Ухвала суду № 135916948, 09.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19710/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимому

у кримінальному провадженні № 12024181010000319 від 06.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 396 КК України,

УСТАНОВИВ:

Вступ

09.04.2026 на розгляд слідчому судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, з визначенням застави у межах 120 190 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 992 320 (триста дев`яносто дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дві тисячі триста двадцять) гривень.

Обґрунтування клопотання

Зі змісту клопотання слідує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024181010000319 від 06.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 396 КК України.

08.04.2026 о 07 год. 00 хв. ОСОБА_5 , який перебував у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , затримано на підставі ст. 208, 615 КПК України.

09.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру:

- у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, вчиненні правочинів з таким майном, а також вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним та права на таке майно, за обставин, коли ОСОБА_8 достовірно знав, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, що вчинено за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

На переконання слідчого, наразі у кримінальному провадженні існують передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які обумовлюють застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень;

-незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Позиції сторін кримінального провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому.

Захисник, адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки підозра необґрунтована, доказів недостатньо, а ризики - не доведені. Вказував, що у фабулі підозри не конкретизовано, які саме дії вчинялися підозрюваним, у зв`язку з чим у підзахисного немає розуміння часу та способу вчинення кримінально протиправних діянь. Також адвокат зазначив, що доводи прокурора щодо наявності ризиків стосуються іншого підозрюваного в межах цього кримінального провадження, а саме ОСОБА_8 . Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не конкретизовані й з боку ОСОБА_5 жодних дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, не зафіксовано. Вказував, що сума застави є неприпустимо високою. Просив врахувати наявність проблем зі здоров`ям у підозрюваного, зокрема, останній хворіє на цукровий діабет, та відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою й обрати такий, що не пов`язаний із триманням під вартою. У разі застосування найсуворішого запобіжного заходу просив зменшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки матиме можливість підтримувати здоров`я та перебувати під контролем лікаря.

Релевантні джерела права

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024181010000319 від 06.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 396 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_5 , у невстановлений день, час та місці, проте не пізніше грудня 2019 року, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами невизначеного кола громадян, шляхом викрадення їх персональних даних.

В подальшому, у невстановлений час та місці, але не пізніше січня 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з іншими невстановленими особами удосконалили діяльність угрупування шляхом зміни форми структури, методів шахрайства, покращення шкідливого програмного забезпечення, структурування субординації між учасниками групи та формування транснаціональної спрямованості створили, назвавши своє угруповання «Digital 8», яке продовжило реалізовувати злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами громадян різних країн світу.

Так, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими на даний час особами у невстановлений спосіб з використанням невстановленого програмного забезпечення у протиправний спосіб заволоділи грошовими коштами у сумі не менше 100 000 000 доларів США.

Усвідомлюючи незаконний характер походження грошових коштів, отриманих від функціонування шкідливого програмного забезпечення «IcedID», а в подальшому внаслідок функціонування угруповання «Digital 8» та оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук компетентними органами США, у ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інших невстановлених на даний час учасників угрупування, виник умисел на приховування здобутих злочинним шляхом активів на території України вчиняючи легалізацію шляхом систематичного укладення договорів та вчинення інших правочинів щодо майна.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на набуття, володіння та розпорядження майном, одержаним злочинним шляхом, з метою надання такому майну правомірного вигляду, маскування та уникнення його ідентифікації правоохоронними органами, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у період з грудня 2019 року, а починаючи не пізніше лютого 2022 року - спільно із ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, шляхом зміни форми (перетворення) активів через систематичне вчинення правочинів з придбання дороговартісної нерухомості та транспортних засобів, набули об?єкти рухомого та нерухомого майна, право власності на які реєстрували як на себе особисто, так і на своїх близьких родичів та знайомих.

З метою маскування фактичного походження, джерел надходження, володіння та розпорядження активами, одержаними внаслідок протиправної діяльності угруповання «Digital 8», ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, розробив та реалізував складну схему легалізації доходів.

Вказана діяльність здійснювалася шляхом системного проведення фінансових операцій з обготівкування (конвертації) криптовалютних активів, отриманих від несанкціонованого втручання в роботу комп`ютерних мереж, а також через подальшу трансформацію цих коштів у матеріальні активи.

Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_5 разом із співучасниками забезпечив придбання дороговартісних об`єктів рухомого та нерухомого майна, право власності на які, з метою приховування реальних бенефіціарів, реєструвалося як на учасників групи особисто, так і на широке коло третіх осіб (близьких родичів, знайомих та інших підставних осіб), які не мали офіційних джерел доходу для набуття таких активів.

Окрім цього, у період лютого-березня 2026 року, ОСОБА_5 , діючи як організатор та контролер фінансових операцій угруповання, організував процес легалізації готівкових коштів у сумі 3 000 000 доларів США, одержаних внаслідок злочинної діяльності.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 підібрав серед кола своїх знайомих осіб, які не були обізнані про злочинне походження коштів (або діяли за його вказівкою) - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , та надав їм розпорядження зареєструвати акаунти на криптовалютній біржі «WhiteBIT» для подальшого маскування активів.

Надалі, під безпосереднім керівництвом ОСОБА_5 , вищевказані готівкові кошти були конвертовані у цифровий актив - USDT та розподілені наступним чином:

-на адресу криптовалютного гаманця НОМЕР_1 (номінальний власник ОСОБА_11 ) - у сумі 1 480 750 USDT;

-на адресу криптовалютного гаманця НОМЕР_2 (номінальний власник ОСОБА_12 ) - у сумі 1 472 628 USDT.

Загальна сума легалізованих таким чином активів склала 2 953 378 USDT, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07.04.2026 становить 128 353 807,88 грн. При цьому ОСОБА_5 особисто контролював доступ до вказаних криптовалютних гаманців та визначав подальші напрямки використання цих активів, усвідомлюючи, що їх походження не підтверджується жодними офіційними доходами учасників групи.

У продовження реалізації злочинного плану, спрямованого на легалізацію (відмивання) майна, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснювали операції з обготівкування (конвертації) викрадених віртуальних активів у готівкові кошти в іноземній та національній валютах. Вказану готівку учасники угруповання розподіляли між собою та забезпечували її приховане зберігання за місцями свого фактичного проживання, а також у спеціально орендованих для цього приміщеннях (офісах), зареєстрованих на третіх осіб.

Загальна вартість майна, яке стало об`єктом легалізації (відмивання) ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими на даний час особами, які діяли за попередньою змовою групою осіб, у вказаний період, згідно з розрахунками та наявними даними у органу досудового розслідування про вартість цих активів, становить 255 699 905,16 грн, що перевищує 18000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

08.04.2026 о 07 год. 00 хв. ОСОБА_5 , який перебував у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , затримано на підставі ст. 208, 615 КПК України.

09.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри

Рівень обґрунтованості підозри впливає на ступінь втручання в права підозрюваної особи при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, зокрема на вибір виду запобіжного заходу.

Так, рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Системний аналіз положень ст. 17, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 94 та ч. 1, 2 ст. 368 КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності / не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до закону України про кримінальну відповідальність (КК України), позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.

У межах кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами з 2019 року організували злочинну діяльність, спрямовану на несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерних мереж фінансових установ, викрадення персональних даних громадян та заволодіння їхніми коштами за допомогою шкідливого програмного забезпечення. У подальшому учасники створили транснаціональне угруповання «Digital 8», діяльність якого дозволила незаконно заволодіти коштами на суму не менше 100 млн доларів США. З метою легалізації одержаних злочинним шляхом доходів підозрювані організували схему відмивання коштів через криптовалютні операції, обготівкування та придбання дороговартісного майна, яке оформлювали на підставних осіб. Загальна вартість легалізованих активів перевищує 255 млн грн.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, слідчим долучено до клопотання, зокрема:

-відомості, отримані з Департаменту поліцейського співробітництва (даних з бази Інтерполу тощо);

-матеріали, отриманими від компетентних органів США;

-протокол обшуку від 22.10.2024;

-протокол огляду документів від 20.11.2024;

-протокол обшуку від 27.12.2025;

-протокол огляду речей і документів від 03.12.2024 (мобільного телефону iPhone 15);

-протокол огляду речей і документів від 01.09.2025 (двох мобільних телефонів та планшету);

-інформаційні картки, отримані з інформаційних баз даних відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_22 , а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів (зазначених осіб) та ОСОБА_23 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ;

