Ухвала суду № 13591486, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13088/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі:Ільницькій В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача Служби безпеки України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Служби безпеки України до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Управління державного казначейства у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Управління державного казначейства у Подільському районі м. Києва в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати дії щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені за прострочення оплати оренди земельної ділянки по вул. Боричів Тік, 4-а у Подільському районі м. Києва протиправними; скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2010р. №0002121530/0, №0002111530/0, №0002131530/0 та стягнути грошові кошти у сумі 5555,76грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки від 12.02.2010р. №183/1530/20001303 винесені податкові повідомлення рішення від 12.02.2010р. №0002121530/0, №0002111530/0, №0002131530/0, якими визначено штрафні санкції в розмірі: по податковому повідомленні рішенні №0002121530/0 20% - 1983,36грн.; по податковому повідомленні рішенні №0002111530/0 50%-2479,21грн. та по податковому повідомленні рішенні №0002131530/0 10%-692,48грн.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992, № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п. 16.1.1 п. 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з частиною пятою статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008, № 800-VI суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. В даному випадку позивач має сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності згідно договору оренди земельної ділянки від 6 жовтня 2004 року укладеного між Службою безпеки України та Київською міською радою, зареєстрованого Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 квітня 2005 року за №85-6-00190.

Так, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору оренди Київська міська рада (Орендодавець) на підставі рішення Київської міської ради від 27 травня 2004 року №281-2/1491 передає, а Служба безпеки України (Орендар) приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку за адресою: вул. Боричів Тік, 4-а у Подільському районі м. Києва.

Пунктами 4.1, 4.9 та 8.1 договору оренди на орендаря покладається обовязок щодо своєчасного внесення орендної плати у грошовій формі.

З моменту укладання договору оренди позивач здійснював оплату за оренду земельних ділянок по КПКВ 6521100 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Служби безпеки України».

Крім того, підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява субєкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань. Заява подається не пізніше терміну встановленого для подання звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше настання терміну такого платежу.

Як було встановлено судом першої інстанції, що Служба безпеки України заяву про відстрочення платежів не подавала, а тому ДПІ у Подільському районі м. Києва здійснила нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати.

Згідно з статтею 14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Таким чином, порядок справляння плати за землю не підпадає під регулювання статті 3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998, № 161-XIV розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Пунктом 4.8 Договору оренди земельної ділянки від 06.10.2004р. передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати справляється пеня в розмірі 120 (сто двадцяти) відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок.

Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки.

Істотною умовою договору оренди земельної ділянки від 06.10.2004р. є п.п. 8.1 п. 8, в якому зазначено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»та п. 11 договору оренди земельної ділянки від 06.10.2004р. встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки ДПІ у Подільському районі м. Києва виконала обовязок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.02.2010р. №0002121530/0, №0002111530/0, №0002131530/0, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Служби безпеки України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 28.01.2011.