Рішення № 13592920, 25.01.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 січня 2011 року справа № 5020-3/184 За позовомФонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5)

доОрендного підприємства громадського харчування „Корабельний”,

ідентифікаційний код 20684733

(99009, місто Севастополь, вул. Привокзальна, 2)

про стягнення неустойки в розмірі 11228,00 грн. та зобовязання повернути майно.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) Позняков С.О., головний спеціаліст, довіреність б/н від 10.01.2011;

відповідач (Орендне підприємство громадського харчування „Корабельний”) ОСОБА_1, директор, протокол загальних зборів б/н від 24.05.2010.

Обставини справи:

12.11.2010 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” (далі відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 17928,00 грн. та зобовязання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на припинення договору оренди нежитлових приміщень №724 від 29.06.1994, що згідно з частиною першою статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України є підставою для повернення орендованого майна. Крім того позивач зазначає, що у звязку з невиконанням відповідачем його обовязку щодо повернення обєкта оренди після закінчення строку дії договору, орендодавець має право на неустойку, передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.11.2010 порушено провадження у справі №5020-3/184.

15.12.2010 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог /арк. с. 54-55/, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 16.11.2009 по 15.05.2010 у розмірі 11228,00 грн., а також зобовязати відповідача повернути орендоване майно.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

В засіданні суду 21.12.2010 у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 12.01.2011, а 12.01.2011 до 25.01.2011.

Після перерви у судовому засіданні 25.01.2011 представник позивача на вимогу суду надав уточнений розрахунок стягуваної суми неустойки 2854,84 грн., з урахуванням нового договору, укладеного між сторонами 22.02.2010 /арк. с. 107/.

Представник відповідача надала заяву про визнання позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 2854,84 грн. /арк. с. 108/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.1994 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та Орендним підприємством громадського харчування „Корабельний” (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №724 (далі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно, загальною площею 146 м2, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 21, для розміщення кафе „Лаванда” /арк. с. 11-13/.

Протягом строку дії Договору до нього неодноразово вносилися певні зміни та доповнення.

Зокрема, протоколом узгодження змін від 27.08.2004 сторони внесли зміни до пункту 1.1 Договору, відповідно до яких Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно, загальною площею 139,70 м2, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Р. Люксембург, 86/19, для розміщення кафе „Лаванда”. Розмір орендної плати також був змінений /арк. с. 17/.

Факт передачі Орендарю орендованого майна підтверджується Актом приймання-передачі від 27.08.2004 /арк. с. 19/.

Протоколом узгодження змін від 15.11.2004 сторони внесли зміни до пункту 1.5 Договору, відповідно до яких строк дії Договору встановлюється до 15.11.2009 /арк. с. 20/.

Листом №4862 від 16.11.2009 Орендодавець повідомив Орендаря про закінчення строку дії Договору та запропонував останньому повернути орендоване майно за актом приймання-передачі, в строк, установлений Договором /арк. с. 23/.

Відповідно до пункту 7.5 Договору, повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом трьох днів після закінчення дії Договору.

У встановлений строк Орендар не повернув орендоване нерухоме майно Орендодавцеві (позивачу), через що Орендодавець нарахував відповідачеві неустойку за користування майном після закінчення строку дії Договору у розмірі 11228,00 грн. за період з 16.11.2009 по 15.05.2010.

15.09.2009 Орендар звернувся до Орендодавця із проханням продовжити Договір оренди №724 від 29.06.1994 /арк. с. 75/.

У відповідь на це звернення Фонд комунального майна Севастопольської міської ради 10.03.2010 за вих. №712 направив Орендному підприємству громадського харчування „Корабельний” пропозицію щодо укладення нового договору оренди №11-10 від 22.02.2010 /арк. с. 70-72, 82-83/, але за даними позивача, новий договір не був укладений.

Зважаючи на викладене, позивач вимагає від Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” виконання ним свого обовязку, передбаченого пунктом 7.5 Договору, а саме повернення обєкта оренди, та стягнення неустойки за користування майном після припинення Договору.

Неповернення відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії Договору оренди і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 13, 41 Конституції України унормовано, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією; усі субєкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України, пункту 3 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в України” від 21.05.1997 №280/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями) до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

За змістом частин першої та пятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в України” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як обєкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання обєктів, що передаються у користування і оренду та ін.

Правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності, встановлені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 №2269-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами частини другої статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому згідно з частиною першою статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому в договорі.

Враховуючи те, що договір оренди припинив свою дію 15.11.2009 (у звязку із закінченням строку, на який його було укладено), а доказів досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору станом на 16.11.2009 сторонами не надано, а також не надано підписаного сторонами акта приймання-передачі (повернення) обєкта оренди, суд дійшов висновку про безпідставне утримання позивачем спірного нежилого приміщення, тобто незважаючи на заяву позивача про припинення договору оренди, відповідач обєкт оренди у встановленому Договором і законом порядку та строки не повернув.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки за користування річчю після закінчення строку дії договору найму (оренди) встановлений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України і дорівнює подвійній платі за користування річчю за час прострочення.

Згідно з пунктом 3.1 Договору (в редакції протоколу від 07.11.2007 погодження змін до Договору оренди №724 від 29.06.1994), орендна плата становить 931,34 грн. на місяць (станом на квітень 2007 року). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

За первісними розрахунками позивача, сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за час користування нерухомим майном після закінчення дії Договору, а саме за період з 16.11.2009 по 15.05.2010 склала 11228,00 грн.

Проте, у ході судового розгляду справи відповідачем надано підписаний сторонами 22.02.2010 Договір оренди №11-10 нерухомого майна вбудованого нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 139,70 м2,, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 21 /арк. с. 103-105/.

Також 22.02.2010 сторонами підписано Акт приймання-передачі орендованого майна /арк. с. 106/, що в силу частини другої статті 640 Цивільного кодексу України підтверджує укладеність Договору оренди.

Таким чином, 22.02.2010 сторонами укладено новий Договір оренди щодо того ж самого обєкта оренди.

Суд відхилив надані позивачем в якості доказів: договір оренди №11-10 від 22.02.2010 /арк. с. 70-71/ та протокол розбіжностей до вказаного договору /арк. с. 81/, оскільки, по-перше, жоден з наявних у справі примірників договорів не містить посилання на протокол розбіжностей, як це передбачено частиною четвертою статті 181 Господарського кодексу України; по-друге, наданий відповідачем договір на відміну від примірника позивача підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, а отже є чинним.

Враховуючи наявність нового Договору №11-10 від 22.02.2010 позивач на вимогу суду здійснив перерахунок неустойки за період безпідставного користування майном, а саме за період з 16.11.2009 (наступний день після закінчення строку дії Договору №724 від 29.06.1994) по 21.02.2010 (день, що передує дню укладення нового Договору №11-10 від 22.02.2010). Відповідно до нового розрахунку неустойка за час безпідставного користування обєктом оренди становить 2854,84 грн.

Суд, перевіривши розрахунок суми неустойки, наданий позивачем /арк. с. 107/, вважає його вірним, а вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2854,84 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заявою від 25.01.2011 відповідач визнав позовні вимоги в частині сплати неустойки за період з 16.11.2009 по 21.02.2010 у розмірі 2854,84 грн. /арк. с. 108/, що відповідно до частини пятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України є додатковою підставою для задоволення позову у відповідній частині.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення неустойки підлягають задоволенню частково в сумі 2854,84 грн.; при цьому, з огляду на пункт 1 Рішення Севастопольської міської Ради від 14.04.2009 №6659 „Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, яке є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, яке є власністю територіальної громади м. Севастополя” /арк. с. 92/, 97% (2854,84*97%=2769,19) підлягають стягненню до відповідного фонду міського бюджету, а 3% (2854,84*3%=85,65) до цільового фонду оптимізації структури комунального майна для виконання організаційних функцій орендодавця.

В частині стягнення неустойки в розмірі 8373,16 грн. (11228,00-2854,84) в позові слід відмовити.

Вимогу позивача щодо зобовязання відповідача звільнити (повернути) нерухоме майно нежиле приміщення, загальною площею 139,70 м2, розташоване за адресою: м.Севастополь, вул. Р. Люксембург, 86/19, передавши його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки, як встановлено судом, на теперішній час діє новий договір оренди, який укладено між тими ж сторонами щодо того ж самого нерухомого майна зі строком дії до 28.10.2011 (пункт 7.1 Договору оренди №11-10 від 22.02.2010).

За викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково щодо стягнення неустойки за період з 16.11.2009 по 21.02.2010 в сумі 2854,84 грн.; в решті в частині стягнення неустойки в сумі 8373,16 грн. та зобовязання відповідача звільнити (повернути) обєкт оренди, передавши його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, суд відмовляє в позові.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати (витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: державне мито у розмірі 28,55 грн. (2854,84/11228,00*112,28) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 60,01 грн. (2854,84/11228,00*236,00).

Керуючись статтями 49, 78, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” (99009, місто Севастополь, вул. Привокзальна, 2, ідентифікаційний код 20684733, п/р26000301956 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, код ЄДРПОУ 23895637, МФО824509, отримувач місцевий бюджет міста Севастополя, код платежу 22080400) 97% неустойки в розмірі 2769,19 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят девять грн. 19 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” (99009, місто Севастополь, вул. Привокзальна, 2, ідентифікаційний код 20684733, п/р26000301956 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, код ЄДРПОУ 23895637, МФО824509, отримувач місцевий бюджет міста Севастополя) 3% неустойки в розмірі 85,65 грн. (вісімдесят пять грн. 65 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” (99009, місто Севастополь, вул. Привокзальна, 2, ідентифікаційний код 20684733, п/р26000301956 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, п/р37188003000416 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 23895637, отримувач місцевий бюджет міста Севастополя) державне мито в розмірі 28,55 грн. (двадцять вісім грн. 55 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60,01 грн. (шістдесят грн. 01 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В частині стягнення неустойки в сумі 8373,16 грн. та зобовязання відповідача звільнити (повернути) нерухоме майно нежиле приміщення, загальною площею 139,70 м2, розташоване за адресою: м.Севастополь, вул. Р. Люксембург, 86/19, передавши його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, в позові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України та

підписано 31.01.2011.