-відомості з Державного речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру транспортних засобів, АСМО «Інспектор», а також інші документи, які підтверджують право набуття права власності ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 та інших осіб на рухоме та нерухоме майно, у тому числі яке є предметом легалізації;

-протокол допиту свідка ОСОБА_33 та протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за його участю;

-протоколи допиту свідка ОСОБА_24 ;

-протокол допиту свідка ОСОБА_34 ;

-протокол огляду речей від 06.04.2026;

-протокол огляду від 08.04.2026;

-матеріали ДВБ НПУ, зібраними на виконання доручення слідчого;

-лист посольства США із запитом про МПД та червоним повідомленням Інтерполу щодо ОСОБА_8 ;

-інші матеріали досудового розслідування окремо та в їх сукупності.

Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованого злочину за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. У межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вдаватися до оцінки наявності в її діях складу кримінального правопорушення чи конкретних кваліфікуючих ознак, на що вказувала сторона захисту.

Також слідчий суддя враховує, що відомості, які містяться в долучених слідчим матеріалах, загалом узгоджуються між собою та відповідають обставинам, викладеним у підозрі ОСОБА_5 .

Враховуючи зазначене, такий високий рівень обґрунтованості підозри виправдовує серйозне втручання в права особи при виборі запобіжного заходу.

Щодо заявлених ризиків для кримінального провадження

У своєму клопотанні слідчий вказав про існування передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

(І) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, за який передбачене покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість інкримінованого покарання сама по собі істотно підвищує мотивацію особи ухилятися від кримінальної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (рішення у справі «W v. Switzerland»).

Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти (рішення у справі «Бессієв проти Молдови»).

Слідчий суддя вважає, що у даному випадку цей ризик є обґрунтованим та підтверджується сукупністю фактичних даних.

Так, установлено, що підозрюваний мав реальну практику конспіративної поведінки: змінював засоби зв`язку, місця проживання, обмежував соціальні контакти та діяв узгоджено з іншими учасниками злочинної групи. Це свідчить про наявність у нього навичок та фактичної готовності до ухилення від правоохоронних органів.

Особливо значущим є те, що інший ключовий співучасник, ОСОБА_8 , перебуває у міжнародному розшуку та, за даними слідства, вдавався до заходів конспірації, спрямованих на уникнення відповідальності. Наявність у ОСОБА_5 зв`язків із цією особою та іншими учасниками групи, які мають досвід організації незаконної діяльності і протидії правоохоронним органам, підвищує ризик використання аналогічних способів ухилення, у тому числі з використанням підроблених документів або сприяння третіх осіб.

Також установлено, що підозрюваний фактично перебував у регіоні, наближеному до державного кордону, та використовував нерухомість, оформлену на третіх осіб, що може свідчити про створення умов для можливого виїзду за межі України. З огляду на транснаціональний характер злочинної діяльності, значні незаконні доходи та наявність контактів за кордоном, існує реальна можливість нелегального залишення території України поза офіційними пунктами пропуску.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про реальний та обґрунтований ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону.

(ІІ) Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.

Цей ризик є обґрунтованоимз огляду на характер інкримінованого діяння та встановлені обставини.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні складного, організованого злочину у сфері кіберзлочинності та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Така діяльність об`єктивно передбачає використання значної кількості цифрових доказів (електронні носії інформації, криптогаманці, облікові записи, програмне забезпечення, засоби зв`язку), а також документів щодо руху активів і майна, значна частина яких може бути легко знищена або змінена без можливості відновлення.

Слідством встановлено, що не всі співучасники злочину, канали легалізації коштів, а також повний обсяг майна та фінансових операцій наразі виявлені. Це означає, що доказова база є неповною, а частина інформації може перебувати під контролем підозрюваного або пов`язаних із ним осіб. З урахуванням того, що злочинна схема була побудована на використанні конспірації, підставних осіб і цифрових інструментів, існує реальна можливість швидкого знищення або модифікації доказів.

Крім того, підозрюваний має навички організації та координації протиправної діяльності, а також доступ до інших учасників злочинної групи, які продовжують перебувати на свободі. Це створює реальні передумови для узгодженого впливу на збереження або знищення доказової інформації, у тому числі шляхом інструктування співучасників щодо приховування активів, видалення цифрових слідів або зміни даних у фінансових та криптовалютних системах.

Також характер інкримінованого злочину свідчить про використання спеціальних технічних засобів та програмного забезпечення, які дозволяють дистанційно керувати інформацією, знищувати цифрові сліди та ускладнювати їх відновлення. Це істотно підвищує ризик втрати або спотворення доказів у разі перебування підозрюваного на свободі.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про реальну можливість того, що ОСОБА_5 може знищити, приховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що обґрунтовує наявність даного ризику.

(ІІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Наявність зазначеного ризику зумовлюється характером інкримінованих ОСОБА_5 дій, які вчинялися у складі організованої злочинної групи, що мала стійкі зв`язки між учасниками, розподіл ролей та механізми конспірації. Підозрюваний обізнаний із колом осіб, які можуть бути допитані як свідки, а також із змістом відомих слідству обставин, що дає йому реальну можливість впливати на цих осіб.

Додатково слід врахувати, що діяльність інкримінованого угруповання мала транснаціональний характер і супроводжувалася значними фінансовими ресурсами, що об`єктивно розширює можливості підозрюваного щодо впливу на осіб через матеріальне заохочення або інших осіб, пов`язаних зі злочинною діяльністю.

Так, станом на момент звернення із даним клопотанням, згідно з офіційними даними компетентних органів США, окрім іншого співучасника злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України - підозрюваного ОСОБА_8 , ними вже тривалий час встановлюються й інші співучасники, що здійснювали та продовжують здійснювати шахрайські дії із використанням електронно-обчислюваної техніки, а також потерпілі, яким зазначеними протиправними діями завдано збитки на понад 100 млн. доларів США.

З урахуванням того, що частина свідків є особами з оточення підозрюваного або такими, що перебували з ним у фінансових чи організаційних відносинах (зокрема щодо реєстрації майна, здійснення фінансових операцій або виконання його вказівок), існує обґрунтована ймовірність здійснення на них як прямого, так і опосередкованого впливу. Такий вплив може полягати у схилянні до зміни показань, відмови від їх надання або узгодження версій подій з іншими учасниками кримінального провадження.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

(ІV) Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у складі організованої злочинної групи, коло співучасників якої на даний час повністю не встановлене, а їхні зв`язки та ролі залишаються предметом досудового розслідування.

У разі застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу існує висока ймовірність, що він, будучи обізнаним із деталями слідства та зібраними доказами, може передати цю інформацію іншим співучасникам. Це створює реальну загрозу узгодження ними спільної позиції, приховування слідів злочину, знищення або приховування електронних носіїв інформації, переписки, фінансових документів, а також інших матеріалів, що мають доказове значення.

Такі дії можуть істотно ускладнити встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, повного кола причетних осіб та механізму легалізації майна, здобутого злочинним шляхом.

(V) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення

Ризик обґрунтовується характером інкримінованої діяльності ОСОБА_5 , яка має ознаки системної, тривалої та організованої злочинної поведінки, спрямованої на незаконне заволодіння коштами та їх подальшу легалізацію із використанням сучасних інформаційних технологій та криптовалютних інструментів.

З урахуванням наявних даних слідства, підозрюваний брав участь у відповідній злочинній діяльності, контролював фінансові операції та механізми маскування доходів, що свідчить про сформовану злочинну навичку та стійку спрямованість на отримання незаконного прибутку.

У разі перебування поза умовами ізоляції, підозрюваний матиме реальну можливість продовжити аналогічну протиправну діяльність, у тому числі із використанням нових способів конспірації та інструментів приховування, що значно ускладнить її виявлення та припинення.

Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_5 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, доведеність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вжиття ретельних заходів конспірації з моменту затримання ОСОБА_8 , матеріальні статки.

Посилання сторони захисту на те, що ризики стосуються виключно ОСОБА_8 , слідчий суддя відхиляє, оскільки характер встановленої досудовим слідством злочинної діяльності свідчить про те, що кожен із учасників об`єктивно наділений можливістю впливати на перебіг кримінального провадження. Щодо ОСОБА_5 встановлено контроль за фінансовими операціями та криптовалютними активами, використання підставних осіб для маскування активів, забезпечення функціонування конспіративних приміщень, що у своїй сукупності прямо вказують на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність зафіксованих спроб перешкоджання на даний момент не спростовує ризиків, оскільки відповідно до практики застосування ст. 177 КПК України достатньою є ймовірність такої поведінки, яка випливає з обставин справи та особи підозрюваного.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік, стан здоров`я підозрюваного, його майновий стан, використання підроблених документів.

Доводи сторони захисту щодо наявності у підозрюваного захворювання (цукрового діабету) самі по собі не спростовують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і не є безумовною підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

По-перше, відповідно до вимог КПК України, стан здоров`я підозрюваного враховується судом лише у сукупності з іншими обставинами, зокрема тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, характером участі особи у злочинній діяльності та наявністю встановлених ризиків. Сам факт наявності хронічного захворювання не нівелює ризиків переховування, незаконного впливу на учасників провадження чи перешкоджання слідству.

По-друге, цукровий діабет є хронічним захворюванням, яке, за умови належного медичного супроводу та лікування, не виключає можливості утримання особи в умовах слідчого ізолятора. В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах забезпечується необхідна медична допомога, у тому числі контроль рівня глюкози, медикаментозне лікування та дієтичне харчування. Таким чином, наявність зазначеного захворювання не свідчить про неможливість застосування найсуворішого запобіжного заходу.

По-третє, сторона захисту не надала належних та допустимих доказів того, що стан здоров`я підозрюваного є таким, який об`єктивно виключає його перебування під вартою або потребує стаціонарного лікування поза межами установи попереднього ув`язнення. Відсутні також медичні висновки про критичний або невідкладний стан, який не може бути забезпечений у відповідних установах.

Тому, наведені доводи захисту мають формальний характер та не переважають встановлені у кримінальному провадженні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які є реальними та підтверджуються матеріалами досудового розслідування.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Виходячи з наведеного та з огляду на встановлені ризики для кримінального провадження, слідчий суддя вважає неспроможними доводи сторони захисту про необхідність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Щодо розміру застави

Сторона обвинувачення просила визначити заставу у 120 190 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 992 320 грн, обґрунтовуючи такий розмір тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, застава може бути внесена, в тому числі, й іншою особою яка має відповідну фінансову спроможність. Сторона захисту вважала такий розмір застави надмірним.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК).

Додатковим фактором встановлення застави у розмірі, який перевищує межі КПК, є визначення її як альтернативи до тримання під вартою. У зв`язку із цим, розмір застави збільшується з тим, щоб забезпечити таку ж дієвість застави, як і тримання під вартою. За загальним правилом застава у межах КПК не може бути альтернативою до тримання під вартою, адже сама по собі вона є значно м`якішим запобіжним заходом. Тримання ж під вартою є винятковим запобіжним заходом (ч. 1 ст. 183 КПК), а тому й альтернативна до нього застава у переважній більшості ситуацій визначається як для «виключного випадку» (ч. 5 ст. 182 КПК).

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У даному кримінальному провадженні підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у складі організованої злочинної групи, пов`язаного з системною кіберзлочинною діяльністю, легалізацією значних сум коштів та використанням складних механізмів конспірації, у тому числі із залученням криптовалютних активів і підставних осіб. Сукупність встановлених обставин свідчить про високий рівень організованості та фінансової забезпеченості злочинної діяльності, що об`єктивно підвищує ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що у цій справі наявний виключний випадок та альтернативна застава має бути визначена в межах 120 190 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 992 320 грн (триста дев`яносто дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дві тисячі триста двадцять гривень), зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатися із міста Ужгорода Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із особами, які є власниками майна, яке відповідно до зазначених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_5 даних є таким, що одержано ним злочинним шляхом;

-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_35 та ОСОБА_24 ;

-здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у випадку наявності);

-носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024181010000319 від 06.02.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обраховувати з дня його затримання, з 07 год. 00 хв. 08.04.2026, строком на 60 днів, тобто до 05.06.2026 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити в межах 120 190 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 992 320 (триста дев`яносто дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дві тисячі триста двадцять гривень), зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду,

-не відлучатися із міста Ужгорода Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із особами, які є власниками майна, яке відповідно до зазначених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_5 даних є таким, що одержано ним злочинним шляхом;

-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_35 та ОСОБА_24 ;

-здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у випадку наявності);

-носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 16.04.2026 о 08:05 год.

Слідчий суддя ОСОБА_36