Постанова № 13591417, 07.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2010 року 10:23 № 2а-16659/10/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси»ЛТД

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні міста Києва

провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305 Суддя Вовк П.В.

Секретар судового засідання Горбан А.В.

Представники:

від позивачаТатарінова І.М, довіреність № б/н, від 15.10.2010

від відповідача Гончарова Ю.С, довіреність № 6314/9/10-114, від 13.10.2010 На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 07.12.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 10.12.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси»ЛТД (надалі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні міста Києва (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2010).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2009 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16659/10/2670.

Позивач позов підтримує та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної 27.10.2010 перевірки здійснення позивачем розрахункових операцій, відповідачем встановлено здійснення 20.06.2009 розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (надалі РРО), у звязку з чим, відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305 у розмірі 3585,00 грн. Позивач вважає дане рішення протиправним, оскільки була порушена процедура проведення перевірки та оскільки, з дня порушення позивачем правил РРО пройшов один рік.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі оскільки здійснюючи перевірку та приймаючи дане рішення він діяв на підставі та в межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії «А00»№ 011356 від 10.01.2005 та здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі.

На підставі направлення від 26.10.2010 № 1708 відповідачем 27.10.2010 було проведено перевірку щодо дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари та послуги.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 27.10.2010 № 1548/26/59/23/21504791, яким встановлено проведення 20.06.2009 розрахункової операції в безготівковій формі на суму 717,00 грн. без застосування РРО (розрахунковий документ не роздруковано і покупцю не видано).

Позивач подав заперечення на акт до Державної податкової адміністрації у місті Києві та до Державної податкової адміністрації України, на що листом Державної податкової адміністрації України від 04.11.2010 № 6002/10/23-711 його було повідомлено про правомірність здійснення перевірки.

На підставі акту, відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305 у розмірі 3585,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 № 265/95-ВР (надалі Закон № 265/95-ВР), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею пятнадцятою Закону № 265/95-ВР визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Частиною першою ст. 16 Закону №265/95-ВР встановлено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Таким чином, на відповідача, як на орган державної податкової служби (надалі ДПС), законодавством покладений обовязок здійснювати контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари. Функція контролю може бути реалізована шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Закон № 265/95-ВР не встановлює правил проведення планових та позапланових перевірок, а відсилає до інших нормативно-правових актів, якими врегульовано проведення таких перевірок.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) врегульовано статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ (надалі Закон № 509-ХІІ), відповідно до якої плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності обставин, що визначенні ч. 6 ст. 111 Закону № 509-ХІІ.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 111 Закону № 509-ХІІ позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених, крім іншого, Законом № 265/95-ВР.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 111 Закону № 509-ХІІ, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч. 8 ст. 111 Закону № 509-ХІІ)

Таким чином, Законом № 509-ХІІ всі перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265/95-ВР віднесено до позапланових перевірок, проведення яких відповідно до ст. 111 Закону № 509-ХІІ, здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом та без попереднього попередження субєкта господарювання про початок проведення перевірки.

Проте, у питаннях застосування РРО Закон № 265/95-ВР є спеціальним, а тому відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону № 265/95-ВР до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, застосування правил, проведення позапланових перевірок, встановлених Законом № 509-ХІІ, здійснюється в тій частині, що не суперечить вимогам Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 № 355 працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Відсутність механізму повідомлення про початок проведення перевірки, у випадку проведення перевірок у межах повноважень, наданих органам ДПС відповідно до Закону № 265/95-ВР, обумовлена тим що: по-перше, перевірка дотримання субєктом господарювання вимог Закону № 265/95-ВР, за своїм змістом та цілями не є перевіркою щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби, здійснюється протягом певного часу, охоплює всю господарську діяльність здійснену субєктом господарювання за певний (попередній)період. Повідомлення про проведення якої не має на меті, надання субєкту, якого перевіряють, можливості належного підготування для її проведення; по-друге, виходячи з аналізу вимог Закону № 265/95-ВР, встановлення порушення субєктом господарювання вимог цього закону, у більшості випадків, можливе тільки при умові, якщо проведення перевірки та вчинення порушення, збігаються у часі.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм, суд прийшов до висновку, що проведення органами ДПС планових перевірок дотримання субєктами господарювання вимог Закону № 265/95-ВР, які у розумінні Закону № 509-ХІІ є позаплановими, здійснюються органами ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС, на підставі відповідного направлення без попереднього повідомлення субєкта господарювання про початок проведення перевірки.

Як підтверджується матеріалами справ, позивача включено до плану перевірок з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари та послуги на жовтень 2010 року.

Частиною першою ст. 112 Закону № 509-ХІІ встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Матеріалами справи підтверджується надання одного примірника направлення на перевірку від 26.10.2010 № 1708 посадовій особі позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що посилання позивача на порушення вимог законодавства при проведені планової перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно вищезазначеного, на позивача законодавством покладений обов`язок проводити розрахункові операції при реалізації товару з застосуванням РРО та видавати розрахункові документи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем законодавства про РРО.

Однак, при винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305, відповідачем не було враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін у судовому засіданні, позивач 20.06.2009 порушив вимоги п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, тоді як адміністративно-господарські санкції застосовані 10.11.2010, - пізніше, як через один рік з дня порушення позивачем вимоги п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Отже, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305 є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки адміністративно-господарські санкції застосовані після спливу одного року з моменту порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305 у розмірі 3585,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку з тим, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, - судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 158-163 КАСУ, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районні міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 № 0013962305.

3.Присудити з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси»ЛТД.

Постанова може бути оскаржена в порядку передбаченому ст. ст. 185-187 КАСУ.

Суддя П.В.Вовк