Рішення № 135966255, 23.04.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/121/26

Провадження 2/732/245/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

23 квітня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання Пінчук С. М.,

за участю:

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки адвоката Слєпченка С. А. (приймав участь в режимі відеоконференції),

розглянувши в залі суду в м. Городня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» через свого представника Пєскову Софію Володимирівну звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором №537741-КС-001 поро надання кредиту від 13.05.2025, що становить 54240,00 грн, яка складається з: 16000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 27040 грн суми прострочених платежів по процентах; 8000,00 грн суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ та 3200,00 грн суми прострочених платежів за комісією. Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 травня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №537741-КС-001 про надання кредиту. Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом договору Товариство надало позичальнику грошові кошти у розмірі 16000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» зобов`язання за договором виконало, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 16000,00 грн шляхом перерахування цієї суми на банківську картку відповідачки, вказану останньою у договорі. Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, а лише частково сплатила кошти, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 07.01.2026 становила 54240,00 грн, яка складається з: 16000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 27040,00 грн суми прострочених платежів по процентах; 8000,00 грн суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ та 3200,00 грн суми прострочених платежів за комісією.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А.О. від 02 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник просила справу розглянути за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а. с. 18).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

05.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки адвоката Слєпченка С.А. надійшов відзив на позов, з якого убачається, що ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне. Представник відповідача зазначає, що зі слів відповідачки, приблизно в січні 2025 року вона втратила SIM-картку мобільного оператора, до номера телефону якої був прив`язаний її фінансовий рахунок та доступ до мобільного додатку «Приват24». У подальшому, невідомі особи, отримавши несанкціонований доступ до облікового запису відповідачки в системі «Приват24» та її персональних даних, незаконно оформлювали на її ім`я кредитні зобов`язання, а також систематично використовували її банківські рахунки для транзиту (так званого «дропінгу») та легалізації грошових коштів. З того моменту на банківський рахунок відповідачки почали регулярно надходити та списуватися грошові кошти. Відповідачка цього не помічала, оскільки рідко користувалася додатком «Приват24» і не мала потреби відкривати історію транзакцій. Крім того, жодних банківських сповіщень через SMS чи push повідомлення у додатку про зарахування або списання коштів на її телефон не надходило. Як з`ясувалося пізніше, відсутність сповіщень пояснюється тим, що зловмисники здійснювали всі операції через невідому відповідачці банківську картку (№ НОМЕР_2 ), яка була без її відома відкрита або прив`язана до її банківського рахунку. Працівниця АТ КБ «ПриватБанк» при усній консультації повідомила, що такої картки не існує. Побачити, що транзакції фактично проходять через чужу картку № НОМЕР_2 , можна було лише цілеспрямовано відкривши деталі кожної окремої операції. Враховуючи, що жодних банківських сповіщень про рух коштів ОСОБА_1 не отримувала, у неї не було жодних об`єктивних підстав чи підозр для того, щоб спеціально заглиблюватися в деталі