Постанова № 13593211, 12.01.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2011 року

Справа № 5020-3/131

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко В.А.,

суддів Сотула В.В.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Нємцева Н.В., дов. № 02/04 від 10 січня 2011 року (відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод")

відповідача: не з’явився (відкрите акціонерне товариство "Севастопольське підприємство "Ера")

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 11 листопада 2010 року у справі № 5020-3/131

за позовом відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

до відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" (1. пр. Нахімова, 15, місто Севастополь, 99011; 2. вул. Індустріальна, 12, місто Севастополь, 99040; 3. вул. П. Корчагіна, 4-26, місто Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості в сумі 327904,13 грн., з яких: 305880,00 грн. - основний борг, 22024,13 грн. - інфляційні витрати

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2010 року відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" про стягнення заборгованості в сумі 327904,13 грн., з яких: 305880,00 грн. - основний борг, 22024,13 грн. - інфляційні втрат (а.с. 3-4).

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору оренди основних фондів підприємства № 08-01/346-Ю від 01 січня 2008 року щодо сплати орендних платежів, у зв’язку з чим в нього перед позивачем у період з 01 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року виникла заборгованість в розмірі 327904,13 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 листопада 2010 року у справі № 5020-3/131 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" про стягнення заборгованості в сумі 327904,13 грн., з яких: 305880,00 грн. - основний борг, 22024,13 грн. - інфляційні втрати (а.с. 79-83).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Севастопольське підприємство "Ера" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 101-105).

Апеляційна скарга мотивована тим, що 18 травня 2009 року відносно відповідача порушено справу про банкрутство. В межах справи про банкрутство позивач з вимогами до боржника про стягнення заборгованості, у встановленому законом порядку та строк, не звертався, а тому в силу положень статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дані вимоги не розглядаються та вважаються погашеними.

20 грудня 2010 року від відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" надійшов відзив, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін (а.с. 118-121).

Розпорядженням від 31 січня 2011 року, у зв’зку з хворобою та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Гоголя Ю.М.

В судове засідання, яке призначене на 31 січня 2011 року, відкрите акціонерне товариство "Севастопольське підприємство "Ера" явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином.

Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов’язковою, визнала можливим закінчити розгляд справи без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод»(далі - Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством „Ера" (далі - Орендар) укладений договір оренди основних фондів підприємства № 08-01/346-Ю (далі - Договір) (а.с. 9-10).

Відповідно до умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 5098 м2 відповідно до Інвентаризаційного опису основних фондів та Акту приймання-передачі (а.с. 11).

Згідно з пунктом 3.2 Договору сторони визначили строк дії договору з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2008 року.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що продовження строку дії договору допускається за письмовим погодженням сторін.

Відповідно до пункту 4.2 Договору орендна плата складає 30588,00 грн. на місяць, незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 5-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги. Рахунок Орендодавцем надсилається Орендарю щомісячно до 26-го числа попереднього місяця. Акт наданих послуг надсилається Орендарю щомісячно до 26-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, по закінченню строку дії договору 30 листопада 2008 року, Орендар не повернув майно, у зв'язку з чим договір є поновленим на той же строк та на тих же умовах, тобто на 11 місяців, починаючи з 01 грудня 2008 року.

Таким чином строк дії договору закінчується 30 жовтня 2009 року.

Зобов'язання за договором оренди позивачем виконувались належним чином, Орендодавець надсилав Орендарю рахунки щодо оплати за орендоване майно на загальну суму 327904,13 грн., а саме:

- за січень 2009 року - рахунок № 102/11 від 30 січня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 12);

- за лютий 2009 року - рахунок № 934/11 від 09 грудня 2009 на суму 30588,00 грн. (а.с. 13);

- за березень 2009 року - рахунок № 935/11 від 09 грудня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 14);

- за квітень 2009 року - рахунок № 936/11 від 09 грудня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 15);

- за травень 2009 року - рахунок № 937/11 від 09 грудня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 16);

- за червень 2009 року - рахунок № 938/11 від 09 грудня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 17);

- за липень 2009 року - рахунок № 939/11 від 09 грудня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 18);

- за серпень 2009 року - рахунок № 940/11 від 09 грудня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 19);

- за вересень 2009 року - рахунок № 941/11 від 09 грудня 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 20);

- за жовтень 2009 року - рахунок № 942/11 від 30 листопада 2009 року на суму 30588,00 грн. (а.с. 21);

щодо індексації за січень-жовтень 2009 року - рахунок № 953/11 від 30 листопада 2009 року на суму 22024,13 грн. (а.с. 22).

Вищезазначені рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить відповідний напис з підписом уповноваженої особи відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" на супровідному листі, засвідчений печаткою відповідача (а.с. 24).

Однак, відповідач умови договору щодо сплати орендних платежів порушив, у зв'язку з чим в нього перед позивачем виникла заборгованість за оренду нерухомого майна у розмірі 327904,13 грн., яку останній не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статі 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до норм статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні норми містяться у статті 11, 509, 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні норми містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір оренди основних фондів підприємства № 08-01/346-Ю від 01 січня 2008 року, за умовами якого відповідач повинен був сплачувати орендні платежі щомісяця, на підставі виставлених рахунків. Однак, відповідач порушив вказане зобов’язання у зв’язку з чим виникла заборгованість в період з 01 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року в розмірі 327904,13 грн.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати зазначеної заборгованості.

Проте, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить стягнути суму заборгованості по орендним платежам за період з 01 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2009 року відносно відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" порушено провадження по справі № 5020-9/328 про банкрутство (а.с. 111-112, 135).

Відповідно до норм статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2009 року в офіційному виданні –газеті «Голос України»№ 139 опубліковано оголошення про процедуру банкрутства відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера».

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Однак, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" не звернулось до господарського суду в установлений строк з вимогами до боржника відносно заборгованості з орендної плати, яка виникла до порушення справи про банкрутство орендаря.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до абзацу 2 пункту 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором оренди основних фондів підприємства № 08-01/346-Ю від 01 січня 2008 року у період з 01 січня 2009 року по 17 травня 2009 року в розмірі 139126,06 грн. (30588,00 грн. * 4 місяця = 122352,00 грн.; 30588,00 грн./31 днів у місяці * 17 днів = 16774,06 грн.; загальна сума 122352,00 грн. + 16774,06 грн. = 139126,06 грн.) не підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення заборгованості з орендної плати за період з 18 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 166753,95 грн., слід вказати наступне. Зазначена заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство підприємства орендаря, а тому на підставі статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є поточною заборгованістю, а вимоги поточними.

Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника про стягнення поточної заборгованості, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство.

Таким чином, враховуючи, що під час розгляду спору було встановлено порушення умов договору оренди з боку відповідача, відносно не сплати орендних платежів, які виникли після порушення справи про банкрутство, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором оренди основних фондів підприємства № 08-01/346-Ю від 01 січня 2008 року у період з 18 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 166753,95 грн. (30588,00/31 днів місяця * 14 днів = 13813,95 грн.; 30588,00*5місяців=152940,00 грн.; 13813,95 грн. +152940,00 грн. = 166753,95 грн.) підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 22024,13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказана сума інфляційних втрат розраховувалась за період з 01 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року. Однак, позовні вимоги задоволенні тільки за період з 18 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року. У зв’язку з цим, розмір інфляційних втрат у період з 18 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року складає 14908,75 грн., які також підлягають стягненню з відповідача. Зазначенні платежі не є санкцією, а тому на них не розповсюджується дія мораторію на підставі частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Оскільки судом першої інстанції не враховані положення статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "Ера" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 листопада 2010 року у справі № 5020-3/131 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Ера" (ідентифікаційний код 14311057, пр. Нахімова, 15, м. Севастополь, 99011, п/р 2600603882202 в СФ ВАТ „ Укрексімбанк", м. Севастополь, МФО 384986, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод" (ідентифікаційний код 14312370, вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001, п/р 2600813708 в КРД „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) 181662,70 грн., в тому числі: 166753,95 грн. - заборгованість з орендної плати, 14908,75 грн. - інфляційні втрати, а також державне мито в розмірі 1816 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

3. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Судді В.В.Сотула

Ю.М. Гоголь