Постанова № 13590470, 21.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року Справа № 2а-2331/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Міроновій К.В., за участю представників позивача Волохіної Я.О., Грозен Л.М., представника відповідача Радової С.О. розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

07.04.2009 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просив визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.02.09 № 00016662301/2 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 17482,40 грн.

Свої вимоги позивач вмотивовує тим, що відповідачем в акті перевірки безпідставно виключено з валових витрат самостійно скореговані позивачем валові витрати попередніх періодів, в результаті чого відповідачем було встановлено необґрунтоване завищення валових витрат позивача і визначено йому податкове зобовязання з податку на прибуток, тому позивач просить податкове повідомлення-рішення №0001662301/2 від 13.02.2009 визнати нечинним.

В судовому засіданні 21.06.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2010 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов від 13.05.2009 №5728/10/10-031, зокрема зазначивши, що за результатами перевірки позивача було встановлено, що на порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» позивачем - занижено податок на прибуток за 9 місяців 2007 року на 44189,0 грн., завищено відємне значення обєкта оподаткування на загальну суму 203526 грн., в т.ч. по періодах: за 1 півріччя 2007 року 3864 грн., за 2007 рік 180291 грн., за 1 квартал 2008 року 23235 грн. Позивач вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи. У звязку з виявленим порушенням податкового законодавства позивачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, про що видано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає доводи позивача про необхідність включення до складу валових витрат самостійно скореговані позивачем валові витрати попередніх періодів неприйнятними, оскільки під час попередньої перевірки ним про такі суми заявлено не було, через що, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було правомірним, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 21.06.2010 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі Закон № 509-XII), п. п. 1.1, 2.1 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом ДПА України від 25.06.2008 р. № 412, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом державної виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що в період з 13.08.2007 по 06.09.2007 відповідачем проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007. За наслідками перевірки 13.09.2007 був складений акт № 92/23-2/01130561. Ні в акті, ні в запереченнях на акт від 18.09.2007 № 1020 позивач не заявляв про те, що до складу валових витрат включені не всі здійснені ним в період, що перевірявся, витрати, або про завищення валових доходів.

В рядку 05.2 декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2007 року, 3 квартали 2007 року та 2007 рік позивачем було відображено самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів в таких розмірах: 1 півріччя 2007 19699,00 грн., за 9 місяців 2007 - 173991,00 грн., за 2007 рік - 178359,00 грн.

В період з 04.08.2008 по 15.09.2008 відповідачем проводилась виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008. За наслідками перевірки 22.09.2008 був складений акт № 108/23-2/01130561, згідно висновків якого перевіркою встановлені порушення:

1. Пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а саме:

- занижено податок на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 38782,00 грн.

- завищено відємне значення обєкта оподаткування на загальну суму 181895 грн. в тому числі по періодах: за і півріччя 2007 року 1932 грн., за 2007 рік 158660 грн., за 1 квартал 2008 року 23235 грн.

2. п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.15 ст. 4, ст. 8, п. 9.10 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», п. 2 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у сумі 245,08 грн. за 2007 рік, а також нарахована пеня у сумі 39,43 грн. на підставі ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV і пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

В ході процедури апеляційного оскарження, листом від 30.09.2008 № 35439/10/23-114 відповідач вніс зміни до акту перевірки від 22.09.2008 № 128/23-2/01130561, внаслідок чого встановив заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 44189,00 грн., завищення відємного значення обєкта оподаткування на загальну суму 203526 грн., в т.ч. по періодах: за 1 півріччя 2007 року 3864 грн., за 2007 рік 180291 грн., за 1 квартал 2008 року 23235 грн.

В період з 27.01.2009 по 04.02.2009 на підставі рішення ДПА у Запорізькій області від 21.01.2009 № 183/10/25-020 (№519/7/25-020) за наслідками розгляду скарги позивача відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача за період з 01.04.2007 по 31.03.2008. За наслідками перевірки 06.02.2009 був складений акт №11/23-5/01130561, відповідно до якого результати планової перевірки (акт від 22.09.2008 № 107/23-2/01130561) в частині порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 залишено без змін.

