Постанова № 13590501, 14.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року м.Запоріжжя Справа № 2а-6881/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Гнідой А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариство «Запорізький

металургійний комбінат Запоріжсталь»

до: Запорізької митниці

Головного управління Державного казначейства України у

Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення та

стягнення сум надмірно сплачених митних платежів

ВСТАНОВИВ:

06 вересня Відкрите акціонерне товариство «Запорізькій металургійний комбінат Запоріжсталь» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області щодо визнання протиправним та скасування рішення з митної оцінки товару № 112000006/2010/000530/1 від 12.05.2010 та стягнення з державного бюджету на розрахунковий рахунок ВАТ «Запоріжсталь» суму надмірно сплачених митних платежів по ВМД № 112030000/2010/012381 від 12.05.2010 у розмірі 6736 грн. 27 коп.

Ухвалою суду від 09.09.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6881/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 23.09.2010. Ухвалою суду від 23.09.2010 провадження було зупинено за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів. Ухвалою суду від 20.10.2010 провадження по справі було поновлено. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.10.2010. Ухвалою суду від 26.10.2010 провадження по справі було зупинено за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів. 25.11.2010 провадження по справі було поновлено. Ухвалою суду від 25.11.2010 провадження по справі було зупинено за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів до 14.12.2010. Ухвалою суду від 14.12.2010 провадження по справі було поновлено.

В позовній заяві зазначено, що Запорізька митниця визначила митну вартість шляхом видання рішення № 112000006/2010/000530/1 від 12.05.2010. Митна оцінка товару проведена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України. Запорізька митниця визначаючи митну вартість товару за методом оцінки № 6 резервний метод діяла не у спосіб визначений законом.

Також зазначено, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу були подані ВМД, які прийняті для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості №1 позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п.5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач частково надав витребувані додаткові документи та своїми листами повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання решти додатково витребуваних документів з поясненням причин такої неможливості їх подання. Після чого відповідачем безпідставно прийняті спірні рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом. Позивач подав митному органу нові митні декларації, які прийняті до митного оформлення. Враховуючи факт видання Запорізькою митницею та необхідність отримання відповідного товару у виробництво, позивач звернувся з листами до відповідача з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. Своїми листами Запорізька митниця надала відповідну згоду. Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено по ВМД №112000006/2010/000530/1 від 12.05.2010. Під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві. Таким чином, митний орган фактично визнав достатніми ті документи, що знаходились в його розпорядженні і при проведенні перевірки не вживав додаткових заходів щодо отримання відомостей необхідних для її проведення. Запорізька митниця листом № 07-01-09-24/4225 від 02.08.2010 повідомила підприємство про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, визначаючи єдиною підставою для прийняття такого рішення той факт, що ВАТ «Запоріжсталь» не надало жодних додаткових документів для підтвердження митної вартості. Вважає, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості товару.

Крім того, внаслідок вищевказаних дій митного органу позивач здійснив надмірну сплату до бюджету митних та інших платежів, контроль за якими покладається нам митні органи України. Загальна сума надмірної сплати складає 6736 грн. 27 коп.

Просить позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.09.2010 представником позивача були уточненні позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить: щодо відповідача 1 визнати протиправним та скасувати рішення з митної оцінки товару № 112000006/2010/000530/1 від 12.05.2010; визнати протиправним та скасувати рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом № 07-01-09-24/4225 від 02.08.2010; щодо відповідача 2 стягнути з державного бюджету на розрахунковий рахунок ВАТ «Запоріжсталь» суму надмірно сплачених митних платежів по ВМД № 112030000/2010/012381 від 12.05.2010 у розмірі 6736 грн. 27 коп.

Від відповідача 1 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов. Відповідно заперечень Запорізька митниця з позовними вимогами не згодна. Заперечення обґрунтовані, тим що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом надані не всі додаткові документи на підставі положень статті 265 МК України, вимог п. 14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №6 відповідно до ст.273 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару, що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідача 2 надіслав до суду пояснення на адміністративний позов. В поясненнях зазначено, що порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 661/147, передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновку митного органу.

Оскільки відповідний висновок щодо повернення позивачу помилково або надмірно сплачених митних платежів у сумі 6 736 грн.27 коп. на адресу Головного управління не надходив від Запорізької митниці, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні.

Просять розглянути справу з врахуванням письмових пояснень, а справу розглянути за відсутністю представника управління.

Позивач в судове засідання не зявився надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представника відповідача 1 в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив. Про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ст. 41 КАС України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

09.01.2009 між ВАТ «Запоріжсталь» (Покупець) та фірмою «Midland resources UK Ltd» (Лондон, Великобританія) (Продавець) було укладено контракт №ВП.1323.37515.09.01И (далі - Контракт), відповідно до якого фірма «Midland resources UK Ltd» взяла на себе зобов'язання поставити та продати, а ВАТ «Запоріжсталь» прийняти та оплатити магнезитовий порошок та вогнетривкі вироби. Відповідно до зазначених контрактів фірма «Midland resources UK Ltd» поставила на ВАТ «Запоріжсталь» магнезитовий порошок, загальною вагою 165 тон, вартістю 220 євро за тонну.

При митному оформленні товару (магнезитовий порошок), який надійшов за Контрактом для ВАТ «Запоріжсталь» на Запорізьку митницю митний пост «Запоріжсталь» позивачем подано ВМД №11203000/0/011432 від 05.05.2010, для митного оформлення вантажу у режимі імпорт.

Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України (далі - МКУ) в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1) у розрахунку 220,00 євро за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки ВАР - кордон Словакія - Україна, згідно Інокотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості № 1 ВАТ «Запоріжсталь» в повному обсязі були надані документи за переліком передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ від 20.12.06 №1766, а саме для підтвердження митної вартості товару, який проходив митне оформлення за ВМД № 11203000/0/011432 від 05.05.10:

-контракт № ВП.1323.37515.09.01И від 09.01.09;

-рахунки виробника(інвойси) №№ 3/10-247, 3/10-248, 3/10-249;

-рахунки Продавця № 124 від 26.04.2010;

-сертифікати про походження товару № В 032741 290 від 21.04.2010;

-ДМВ-1 (декларація митної вартості) номери відповідно до номерів ВМД;

-експортні декларації країни відправлення № ААО1-10-002424-А801-10-002426;

-прайс-лист виробника від 29.04.2010;

-меморіальні валютні ордери № 246.0.1003, 202.0.1003;

-технологічна схема виробництва;

-інформація відносно цін виробника (калькуляція);

-Висновок Держзовнішінформ № 7/259 от 28.04.2010;

Запорізька митниця на підставі п. 11 Порядку № 1766 запросила ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме:

-Договір з третіми особами, що пов'язані з договором;

-Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-відомості про якісні характеристики товару(крім сертифікату якості);

-рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг;

-відповідна бухгалтерська документація;

ВАТ «Запоріжсталь» надало додаткові документи, які вимагала митниця для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до п. 12 Порядку № 1766. Документи подавались до ДМВ (декларація митної вартості) за наступним переліком:

-Копія листа фірми «Midland resources UK Ltd» №07/05/MRUL від 07.05.2010;

-Каталог виробника;

-Якісні характеристики сировини, концентратів.

Інші запитувані документи ВАТ «Запоріжсталь» не подало, як пояснив позивач,у звязку з тим, що вимога щодо їх подачі була висунута без врахування фактичних обставин та правовідносин, що склались між ВАТ «Запоріжсталь» та фірмою «Midland resources UK Ltd». Так, неможливо надати: договір з третіми особами через те, що поставка здійснювалася за прямим зовнішньоекономічним договором № ВП.1323.37515.08.01И від 08.01.08 між ВАТ«Запоріжсталь» та фірмою «Midland resources UK Ltd» (Лондон, Великобританія), який надавався при митному оформленні вантажу. Фірма «Midland resources UK Ltd» листом №07/05/ MRUL від 07.05.2010 відмовило надати договори з третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця також неможливо надати через те, що така форма розрахунку не передбачена прямим зовнішньоекономічним договором № ВП.1323.37515.08.01И від 08.01.08; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг пов'язаних з виконанням даного договору не можливо подати, так як умови зовнішньоекономічного контракту не передбачали даних додаткових послуг, отже їх вартість і не могла бути оплачена; відповідні бухгалтерські документи щодо проведених оплат надати було неможливо, так як умовами контракту передбачено, що оплата здійснюється через 15 календарних днів з дати оформлення імпортної ВМД.

Враховуючи те, що позивачем не були надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень статті 265 МКУ, вимог п. 14 постанови КМУ від 20.12.06 №1766, Запорізькою митницею було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості № 6 відповідно статті 273 МКУ.

Так, Запорізька митниця визначила митну вартість за методом оцінки №6 (резервний), шляхом видання рішень № 112000006/2010/000530/1 від 12.05.2010.

У звязку із необхідністю отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь» звернулося листом №95/2026773 від 12.05.2010 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Листом №07-02-10-24/2546, від 14.05.2010 Запорізька митниця надала відповідну згоду.

Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено позивачем по ВМД №11203000/2010/02381 від 12.05.2010.

Матеріалами справи також встановлено, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв позивачу будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві.

Керуючись ст. 264 Митного кодексу України, п. 16 наказу №230, ВАТ «Запоріжсталь» звернулось з заявою № 95/2030111 від 28.05.2010 до Запорізької митниці з проханням відмінити рішення про визначення митної вартості № 112000006/2010/000530/1 від 12.05.10 та прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, яка була визначена декларантом та повернути суму надмірно сплачених платежів, а також повторно надало всі необхідні документи в підтвердження правильності визначення митної вартості за методом № 1 в тому числі Висновок і ДП «Держзовнішінформ» від 28.04.2010

В подальшому Запорізька митниця листом №07-01-09-24/4225 від 02.08.2010 повідомила підприємство про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, визначаючи єдиною підставою для прийняття такого рішення той факт, що ВАТ «Запоріжсталь» не надало жодних додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угод, що підлягала сплаті згідно до умов контрактів, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - “можуть подаватися”, вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірних рішеннях митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Згідно ч.3 ст.264 МКУ передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Наказ ДМСУ від 17.03.2008 №230 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», зареєстрований у Мін'юсті України 27.03.2008 за №259/14950, передбачає, що випуск у вільний обіг товарів може бути здійснено на підставі письмового звернення декларанта, яке розглядається митним органом у двохденний термін. При наданні згоди, митний орган обов'язково повідомляє декларанта про право митного органу здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.

Після завершення процедури з митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон, митний орган зобов'язаний провести перевірку правильності визначення митної вартості товарів, а у разі необхідності митниця повідомляє декларанта про терміни здійснення даного контролю (п.12. Наказу №230).

В межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю передбачених ст.41 МКУ, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобов'язаний подати (п. 13-14 Наказу №230).

По результатам перевірки, у разі прийняття митним органом, рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством, а до оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.

Враховуючи факт видання Запорізькою митницею спірного рішення та необхідність отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь» звернулося листами №95/2026773 від 12.05.2010 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Листами №07-02-10-24/2546, від 14.05.2010 Запорізька митниця надала відповідну згоду. Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено по ВМД № 11203000/2010/012381 від 12.05.2010.

Матеріалами справи встановлено, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві.

Таким чином, митний орган фактично визнав достатніми ті документи, що знаходились в його розпорядженні і при проведенні перевірки не вживав додаткових заходів щодо отримання відомостей необхідних для її проведення.

Запорізька митниця листом № 07-01-09-24/4225 від 02.08.2010 повідомила підприємство про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, визначаючи єдиною підставою для прийняття такого рішення той факт, що ВАТ «Запоріжсталь» не надало жодних додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Суд вважає, що оскаржене рішення було винесенне в порушення процедури передбаченої Наказом №230, оскільки жодних повідомлень від митниці про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості на адресу підприємства не надходило. Під час первісного митного оформлення ВАТ «Запоріжсталь» надало до митного органу всі можливі документи, а пред'явлення вимоги про надання інших документів було зроблено без врахування фактичних обставин.

Щодо позовних вимог ВАТ «Запоріжсталь» про стягнення з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів по ВМД № 112030000/2010/012381 від 12.05.2010 у розмірі 6736 грн. 27 коп., то суд зазначає наступне

Відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером субєкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована у загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Крім того, відповідно до ст. 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіна та Державної митної служби від 24.01.2006, № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обовязкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення.

В даному випадку, з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось позивачем виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів.

Згідно п.7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.200, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Отже позовні вимоги в частини стягнення з державного бюджету суми надмірно сплачених митних платежів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення № 112000006/2010/000530/1 від 12.05.2010 про визначення митної вартості товарів за шостим методом та рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом від 02.08.2010 №07-01-09-24/1225, а тому позивні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 41, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариство «Запорізькій металургійний комбінат Запоріжсталь» до Запорізької митниці, головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області щодо визнання протиправним та скасування рішення та стягнення сум надмірно сплачених митних платежів - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000530/1 від 12.05.2010 про визначення митної вартості товарів.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом від 02.08.2010 №07-01-09-24/1225.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Запорізькій металургійний комбінат Запоріжсталь» (ідентифікаційний код 00191230) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена у повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя/підпис/О.О. Артоуз