Постанова № 13590499, 09.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року Справа № 2а-5146/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В..

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача не зявився;

третіх осіб не зявилися

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області

до Бердянської міської ради Запорізької області

треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, приватне підприємство «Азов-Комфорт-Плюс»

про часткове скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Бердянська міжрайонна прокуратура Запорізької області (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Бердянської міської ради Запорізької області (далі відповідач) у якому просить скасувати пункти 3.1-3.3, 3.5, 3.7-3.9, 3.13-3.20, 3.25, 3.26, 3.28-3.41, 3.77-3.79, 3.84-3.86, 3.88, 3.95, 3.100-3.130, 3.132, 3.133, 3.133.1, 3.133.2, 3.134-3.160, 3.163, 3,167, 5.1-5.7, 5.15-5.28, 5.30-5.33, 5.35-5.38, 5.41-5.63, 5.65-5.90, 11.1 рішення Бердянської міської ради від 25.02.2010 №41 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

На підставі ст.116 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалою суду від 21.09.2010 позовні вимоги розєднано у самостійні провадження, а саме, про скасування пунктів 3.133, 3.133.1, 3.133.2, 3.134, 11.1 рішення сесії Бердянської міської ради Запорізької області від 25.02.2010 №41 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (далі рішення №41).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем всупереч ст.ст. 124,134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ч.ч.2,3 ст.31 Закону України «Про транспорт», ст.1 Закону України «Про автомобільні дороги» наданий третім особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в довгострокову оренду за рахунок земель міста для будівництва та обслуговування обєктів дорожнього господарства (автопарковки та зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном), тобто для цілей не передбачених зазначеними нормами, у звязку з чим, при наданні в оренду вказаних земельних ділянок повинні були проводитись земельні торги. Вважає вказані пункти зазначеного рішення є незаконними, суперечать вимогам чинного законодавства, та підлягають скасуванню.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав, викладених у письмових запереченнях від 09.11.2010 №770. Зокрема зазначає, що спірні пункти рішення Бердянської міської ради від 25.02.2010 №41 відповідають ст.134 Земельного кодексу України (далі ЗК України) щодо надання земельних ділянок не на конкурентних засадах. Вказує, що обєкти служби дорожнього сервісу та майданчики для стоянки транспорту і відпочинку та інші зазначені обєкти не є тотожними.

Представник позивача та відповідача у судове засідання не зявились, проте надіслали на адресу суду клопотання від 09.12.2010 та 08.12.2010 про розгляд справи без їх участі.

Треті особи та їх представники у судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомили, письмові заперечення суду не надали. Про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

На підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши наявні матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

На сімдесят девятій сесії V скликання Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення від 25.02.2010 №41 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до якого надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, зокрема:

п.3.133.Приватному підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1):

п.3.133.1. земельної ділянки, орієнтовною площею 0,265га, розташованої по вул. Макарова (напроти Аквапарку), для будівництва та обслуговування обєкту дорожнього господарства (автопарковки). Підстава: заява від 08.02.2010 №0266 та рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин від 22.02.2010. №74-2-101;

п.3.133.2. земельної ділянки, орієнтовною площею 0,163га, розташованої по вул. Макарова (напроти Аквапарку), для будівництва та обслуговування обєкту дорожнього господарства (автопарковки). Підстава: заява від 08.02.2010 №0266 та рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин від 22.02.2010 №74-2-100;

п.3.134.Приватному підприємству „Азов-Комфорт-Плюс” (вул. Котовського,36/23, код ЄДРПОУ 35036549) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,317га, розташованої по вул. Макарова (напроти Аквапарку), для будівництва та обслуговування обєкту дорожнього господарства (автопарковки). Підстава: лист від 16.02.2010 №0354 та рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин від 22.02.2010 №74-2-99.

Пунктом 11 зазначеного рішення затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в довгострокову оренду за рахунок земель міста:

п.11.1.Приватному підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) земельну ділянку, площею 0,0252га, розташовану по вул. Лієпайській (біля будинку №19), для будівництва та обслуговування обєкту дорожнього господарства (зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном), строком до 01.02.2020. Підстава: заява від 25.01.2010 вх.№Г-239, рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин від 25.01.2010 №72-2-169, п.2.78. рішення сімдесят восьмої сесії V скликання №38 від 28.01.2010 „Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок” та рішення постійної комісії з питань регулювання земельних відносин від 22.02.2010 №74-2-270.

У квітні 2010 року Управлінням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Запорізькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Бердянською міською радою при прийнятті рішень з питань регулювання земельних відносин, надання та вилучення земельних ділянок, за результатами якої виявлено ряд порушень, які носять масовий характер, у тому числі і під час винесення рішення із спірними пунктами. Про результати перевірки Головне управління Держкомзему у Запорізькій області поінформувало прокуратуру Запорізької області листом від 15.04.2010 №01-01-12/0387.

