Постанова № 13593262, 27.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 66/353-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - Межибовський І.О. (довіреність б/н від 01.11.10)

відповідача - Титов Р.В. (довіреність №209 від 05.06.09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.12.10 про забезпечення позову у справі № 66/353-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж", м. Харків,

до Акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м. Харків,

про примусове виконання обов'язку в натурі та стягнення 626660,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати виконаних підрядних робіт за Договором підряду № 01/09 від 13.01.2009 р. в розмірі 626660,05 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нерухомого та рухомого майна АТ “Харківстальконструкція”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2010 р. у справі №66/353-10 (суддя Шатерніков М.І.) заяву про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті і набрання рішенням законної сили застосовано заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на рухоме та нерухоме майно АТ “Харківстальконструкція”в межах розміру позовних вимог –626660,25 грн. Стягувачем за даною ухвалою визнано ТОВ “Інтеренергомонтаж”.

Відповідач, АТ “Харківстальконструкція”, з даною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач посилається на невідповідність вжитих судом заходів забезпечення позову вимогам статті 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої арешт може бути накладений на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, тому накладення арешту на все рухоме й нерухоме майно, на думку відповідача, суперечить чинному законодавству.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ “Інтеренергомонтаж”, зазначаючи, що відповідач намагається здійснити відчуження майна та посилаючись на те, що заходи забезпечення позову застосовані обґрунтовано, в межах суми боргу - просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.

Також у судовому засіданні 24.01.11 представником позивача надано клопотання (вх..№802), в якому ТОВ «Інтеренергомонтаж», із посиланням на відсутність інформації щодо грошових коштів на рахунках відповідача, яких було б достатньо для забезпечення позову - просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та накласти арешт на майно відповідача на суму 626660,05 грн.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, встановила наступне.

Предметом позову в даній справі є грошова вимога, а саме - стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати виконаних підрядних робіт за Договором підряду №01/09 від 13.01.09 в розмірі 626660,05 грн.

Заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову мотивовано тим, що на час подання позову відповідач намагається відчужити основні фонди, які знаходяться у його власності на користь інших третіх осіб для того, щоб зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову про стягнення вищевказаної суми.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги ту обставину, що намір АТ "Харківстальконструкція" продати нерухоме та рухоме майно підтверджується фотографіями оголошення про розпродаж майна відповідача (а.с.63 - 65).

Факт здійснення відповідачем розпродажу майна в значних обсягах підтверджується і наданою представником позивача в засіданні суду апеляційної інстанції 24.01.11 копією оголошення у газеті «Прем’єр дайджест»від 24.01.11 –щодо продажу комплексу виробничо-складських приміщень та спецтехніки.

Враховуючи дані обставині, а також те, що заходи до забезпечення позову гарантують можливість реалізації позовних вимог та сприяють збереження існуючого становища між сторонами до ухвалення судом рішення за результатами розгляду справи, колегія суддів зазначає, що позивач, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтував причини звернення з такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття вказаних заходів.

В ході апеляційного провадження представник відповідача, заперечуючи проти накладення арешту на майно АТ "Харківстальконструкція", разом з тим не надав доказів наявності на рахунках даного підприємства достатньої суми грошових коштів для забезпечення позовних вимог. У доданій до апеляційній скарзі довідці (а.с. 107) містяться відомості лише про майно відповідача, що знаходиться на його балансі станом на 20.12.10.

В судовому засіданні 24.01.11 відповідачем підтверджено, що дане товариство на теперішній час здійснює розпродаж майна. На думку представника відповідача, це, можливо, дасть змогу отримати кошти, необхідні для забезпечення позову. Проте колегія суддів зазначає, що, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, вказане припущення відповідачем не доведено жодними доказами.

Всі вищенаведені обставини в їх сукупності дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову, може зникнути чи зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Отже, враховуючи, що представником відповідача не надано доказів наявності на рахунках АТ "Харківстальконструкція" суми, необхідної для забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (в межах заявлених позовних вимог) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду щодо стягнення коштів з відповідача в разі задоволення позову. Вказана обставина, відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, є належною фактичною та процесуальною підставою для вжиття судом заходів до забезпечення позову.

