Рішення № 135945351, 11.03.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/152/26

Провадження № 2/379/337/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 75189,13 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 31.12.2021 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір № А03.00606.009238083 про надання кредиту та страхування. Відповідач отримала кредит у розмірі 32 400,00 гривень зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів видачі кредиту. Останню сплату відповідачем по кредитному договору здійснено 14.06.2023. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 07.01.2026 становить: прострочений борг 30051,89 грн.; прострочені проценти 13662,81грн; прострочена плата за обслуговування кредиту 31474,43 грн.; загальна заборгованість 75189,13грн. Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 07.01.2026. Відповідач не повернула своєчасно суму кредиту, нараховані відсотки, а також плату за обслуговування, відповідно до умов договорів, чим порушила своє зобов`язання. Тому позивач був вимушений звернутись з позовом до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 справу передано для розгляду судді Невгаду О.В.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою заявлено вимогу про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечують щодо винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду заяву в якій просила суд розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 31.12.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № A03.00606.009238083.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 договору кредиту АТ «Ідея Банк» надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 32400,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. Банк надає кредит у день підписання договору строком на 60 місяців до 31.12.2026.

За користування кредитом відповідач сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі 15%.

Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку (5,5%) складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%. Відповідно до умов договору, з обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку платежів (а.с.34-40).

Умови кредитування, серед іншого, відображені й у паспорті споживчого кредиту: сума кредиту - 32400 грн. 00 коп., загальні витрати за кредитом - 71050 грн. 79 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 103450 грн. 79 коп., реальна річна процентна ставка 84,52415467% (а.с.41).

Зі змісту договору вбачається, що між сторонами узгоджений графік повернення кредиту (а.с.45-47).

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у АТ «Ідея Банк» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 в розмірі 32400,00 грн. та шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_4 в розмірі 1542,86 грн., як страховий платіж від ОСОБА_1 . Факт переказу коштів від АТ «Ідея Банк» на банківський рахунок відповідача підтверджуються меморіальним ордером №1044663 від 04.01.2022 р. (а.с.48) та меморіальним ордером №1044669 від 04.01.2022 (а.с. 49).

З виписки по особовому рахунку за період з 07.01.2000 по 07.01.2026 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами (а.с.50-54).

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 07.01.2026 року за відповідачем утворилась заборгованість за договором № А03.00606.009238083 від 31.12.2021 в сумі 75189,13 грн., що складається з: 30051,89 грн. прострочений борг; 13662,81 грн. сума заборгованості за простроченими процентами; 31474,43 грн. сума заборгованості за обслуговування кредиту (а.с.55).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем надано належні і допустимі докази укладення між АТ «Ідея Банк» та відповідачем 31.12.2021 року кредитного договору № A03.00606.009238083 про надання кредиту та отримання останнім кредитних коштів в сумі 32 400,00 гривень.

Кредитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використала кредитні кошти, однак, умов договору не виконала і не погасила борг.

Зі змісту укладеного кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договори містять інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодилася з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо б вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим. Натомість, відповідач погодилася зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши їх зміст без будь-яких застережень.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Конституція України у статті 129 визначає однією із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказаний принцип закріплено також і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, що полягає рівності прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Частинами 5,7 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги АТ «Ідея Банк» підлягають до повного задоволення.

Вирішуючи згідно вимог ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується наступним.

Так, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивач поніс судові витрати у виді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 2662, 40 грн.

Положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № А03.00606.009238083 від 31.12.2021 у розмірі 75189 (сімдесят п`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 1331(одна тисяча триста тридцять одна) гривня 40 копійок.

Повернути Акціонерному товариству «Ідея Банк» з державного бюджету 50 відсотків суми сплаченого судового збору, а саме розміром 1331(одна тисяча триста тридцять одна) гривня 40 копійок, перерахованого згідно з платіжною інструкцією № 7104884 від 22.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, юридична адреса: вул. Валова, буд.11, м. Львів, 79008.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Невгад