Рішення № 13592919, 20.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 січня 2011 року справа № 5020-3/044 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш”

ідентифікаційний код 33366082

(вул. Шостака, буд. 9, м. Севастополь, Україна, 99045)

(вул. Піонерська, буд. 3, м. Севастополь, Україна, 99008)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Эльффиш”,

ідентифікаційний код 88318036

(вул. Рябінова, буд. 55, офіс 9-1, кімната 4, м. Москва,

Російська Федерація, 121471)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит”

ідентифікаційний код 31859504

(вул. Мате Залки, буд. 27, офіс 67, м. Сімферополь, Україна)

про стягнення заборгованості в розмірі 326443,19 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Атлантик Фиш”) Дроботенко О.А., представник, довіреність № 113 від 28.12.2009;

позивач (ТОВ „Атлантик Фиш”) ОСОБА_1, директор, наказ №19-к від 12.08.2010;

відповідач (ТОВ „Эльффиш”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

третя особа (ТОВ „Торговий дом „Фаворит”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш” (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Эльффиш” (далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1528959,88 руб.

Ухвалою від 12.03.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/044; розгляд справи призначено на 01.06.2010.

Також ухвалою від 12.03.2010 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит”.

15.09.2010 на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№13020-д), згідно з якою позивач змінив валюту стягнення на гривні та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 409348,43 грн. /арк. с. 89/.

Ухвалою від 16.09.2010 дану заяву прийнято до розгляду.

У засідання суду 20.01.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить ухвала Арбітражного суду м. Москви від 01.11.2010 /арк. с. 99-100/; про причини неявки не сповістив.

Третя особа в судове засідання 20.01.2011 також не зявилась, про причини незявлення не повідомила.

Частиною четвертою статті 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обовязки сторін, крім права на зміну підстав і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 20.01.2011 представник позивача надав заяву про відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 82905,24 грн., у звязку з чим уточнив позовні вимоги: просить стягнути з відповідача 326443,19 грн., що за курсом Національного Банку України станом на 05.03.2010 (дату подання позову до суду) еквівалентно 1219300,00 руб. /арк. с. 126/; на задоволенні уточнених позовних вимог наполягав.

Відповідач надав письмовий відзив на позов /арк. с. 44/, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свої заперечення тим, що якість поставленого позивачем товару не відповідала встановленим вимогам ГОСТу.

Третя особа будь-яких пояснень по суті спору не надала.

Також, 01.06.2010 від відповідача на адресу суду надійшла заява про припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду м.Севастополя /арк. с. 71-72/.

Позивач, в свою чергу, надав суду заперечення на заяву відповідача про припинення провадження у справі /арк. с.119-120/.

Суд вважає заяву відповідача про припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості даної справи господарському суду м. Севастополя необґрунтованою та зазначає, що відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних субєктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Як убачається з матеріалів справи, у пункті 12.3 Контракту сторони передбачили можливість вирішення спору в арбітражному суді України у м. Севастополі, інакше кажучи у господарському суді м. Севастополя, тобто визначили договірну підсудність.

Норми, які встановлюють право сторін щодо договірної підсудності, містяться в міжнародних угодах (приміром, у пункті 2 Угоди про порядок вирішення спорів, повязаних зі здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992). Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не встановлює форми угоди щодо договірної підсудності, вона повинна відповідати загальним правилам, установленим для форми угод. Така угода може бути укладена як у вигляді окремого документа, так і внесенням її до тексту договору. Угода повинна бути укладена між всіма сторонами спору та може бути підставою для розгляду спору за місцем, визначеним із застосуванням договірної підсудності.

Отже, заява відповідача про припинення провадження у справі з підстав її непідвідомчості господарському суду м. Севастополя задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2009 між ТОВ „Атлантик Фиш” (Продавець) та ТОВ „Эльффиш” (Покупець) був укладений Контракт №01к/01-09 (далі Контракт) /арк. с. 11-12/ на поставку товару (консервів рибних) в асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях до Контракту на загальну суму 10000000,00 (десять мільйонів) рублів. Відповідно до пункту 1.3 Контракту виробником продукції є ТОВ „Торговий дом „Фаворит”.

За умовами контракту, поставка товару здійснюється окремими партіями, вказаними у специфікаціях, на умовах DAF станція прикордонного переходу Зерново-Суземка (ИНКОТЕРМС-2000).

Відповідно до пункту 7.3 Контракту право власності на товар від Продавця до Покупця переходить у момент доставки товару на станцію Зерново.

За згодою сторін вантажоодержувачем може бути: ТОВ „ПродТехИмпорт”, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Ямська, 17, офіс 12, ст. Брянськ-Льговський; вантажовідправником може бути ТОВ „Торговий дом „Фаворит”. Вантажовідправник і вантажоодержувач зазначаються у специфікаціях на кожну поставку товару (пункти 7.5-7.7 Контракту).

Укладений між сторонами Контракт діє до 25.01.2010 та може бути пролонгований на новий строк відповідною письмовою додатковою Угодою сторін (розділ 9 Контракту).

За порушення умов Контракту винна сторона відшкодовує завдані збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 10.1 Контракту).

При постачанні неякісного товару Покупець має право заявити рекламацію щодо якості рибних консервів протягом гарантійного строку придатності (зберігання), за умов транспортування та зберігання товару в умовах, передбачених ГОСТ та ТУ для даного виду товару (пункт 10.2 Контракту).

Відповідно до специфікації №1 від 09.04.2009 до Контракту №01к/01-09 від 30.01.2009 /арк. с. 13/ та специфікації №2 від 13.08.2009 до Контракту №01к/01-09 від 30.01.2009 /арк. с. 14/ ТОВ „Атлантик Фиш” поставило ТОВ „Эльффиш” товар „Кільку чорноморську обсмажену у томатному соусі”, фасування ж/б №3, 250 г (виробник та вантажовідправник ТОВ „Торговий дом „Фаворит”); кількість банок 422400; ціна 7,30 руб. РФ за банку, на загальну суму 3083520,00 рублів (двома рівними партіями по 211200 банок кожна партія на суму 1541760,00 руб.).

Даний факт підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Згідно з пунктом 6.1 Контракту, ТОВ „Эльффиш” було зобовязано здійснити оплату поставленого товару на рахунок ТОВ „Атлантик Фиш” банківським переводом у розмірі 100% його вартості протягом 7 календарних днів з дати прибуття товару до м. Брянськ. Дане зобовязання Покупцем було порушено, оскільки оплата товару здійснена не в повному обсязі. Так, ТОВ „Эльффиш” перерахувало на банківський рахунок ТОВ „Атлантик Фиш” лише 1864220,00 рублів (1541760,00+202480,00+119980,00), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача /арк. с. 128-130/.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 1219300,00 рублів (3083520,00-1864220,00).

25.11.2009 за вих. №001/2009/УП ТОВ „Эльффиш” повідомило ТОВ „Атлантик Фиш” про виставлення претензії щодо якості товару /арк. с. 15-16/.

Відповідно до пункту 10.3 Контракту, при підтвердженні обґрунтованості рекламації Продавець за погодженням з Покупцем зобовязаний здійснити заміну неякісного товару, в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання рекламації, або здійснити повернення грошових коштів в сумі неякісного товару не пізніше 14 банківських днів з моменту отримання рекламації, або включити вартість неякісного товару в рахунок оплати наступної партії.

В порушення наведеного пункту Контракту ТОВ „Эльффиш” не повернуло позивачеві неякісний, за його твердженням, товар, а запропонувало реалізувати товар за нижчою ціною.

Листом від 27.11.2009 №101 ТОВ „Атлантик Фиш” відхилило у повному обсязі вимоги ТОВ „Эльффиш”, що викладені у претензії щодо якості товару, посилаючись на те, що відповідальність за якість товару несе виробник /арк. с. 18/.

05.02.2010 за вих. №10 ТОВ „Атлантик Фиш” надіслало на адресу ТОВ „Эльффиш” претензію з вимогою щодо повної оплати отриманого товару в сумі 1219300,00 грн. та сплати пені за порушення строків оплати в розмірі 258449,28 руб. /арк. с. 28, 29/.

Проте, вимога ТОВ „Атлантик Фиш” залишилась незадоволеною, що й стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою від 20.01.2011 провадження у справі в частині стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 82905,24 грн. (258449,28 руб.), за заявою позивача /арк. с. 126/, припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відмовою від позову в цій частині.

Таким чином, сума позовних вимог ТОВ „Атлантик Фиш” до ТОВ „Эльффиш” складає 1219300,00 руб. або 326443,19 грн. (за курсом НБУ станом на 05.03.2010 день подачі позову: 1219300,00*2,6773/10=326443,19).

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, з наступними змінами і доповненнями) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, з наступними змінами і доповненнями), що набрали чинності з 01.01.2004, тому норми цих Кодексів підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

За своєю правовою природою, укладений між сторонами Контракт є договором поставки.

Зобовязання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобовязаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами Контракту (пункт 6.1) ТОВ „Эльффиш” було зобовязано здійснити оплату поставленого товару на рахунок ТОВ „Атлантик Фиш” банківським переводом у розмірі 100% його вартості протягом 7 календарних днів з дати прибуття товару до м.Брянськ.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач отримав другу партію товару 16.09.2009, про що свідчить, зокрема, відповідна відмітка на ветеринарному свідоцтві А01 №004647 /арк. с. 123, зворотний бік/. Отже, відповідач був зобовязаний оплатити товар в сумі 1541760,00 руб. в строк до 23.09.2009 (включно).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що ТОВ „Эльффиш” сплатило ТОВ „Атлантик Фиш” лише 1864220,00 рублів /арк. с. 15 зворотний бік; арк. с. 128-130/.

Згідно з приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в порушення наведених норм доказів погашення заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 1219300,00 руб., що еквівалентно 326443,19 грн., суду не надав.

Посилання відповідача на неналежну якість поставленого позивачем товару та відповідні докази, як-от Акт експертизи №026-07-00194 від 18.02.2010 /арк. с. 46-48/ відхиляються судом, оскільки не є предметом судового розгляду.

За викладених обставин, вимога ТОВ „Атлантик Фиш” щодо стягнення з ТОВ „Эльффиш” заборгованості в розмірі 326443,19 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього судові витрати позивача: державне мито в розмірі 4093,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Эльффиш” (вул. Рябінова, буд. 55, офіс 9-1, кімната 4, м. Москва, Російська Федерація, 121471, п/р №40702810800000002445 АК Промторгбанк (ЗАТ), м. Москва, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш” (ідентифікаційний номер 33366082; вул. Шостака, 9, м.Севастополь, 99045; вул. Піонерська, 3, м. Севастополь, 99008; п/р26002301105313 в Севастопольській філії ВАТ “ВТБ Банк”, м. Севастополь, МФО 384997) заборгованість у розмірі 326443,19 грн. (триста двадцять шість тисяч чотириста сорок три грн. 19 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 4093,48 грн. (чотири тисячі девяносто три грн. 48 коп.); та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

25.01.2011.