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі та в судовому засіданні на те, що державною виконавчою службою арешт накладено на все рухоме та нерухоме майно АТ "Харківстальконструкція" (а не лише на майно вартістю 626660,05 грн.) –колегія суддів зазначає, що дана обставина стосується не змісту самої ухвали суду першої інстанції (оскільки в оскаржуваній ухвалі визначено межі вартості майна, яке підлягає арешту), а оцінки дій державної виконавчої служби, що не є предметом розгляду в даній справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не повною мірою дотримано приписів статті 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої арешт може бути накладено на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Тобто накладення арешту одночасно і на майно, і на кошти не допускається, тоді як оскаржуваною ухвалою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно –що, на думку колегії суддів, не відповідає формулюванню вищенаведеної процесуальної норми та допускає можливість накладення арешту на грошові кошти (як різновид рухомого майна) відповідача.

За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, у задоволенні заяви позивача, в якій ТОВ “Інтеренергомонтаж” просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача, слід частково відмовити. Колегія суддів враховує також, що в ході апеляційного провадження представником позивача визнано помилковість вищевказаного формулювання, і що в наданому суду апеляційної інстанції клопотанні від 24.01.11 представник позивача просить накласти арешт саме на майно відповідача.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що заходи забезпечення позову застосовано до вирішення спору по суті і набрання рішенням законної сили. На думку колегії суддів, дане визначення дії заходів забезпечення позову в часі також не відповідає змісту норм чинного процесуального законодавства.

Так, відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Оскільки даною нормою припинення дії запобіжних заходів не ставиться в залежність від набрання рішенням суду законної сили, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом передчасно та необґрунтовано встановлено таку умову припинення дії запобіжних заходів як набрання чинності рішенням у даній справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що з огляду на неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, оскаржувану ухвалу має бути змінено та викладено її резолютивну частину в іншій редакції, з урахуванням вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Стосовно мотивувальної частини зазначеної ухвали, в якій місцевим господарським судом вказано, що у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату за виконану роботу в сумі 605000 грн. – суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що даний висновок є передчасним та стосується розгляду справи по суті, а не вирішення питання щодо забезпечення позову.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення приписів частин 3 та 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаних норм, у разі подання апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, передбачені пунктами 1, 5, 10-21 частини першої цієї статті (у тому числі –і на ухвали про забезпечення позову) до суду апеляційної інстанції передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності апеляційний господарський суд може витребувати також копії інших матеріалів справи. Подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 09.12.10 про порушення провадження у справі розгляд справи було призначено на 23.12.10. Проте супровідним листом від 23.12.10 (а.с.97) дану справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою відповідача на ухвалу суду від 09.12.10 про забезпечення позову. Тобто, всупереч вищенаведеним імперативним приписам статті 106 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом направлено до суду апеляційної інстанції не копії матеріалів, а оригінал даної справи –що фактично перешкодило розгляду спору по суті та призвело до порушення прав позивача, оскільки судове засідання 23.12.10 не відбулося.

Тому колегія суддів вважає за необхідне звернути уваги суду першої інстанції на неприпустимість подібних порушень норм процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 66, 67, 68, 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.12.10 про забезпечення позову у справі № 66/353-10 змінити, виклавши резолютивну частину вказаної ухвали в наступній редакції:

«Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи до забезпечення позову до розгляду справи по суті шляхом накладення арешту на майно Акціонерного товариства "Харківстальконструкція" (код ЄДРПОУ: 01413848, Україна, 61045, м. Харків, вул Джанкойська, 76, Банківські реквізити: поточний рахунок 26008036456500 в Приватному акціонерному товаристві "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, ІПН: 014138420384) в межах розміру позовних вимог - 626660,05 грн.

В іншій частині заяву про забезпечення позову залишити без задоволення».

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 28.01.11