З урахуванням інформації Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, на підставі до ст.21 Закону України «Про прокуратуру» на зазначені пункти рішення позивачем винесений протест від 19.05.2010 №15/564 з вимогою про їх скасування.

На вісімдесят шостій сесії Бердянської міської ради V скликання, яка відбулась 30.06.2010, заступником міського голови Сергієнко М.І. були внесені проекти рішень, зокрема, №19 «Про протест Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області на рішення сесії Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010». За результатами голосуванні зазначений проект рішення не був прийнятий. Про результати розгляду зазначеного протесту відповідач поінформував позивача листом від 06.07.2010 №409 «Про надання інформації».

У звязку із виявленими порушеннями вимог чинного законодавства, встановленими актом перевірки Головного управління Держкомзему за участю управління Дерземінспекції, управління Держкомзему у м.Бердянську Запорізької області відкликані позитивні висновки про погодження проектів відведення земельних ділянок, наданих, зокрема третім особам, для дачного будівництва, про що останнім поінформовано Бердянського міжрайонного прокурора листом від 01.06.2010 №291-9.

З урахуванням того, що відповідачем був відхилений протест позивач звернувся із заявою до суду про часткове скасування рішення від 25.02.2010 №41.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Так, ч.2, зокрема абз.13 зазначеної статті передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Поняття «обєкти дорожнього сервісу» визначено у ст.1 Закону України «Про автомобільні дороги», так об'єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Законом України «Про транспорт» встановлено, що до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання.

До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки чинне законодавство чітко не дає визначення поняттю «автопарковка», то для застосування тієї чи іншої норми необхідно встановити мету для якої надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Із змісту спірних пунктів рішення вбачається, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надавався відповідачем третім особам для будівництва та обслуговування обєкту дорожнього господарства. Проте, будь-яких фактичних даних (доказів), на підставі яких можливо було б встановити, якій це саме обєкт і яка мета його застосування позивачем суду не надано, незважаючи на численні пропозиції останнього. Інших доказів щодо незаконності п.п.133, 3.133.1, 3.133.2, 3.134 рішення №41 позивачем суду також не надано.

Статтею 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений ст.124 ЗК України. Так, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2,3 ст.134 цього Кодексу (ч.2 ст.124 ЗК України). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч.2,3 ст.134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу (ч.3 ст.124 ЗК України).

Так, відповідно до ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що спірним п.11.1 рішення №41 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в довгострокову оренду за рахунок земель міста на підставі заяви третьої особи, відповідних рішень постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, рішення органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Зазначені рішення є дійсними та під час судового розгляду справи позивачем під сумнів не ставились.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що відповідачем під час винесення спірних пунктів рішення були дотримані положення ст.ст.123,124 ЗК України, а саме порядок та умови передачі третій особі в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування обєкту дорожнього господарства (зупинки громадського транспорту з торгівельним павільйоном). Проти зазначених обставин позивач не заперечив, будь-яких доказів, що вказують на протилежне суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах чинного законодавства, а тому підстав для скасування пункту 11.1 рішення №41 суд не вбачає.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що відкликання позитивного висновку про погодження проектів відведення листом Управління Держкомзему у м.Бердянську Запорізької області від 01.06.2010 №291 не може бути підставою для часткового скасування спірного рішення, оскільки відповідачем зазначене рішення винесене 25.02.2010, а позитивні висновки відкликані лише 01.06.2010. Тобто, на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення у останнього були відсутні законні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженні проекту відведення земельної ділянки та передачі її у довгострокову оренду.

Згідно із вимогами ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із змісту зазначеного припису вбачається, що змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї правової позиції у справі. Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України).

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (ч.2 ст.69 КАС України).

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Твердження позивача, що обовязок доказування правомірності спірного рішення покладається виключно на субєкта владних повноважень відповідача є помилковим, оскільки зазначена специфіка доказування застосовується, у разі коли позивачем є фізична чи юридична особа (не субєкт владних повноважень).

В свою чергу, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали (ч.4 ст.71 КАС України).

Судом неодноразова пропонувалось позивачу надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проте без поважних причин відповідні докази суду надані не було.

Частиною 6 ст.71 КАС України встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що свої вимоги позивач ґрунтує виключно листом Головного управління Держкомзему у Запорізькій області від 15.04.2010 №01-01-12/0387, проте будь-яких інших доказів, що вказували на протиправність пунктів 3.133, 3.133.1, 3.133.2, 3.134, 11.1 рішення №41 позивачем суду не надано. Суд вважає, що лист головного управління не може бути головним і єдиним доказом що є підставою для визнання спірних пунктів рішення відповідача, такими що підлягають скасуванню.

Оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог, а у матеріалах справи відсутні прямі докази, що підтверджують обставини викладені у адміністративному позові, то позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.С.Янюк