пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР - ТОВ «Грань» у перевіряємому періоді неправомірно віднесена до складу податкового кредиту суму у розмірі 127 276 грн. 00 коп.., яка сплачена ТОВ «Андор» за придбанням товарів, згідно нікчемних правочинів, у звязку з чим оформлені податкові накладні не засвідчують факт придбання платником податку товарів, та не є підставою для включення до складу податкового кредиту.

Зазначені правопорушення виникли у звязку з тим, що відповідно до умов договору постачання №10 від 01.12.2008, у період з 01.12.2008 по 31.03.2009 ПП «Андор» були оформлені видаткові накладні на пластикові труби, фітинги для водопроводу та каналізації, обладнання для опалення та інші сантехнічні вироби для ТОВ «Грань» на загальну суму 1 008085 грн. 81 коп..

У періоді з 17.02.2009 по 29.05.2009 ТОВ «Грань» за товари, на які ПП «Андор» були оформлені видаткові накладні, перераховано на рахунок вищевказаного приватного підприємства грошові кошти у сумі 542 070 грн. 00 коп..

Згідно наданих пояснень ТОВ «Грань», на підставі угоди від 29.05.2009, яка підписана директором ПП «Андор» (ОСОБА_3.), відступило право вимоги по договору поставки № 10 від 01.12.2008 на сплату дебіторської заборгованості у сумі 466015 грн. 81 коп., на користь ТОВ «Вакко». Так ТОВ «Грань перерахувало на рахунок ТОВ «Вакко» грошові кошти у розмірі 466015 грн. 81 коп..

Відповідно до податкового обліку, ТОВ «Грань» у перевіряємому періоді, віднесена до складу валових витрат в деклараціях про прибуток підприємства вартість товару, на який ПП «Андор» були оформлені видаткові накладні в сумі 840 071 грн. 00 коп.,

Згідно Постанови Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 по кримінальній справі № 1-п-900\2009 про обвинувачення ОСОБА_3 встановлено, що ПП «Андор» приймало участь в злочинній схемі, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість у підприємств платників ПДВ, шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «Транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займались.

Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та розуміючи, що ПП «Андор» зареєструвався з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб - вчинив пособництво невстановленим особам у фіктивному підприємництві.

Таким чином, первинні документи, які складені між ТОВ «Грань» і ПП «Андор» на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, є такими що не відповідають дійсності та не мають на меті реального придбання товарів, а отже і не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку з включенням до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Грань» зареєстроване як юридична особа 19.10.2000 виконавчим комітетом Запорізької міської ради Орджонікідзевського району м. Запоріжжя та являється платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №11552673 від 11.01.2001.

01.09.2010 ДПА у Запорізькій області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП «Андор» за період з 01.10.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки був складений акт №37/35-1/25481408 від 01.09.2010, яким встановлено, що 01.12.2008 ТОВ «Грань» уклало з ПП «Андор» договір постачання №10 відповідно до умов якого постачальник (ПП «Андор») зобовязувався поставити позивачеві пластикові труби, фітинги для водопроводу та каналізації, обладнання для опалення та інші сантехнічні вироби.

Так у період з 01.12.2008 по 31.03.2009 ПП «Андор» були оформленні видаткові накладні на пластикові труби, фітинги для водопроводу та каналізації, обладнання для опалення та інші сантехнічні вироби для ТОВ «Грань» на загальну суму 1008085 грн. 81 коп..

У періоді з 17.02.2009 по 29.05.2009 ТОВ «Грань», за придбанні товари, перерахувало на розрахункові рахунки ПП «Андор» суму у розмірі 542070 грн. 00 коп..

Залишок не сплаченої суми у розмірі 466015 грн. 81 коп., ТОВ «Грань» перерахувало на рахунки ТОВ «Вакко» в рахунок погашення дебіторської заборгованості ПП «Андор» перед ТОВ «Вакко» відповідно до угоди від 29.05.2009, яка підписана директором ПП «Андор» (ОСОБА_3.), про відступ права вимоги по договору поставки №10 від 01.12.2008.

Вищевказані фінансові операції підтвердженні первинними документами, але відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 по кримінальній справі №1-п-900/2009 за обвинуваченням ОСОБА_3, який являється директором ПП «Андор», встановлено, що ПП «Андор» здійснювало фіктивне підприємництво, яке полягало в незаконному формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість у підприємств платників ПДВ, шляхом документального оформлення придбання товарно матеріальних цінностей через ланцюг транзитних та фіктивних підприємств, які фактично не здійснювали фінансово господарську діяльність.

Відповідно до висновку зазначеного акту, ТОВ «Грань» здійснювало операції з купівлі товару без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків, чим порушило п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення № 0004672301/0 від 14.09.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 190914 грн. 00 коп. та № 0004682301/0 від 14.09.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 315027 грн. 00 коп..

Суд вважає, що зазначені податкові повідомлення рішення винесені з порушенням норм діючого податкового законодавства, оскільки відповідно до 5.1 Закону №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1).

Так ТОВ «Грань» віднесло до складу валових витрат, витрати на придбання товарів, що використовуються ними у господарській діяльності. Реальне придбання товарів позивачем у ПП «Андор» підтверджується первинними документами бухгалтерської звітності, що також не заперечує і відповідач.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними ТОВ «Грань» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 по кримінальній справі №1-п-900/2009 за обвинуваченням ОСОБА_3, а саме на те, що оскільки контрагент був заснований з метою фіктивного підприємництва то всі договори щодо його господарської діяльності є недійсними, оскільки відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так нормами ЦК України визначено, що договори визнаються недійсними тільки за рішенням суду, отже відповідач немає повноважень на визнання чи невизнання договорів позивача недійсними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника ПДВ ПП «Андор» ліквідовано 30.11.2009, отже в перевіряємий період ПП «Андор» правомірно складав податкові накладні включаючи до них суми ПДВ, які позивачем віднесено до суми податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грань» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14.09.2010 № 0004672301/0, № 0004682301/0 є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 159-163 КАС України, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994; ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання не чинним та скасування податкових повідомлень рішень від 14.09.2010 № 0004682301/0 та № 0004672301/0 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.09.2010 №0004682301/0 про визначення ТОВ «Грань» суми податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток у сумі 315027,00 грн. в тому числі: 210018,00 грн., - основний платіж, та 105009,00 грн. - штрафні санкції, податкове повідомлення рішення №0004672301/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 190914,00 грн., в тому числі: 127276,00грн. основний платіж, 63638,00 грн. - штрафні санкції .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грань» суму сплаченого державного мита у розмірі 6(шість гривен) грн.80 (вісімдесят копійок) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/І.В.Батрак