Рішення № 135899467, 21.04.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 932/12184/25

Провадження 2/206/1009/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що 09 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 12720-05/2023 (надалі - Кредитний договір, Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку Позичальник вказала при оформленні кредиту. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» , (надалі Новий кредитор) було укладено договір факторингу № 3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт (Первісний кредитор) передав Фактору (Новому кредитору) , а Фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у Клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та Клієнтом. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 3072023 від 03 липня 2023 року, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 12720-05/2023. 29 листопада 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС») , надалі Позивач, Новий кредитор) було укладено договір факторингу № 01.02-79/23, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-79/23 від 29 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 12720-05/2023 (станом на дату цього відступлення права вимоги) складає: 69 375,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 54 375,00 гривень заборгованість по відсотках; 0,00 гривень неустойка. Враховуючи вищевикладене, представник позивача Владко Р.О. просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 12720-05/2023 від 09 травня 2023 року у розмірі 69 375,00 гривень та понесені судові витрати.

Не погоджуючись з викладеними у позовній заяві обставинами відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву. Так, відповідач у відзиві зазначила щодо відсутності належних доказів перерахування та отримання кредитних коштів. Позивачем у підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за договором від 09 травня 2023 року № 12720-05/2023 не долучено документу, передбаченого ст.ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано лист від сервісу онлайн платежів «iPay» від 18 березня 2025 року, в якому вставлене графічне зображення печатки та підпису директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення», адресованого ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП», згідно якого 09 травня 2023 року 13:20:03 було успішно перераховано кошти в сумі 15 000,00 грн. на платіжну карту картку клієнта (маска карти НОМЕР_1 ), номер транзакції в системі iPay.ua - 235431889, призначення платежу: Зачисление 15 000,00 грн. на карту НОМЕР_1 . Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь яких правовідносин між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке здійснило переказ коштів на його рахунок від імені ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ». Сам по собі факт ініціювання переказу не підтверджує факту зарахування коштів конкретному отримувачу. Позивач надав суду документи, які містять взаємовиключну інформацію щодо суті зобов`язання, що унеможливлює встановлення реального обсягу боргу. У позовній заяві зазначено, що «Відповідно до Розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 15 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 30 днів, базова процентна ставка становить 2,5 % на день». Водночас у Договорі про надання фінансового кредиту №12720-05/2023 від 09 травня 2023 року прямо зазначено: «Кредит надається строком на 360 днів. Дата погашення кредиту 02 травня 2024 року». В п.1 «Розрахунку заборгованості за кредитним договором» зазначено: строк кредитування 30 днів, в п.2 - період, за який нарахована заборгованість, по 18 березня 2025 року, в п. 4 (розрахунок суми заборгованості) в колонці «ЗАГАЛЬНА сума боргу з урахуванням оплат» сума припиняє збільшуватись 30 вересня 2023 року. Таким чином: - у договорі 360 днів; - у позові 30 днів; - у розрахунку заборгованості зазначено строк кредитування 30 днів; - проценти нараховано до 30 вересня 2023 року (145 днів), що не відповідає ані 30, ані 360 дням. Такі суперечності свідчать про необґрунтованість та недостовірність позовних вимог. Розрахунок заборгованості складений одноосібно позивачем та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Містить суперечності щодо строків, не підтверджений ані представником ТОВ «ФК» «ІНВЕСТРУМ» ані представником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», не узгоджується з умовами договору. Таким чином, розрахунок є внутрішнім документом позивача та не може вважатися належним і достатнім доказом розміру боргу. Щодо договору факторингу №3072023 від 03 липня 2023 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП». Додана до позову копія Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 р. є сканкопією з копії документа, що порушує вимоги ст. 95 ЦПК України щодо подання належним чином засвідчених копій. Окремі Додатки не містять номера та дати договору. Відсутній реєстр боржників де вказані дані відповідача. Відсутня платіжна інструкція на підтвердження переходу права вимоги. За відсутності фінансового підтвердження розрахунку, такий договір не може вважатись виконаним у частині передачі права вимоги, а Позивач не набув статусу законного кредитора щодо моїх зобов`язань. В п. 2.1 Договору факторингу вказано, що для реалізації Фактором придбаних ним прав Клієнт під час підписання цього Договору передав Фактору підтвердження видачі кредиту по основним договорам та розрахунки заборгованості станом на день відступленнята. Для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія - позивач повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлений та підписаний договір про відступлення права вимоги, реєстр боржників, що передається кредитором новому кредитору згідно із вказаним договором, акт прийому-передачі, а також докази на підтвердження оплати за договором факторингу. Позивач не надав окремого розрахунку заборгованості за період з 09 травня 2023 року (дата основного договору) по 03 липня 2023 року (дата договору факторингу №3072023), який завірений і первісним кредитором і новим кредитором. Також відсутній окремий розрахунок за період з 03 липня 2023 року (дата договору факторингу № 3072023) по 29 листопада 2023 року (дата договору факторингу №01.02-79/23), який завірений обома сторонами. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» продовжував безпідставно нараховувати відсотки до 30 вересня 2023 року. Позивач додає до позовної заяви витяги з реєстрів боржників, які містять підпис лише однієї сторони. Оскільки надані витяги є односторонньо сформованими документами, вони не можуть підтверджувати безспірність заборгованості або факт визнання боргу Відповідачем. Такий документ відображає лише суб`єктивну позицію Позивача і не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не містить підпису другої сторони або підтвердження отримання Відповідачем відповідних вимог». Жодна з компаній ані ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», ані ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ані ТОВ «СВЕА ФІНАНС» з відповідачем не зв`язувався та не повідомляв її про відступлення права вимоги. Докази направлення таких повідомлень в матеріалах справи відсутні. Адреса проживання, номер телефона і електрона пошта відповідача не змінювались і відповідають тим, що вказані в Заявці-анкеті Клієнта на отримання фінансового кредиту ТОВ «ФК «Інвеструм». Враховуючи вищевикладене, відповідач просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у справі № 932/12184/25 за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Свеа фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025 року дану позовну заяву з додатками було передано до Самарського районного суду міста Дніпра за підсудністю.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року дану цивільну справу було прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з частиною тринадцятою статі 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вимог ст.ст. 19, 274, 276, 277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 1272005/2023, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 підписала даний договір за допомогою електроного підпису одноразового ідентифікатора W0426 (а.с. 11-19).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору угозгоджено, що тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 09.05.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 02.05.2024.

Згідно п. 1.3 Договору, у Клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі звернення до Товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Розділом 1.4. Договору встановлено, що за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Згідно п. 1.4.2 Договору, якщо Клієнт 07.06.2023, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі 40,00% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до Графіку платежів.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що Клієнт зобов`язується сплачувати проценти - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 5355 - 08xx - xxxx - 1964, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

На підтвердження виконання вимог договору про надання фінансового кредиту № 1272005/2023 від 09 травня 2023 року ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» було надано повідомлення з Сервісу онлайн платежів iPay.ua вих. № 2919_250318182910 від 18 березня 2025 року з якого встановлено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012 ) та отримало Ліцензію Національного банка України №21/788-рк від 01.05.2023 року між ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» укладено договір на переказ коштів ФК-150920 від 2020-09-15. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09-05-2023 13:20:03 на суму 15 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 235431889, призначення платежу: Зачисление 15 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 42).

03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп» було укладено договір факторингу № 3072023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт (первісний кредитор) передав фактору (новому кредитору), а фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом (а.с. 43-49).

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 3072023 від 03 липня 2023 року, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1272005/2023 від 09 травня 2023 року у сумі 69 375,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 54 375,00 гривень заборгованість за простроченими процентами (а.с. 50).

29 листопада 2023 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Свеа фінанс»), було укладено договір факторингу № 01.02-79/23, відповідно до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги від ТОВ «Стар файненс груп» за кредитними договорами та сплачує ТОВ «Стар файненс груп» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором (а.с. 51-70).

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-79/23 від 29 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1272005/2023 від 09 травня 2023 року складає 69 375,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 54 375,00 гривень заборгованість за простроченими процентами (а.с. 71-74).

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1272005/2023 від 09 травня 2023 року становить 69 375,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 54 375,00 гривень заборгованість за простроченими процентами (а.с. 35-41).

Звертаючись із позовом, позивач вважав, що набув право вимоги до відповідача на підставі договорів відступлення, а тому, з огляду на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення отриманих коштів, має право на їх примусове стягнення разом із нарахованими відсотками.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд враховує, що він містять електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором W0426, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника та повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю ОСОБА_1 на укладання договорів на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісій, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Також, до звернення позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 останньою до цього в судовому порядку не оскаржувався укладений 09 травня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 кредитний договір № 12720-05/2023, а тому зазначений договір в електронній формі є чинним.

За договором кошти кредиту надавалися позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_2 .

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 15 000 грн. за договором № 12720-05/2023 від 09 травня 2023 року у розмірі 15 000,00 гривень саме на цю картку підтверджується листом № 2919_250318182910 від 18 березня 2025 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення.

Уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка ОСОБА_1 тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

При цьому ОСОБА_1 не спростувала, що банківська картка з відповідним номером їй не належить.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору, так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 15 000,00 гривень, а відтак доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів та непогашення простроченої заборгованості підтверджується змістом договору, реєстрами боржників та розрахунком заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача про те, що надані позивачем розрахунки суми боргу за кредитними договорами не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами.

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень та доводів щодо незгоди з позивачем, вказала на те, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, однак, наголошуючи на відсутності доказів наявності заборгованості за отриманими нею коштами, які за умовами договору переховувались в безготівковій формі на платіжну банківську картку, враховуючи що суду не було надано виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту погашення відповідачем заборгованості у повному обсязі, враховуючи, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не є первісним кредитором та не є банківською установою.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Отже, в даному випадку надано достатні докази на підтвердження порушення відповідачем умов кредитних договорів та наявності у відповідача відповідного розміру заборгованості, при цьому відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано.

Спірний договір позики та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

Що стосується доводів відповідача щодо розбіжності строку кредитування за договором № 12720-05/2023 від 09 травня 2023 року.

Так, зі зміту позовної заяви встановлено, що відповідно до Розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні (далі кредит) в сумі 15 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 30 днів, базова процентна ставка становить 2,5 % на день.

В той же час, зі змісту самого ж Договору № 12720-05/2023 від 09 травня 2023 року, а саме пункту 1.2 в якому угозгоджено, що тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 09.05.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 02.05.2024.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що в даному випадку строк кредитування 360 днів підтверджується документально, а саме змістом кредитного договору.

Що стосується виконання умов кредитного договору та нарахування відсотків за договором.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За обставинами цієї справи встановлено, що відповідачка прострочила виконання кредитного зобов`язання.

За обставинами цієї справи ОСОБА_1 кредитне зобов`язання у обумовлений 360-денний строк кредитування не виконала, а тому останній до закінчення поточного періоду було нараховано відсотки за користування кредитом за стандартною ставкою.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак у цій справі позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит. Позовні вимоги обмежуються виключно стягненням тіла та відсотків за надання кредиту.

Що стосується доводів відповідача щодо нарахування процентів до 30 вересня 2023 року (145 днів) суд зазначає таке.

Так, з розрахунку заборгованості за договором № 12720-05/2023 від 09 травня 2023 року встановлено, що за період з 09 травня 2023 року по 30 вересня 2023 року відповідачу ОСОБА_1 було нараховано суму заборгованості у розмірі 69 375,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 54 375,00 гривень заборгованість за простроченими процентами (а.с. 35-41).

Однак, з наданого розрахунку заборгованості встановлено, що починаючи з 01 жовтня 2023 року по 29 листопада 2023 року сума кредитної заборгованості не змінювалася.

В той же час, відповідач в своїх запереченнях зазначила, що наданий розрахунок заборгованості є необґрунтованим та недостовірним, оскільки суперечить змісту договору (де строк кредитування зазначений 360 днів) та змісту позовної заяви (де строк кредитування зазначений 30 днів), а наданий розрахунок банком охоплює 145 днів.

Також, відповідач зазначила у відзиві на позов, що розрахунок заборгованості складений одноосібно позивачем та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Містить суперечності щодо строків, не підтверджений ані представником ТОВ «ФК» «ІНВЕСТРУМ» ані представником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», не узгоджується з умовами договору. Таким чином, розрахунок є внутрішнім документом позивача та не може вважатися належним і достатнім доказом розміру боргу.

Так, судом встановлено, що нарахування відсотків за наведеним вище договором здійснено в межах строку, узгодженого сторонами, відповідач наведенного не спростував документального та на підтвердження не надав свого власного розрахунку заборгованості.

Доводи відповідача про те, що розмір відсотків за кредитом нарахований за 145 днів, суд до уваги не приймаються, оскільки відсотки нараховано у відповідності до умов вищезазначених Договорів, а доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачкою кредитних коштів так і користування ними. При цьому відповідачкою не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є її процесуальним обов`язком.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані ОСОБА_1 кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 69 375,00 гривень.

Доводи відповідача про відсутність доказів, які б підтверджували передачу права вимоги за кредитним договорами, суд відхиляє, враховуючи наступне.

У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В матеріалах справи наявні належно завірені копії: договору факторингу № 3072023 від 03 липня 2023 року, договору факторингу № 01.02-79/23 від 29 листопада 2023 року, платіжної інструкції № 9387 від 30 листопада 2023 року про оплату фінансування згідно договору факторингу, витяги з реєстру боржників.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

За таких обставин, доводи відповідача про недоведеність існування у позивача права вимоги до відповідачки за кредитним договором, суд вважає помилковим, оскільки позивач у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Крім того, суд вважає, що оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу ОСОБА_1 не оспорювалися, у цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Доводи відповідача про те, що нарахування відсотків здійснювалося поза межами кредитування є безпідставними, оскільки з розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося з урахуванням вимог договору кредиту в межах строку кредитування.

Щодо доводів відповідача щодо порушення порядку повідомлення боржника про відступлення права вимоги.

Так, згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається відповідач ОСОБА_1 у своїх письмових запереченнях, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Тобто, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за наведеним вище договором.

При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань, ні перед первісними кредиторами, ні перед позивачем, не надано, а тому суд приходить до висновку, що відповідач умови договору позики не виконує, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість, яку позивач правомірно зазначає у позовній заяві.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості за наведеним вище кредитним договором, розмір якої ним не спростовано.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 дотепер неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого нею кредиту ні первісному кредитору, ні новому, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням її зобов`язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, ЄДРПОУ 37616221) суму заборгованості за кредитним договором № 1272005/2023 від 09 травня 2023 року у сумі 69 375,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 54 375,00 гривень заборгованість за простроченими процентами, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук