Постанова № 13590299, 20.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 р. справа № 2а-26587/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріАнохіній Т.В.

за участю

представника позивача Морозової Т.В.

представника відповідача 1 Головіна О.М.

представника відповідача 2 не зявився

представника відповідача 3 не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00027 від 20.05.2010 року, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000442/2 від 19.05.2010 року до ВМД № 700030001/2010/000988 від 19.05.2010 року, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 21000,16 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове обєднання «Арсенал» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00027 від 20.05.2010 року, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000442/2 від 19.05.2010 року до ВМД № 700030001/2010/000988 від 19.05.2010 року, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 21000,16 грн.

Позовні вимоги мотивує наступним: 19.05.2010р. позивачем було подано до Східної митниці ВМД № 700030001/2010/000988 з метою оформлення товару "Цинк нелегований, металевий марки ЦВ, ЦВО, ЦОА в чушках". Даний товар було поставлено позивачу на виконання Контракту №808 від 25.01.2008р., укладеного між позивачем (Покупець) та Компанією "Baramist Limited", Великобританія (Продавець). 26.04.2010р. сторонами Контракту було підписано Додаток №69/1 до Контракту №808, відповідно до якого Продавець зобов'язується у травні 2010р. продати, а Покупець прийняти у власність та сплатити за Цинк металевий в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА (ГОСТ 3640-94) загальною кількістю 250 тонн.

Відповідно до Даних офіційних цін на цинк на Лондонській біржі металів середньоарифметична ціна на цинк за 5 ринкових днів (28.04.2010р., 29.04.2010р., 30.04.2010р., 04.05.2010р., 05.05.2010р.) склала 2216,4 дол. США за 1 тонну. На виконання умов Контракту №808 від 25.01.2008р., Додатку №69/1 від 26.04.2010р. Продавець 08.05.2010р. виставив рахунок-фактуру (інвойс) №97 на 60.660 тонн, ціна за 1тонну - 2331,6 дол.США загальною вартістю 141434,86 дол.США. (в національній валюті 1120998,56грн. за курсом 1дол.США = 7,9259грн.).

Позивач, в підтвердження митної вартості товару надав митному органу разом з ВМД № 700030001/2010/000988 від 19.05.2010р. наступні документи: облікова картка №7003/2/08/00320 від 12.03.2010р., накладну № Ж 0384954 від 27.04.2010р., товаро-супроводжувальний документ №571 від 27.04.2010р. (пакувальний лист та сертифікат якості на товар), рахунок-фактура (інвойс) №97 від 08.05.2010р., Контракт №808 від 25.01.2008р., Додаток №62 від 21.12.2009р., Додаток №66 від 24.02.2010р., Додаток №69/1 від 26.04.2010р., Довідка Костянтинівської ОДПІ від 23.04.2010р., експортна декларація страни проходження товару №51416/27040/0000255 від 27.04.2010р.

Так, заявлена позивачем митна вартість за ВМД № 700030001/2010/000988 від 19.05.2010р. відповідає визначенню митної вартості за методом №1, зазначеному ст.266 Митного кодексу України "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)".

Відповідачем 1 на підставі п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1766 декларанту було запропоновано додатково надати необхідні для підтвердження митної вартості товару документи. Надання витребуваних Відповідачем 1 документів, в зазначені Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1766 строки, було неможливим.

Карткою відмови № 700030001/0/00027 від 20.05.2010року підприємству було відмовлено у митному оформленні товару з вимогою збільшити митну вартість товару.

В Картці відмови Відповідач 1, посилаючись на ст.ст.81, 86, 90, 260, 262, 264, 265 Митного Кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. за №574, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1766, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. за №339, вказує на необхідність подати нову ВМД згідно вимог Рішення Відповідача 1 про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000442/2 від 19.05.2010 року, відповідно до якого Відповідачем 1 визначено митну вартість вантажу за методом №6 (резервний метод).

