Ухвала суду № 13591568, 13.12.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 р. Справа № 26607/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Шологон В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2010р. у адміністративній справі за позовом Українсько-кіпрського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хвиля» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

18.11.2009р. позивач Українсько-кіпрське спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю /СП ТзОВ/ «Українська хвиля» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 0001872321/3/23972674 від 26.08.2009р. (Т.1, а.с.2-8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2010р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0001872321/3/23972674 від 26.08.2009р. (Т.2, а.с.66-68).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.71-77).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно представлених платником податків документів відсутні відображення за даними бухгалтерського обліку операцій щодо розрахунку з учасниками, які вийшли зі складу засновників та операцій, які повязані із внесеною часткою нового учасника товариства; проведеною податковим органом перевіркою не встановлено повернення майна (коштів тощо) позивачем емітентам корпоративних прав, також результатами останньої встановлено неповернення майна (коштів тощо) емітентам на загальну суму 12988800 грн.

Наведений факт вірно оцінений податковим органом як заниження скоригованого валового доходу і порушення вимог п.п.1.2, 1.6, 1.8, 1.23, 1.31, 1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім цього, платником податків допущено порушення вимог п.п.1.1, 1.2 ст.1, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 наведеного Закону, оскільки останнім завищено амортизаційні відрахування на нематеріальні активи, які були внесені до статутного фонду товариства; за своїм змістом майнові права на користування ліцензією не підпадають під визначення нематеріального активу, оскільки такі не використовуються підприємством для здійснення господарської діяльності.

За таких обставин позивачем завищені амортизаційні відрахування на загальну суму 1014500 грн.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 13.11.2008р.-17.12.2008р. відповідачем ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено виїзну планову документальну перевірку СП ТзОВ «Українська хвиля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено Акт перевірки № 3227/23-209/23972674 від 24.12.2008р. (Т.1, а.с.65-109).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.1.1, 1.2, 1.6, 1.8, 1.23, 1.31, 1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено відємне значення обєкта оподаткування за 2007 рік на загальну суму 2236916 грн. та за І півріччя 2008 року на суму 522539 грн., занижено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3352723 грн., у тому числі за 2007 рік на 2857054 грн., І півріччя 2008 року 495669 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042321/0/23972674 від 12.01.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6970701 грн., з яких 3352723 грн. за основним платежем та 3617978 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.2, а.с.31).

За результатами процедури апеляційного узгодження скарги позивача щодо донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств були відхилені, а ДПІ у Галицькому районі м.Львова прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000042321/1/23972674 від 25.03.2009р., № 0000042321/2/23972674 від 11.06.2009р. на аналогічну суму визначеного контролюючим органом податкового зобовязання (Т.2, а.с.32, 33).

Протягом 28.07.2009р.-05.08.2009р. відповідачем ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено виїзну позапланову документальну перевірку СП ТзОВ «Українська хвиля» з питань правильності обчислення податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., та питань, викладених в листі ДПА у Львівській обл. № 15158/7/25-005/616 від 17.07.2009р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1688/23-209/23972674 від 10.08.2009р. (Т.1, а.с.22-109).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.1.1, 1.2, пп.1.22.1 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено відємне значення обєкта оподаткування за 2007 рік на загальну суму 2236916 грн. та за І півріччя 2008 року на суму 522539 грн., донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3352723 грн., у тому числі за 2007 рік на 2857054 грн., І півріччя 2008 року 495669 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки ДПА у Львівській обл. своїм рішенням № 17381/10/25-005/723 від 14.08.2009р. про результати розгляду скарги вищевказані податкові повідомлення-рішення скасувала в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 513089 грн. 50 коп. (Т.1, а.с.56-64).

У звязку з наведеним відповідачем ДПІ у Галицькому районі м.Львова винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0001872321/3/23972674 від 26.08.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6457611 грн. 50 коп., з яких 3352723 грн. за основним платежем та 3104888 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.2, а.с.30).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що в дійсності засновники товариства не здійснили вихід з товариства, а має місце відчуження їх часток в статутному фонді на користь третьої особи на підставі договору застави у звязку із зверненням стягнення на частки, які були заставлені учасниками товариства. Також вказана операція не свідчить про отримання позивачем безоплатної фінансової допомоги, оскільки кредитні та інші угоди, які торкаються вказаних правовідносин, не передбачають повернення позивачем отриманих коштів правонаступнику кредитора. Хибним є висновок податкового органу про те, що в результаті набуття заставодержателем права власності на предмет застави припиняється зобовязання, забезпечене заставою.

В частині амортизації нематеріальних активів суд виходив з того, що майнові права, які випливають із статутних зобовязань по отриманню ліцензій, відносяться до матеріальних активів, а тому позивачем не завищено амортизаційних відрахувань.

Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21.09.1999р. учасники позивача СП ТзОВ «Ренесанс-ДР» та фірма «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед» уклали з Європейським банком реконструкції та розвитку договори застави належних їм часток в статутному фонді позивача (відповідно 4 % та 48,8 %) в забезпечення зобовязань позивача перед банком по кредитній угоді від 10.12.1997р., укладеній між позивачем та банком.