13.02.2008 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001662301/2 відповідно до якого позивачу, згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 108/23-2/01130561 від 22.09.2008 та рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги від 13.02.2009 № 1545/7/25-020 (594/10/25-020), визначено суму податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в розмірі 17482,40 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на своє право виправити в поточній декларації або подати уточнюючий розрахунок самостійно виявлене заниження суми валових витрат, які не були раніше враховані. Таке право, на думку позивача йому надано п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на доводи, викладені на сторінці 26 акту перевірки від 22.09.2008 № 108/23-2/01130561, де відповідач зазначив наступне: «В ході перевірки встановлено, що підприємством включено в деклараціях з податку на прибуток в рядок 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) суму валових витрат за попередній перевірений період (акт перевірки № 92/23-2/01130561 від 13.09.07р. перевірений період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р.), а саме: в декларації за 9 місяців 2007р. суму 173991,00 грн. (в т.ч. за 1 квартал 2007р. 19699,00 грн., 1 півріччя 2007р. 19699,00 грн.); в декларації за 2007р. суму 178359,00 грн. (в т.ч. за 1 квартал 2007р. 19699,00 грн., 1 півріччя 2007р. 19699,00 грн.). При цьому в акті не зазначено, що підприємством включено до складу валових витрат не всі витрати понесені підприємством в перевіряємому періоді, або підприємством самостійно завищено валові доходи. До акту попередньої перевірки підприємство надало заперечення №1019 від 18.09.07р., в якому про вищенаведене нічого не вказало». Відтак, на думку відповідача, позивач втратив право на коригування в деклараціях з податку на прибуток підприємства за і півріччя 2007, 3 квартали 2007 року та 2007 рік розміру валових витрат.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд виходить з наступного.

Другим реченням частини другої пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено правило, відповідно до якого, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Частиною 3 п. 5.1 встановлено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Ані норма п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ані будь-яка інша норма податкового законодавства України не встановлює такого правила за якого (при дотриманні строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) платник податків втрачає право на коригування в наступних податкових періодах самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації в разі неповідомлення ним органам податкової служби під час перевірки про те, що до складу валових витрат включені не всі здійснені ним в період, що перевірявся, витрати, або про завищення валових доходів. Відтак, твердження відповідача про те, що позивач втратив своє право на коригування розміру валових витрат (при дотриманні строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому відмова відповідача у врахуванні здійсненого позивачем коригування розміру валових витрат є протиправною.

Згідно висновків судово-економічної експертизи № 45/10 від 26.04.2010 суми витрат в період з 01.04.2004 по 31.03.2007, які самостійно виявлені позивачем та включені до складу валових витрат, шляхом відображення у рядку 05.2 декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року підтверджується частково. При дослідженні встановлено, що сума відображення у рядку 05.2 декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року складає 173991 грн. В результаті дослідження документально підтверджується, що за рахунок допущення помилок у податковому обліку в період з 01.04.2004 по 30.09.2007, зобовязання з податку на прибуток позивача підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 188094,97 грн., в тому числі: зменшення валових доходів на суму 55690,82 грн., збільшення валових витрат на суму 129676,15 грн., збільшення суми амортизаційних відрахувань на суму 2728 грн.

Враховуючи висновки судово-економічної експертизи, суд доходить висновку, що в звязку з неправомірним неврахуванням уточненої в деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2007 року, 3 квартали 2007 року та 2007 рік суми валових витрат позивача, відповідачем неправомірно донарахована сума зобовязання позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року в розмірі 44189,00 грн.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірне нарахування відповідачем позивачу за актом перевірки від 22.09.2008 № 108/23-2/01130561 суми податкового зобовязання, то й застосування штрафних санкцій (штрафу) до позивача за податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2009 № 0001662301/2 є протиправним.

З наведених вище підстав суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, ст.. ст. 15, 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ),ст.. ст.. 5, 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 13.02.2009 № 0001662301/2 про визначення податкового зобовязання з податку по прибутку підприємства у сумі 17482 грн. 40 коп.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складання в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя /підпис/ Л.О. Нестеренко

Постанова в повному обсязі складена 25.06.2010.

Постанов не набула чинності.

Суддя Л.О. Нестеренко