Ухвала суду № 13591483, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12957/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі:Ільницькій В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Буд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24.02.2010 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ«Європа-Буд»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 92/23-10/33830026 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 1156390грн., а також порушення п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 817721грн.

Так, 02.03.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001692310/0, яким у звязку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1734585 грн., в тому числі штрафні санкції 1156390 грн.; а також податкове повідомлення-рішення №0001682310/0, яким у звязку з порушенням п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1226582 грн., в тому числі штрафні санкції 408861 грн.

Як вбачається, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 817721грн. та податку на додану вартість у розмірі 1156390грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів, а також виписаних на їх підставі податкових накладних у звязку з укладенням таких договорів без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент», що підтверджувалось поясненнями фізичних осіб ОСОБА_2 (засновник, директор та бухгалтер ТОВ«Трім-К»), ОСОБА_3 (засновник, директор та бухгалтер ТОВ«Мастерхолд»), ОСОБА_4 (засновник, директор та бухгалтер ТОВ«Енерго-менеджмент»), з яких випливає, що ці особи не мали відношення до реєстрації та здійснення господарської діяльності зазначеними товариствами, а також розрахунками комунального податку, за якими кількість працівників на ТОВ«Мастерхолд»складала 3, а на ТОВ«Трім-К»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»по 1 особі.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів про поставку, надання послуг та виконання робіт, а також актів приймання-передачі та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

З наданих до матеріалів справи довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання Договорів між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент», а також актів приймання-передачі та податкових накладних юридичні особи ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобовязання за Договорами між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, податковими накладними та виписками з банківських рахунків, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, реальність господарських операцій між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»і ТОВ«Енерго-Менеджмент»підтверджується показами свідків колишніх директора ТОВ«Європа-Буд»та виконроба ТОВ «Європа-Буд», з яких випливає, що роботи на підставі Договорів дійсно виконувались ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином враховуючи, що витрати ТОВ«Європа-Буд»за Договорами з ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку Акту перевірки про порушення позивачем п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 817721грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, як було встановлено судом першої інстанції, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, а тому у вказаних субєктів господарювання є право на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 1156390грн., віднесена ТОВ«Європа-Буд»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Враховуючи, що Договори між ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд», ТОВ«Енерго-Менеджмент»були укладені позивачем з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«Європа-Буд»та ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»умислу на укладення Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент»податкових накладних, а також віднесення до валових витрат витрат, які були здійсненні у звязку з поставкою товарів, виконанням робіт та наданням послуг ТОВ«Трім-К», ТОВ«Мастерхолд»та ТОВ«Енерго-Менеджмент», за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010 є безпідставні та неправомірні.

Крім того, колегією суддів не приймається посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 5 ст. 99 КАС України, при оскарженні податкових повідомлень-рішень №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 99 КАС України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України №2453-VI від 07.07.2010) для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Водночас, ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи те, що ТОВ«Європа-Буд»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0001692310/0 від 02.03.2010, №0001682310/0 від 02.03.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва 08.09.2010, тобто в межах строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про дотримання позивачем строків позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 28.01.2011.