У звязку з невиконанням позивачем своїх зобовязань по вказаному кредитному договору 03.11.2000р. всі його зобовязання виконала компанія «Хаджс Нетворк Сістемс», яка виступила гарантом за вказаною кредитною угодою.

19.12.2000р. банк уклав з гарантом договір уступки прав та обовязків за кредитною угодою від 10.12.1997р. та договорами застави часток в статутному фонді позивача від 21.09.1999р., що були укладені між банком та СП ТзОВ «Ренесанс-ДР», фірмою «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед».

Разом з тим, компанія «Хаджс Нетворк Сістемс», до якої перейшли всі права заставодержателя, уклала з компанією «Ліфпрем Компані Лімітед» договір уступки прав від 23.05.2007р., за яким остання набула прав заставодержателя за договорами застави часток у статутному фонді позивача від 21.09.1999р., що були укладені між банком та СП ТзОВ «Ренесанс-ДР», фірмою «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед».

У звязку з невиконанням позивачем своїх зобовязань за кредитною угодою компанія «Ліфпрем Компані Лімітед» вступила в право власності на заставлені частки в статутному фонді позивача (Т.1, а.с.121-248; Т.2, а.с.1-28).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку компанія «Ліфпрем Компані Лімітед», реалізуючи свої права заставодержателя, звернула стягнення на заставлене майно та вступила у право власності на заставлені частки СП ТзОВ «Ренесанс-ДР», фірми «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед», ввійшла до складу учасників та стала власником 52,8 відсотків статутного капіталу товариства.

При цьому СП ТзОВ «Ренесанс-ДР», фірма «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед» не здійснювали виходу з числа учасників товариства, оскільки в розглядуваному випадку відбулося відчуження їх часток на користь компанії «Ліфпрем Компані Лімітед» на підставі відповідного договору застави.

З огляду на викладене, слід вважати помилковими висновки податкового органу про те, що позивачем не включено до складу валового доходу в ІІІ кварталі 2007 року як безповоротну фінансову допомогу суму коштів, отриманих як банківський кредит, частина зобовязань по якому погашена третіми особами (СП ТзОВ «Ренесанс-ДР» та фірмою «Гатвейв Гелленік Амерікен Телекомюнкікейшнс Вейв Лімітед»), оскільки кредитна угода та договори застави не містять положень про припинення кредитних зобовязань за кредитною угодою у звязку із зверненням кредитором стягнення на заставлені частки в обсязі всієї заборгованості по кредиту чи в обсязі вартості заставлених часток.

У випадку звернення стягнення на заставлене майновим поручителем майно (майнові права) в останнього виникає право вимоги на суму погашених за рахунок заставленого майна зобовязань; оскільки частина боргового зобовязання погашена за рахунок заставленого майновим поручителем майна не припиняється і підлягає сплаті новому кредитору майновому поручителю, тому погашена частина боргового зобовязання не являється безповоротною фінансовою допомогою в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по причині того, що підлягає сплаті майновому поручителю, який задовільнив вимоги первісного кредитора в борговому зобовязанні.

Окрім цього, матеріалами справи стверджується, що в статутний фонд позивача його учасниками ВАТ «Укртелеком» та Львівська державна залізниця здійснені внески у вигляді майнових прав, повязаних з отриманням ліцензії на здійснення діяльності по звязку і на використання частот; учасниками товариства на підставі експертного висновку було погоджено вартість цих внесків, зокрема, внесок ВАТ «Укртелеком» оцінений в суму 5053200 грн., а внесок Львівської державної залізниці в суму 5091800 грн. (Т.1, а.с.10-19).

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затв. наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.1999р., нематеріальний актив це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Пунктом 5 вказаного Положення до складу матеріальних активів також віднесені інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо), при цьому вказаний перелік не є вичерпним.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що майнові права, які витікають із статутних зобовязань по отриманню ліцензій, що внесені Львівською державною залізницею та ВАТ «Укртелеком» до статутного фонду позивача, слід вважати нематеріальними активами.

Відповідно до п.14 вищевказаного Положення первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).

Наведена вартість нематеріальних активів Львівської державної залізниці та ВАТ «Укртелеком» визначена учасниками позивача в статуті в сумі відповідно 5053200 грн. та 5091800 грн.; останні внесені до статутного фонду відповідно 26.02.1999р. та 25.03.1999р.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати, пов'язані з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Згідно з пп.8.3.9 п.8.3 ст.8 наведеного Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Таким чином, нематеріальні активи, які внесені Львівською державною залізницею та ВАТ «Укртелеком» до статутного фонду позивача, підлягали протягом 2007 року амортизації, при цьому амортизаційні відрахування проведені позивачем у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, також не відповідає вимогам закону висновок податкового органу про те, що Львівська державна залізниця та ВАТ «Укртелеком» фактично здійснили фінансову інвестицію до статутного капіталу позивача.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що в розглядуваній ситуації в податкового органу були відсутні підстави для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0001872321/3/23972674 від 26.08.2009р. слід визнати протиправним і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2010р. у адміністративній справі № 2а-7535/09/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос