Постанова № 13590298, 25.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 р. справа № 2а-26453/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год.00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріВолковій О.Г.

за участю

представника позивача Піскурського О.В.

представника відповідача Івашкевич В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтеп» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та визнання податкового повідомлення-рішення №0002002341/0 від 11.11.2010 року недійсним, - В С Т А Н О В И В:

19.11.2010 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтеп», звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, в якій просить визнати дії податкової інспекції щодо складання акту про результати позапланової виїзної перевірки №5032/23-3/13492967 від 29.10.2010 року протиправними та визнання податкового повідомлення-рішення №0002002341/0 від 11.11.2010 року недійсним. Свої позовні вимоги мотивує наступним:

Перевірка проведена з порушенням вимог п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Даною нормою встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. У відповідача такі відомості, отримані від ПП «ДонТехКомплект», відсутні.

Крім того, в акті перевірки зроблено необґрунтований висновок щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Донтеп» та ПП «Донтехкомплект». Доказів невиконання умов договору податковим органом не надано.

Відповідачем по справі, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька, надано до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого з адміністративним позовом не згоден на підставі наступного:

при автоматичному співставленні сум податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) на рівні ДПА України були встановлені розбіжності між сумами сформованого ТОВ «Донтеп» податкового кредиту та задекларованих податкових зобовязань ПП «ДонТехКомплект» за період з 01.03.2010 року по 31.07.2010 року.

На підставі п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» було прийнято наказ №992 від 20.10.2010 року на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Донтеп» та виписані направлення, які вручені під розписку директору підприємства.

Позивачем до перевірки було надано договір №18/05 від 18.05.2010 року, укладений з ПП «ДонТехКомплект» на постачання товарів (аргиллит, доломітний та графітний порошок, графіт, тощо).

На підтвердження факту виконання зазначеного договору ТОВ «Донтеп» надано накладні, податкові накладні, виписки з банку, платіжні доручення, тобто документи, які підтверджують рух грошових коштів.

Документів, що підтверджують факт отримання/перевезення товарів, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи, документи на зберігання товару, акти приймання передачі, журнал реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, довіреності на одержання продукції, а також інші документи, які б свідчили про рух та отримання зазначеної продукції позивачем саме від ПП «ДонТехКомплект» надано не було.

Відповідно до розрахунку по формі №1 ДФ кількість працюючих на ТОВ «Донтеп» складає 1 особу (директор підприємства), транспортні засоби відсутні, знаходиться за адресою вул. Купріна, 23д, м. Донецьк.

Також з метою встановлення фактичних взаємовідносин з ПП «ДонТехКомплект» було направлено запит на проведення зустрічної перевірки до ДПІ у Київському районі м.Донецька. Інспекцією було отримано акт про неможливість проведення перевірки у звязку з відсутністю контрагента за юридичною адресою, а також повідомлено, що остання звітність з ПДВ подана за лютий 2010 рік, відповідно до розрахунку по формі №1ДФ кількість працюючих на підприємстві протягом 2009-2010 року складала 1 особу, у підприємстві відсутні складські приміщення, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби.

Таким чином, за результатами позапланової виїзної перевірки позивача було встановлення заниження податку на додану вартість в сумі 328601 грн., а саме підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку в ціні товарів, передача та отримання яких не підтверджена первинними документами, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтеп» зареєстровано у якості юридичної особи, знаходиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за номером 13492967, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька.

Відповідачем по справі, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Донтеп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Донтехкомлект», за результатами якої складено акт № 5032/23-3/13492967 від 29.10.2010 року. Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року 213501 грн., за липень 2010 року 115100 грн.

Дане порушення виникло у звязку з нікчемністю правочину, укладеного ТОВ «Донтеп» з ТОВ «ДонТехКомплект», оскільки позивачем для проведення перевірки не надано товарно-транспортних накладних з відміткою про передачу та отримання ТМЦ та інші документи, що свідчили б про транспортування продукції.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем по справі прийнято спірне податкове повідомлення рішення № 0002002341/0 від 11 листопада 2010 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в сумі 481392 грн., у тому числі за основним платежем 328601 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 152791 грн.

Судом досліджений договір №18/05 від 18 травня 2010 року, укладений між ПП «Донтехкомплект» (постачальник) та ТОВ «Донтеп» (покупець), відповідно до якого постачальник продає, а покупець придбаває матеріали згідно з узгодженою додатково специфікацією (графітовий порошок (ПУ) ТУ У322-00196204.005-99 65 тон, графітовий порошок (ПФ -2) ТУ У 322-00196204.005-99 5 тон, графітовий порошок (ПФ -3) ТУ У322-00196204.005-99 35 тон, графітовий порошок (МУ) ТУ У 322-00196204.005-99 260 тон).

Згідно з розділом 4 договору постачання здійснюється самовивозом покупця (ТОВ «Донтеп») автомобільним або залізничним транспортом.

Позивачем у якості доказів виконання вищезазначеного договору надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення та витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Перевезення товару залізницею оформлюється комплектом первинних документів відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року

Згідно п.п. 1.1, 1.2 вказаних правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість. Корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Тобто, накладна є первинним транспортним документом, використання якого є обовязковим для всіх субєктів господарської діяльності незалежно від форми власності та від того, яким транспортом перевозився товар (автомобільним чи залізницею).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг.

Відсутність товарно транспортної накладної може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що в свою чергу може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платником податку.

Крім того, суд не приймає посилання позивача на наявність податкових накладних, видаткових накладних як доказ реальності договору №18/05 від 18 травня 2010 року з огляду на наступне:

відповідно до розрахунку по формі №1 ДФ кількість працюючих на ТОВ «Донтеп» складає 1 особу, доказів наявності зареєстрованих транспортних засобів позивачем не надано. Договори щодо перевезення товару, укладені позивачем з іншими субєктами господарювання ТОВ «Донтеп» також не надано.

Крім того, предметом договору є матеріал (графітовий порошок), який потребує спеціальних умов транспортування та зберігання. Позивач інформації щодо місця завантаження , розвантаження та зберігання товару не надав.

Відповідно до акту про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «ДонТехКомплект» за період: березень, квітень, червень грудень 2008 року, січень-липень, жовтень-грудень 2009 року та січень серпень 2010 року від 24.09.2010 року № 3657/23-3/32965385, складеного ДПІ у Київському районі м. Донецька, встановлено, що у підприємства недостатні трудові ресурси, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, тобто вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинний на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…

Таким чином, оскільки доказів фактичного постачання та отримання товару позивачем згідно з договором №18/05 не надано, то є підстави вважати, що придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що жодного оригіналу документу, наданого позивачем в обґрунтування своєї позиції (крім журналу реєстрації довіреностей) до суду не надано.

Стосовно позовних вимог щодо визнання дій податкової інспекції щодо складання акту про результати позапланової виїзної перевірки №5032/23-3/13492967 від 29.10.2010 року протиправними суд зазначає наступне:

статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Згідно ч.1 п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 за № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" розроблено "Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" за №327 від 10.08.2005р. (Далі-Порядок №327) для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Згідно вимог Порядку №327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Так, законодавцем встановлено право податкового органу здійснювати документальні невиїзні перевірки платників податків та оформляти її результати у вигляді акту.

Згідно з п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

При автоматичному співставленні сум податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) на рівні ДПА України були встановлені розбіжності між сумами сформованого ТОВ «Донтеп» податкового кредиту та задекларованих податкових зобовязань ПП «ДонТехКомплект» за період з 01.03.2010 року по 31.07.2010 року, що є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що посадові особи податкового органу до проведення перевірки допущені були, наказ №992 від 20.10.2010 року на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Донтеп» не оскаржувався та недійсним не визнаний.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення доведена, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтеп» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання дій щодо складання акту перевірки №5032/23-3/13492967 від 29.10.2010 року протиправними та визнання податкового повідомлення-рішення №0002002341/0 від 11.11.2010 року, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 481392 грн., відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25.01.2011 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 28.01.2011 року.

Суддя Мозговая Н. А.