Рішення № 135916951, 16.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46834/24-ц

пр. 2-3801/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спроеного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Амадео право», керівника ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» та ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. В обґрунтування позову посилався, що між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений спірний Договір 0207202411 про надання юридичних послуг від 02 липня 2024 року, за яким Відповідач-1 зобов`язався надати Позивачу правову допомогу в межах справи про адміністративння правопорушення №752/10615/24, яка розглядалася в Голосіївському районному суді м.Києва, а саме представляти інтереси Позивача в суді у справі №752/10615/24, подавати до суду необхідні процесуальні документи, тощо. Разом з тим, захисником Позивача у справі №752/10615/24 став адвокат Брага А.І., з яким сам Позивач договір про надання правової допомоги не укладав. Більше того, між Відповідачем-1 та адвокатом Брагою А.І. також не укладалися будь-які правочини, які б надавали можливість Відповідачу-1 за допомогою вказаного адвоката виконати зобов`язання, зазначені в п.1.2 спірного Договору. Позивач будь-яких довіреностей Відповідачу-1 не надавав, а Відповідач-1 не надавав будь-яких доручень адвокатам чи іншим фахівцям у галузі права представляти інтереси Позивача у справі №752/10615/24. Як наслідок, постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 09.07.2024 року у справі №752/10615/24 Позивач був визнаний винним у вчиненні правопорушення,передбаченого ст.124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., а також стягнуто на користь держави, судовий збір, в розмірі 605,60 грн. Вказаною постановою встановлено, що жодних пояснень чи заперечень до суду не надавалося, що додатково свідчить про відсутність будь-яких законних прав у Відповідача-1 виступати в якості захисника. Позивач неодноразово звертався до Відповідача-1 з листами-вимогами щодо повернення боргу, що підтверджується листами від 02.08.2024, 05.08.2024, 19.08.2024, 03.04.2025 року, які Відповідач-1 ігнорував та борг не повернув. Спірний Договір не містить положень, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме Відповідач-1 не уповноважений таким договором виступати захисником в суді, а сам спірний договір не відповідає вимогам ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Слід при цьому зазначити, що рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-014/2025 від 06 червня 2025 року до адвоката ОСОБА_5 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців, з урахуванням відбутого строку дисциплінарного стягнення 1 (один) місяць, яке накладено Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Донецької області рішенням № 67 від 15.03.2025 року , що пов`язано з наданням послуг Позивачу за спірним Договором. Голосіївськім УП ГУНП у м.Києві в межах кримінальних проваджень №42024102060000121 (ч.1 ст.358), здійснюється перевірка фактів підробки договору, начебто укладеного між адвокатом Брагою А.І. та Позивачем, № 42025102010000037 за фактом шахрайського заволодіння коштами Позивача в сумі 18 500 грн. представниками ТОВ «Амадео право», за ознаками кримінального правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.190 КК України, де одним із фігурантів по справі проходить і Брага А.І . Просить суд визнати недійсним Договір № 0207202411 про надання юридичних послуг від 02 липня 2024 року; зобов`язання відповідачів сплатити матеріальні збитки на суму 19 955,50грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн., а всього 49 995,50 грн.В судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. В подальшому просив розглядати справу в відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_4 надала відзив.Вказувала що виконані всі умови договору. Між ТОВ та адвокатом Брагою А.І. мають місце договірні відносини .Позивач не заперечував про залучення досвідченого адвоката, який надав йому консультацію і роз`яснення. Договір вважається виконаним без повернення сплачених коштів. Відповідач ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи в відсутність.

Представник відповідача ТОВ відзив не надав, судом визнано можливим розгляд у відсутність.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 18.03.2025р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.

Суд, заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» в особі директора ОСОБА_4 був укладений спірний Договір 0207202411 про надання юридичних послуг від 02 липня 2024 року; , за яким Відповідач-1 зобов`язався надати Позивачу правову допомогу в межах справи про адміністративне правопорушення №752/10615/24, яка розглядалася в Голосіївському районному суді м.Києва, а саме представляти інтереси Позивача в суді у справі №752/10615/24, подавати до суду необхідні процесуальні документи, тощо.

Захисником Позивача у справі №752/10615/24 став адвокат Брага А.І., з яким Відповідачем укладений договір.

Згідно з вимогами статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 цього Закону).

Відповідно до ч.5 ст.27 цього Закону зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено перелік умов дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Крім того, слід вказати на те, що позивач не є стороною укладеного договору, в зв`язку із його укладенням будь-які його права та законні інтереси порушено не було, а дії сторін щодо виконання цього договору про надання правової допомоги, на думку суду, не свідчать про порушення прав позивача на момент його укладення.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Варто вказати на те, що звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору про надання правової допомоги, сторона позивача не надала суду достатніх доказів на підтвердження наявності в діях чи рішеннях відповідачів при укладенні оспорюваного правочину порушень прав позивача, оскільки, сам факт укладання договору про надання правової допомоги цивільні права або інтереси позивача не порушує.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено факт порушення прав позивача внаслідок укладання оспорюваного договору між відповідачами, а також не доведено належними та допустимими доказами зазначених в позові підстави, з якими закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним, а тому в задоволення позовних вимог слід відмовити.

Позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, які є похідними також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 207, 215, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 26, 27, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 141, 211, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Амадео право», керівника ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ,

Відповідач ТОВ "Амадео право" 01001 м.Київ вул. Шота Руставелі, 17 ,

Відповідач ОСОБА_4 АДРЕСА_2 ,

Суддя Т.В.Остапчук