На підставі цього, позивачем було подано нову ВМД №700030001/2010/000997 від 20.05.2010р. з коригуванням митної вартості товару, у відповідності з Рішенням Відповідача 1 про визначення митної вартості товарів, що призвело до нарахування Відповідачем 1 та сплаті позивачем податку на додану вартість в необґрунтованому розмірі, а саме: з переплатою у сумі 21000,16грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача 1 Східної митниці проти позову заперечував, зазначивши, що Східна митниця діяла на підставі положень ст. 41 Митного кодексу України, в якій зазначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, зокрема, шляхом перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1766 (Далі - Порядок) та порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Відповідно до ч. 2 ст.265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Крім того, право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків" визначено Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009р. за №602 "Про затвердження порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Слід зазначити, що згідно ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Представник відповідача вказав на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, в тому числі, що міститься в ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків".

Відповідач зазначає, що під час митного контролю товару "Цинк нелегований, металевий марки ЦВ, ЦВО, ЦОА в чушках", встановлено, що заявлена митна вартість товару на рівні 2,33 дол. США/кг є значно нижчою у порівнянні із рівнем цін на аналогічні товари, ввезені на митну територію України в цей період, а саме 2,55 доларів США/кг. Відповідно до ст.88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. Якщо декларантом не надано в установлений законодавством десятиденний термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст.265 Митного кодексу України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Витребуваних митним органом документів позивач не надав.

Таким чином, відповідач зауважує, що позивачем не була підтверджена заявлена ним митна вартість, що призвело до її коригування до рівня цін, що містились в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України та електронних та/або паперових бюлетенях "Огляд цін українського та світового товарних ринків". Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2, Головне управління Державного казначейства в Донецькій області, надало до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача 2.

Відповідач 3, Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, надало до суду пояснення, в яких зазначає, що казначейське обслуговування Східної митниці, як організації здійснюється у Головному управлінні Державного казначейства в Донецькій області, а в Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві знаходиться тільки депозитний рахунок 3734 та просить суд слухати справу за відсутності представника відповідача 3.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, здійснюють виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 12 МК України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 30544334 та діє на підставі статуту.

19.05.2010р. позивачем було подано до Східної митниці ВМД № 700030001/2010/000988 з метою оформлення товару "Цинк нелегований, металевий марки ЦВ, ЦВО, ЦОА в чушках". Даний товар було поставлено позивачу на виконання Контракту №808 від 25.01.2008р., укладеного між позивачем (Покупець) та Компанією "Baramist Limited", Великобританія (Продавець). 26.04.2010р. сторонами Контракту було підписано Додаток №69/1 до Контракту №808, відповідно до якого Продавець зобов'язується у травні 2010р. продати, а Покупець прийняти у власність та сплатити за Цинк металевий в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА (ГОСТ 3640-94) загальною кількістю 250 тонн за ціною, яка розраховується як середньоарифметичне значення офіційних цін на цинк на Лондонській біржі металів за п'ять ринкових днів плюс 115,20 дол.США.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.1998р. за №339 затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, який визначає, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, зокрема, шляхом перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. за №1766 та порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідно до ч. 2 ст.265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Крім того, право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України визначено Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009р. за №602 "Про затвердження порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України".

Згідно ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, в тому числі, що міститься в ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків".

Під час митного контролю товару Цинк металевий в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА, заявленого позивачем за Вантажно-митною декларацією № 700030001/2010/000988 митним органом встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару на рівні 2,33 дол. США/кг є значно нижчою у порівнянні із рівнем цін на аналогічні товари, ввезені на митну територію України в цей період, а саме 2,55 доларів США/кг.

Відповідно до ст.88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому, в рамках положень п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766 для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

На виконання ст.88 Митного кодексу України та п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766 на декларації митної вартості відповідачем 1 19.05.2010р. було запропоновано позивачу надати вищенаведені додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості.

Позивачем 19.05.2010р. на декларації митної вартості було зроблено запис "Ознайомлений. Вищевказані документи надати не маємо можливості".

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством десятиденний термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст.265 Митного кодексу України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Крім того, п.8 Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009р. за №602 "Про затвердження порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" визначено, що митний орган визначає митну вартість на підставі наявних відомостей з оформленням відповідного рішення у випадках, якщо декларантам, зокрема, не подано або подано з порушенням строку, додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи те, що не надання до митного органу всіх необхідних для визначення митної вартості документів, зумовлена саме бездіяльністю декларанта в їх отриманні та є фактично невиконанням законної вимоги митниці про надання додаткових документів, посадовою особою відповідача прийняте рішення про коригування митної вартості товару позивача на підставі наявної у неї інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та рішення щодо можливості застосування шостого методу визначення митної вартості.

Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008р. за №230, дано декларантові право, за неможливістю обґрунтувати заявлену митну вартість у встановлений п.13 Порядку десятиденний термін, здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантію з подальшою можливістю підтвердити ( в тому числі шляхом надання необхідних підтверджуючих документів) протягом 90 днів заявлену митну вартість.

Судом встановлено, що таким правом позивач не скористався.

Таким чином, позивачем не була підтверджена заявлена ним митна вартість товару, що призвело до її коригування до рівня цін, що містились в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.

Суд вважає, що Східна митниця при визначенні митної вартості товару в даних правовідносинах діяла на підставі закону, в межах компетенції та у спосіб, передбачений законом, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 262 Митного Кодексу України встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товару.

Статтею 265 Митного Кодексу України передбачено, що право приймати рішення про правильність заявленої митної вартості товару належить митному органу. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей до компетенції митного органу відноситься самостійне визначення митної вартості товару на підставі наявних у митного органу відомостей, в тому числі цінової інформації.

Згідно ст. 261 Митного Кодексу України відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що до виключної компетенції митних органів віднесено вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VІІ Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Враховуючи зазначене, а також приписи ст. 11 Митного Кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, суд вважає, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики. Питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь-якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

При цьому суд зауважує, що факт виконання позивачем п. 7 Порядку (подання обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості) не є достатньою умовою для прийняття заявленої позивачем митної вартості товару.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Судом встановлено, що необхідність надання додаткових документів позивачем була обумовлена тим, що з наявних документів, поданих позивачем до митного оформлення вбачається, що виробником та відправником спірного товару є ТОО "Казцинк" (Казахстан), але у експортній та імпортній митних деклараціях не співпадає вага спірного товару. А саме: в гр.38 експортної митної декларації Республіки Казахстан зазначено вагу нетто товару - 248692 кг, а в гр. 38 імпортної вантажної митної декларації - 60660 кг. Тобто, позивачем самостійно було підтверджено факт наявності інших договорів з третіми особами, що пов'язані з договором на поставку спірного товару.

Отже, у митниці були наявні цілком об'єктивні підстави вимагати надання договору з третіми особами, що пов'язані з зовнішньоекономічним контрактом, для визначення, яким чином була сформована вартість спірного товару.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару, у звязку з тим, що митна вартість раніше оформленого вантажу за аналогічними умовами поставки була значно вищою.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ № 339 від 09.04.2008 року, визначено, що такий контроль здійснюється шляхом порівняння заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.

Таким чином, суд вважає, що у звязку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості, враховуючи ту обставину, що позивачем не в повному обсязі надані додаткові документи відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, митницею правомірно використані наявні в неї відомості, зокрема, цінова інформація, що й стало підставою для самостійного визначення відповідачем митної вартості.

При цьому суд зазначає, що приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим методом, Східною митницею відповідно до вимог ст. 273 Митного Кодексу України вказано на неможливість застосування попередніх методів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд вважає, що Східною митницею доведена правомірність своїх дій щодо визначення митної вартості товару за шостим методом та обґрунтованість прийняття нею картки відмови у митному оформленні товару.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00027 від 20.05.2010 року, визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000442/2 від 19.05.2010 року до ВМД № 700030001/2010/000988 від 19.05.2010 року, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 21000,16 грн. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У судовому засіданні 20.01.2011р. проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 25.01.2011 року.

Суддя Мозговая Н. А.