історії свого рахунку. Відповідачка не підозрювала про шахрайські дії, допоки не отримала позовну заяву про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, який вона ніколи не укладала, зокрема, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» щодо стягнення боргу на суму 54 240,00 грн. Згідно з матеріалами справи, кредитні кошти були зараховані саме на вищезгадану невідому картку № НОМЕР_2 і одразу ж, протягом години, були перераховані зловмисниками на інші рахунки. Отримавши звіт з Українського бюро кредитних історій, стороною відповідача було з`ясовано, що загалом невідомі особи шахрайським шляхом оформили на ім`я відповідачки більше 10 кредитів, а загальна сума незаконно створеної заборгованості станом на лютий 2026 року становить понад 142 000,00 грн. Проаналізувавши банківські виписки, було встановлено, що зловмисники систематично оформлювали мікрозайми в різних мікрофінансових установах на ім`я ОСОБА_1 . Ці кредитні кошти зараховувалися на її рахунки і в середньому протягом години переказувалися на рахунки третіх осіб, реквізити яких у виписці були приховані або не відображалися. Крім того, на рахунок ОСОБА_1 регулярно надходили грошові кошти від різних онлайн-казино, у яких вона ніколи не реєструвалася, не грала та участі не брала. Ці кошти також виступали транзитними і впродовж години списувалися на невідомі банківські картки. При цьому, під час отримання виписки за період з 01 січня 2025 року по 18 лютого 2026 року, згенерований банком документ містив інформацію лише за період починаючи з 08 липня 2025 року, і працівниця банку не змогла пояснити відсутність відомостей за попередній період, коли проводилися основні шахрайські транзакції. Окрім використання рахунку як транзитного, шахраї здійснювали таємне викрадення особистих грошових коштів відповідачки з її банківського рахунку. Щоб потерпіла не помітила нестачі, з її рахунку регулярно проводилися численні дрібні транзакції з призначенням «Google TikTok Videos, London». Ці списання відображалися в загальному списку як операції по картці 7608, проте в деталях фігурувала картка 8319. Щойно ОСОБА_1 стало відомо про вищевказані шахрайські дії після отримання позову, вона негайно звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» для отримання виписки своїх рахунків та карток, зміни прив`язаного до акаунта номера та звернулась за правовою допомогою до адвоката. За фактом вчинення зазначених систематичних, скоординованих дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 185, статтею 361 та статтею 209 Кримінального кодексу України, до органів Національної поліції України подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. Представник відповідачки зауважив, що згідно з фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 не мала наміру укладати кредитний договір з ТОВ «Бізнес Позика», жодних дій, спрямованих на отримання споживчого кредиту, не вчиняла, а її волевиявлення на укладення такого правочину було повністю відсутнє. Посилаючись на норми ЦПК України, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 особисто укладала оспорюваний договір, залишала свої контактні дані, отримувала ідентифікатор та вводила його у спеціально відведене поле, сторона відповідача вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Враховуючи факт звернення відповідачки ОСОБА_3 до органів Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайських дій, процесуальний тягар доказування фактів того, що саме відповідачка особисто, а не будь-яка інша особа, ініціювала укладення кредитного договору, пройшла належну процедуру ідентифікації, отримала кредитні кошти та використала їх у власних інтересах, покладається саме на позивача. На думку сторони відповідача, сама лише обставина транзитного зарахування коштів на банківську картку відповідачки з їх подальшим негайним несанкціонованим переказом на рахунки невідомих осіб не є беззаперечним доказом укладення кредитного договору та наявності боргових зобов`язань.

Також представник відповідачки у відзиві вказав, що у разі, якщо суд дійде висновку щодо наявності правовідносин між сторонами, сторона відповідача вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідачки нарахувань за ст. 625 ЦК України в розмірі 8 000,00 грн необґрунтованими та безпідставними. Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан. Враховуючи, що оспорюваний кредитний договір нібито укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, нарахування відповідальності за статтею 625 ЦК України (штрафних санкцій) в сумі 8000,00 грн є неправомірним, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню. З урахуванням вищевикладеного представник відповідачки просив суд відмовити в задоволенні позову (том 1, а. с. 177-184).

У судове засідання з`явилася відповідачка ОСОБА_1 та приймав участь в режимі відеоконференції її захисник адвокат Слєпченко С. А.

Представник відповідачки у судовому засіданні вказав, що наразі інформація про наявність кримінального провадження за результатами укладення кредитного договору, покладеного в основу цього позову, є неактуальною. При цьому захисник вказав, що відповідачка визнає позов в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16000,00 грн, а в решті заявлених позовних вимог просить відмовити.

11.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вказує, що всі істотні умови кредитного договору тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, зокрема, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах» , а саме у кредитному договорі№537741-КС-001, який ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписала за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Представник позивача, вважає доведеним належними та допустимими доказами як факт укладання договору між сторонами, так і факт отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту та невиконання останньою свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , вказану позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що відповідними довідками. Крім того, факт належності відповідачці вищевказаної картки та факт зарахування на неї 13.05.2025 грошових коштів у сумі 16000,00 грн підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», яка витребовувалась судом за клопотанням сторони позивача. Представник позивача звертає увагу суду, що: 1) при укладенні договору кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та Правилами; 2) позичальник добровільно погодилася з умовами кредитного договору та погодилася його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України), а якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, вона могла його просто не укладати; 3) протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернулася із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Представник позивача зауважила, що позивач не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах неустойку (у формі пені чи штрафів) відповідно до ст. 549 ЦК України та процентів поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається розрахунку заборгованості, розмір заборгованості позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися. Оскільки розрахунок заборгованості у ТОВ «Бізнес Позика» формується автоматично у відповідній програмі, ця програма «протягнула» дати після закінчення строку дії кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснила, чому на її думку доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Разом з тим, сторона відповідача не була позбавлена можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором, який би узгоджувався з умовами кредитного договору та обставинами справи.

На думку сторони позивача, сам по собі факт наявності кримінального провадження за участю відповідачки ОСОБА_1 та факт внесення даних у Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за заявою останньої свідчить лише про початок досудового розслідування у кримінальний справі, що ніяк не може підтверджувати те, що ОСОБА_1 не укладала з ТОВ «Бізнес Позика» кредитний договір №537741-КС-001 від 13.05.2025 та, що у відповідачки начебто відсутня заборгованість за цим договором. Сторона відповідача не надала суду рішення у кримінальній справі, яким ОСОБА_1 було визнано потерпілою особою внаслідок шахрайство або інших протиправних дій щодо неї, а також хоч якісь матеріали кримінального провадження, з яких вбачалося б, що відкрите за заявою відповідачки кримінальне провадження має взагалі хоч якесь відношення до предмету розгляду цієї справи, а саме до стягнення заборгованості за кредитним договором. Представник позивача також зауважила, що будь-яка особа може звернутися до поліції із заявою про начебто вчинення щодо неї шахрайських та будь-яких інших протиправних дій (в тому числі із завідомо недостовірною та «фіктивною» заявою ), у зв`язку з чим поліція буде зобов`язана прийняти таку заяву та розпочати досудове розслідування. Однак як вже зазначалося вище, сам по собі факт наявності кримінального провадження за участю відповідачки свідчить лише про початок розслідування, що ніяк не може підтверджувати не укладення між сторонами кредитного договору та відсутність у відповідачки заборгованості за цим договором. Посилаючись на положення ст.204 ЦК України, представник позивача вказала,що оскільки кредитний договір №537741-КС-001 від 13.05.2025, укладений між ТОВ ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 не визнано недійсним, отже останній є чинним, а тому обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню сторонами. Враховуючи викладене, представник позивача просила задовольнити вимоги ТОВ «Бізнес Позика» в повному обсязі. Окрім цього, представник позивача просила справу розглянути за відсутності сторони позивача (том 2, а. с. 2-43).

20.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом аналогічні основним твердженням представника позивача, викладеним у відповіді на відзив. Крім того, у поданих поясненнях, представник позивача просила суд не брати до уваги під час розгляду справи докази, які подані стороною відповідача 19.03.2026, оскільки вони подані з порушенням встановленого ЦПК України порядку та строку, а також визнати ці докази недопустимими (а. с. 79-86).

Суд, заслухавши в судовому засіданні відповідачку та її представника з урахуванням, з`ясувавши позицію позивача, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

13 травня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 537741-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), яка була прийнята ОСОБА_1 (том 1, а. с. 115-136, 137-156).

13.05.2025 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником), а також для забезпечення можливості донесення інформації про необхідність виконання зобов`язань за будь-якими кредитними договорами, укладеними між нею та ТОВ «Бізнес Позика», при врегулюванні простроченої заборгованості, інформаційне повідомлення, за допомогою якого здійснюється передача персональних даних третіх осіб. Паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором UA-7942 (том 1, а. с. 89-95, 157).

13 травня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» (позивач у справі, кредитодавець за договором) та ОСОБА_1 (відповідачка у справі, позичальник за договором) укладено договір № 537741-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7959, про що свідчить п. 12 договору (том 1, а. с. 96-114).

Умовами пунктів 2.3., 2.4. указаного договору передбачено, що строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу кредиту 3200,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.5. договору).

Комісійна винагорода, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за договором через сайт кредитодавця або через особистий кабінет становить не більше 0,65% (нуль цілих шістдесят п`ять сотих відсотків) від суми платежу, що вноситься позичальником. При цьому кредитодавець забезпечує позичальнику можливість безкоштовного здійснення переказу коштів (без стягнення комісійної винагороди) способами оплати, визначеними кредитодавцем. Інформація про такі способи оплати розміщена на сайті кредитодавця за посиланням: https: /my.tpozyka.com/pay. У разі, якщо позичальник здійснює оплату за договором іншими способами, не передбаченими цим пунктом договору, позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та інші збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги, а також вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування у відділеннях банків під час здійснення позичальником платежів за договором, відповідно до тарифів, встановлених такими установами та банками (п. 2.6. договору).

Загальний розмір наданого кредиту 7000,00 грн. Строк дії договору до 28 жовтня 2025 року (п.2.7., 2.8. договору).

Згідно із п. 4.1. договору кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який наведений в розділі 12 договору 5168-74**-****-8319.

Відповідно до п.4.2. договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору (1% в день, фіксована), починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за Зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Пунктом 3.1. договору про надання кредиту передбачено технологію (порядок) укладення договору: договір укладається з використанням ІКС кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняти (акцептування) позичальником. Договір укладається в порядку, передбаченому ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

У договорі міститься Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

У візуальній формі послідовності дій клієнта, сформованій ТОВ «Бізнес Позика», наведено детальний опис дій, вчинених сторонами при укладанні електронного договору про надання кредиту №537741-КС-001 від 13.05.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.trozyka.com (том 1, а. с. 157-158).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.

За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору

13 травня 2025 року на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів № ПГ-5 від 04.11.2020, укладеного ТОВ «Профіт Гід» та ТОВ «Бізнес Позика», на вказаний позичальником ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_3 перераховано грошові кошти в сумі 16000,00 грн, призначення переказу: перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно до кредитного дог. № 537741-КС-001 від 13.05.2025, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Профіт Гід» (том 1, а. с. 160).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», яка витребовувалась судом за клопотанням сторони позивача, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Випискою про рух коштів по вказаному рахунку за період з 13.05.2025 по 28.10.2025 підтверджується факт зарахування 13.05.2026 грошового переказу у розмірі 16000,00 грн, деталі операції payway1*tr4cv, 12 G.KOZHUMYATSKA ST. (том 1, а. с. 172).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Дослідженням розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості судом установлено, що виходячи з розрахунків позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №537741-КС-001 від 13.05.2025, станом на 08.01.2026 становила 54240,00 грн, яка складається з: 16000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту; 27040,00 грн - суми прострочених платежів по процентах; 8000,00 грн суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ та 3200,00 грн суми прострочених платежів за комісією (том 1, а. с. 85-87, 88).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним/нікчемним договору №537741-КС-001 від 13.05.2025 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, із зустрічними вимогами про визнання правочину недійсним ОСОБА_1 не зверталася, а тому в силу ст. 629 ЦК України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідачкою були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за договором про надання кредиту №537741-КС-001 від 13.05.2025, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню сума прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 16000,00 грн та сума прострочених платежів по процентах у розмірі 27040,00 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту та правомірності її нарахування, суд зазначає наступне.

Умовами п.2.5. договору про надання кредиту №537741-КС-001 від 13.05.2025, укладеного між сторонами, передбачено комісію за видачу кредиту у сумі 3200,00 грн.

Позивач вказує, що комісія пов`язана з наданням кредиту.

Натомість, суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 3200,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,

нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановлених обставин стягнення заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 8000,00 грн у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №961 від 16.01.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2113,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 11, 13, 16, 525, 530, 536, 549, 611, 629, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України та статтями 10, 12, 77, 81, 83, 133, 141, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №537741-КС-001 про надання кредиту від 13 травня 2025 року у розмірі 43040,00 грн, яка складається з: 16000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту та 27040,00 грн суми прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2113,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний 24.04.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко