Постанова № 13593220, 26.01.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2011 року Справа № 5002-24/4882-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлута В.М.,

суддівБорисової Ю.В.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

позивача:Савіна Василя В'ячеславовича, згідно з ухвалою суду у справі № 2-4/2866-2009 від 25.10.10 - ліквідатор комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло";

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло" Савіна Василя В'ячеславовича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 01.12.2010 у справі №5002-24/4882-2010

за позовом комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло" (пров. Спортивний, 5, кв. 40,96100)

до комунального підприємства "Керченське спеціалізоване підприємство "Міськсвітло" (вул. Пірогова, 6,Керч,98300)

про стягнення 53032,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2010 у справі № 5002-24/4882-2010 позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Керченське спеціалізоване підприємство "Міськсвітло" на користь комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло" основний боргу у розмірі 41991,25 грн., 3% річних у розмірі 534,97 грн., державне мито у розмірі 425,27 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 189,25 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 550,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 8173,62 грн. та 3% річних у розмірі 1782,75 грн. у позові відмовлено.

Суд встановив наявність між сторонами договірних відносин, факт поставки товарів відповідачу та надання послуг позивачем, а тому стягнув існуючу заборгованість.

В частині вимог у позові місцевий суд відмовив, оскільки, на думку суду, позивач неправильно розрахував момент виникнення зобовязань. Проценті річних були розраховані господарським судом самостійно з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та наявної вимоги позивача.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято при невідповідності висновків обставинам справи.

Позивач звертає увагу на те, що рахунки на підставі яких розраховуються проценти річних та інфляційні втрати не тільки підписані, а ще й скріплені печаткою відповідача, що свідчить про те, що підпис поставила повноважна особа, а тому це і є фактична дата отримання відповідачем вказаних рахунків. Заявник апеляційної скарги вважає, що саме з дати рахунків і слід розраховувати строк настання зобовязань.

Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначених осіб за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга арбітражного керуючого комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло" Савіна Василя В'ячеславовича підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2008 між комунальним спеціалізованим підприємством електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло" (виконавець) та комунальним підприємством "Керченське спеціалізоване підприємство "Міськсвітло" (замовник) укладений договір № 04/08 - г.

Відповідно до глави 1 договору виконавець зобов'язався надати послуги автотранспорту за вимогою замовника.

Вартість послуг автотранспорту за договором визначається відповідно до калькуляції по фактичним витратам за поточний місяць.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору замовник зобов'язався сплачувати надані послуги автотранспорту, за пред'явленими рахунками у повному обсязі.

У виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги автотранспорту, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт № 28 від на суму 28955,71 грн. (за жовтень 2008 р.) і № 30 на суму 24364,80 грн., які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками. (том 1, а. с. 11 - 12).

На підставі цього позивачем виписані рахунки № 28 від 31.10.2008 на суму 28955,71 грн. та № 30 від 30.11.2008 на суму 24364,80 грн. (том 1, а. с. 11 - 12 ).

Крім того, предметом спору в даній справі є правовідносини, що виникли у зв'язку з виконанням договору поставки, укладеного в усній формі.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори згідно з частиною 2 статті 202 того ж Кодексу є дво- чи багатосторонніми правочинами.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За загальним правилом, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Між тим, в силу частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання письмової форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.

Отже, укладення сторонами договору в усній формі, не створює наслідку його недійсності.

Так, на підставі усного правочину позивачем було поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності (бензин) на суму 11943,04 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 29 від 31.12.2008, яка підписана представниками обох сторін та завірена відповідними печатками. (том 1, а. с. 16 ).

Факт поставки позивачем відповідачу вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується довіреністю № 041 від 28.12.2008 (том 1, а. с. 17 ).

На підставі вказаної поставки позивачем був виписаний рахунок № 32 від 31.12.2008 на суму 11943,04 грн. (том 1, а. с. 16 ).

Таким чином, всього позивачем за вищевказаними правочинами було надано відповідачу послуг та продано товару на загальну суму 65263,55 грн.

Однак відповідач придбані товари та отримані послуги сплатив лише частково у розмірі 22722,30 грн., що привело до виникнення заборгованості станом на 31.03.2010 у розмірі 42541,25 грн.

Обставини справи також свідчать про те, що позивачем було направлено відповідачу вимогу від 31.03.2010, відповідно до якої він вимагав сплатити заборгованість у розмірі 42541,25 грн. за 2008 рік.

Відповідач надіслав у відповідь лист від 26.04.2010 № 65, відповідно до якого повідомив про те, що сплатити заборгованість у розмірі 42541,25 грн. не має можливості в зв'язку з відсутністю коштів та зауважив, що заборгованість буде погашена при достатньому фінансуванні.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач представив суду лише доказ сплати ним в вересні 550,00 грн. заборгованості. Цей факт відображений в акті звірки взаємних розрахунків (том 1, а. с. 37).

У звязку з викладеним суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 41991,25 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8173,62 грн. та 3 % річних у розмірі 2317,72 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розраховує інфляційні втрати та 3% річних з моменту виставлення вищевказаних рахунків № 28 від 31.10.2008, № 30 від 31.11.2008 та № 32 від 31.12.2008.

Судова колегія вважає розрахунок позивача правильним.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на підставі яких розраховуються проценти річних та інфляційні втрати, не тільки підписані, а ще й скріплені печаткою відповідача. Така обставина свідчить про те, що підпис поставила повноважна особа відповідача, а тому це і є фактична дата отримання відповідачем вищевказаних рахунків. Проти такого твердження у своєму відзиві не заперечує і сам відповідач.

У зв'язку з вищенаведеним, рахунки на підставі яких розраховувались господарські санкції, були отримані повноважною особою відповідача на ті дати які вказані на самих рахунках.

Таким чином посилання суду першої інстанції на те, що неможливо встановити фактичну дату отримання відповідачем вищевказаних рахунків, у зв'язку з чим розрахунок вказаних сум необхідно починати з 02.04.2010, є безпідставними.

При цьому, розрахунок позивача є правильним незважаючи на часткову оплату відповідачем суми боргу у розмірі 550,00 грн., тому що оплата відбулася у вересні 2010 року, тоді як вимоги цього періоду не стосуються.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при невідповідності висновків, обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло" Савіна Василя В'ячеславовича задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2010 у справі №5002-24/4882-2010 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Керченське спеціалізоване підприємство "Міськсвітло" (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Пірогова, 6) на користь комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення "Міськсвітло" м. Керч (96100, АР Крим, м. Джанкой, пров. Спортивний, 5, кв. 40, ЄДРПОУ 03347916) основний борг у розмірі 41991,25 грн., 3 % річних у розмірі 2317,72 грн., 8173,62 грн. інфляційних втрат, 524,83 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,55 грн.

3. В частині стягнення основного боргу у розмірі 550,00 грн. у позові відмовити.".

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.М. Плут

СуддіЮ.В. Борисова

К.Г. Балюкова