Постанова № 13595984, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.01.11Справа №2а-15218/10/1/0170 (14:21) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача - Загороднього М.А.,

представника третьої особи Глушкової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

до Відкритого акціонерного товариства «Бухта Двуякірна», третя особа - КП «Орджонікідзе»

про стягнення дебіторської заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з адміністративним позовом Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим до Відкритого акціонерного товариства «Бухта Двуякірна» про стягнення з ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» дебіторської заборгованості у сумі 29990,74 гривень на р/р 34122999700024, МФО 824026, код 24043468, призначення платежу Державний бюджет м.Феодосії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.12.10 року відкрито провадження в адміністративній справі, 29.12.10 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що у звязку з виникненням податкового боргу за платежами до бюджету, який зявився у звязку з неподанням звітності, податковою інспекцією до боржника були виставлені податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/27 від 08.01.2008 року на суму податкового боргу 6351,50 гривень, яка вручена 16.01.2008 року. З причини непогашення податкового боргу, податковою інспекцією була виставлена друга податкова вимога № 2/141 від 15.02.2008 року на суму податкового боргу 1318,72 гривень, яка вручена 22.02.2008 року.

Представник позивача зазначив, що 12.03.2008 року ДПІ в м.Феодосії винесено рішення № 1 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Представник позивача пояснив, що 17.03.2008 року ДПІ в м.Феодосії був складений акт опису активів № 2, однак продаж активів не здійснювався, оскільки описане майно входить до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

Представник позивача зазначив, що ДПІ в м. Феодосії зверталася до органу, що здійснює управління таким платником податків, Голови селищної Ради Орджонікідзе з пропозицією щодо погашення КП «Орджонікідзе» податкового боргу протягом поточного бюджетного року.

Представник позивача пояснив, що 27.10.2010 року податковим органом було складено акт опису активів КП «Орджонікідзе».

Представник позивача зазначив, що у звязку з тривалою несплатою самостійно задекларованих сум податкових зобовязань і невжиттям заходів щодо його зниження ні підприємством, ні органом управління, податкова інспекція неодноразово подавала позовні заяви до суду про стягнення з підприємства суми податкового боргу. Проте, не дивлячись на це, податковий борг КП «Орджонікідзе» зростає та на даний час складає 24129,3 гривень.

Представник позивача пояснив, що між ФМДПІ та КП «Орджонікідзе» був укладений договір від 27.10.2010 року про переведення права на отримання сум заборгованості контрагентів перед платником податків.

Представник позивача підкреслив, що 02.11.2010 року ФМДПІ повідомила дебітора, ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА», про уступку податковому органу права грошової вимоги, але на теперішній час сума в розмірі 29990,74 гривень сплачена не була.

Представник третьої особи у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги та стягнути податковий борг з ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» в розмірі 29990,74 гривень у звязку з відсутністю коштів у КП «Орджонікідзе».

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів та пояснень представників позивача та третьої особи.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Таким чином, судом також встановлено, що Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

КП «Орджонікідзе» є комунальним підприємством, яке зареєстровано 30.06.2004 року Феодосійською міською радою.

Судом встановлено, що за КП «Орджонікідзе» рахується податкова заборгованість, для погашення якої податковим органом здійснено наступні заходи.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (який діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Отже, судом встановлено, що відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Судом встановлено, що 08.01.2008 року ДПІ у м.Феодосія АР Крим була складена перша податкова вимога № 1/27 на суму податкового боргу КП «Орджонікідзе» в розмірі 6351,5 гривень. Вказана податкова вимога № 1/27 була надіслана відповідачеві та ним отримана 16.01.2008 року, що підтверджується копією поштового повідомлення.

Судом встановлено, що 15.02.2008 року ДПІ у м.Феодосія АР Крим була складена друга податкова вимога № 2/141 на суму податкового боргу КП «Орджонікідзе» в розмірі 1318,72 гривень. Податкова вимога № 2/141 була надіслана відповідачу та ним отримана 22.02.2008 року, що підтверджується копією поштового повідомлення.

12.03.2008 року ДПІ у м.Феодосії було прийнято рішення № 1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків - КП «Орджонікідзе» в рахунок погашення його податкового боргу.

Судом встановлено, що 17.03.2008 року ДПІ у м.Феодосії здійснено опис активів, на які поширюється право податкової застави, а саме: каналізаційної насосної КП «Орджонікідзе», залишкова балансова вартість якої є 62630,91 гривень, про що складено відповідний акт за № 2, який затверджено начальником ДПІ у м.Феодосії.

Судом встановлено, що податковий орган звертався до Голови селищної ради Орджонікідзе, який здійснює управління КП «Орджонікідзе», з пропозицією щодо погашення КП «Орджонікідзе» податкового боргу, що підтверджується листами № 3/96/9/24-01 від 28.09.2009 року, № 9988/10/24-01 від 07.12.2009 року, № 332/10/24-01 від 25.01.2010 року, № 1133/9/24-01 від 28.04.2010 року.

01.09.2010 року представниками від КП «Орджонікідзе» та ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» проведено звірку розрахунків між КП «Орджонікідзе» та ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» за вивезення сміття та водовідведення, прибирання прибудинкової території станом на 01.09.2010 року, та встановлено, що сальдо на користь КП «Орджонікідзе» складає 29990,74 гривень, про що складено акт звірки взаємних розрахунків.

Судом встановлено, що Феодосійською МДПІ прийнято рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, відповідно до якого податковим органом у звязку з непогашенням КП «Орджонікідзе» податкового боргу в повному обсязі додатковим джерелом його погашення визначено всі види дебіторської заборгованості КП «Орджонікідзе».

20.10.2010 року Феодосійською МДПІ складено повідомлення про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що 27.10.2010 року КП «Орджонікідзе» та Феодосійською МДПІ укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, відповідно до умов якого платник податків передає податковому органу свої права по стягненню з контрагентів дебіторської заборгованості, які належать такому платнику податків.

27.10.2010 року Феодосійською МДПІ здійснено опис активів, на які поширюється право податкової застави, а саме: дебіторської заборгованості ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» в розмірі 29990,74 гривень, про що складено відповідний акт за № 9, який затверджено заступником начальника ФДМПІ.

02.11.2010 року Феодосійською МДПІ директору ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» направлено лист «Про кредиторську заборгованість» № 3411/10/24-1, в якому податковий орган повідомив директора ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу та необхідність перерахування кредиторську заборгованість перед КП «Орджонікідзе» в розмірі 29990,74 гривень на розподільчий рахунок ФО Держказначейства.

Судом встановлено, що у звязку з нездійсненням ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» заходів щодо перерахування кредиторської заборгованості в розмірі 29990,74 гривень позивач звернувся з позовом до суду про її стягнення.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» дебіторської заборгованості у сумі 29990,74 гривень, судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що нормативним актом, яким був визначений порядок стягнення податкової заборгованості, що склалася за підприємством, є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (який діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) .

Приймаючи до уваги, що позивачем здійснюються заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та будь-які господарські зобовязання між податковим органом та ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» відсутні, в цих правовідносинах Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим є субєктом владних повноважень, а відносини щодо стягнення в рахунок податкового боргу дебіторської заборгованості є публічно-правовими, отже, спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу податкового органу, що погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств відбувається в окремому порядку, який встановлений ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п.11.2 ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

Судом встановлено, що КП «Орджонікідзе» відноситься до платників податків, який не підлягає приватизації.

Проаналізувавши норми п. 11.1 ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд прийшов до висновку, що обовязковою стадією погашення податкового боргу комунального підприємства є здійснення податковим органом заходів щодо продажу активів боржника, які не входять до складу цілісного майнового комплексу.

Як встановлено вище, ДПІ у м.Феодосії 17.03.2008 року здійснювався опис активів, на які поширюється право податкової застави, а саме: каналізаційної насосної КП «Орджонікідзе», залишкова балансова вартість якої є 62630,91 гривень, про що складено відповідний акт за № 2.

Суд зазначає, що зазначене майно входить до складу цілісного майнового комплексу.

Судом встановлено, що податковим органом опис активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу КП «Орджонікідзе», не здійснювався.

Більш того, суд підкреслює, що позивачем взагалі не зясовувалося, яке майно не входить до складу цілісного майнового комплексу КП «Орджонікідзе».

Суд зазначає, що відповідно до п.11.2 ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:

надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;

реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Таким чином, судом встановлено, що у випадку, якщо заходи з продажу активів боржника не призвели до погашення податкового боргу, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо надання відповідної компенсації бюджету, реорганізації такого платника податків, ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, у звязку з тим, що не виявлено та не описано майно, не здійснена його реалізація, суд приходить до висновку, що не було підстав для звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з вищевказаним поданням відповідно до ст. 11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як встановлено вище, податковий орган звертався до Голови селищної ради Орджонікідзе, яка здійснює управління КП «Орджонікідзе», з пропозицією розглянути питання про погашення податкового боргу КП «Орджонікідзе», а також з пропозицією прийняти рішення щодо надання відповідної компенсації бюджету на погашення податкового боргу підприємства.

Судом встановлено, що компенсація з бюджету на погашення податкового боргу КП «Орджонікідзе» не надавалася.

Суд підкреслює, що ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено ряд заходів, які має застосувати податковий борг, окрім звернення податкового органу з поданням до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, про прийняття рішення щодо надання відповідної компенсації бюджету, якими є:

-звернення податкового органу з поданням до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, про прийняття рішення щодо реорганізації такого платника податків, ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

-оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що податковий орган вищевказаних заходів не здійснював, до селищної ради Орджонікідзе не звертався з поданням про прийняття рішення щодо реорганізації КП «Орджонікідзе», ліквідації та списання податкового боргу; оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган не виконав всіх можливих заходів, передбачених ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, для погашення податкового боргу КП «Орджонікідзе».

Суд зазначає, що відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.

Проаналізувавши норми п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд встановив, що сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, є додатковим джерелом погашення податкового боргу.

Отже, суд зазначає, що застосування додаткового джерела погашення податкового боргу, передбаченого п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, перед застосуванням заходів, передбачених ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є неприпустимим.

Більш того, суд критично оцінює також й акт звірки, укладений між ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» та КП «Орджонікідзе».

Суд зазначає, що стягненню підлягає заборгованість, по якій не минув строк звернення до суду.

У той же час в акті чітко визначений поточний борг ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» перед КП «Орджонікідзе», який утворився протягом 2009-2010 року та склав 25635,78 гривень.

В інший частині заборгованість зазначена як дебетове сальдо в розмірі 4354,96 гривень станом на 20.05.2009 року, що унеможливлює вирішити питання чи минув строк щодо стягнення заборгованості в цій частині.

Ухвалами суду від 26.11.2010 року, 29.12.2010 року суд витребував докази наявної дебіторської заборгованості, по якій не минув строк давності, але в цій частині ухвали позивачем виконані не були та докази не надані.

Суд вважає, що переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків на орган стягнення як додатковий захід для погашення податкового боргу взагалі не застосовується для комунальних підприємств, порядок погашення податкового боргу яких встановлений ст.11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу податкового органу, що укладанням 27.10.2010 року з КП «Орджонікідзе» договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, позивач фактично списав податкову заборгованість КП «Орджонікідзе», перевівши право на отримання суми заборгованості з ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА», що перешкоджає стягненню цього боргу з КП «Орджонікідзе» у майбутньому, так як одночасно у податкового органу не може бути два боржника на одну й ту саму суму боргу.

Таким чином, суд зазначає, що підстав для стягнення з ВАТ «БУХТА ДВУЯКІРНА» дебіторської заборгованості у сумі 29990,74 гривень немає.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У звязку зі складністю справи судом 27.01.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 31.01.11 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.