Постанова № 13591394, 07.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-14091/10/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Латишевій Л.П., за участю представників сторін:

від позивача: Федоренка Д.О.,

від відповідача : Осиці В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Контрольно ревізійного управління в місті Києві

до Державного підприємства «Управління капітального будівництва» простягнення. На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Контрольно-ревізійне управління в місті Києві (далі по тексту позивач, КРУ в м. Києві) звернулося до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням зміни позовних вимог просив стягнути з Державного підприємства «Управління капітального будівництва» в дохід Державного бюджету України кошти в сумі 3384797,28 грн., зобов'язати відповідача забезпечити відшкодування коштів в сумі 2400,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем було проведено перевірку відповідача, перевіркою було встановлено ряд порушень, зокрема, безпідставне, на думку позивача, перерахування бюджетних коштів контрагентам у звязку з перевищенням ціни придбаних відповідачем робіт над опосередкованою, та незаконне, на думку позивача, надання благодійної допомоги директору відповідача в сумі 2400 грн.

В процесі розгляду справи ( в судових дебатах) представник позивача зменшив позовні вимоги та відмовився від вимог про зобовязання відповідача забезпечити відшкодування коштів в сумі 2400,00 грн., та наполягав на задоволенні позовних вимог про стягнення 3384797,28 грн.

Відповідачем позовні вимоги заперечувалися з огляду на безпідставність висновків позивача про перевищення ціни придбаних відповідачем робіт є безпідставними, оскільки нормативно правовий акт про затвердження опосередкованої вартості робіт з спорудження житла не зареєстрований у встановленому порядку, та має рекомендаційний характер.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Контрольно - ревізійним управлінням в м. Києві відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління в м. Києві на І квартал 2007 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Управління капітального будівництва»(далі - ДП «УКБ») за період з 01.07.2005 по 01.03.2007р.

За результатами ревізії складено акт від 14.05.07 № 06-30/369, яким було встановлено ряд порушень чинного законодавства України, що заподіяли шкоду інтересам держави.

Зокрема, актом перевірки було встановлено, що в порушення п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.06 №482 «Про затвердження порядку використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»при закупівлі житла в м.Черкасах по вул. Рози Люксембург, 216 не була врахована опосередкована ціна, що призвело до зайвого витрачання коштів Державного бюджету на загальну суму 3 384 797,28 грн. (752,31x1464 + 1347,67x1464 + 212,04x1464).

З метою забезпечення усунення виявлених порушень, КРУ в м. Києві направило до ДП «УКБ»лист-вимогу від 06.06.07 № 26-06-14/5113, однак, заявлені вимоги КРУ в м. Києві щодо усунення виявлених ревізією порушень ДП «УКБ»не виконано.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.06 № 482 «Про затвердження порядку використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що МНС здійснює розподіл бюджетних коштів між головними управліннями (управліннями) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі - розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня пропорційно кількості постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи громадян, які потребують житла за відомостями, поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, з урахуванням опосередкованої вартості 1 кв. метра загальної площі житла у регіонах.

Згідно п. 3 Порядку, бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на забезпечення в межах норм, установлених законодавством, житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд погоджується з посиланнями позивача на те, що вищевказаним пунктом Порядку, передбачено спрямування коштів на забезпечення житлом громадян у межах норм встановлених законодавством. Наведені норми містяться у наказі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25.10.2006 року № 355, яким затверджено відповідні показники, зокрема, порядок визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, на державну реєстрацію не подаються акти, спрямовані на організацію виконання власних рішень міністерств, що не мають нових правових норм.

Як вбачається з преамбули наказу будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25.10.2006 року № 355, його видано відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Держбуду України від 27.09.2005 N 174 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.10.2005 за N 1185/11465.

Враховуючи наведене, вищевказаний наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25.10.2006 року № 355 є обов'язковим для застосування, оскільки виданий на виконання іншого акту Міністерства, належним чином зареєстрованого, не містить нових норм, натомість, встановлює конкретні показники вартості, які самі по собі не є обовязковими до виконання нормами.

Перевіркою було встановлено, що в порушення вказаних нормативних актів за договором закупівлі підрядних робіт з будівництва житла в м. Черкасах по вул. Рози Люксембург, 216 вартість спорудження 1 кв. м. житла перевищила опосередковану на 1464 гривень, що призвело до зайвого витрачання коштів Державного бюджету України на загальну суму 3 384 797,28 грн.

Так, опосередкована вартість будівництва у Черкаській області на момент укладання договору становила 3036 грн. за 1 кв. м згідно наведеного наказу, однак ДП «УКБ»здійснено оплату за договором підряду в розмірі 4500 грн. за 1 кв. м загальної площі.

Відповідачем зазначені обставини не спростовувалися, матеріалами справи підтверджені.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю субєктів господарювання у таких сферах, зокрема у збереженні та витрачанні коштів і матеріальних цінностей субєктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Законом, що визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби, згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі по тексту - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з пунктами 2 та 5 частини першої статті 8 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції, крім іншого, проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі”, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09січня2001року №111, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (надалі - Управління) є органами виконавчої влади, входять до складу державної контрольно-ревізійної служби в Україні (надалі по тексту - ДКРС) і підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України.

Згідно пунктом 1.3 цього Положення, до складу Управління входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах, районах у містах.

Таким чином, контрольно-ревізійний відділ у Дніпровському районі міста Києва входить до складу КРУ у м. Києві.

Як встановлено судом, позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача.

Відповідно до пунктів 42 та 43 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550,у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби.

Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.

Пункт 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, передбачає, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей обєкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

В матеріалах справи міститься копія вимоги позивача 06.06.07 № 26-06-14/5113, адресована відповідачу, про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією, згідно з якою до відповідача поставлені вимоги, зокрема, забезпечити відшкодування 3 384 797,28 грн. до Державного бюджету.

Факт отримання зазначеної вимоги відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно зі статтею 13 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Доказів скасування в судовому або адміністративному порядку дій службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, зокрема, щодо вимоги про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією, відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Враховуючи матеріали справи та наведені правові норми, суд приходить до висновку, що вимога позивача є законною, тому є обовязковою для виконання відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги КРУ у м. Києві про стягнення з відповідача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Контрольно-ревізійного управління в м.Києві задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Управління капітального будівництва" (01135, м.Київ, вул.Жилянська, 97, ідент.код 25276329) на користь Державного бюджету України 3384797(три мільйони триста вісімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 28 коп.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян