Постанова № 13589748, 13.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2011 р.Справа №2а-16038/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії:

Головуючого судді

Котаревої Г.М. ,

за позовом Федерального державного унітарного підприємства "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева" в особі філії Пансіонат "Планета"

до Міністерства охорони здоров'я України

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

за участю :

представника позивача - Попович Ігор Ярославович, довіреність № 1/289 від 17.12.10;

представник відповідача - не з'явився.Суть спору: Федеральне державне унітарне підприємство "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева" в особі філії Пансіонат «Планета» (далі Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі Відповідач) з наступними вимогами:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства охорони здоров'я від 10.06.2010 (протокол засідання Ліцензійної комісії № 17) про відмову у видачі ліцензії на медичну Федеральному унітарному державному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» в особі відокремленого підрозділу філія Пансіонат «Планета»;

-Визнати право Федерального унітарного державного підприємства «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» в особі відокремленого підрозділу філія Пансіонат «Планета» на продовження з 15 січня 2010 здійснення медичної практики за наступними спеціальностями:урологія, акушерство і гінекологія, стоматологія, неврологія, педіатрія , терапія , фізіотерапія;

-Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України видати Федеральному унітарному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» в особі відокремленого підрозділу філія Пансіонат «Планета» ліцензію на медичну практику.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим 09.12.2010 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

24.12.2010 представник позивача надав клопотання про зміну предмету адміністративного позову, виклавши позовні вимоги наступним чином:

-Визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України в частині відмови Федеральному унітарному державному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» в особі відокремленого підрозділу філія пансіонат «Планета» у видачі ліцензії на медичну практику строком дії з 15 січня 2010;

- Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства охорони здоров'я від 10.06.2010 (протокол засідання Ліцензійної комісії № 17) про відмову у видачі ліцензії на медичну Федеральному унітарному державному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» в особі відокремленого підрозділу філія Пансіонат «Планета»;

-Визнати право Федерального унітарного державного підприємства «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» в особі відокремленого підрозділу філія Пансіонат «Планета» на продовження з 15 січня 2010 здійснення медичної практики за наступними спеціальностями:урологія, акушерство і гінекологія, стоматологія, неврологія, педіатрія , терапія , фізіотерапія;

-Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України видати Федеральному унітарному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» в особі відокремленого підрозділу філія Пансіонат «Планета» ліцензію на медичну практику.

В судовому засідання 13.01.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та заперечення проти адміністративного позову від 22.12.2010 (вих. № 1402-01/453), відповідно до яких вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Суд, керуючись ст. 128 КАС України , враховуючі клопотання представника відповідача вважає за можливим продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, Федеральне державне унітарне підприємство «Державний космічний науково-виробничий центр ім. В.М. Хрунічева»(надалі Позивач), є юридичною особою Російської Федерації, діє на підставі статуту, затвердженого Розпорядження Федерального космічного агентства від 19.12.2007 № АП 203 (а.с.8-31).

Відповідач, Міністерство охорони здоров'я України відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1542 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Відповідно до п. 6 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, та ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» відповідач є органом ліцензування, що здійснює ліцензування медичної практики.

Предметом адміністративного позову є оскарження відмови в видачі позивачеві ліцензії на здійснення медичної практики.

Таким чином, спір, що виник між сторонами є публічно-правовим спором, а справа справою адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги Федерального Державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. В. М. Хрунічева» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Наказом Генерального директора ФДУП «ДКНПЦ ім. М. В. Хрунічева» від 07 серпня 2008 року №342 було затверджено Положення про пансіонат з лікуванням «Планета» - відокремлений підрозділ Філію (а.с.32- 40).

Філія пансіонат «Планета» Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. В. М. Хрунічева» зареєстрована як філія іноземного підприємства і згідно з Розпорядженням Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 05.08.96р. №397/1п-р внесена до Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій, зареєстрована в органах статистики (довідка №23/5-662) (а.с.44), має індивідуальний податковий номер 240283501050 (свідоцтво ДПА №00299945 від 25.04.2005р.) (а.с.43), є платником податку на додану вартість (довідка платника ПДВ від 18.04.09р. №28-1/123) (а.с.42).

Як вбачається з матеріалів справи позивач, реалізуючи свої господарські повноваження через свій структурний підрозділ на території держави Україна - Філію пансіонат «Планета», неодноразово отримував Ліцензії в Міністерстві Охорони Здоровя України на медичну практику (урологія, акушерство і гінекологія, стоматологія, неврологія, педіатрія, терапія, фізіотерапія), які (ліцензії) видавались на імя Позивача в особі відокремленого підрозділу філія пансіонат «Планета», а саме: у відповідності до наказів МОЗ України №17 від 18.01.2001р та №184 від 14.01.2005р.(а.с.52-54).

У зв'язку з закінченням терміну дії останньої ліцензії 14.01.2010 року, позивачем, керуючись ст. ст. 6, 10, 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та спільним Наказом МОЗ України та Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва України №38/63 від 16.02.2001р., 10 грудня 2009 року було подано заяву про поновлення ліцензії на медичну практику, а 06 травня 2010 року платіжним дорученням №677 була проведена оплата за видачу ліцензії у сумі 884 грн.

Не отримавши ліцензію та будь-якої відповіді від відповідача, позивач 28 травня 2010 року повторно подав заяву про поновлення ліцензії на медичну практику.

10.06.2010р. відповідач за вих. № 2840 (а.с.50) направив на адресу позивача повідомлення про відмову у видачі ліцензії, рішення про що прийнято за наслідками розгляду заяви Ліцензійною комісією МОЗ (протокол засідання від 10.06.2010р №17).

Не погодившись з відмовою у видачі ліцензії Позивач звернувся до суду.

Підставою для відмови в видачі ліцензії на здійснення медичної практики, як вбачається з листа заступника директора Департаменту-начальнику відділу організації ліцензування від 10.06.2010р було невідповідність заявника Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики, а саме: в розумінні абз.2 п 1.1. Ліцензійних умов заявник не є субєктом господарювання, так як не зареєстрований у встановленому законодавством України порядку як юридична особа.

Відповідно до статті 14 Господарського кодексу України ліцензування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування певних видів господарської діяльності визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Законом, що визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування є Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 №1775-III зі змінами та доповненнями.

За змісту статті 1 вказаного Закону суб'єктом господарювання є зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - підприємець, а також інвестор, у тому числі іноземний, що є стороною угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", його підрядник, субпідрядник, постачальник та інший контрагент, що виконує роботи, передбачені угодою про розподіл продукції, на основі договорів з інвестором.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, зокрема: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Згідно зі ст. 17 Основ законодавства України про охорону здоров'я та ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» провадження господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, дозволяється лише за наявності ліцензії.

Згідно підставі статті 117 Господарського кодексу України діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України, а отже, судова колегія вважає, що позивач, з метою здійснення медичної практики, як діяльності, що підлягає ліцензуванню, обґрунтовано вимагає від відповідача надати йому відповідну ліцензію, із зазначенням, що така ліцензія передбачає здійснення медичної практики філією позивача.

Можливість саме такого оформлення ліцензії цілком відповідає змісту ст. 95 Цивільного кодексу України, за якою філія це відособлений підрозділ юридичної особи, розташованої поза його місцезнаходженням і що здійснює усі або частину його функцій; філії і представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого їм положення.

При цьому, згідно абз.2 п.1.1. Ліцензійних умов, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров'я України від 16 лютого 2001 р. № 38/63, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 березня 2001 р. за № 188/5379, на який посилається відповідач, як на єдину підставу своєї відмови у видачі ліцензії, дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що зареєстровані в установленому законодавством порядку як юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності і які проводять господарську діяльність з медичної практики, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у зазначеній галузі.

Проте, з аналізу вищенаведених норм законодавства, суд вбачає, що правовий статус позивача, як іноземної юридичної особи цілком відповідає змісту поняття «субєкт господарювання», що зареєстрований в установленому законодавством порядку, оскільки іншого способу здійснення позивачем господарської діяльності на території України, ніж через свій відокремлений підрозділ, законодавством України не передбачено, а філія «Пансіонат «Планета» зареєстрована на території України у встановленому законодавством порядку, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Більш того, ані Основи законодавства України про охорону здоров'я, ані інші акти законодавства України не містять заборони або обмежень щодо здійснення господарської діяльності з медичної практики іноземними юридичними особами.

Суд вважає, що абз.2 п.1.1. Ліцензійних умов є загальним положенням, що дублює та відтворює приписи Законів України про те, що виконання цих умов є обовязковим для всіх субєктів господарювання, що здійснюють медичну практику.

Між тим, відповідно до п.2.2. Ліцензійних умов 2.1.2. медична практика здійснюється суб'єктами господарювання на підставі ліцензії на певний вид медичної практики за умови виконання ними кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, установлених цими Ліцензійними умовами.

Саме ці кваліфікаційні, організаційні та інші спеціальні вимоги, встановлені вже п.2.1.3., 2.2. та 2.3. тобто, посилання відповідача на абз.2 п.1.1. Ліцензійних умов є безпідставним, оскільки взагалі не є вимогою, яка перешкоджає видачі позивачу ліцензії.

Згідно статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензійні умови це установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Таким чином, на думку суду, відповідач безпідставно відмовив заявнику у видачі ліцензії. За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що позивач в особі своєї філії пансіонат «Планета», ще з моменту закінчення строку дії останньої ліцензії (14.01.2010р) мав повне право на отримання ліцензії та на здійснення медичної практики з 15.01.2010р до даного часу, оскільки своєчасно звернувся з відповідною заявою до відповідача про продовження терміну її дії, та, тільки через протиправність дії відповідача, це його право було безпідставно порушене, а тому, на думку колегії, відсутність у позивача відповідної ліцензії у цей період, жодним чином не дає підстав вважати господарську діяльність позивача з медичної практики незаконною або протиправною.

А тому, суд вважає, що вимоги позивача протиправності відмови Міністерства охорони здоровя України у видачі ліцензії на медичну практику строком дії з 15 січня 2010 року та про зобовязання Міністерства охорони здоровя України видати ліцензію на медичну практику, є такими, що засновані на законі та підлягають задоволенню.

Як випливає з матеріалів справи, відмова органу ліцензування оформлена в єдиному документі - протокол засідання Ліцензійної комісії №17 від 10.06.2010р, який не тільки за своєю формою та сутністю не відповідає поняттю рішення за змістом ст.ст. 1, 17 КАС України, оскільки прийнято за результатами обговорення питання про розгляд зави позивача лише у протокольному вигляді тобто, являє собою дію щодо відмови, яка вже визнана судом протиправною, протокол на час вирішення справи по суті не наданий відповідачем на вимогу суду.

На підставі викладеного, та з урахуванням того, що відповідачем не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, що заявник з інших підстав не відповідає всім кваліфікаційним, організаційним та іншим спеціальним вимогам для отримання ліцензії та здійснення господарської діяльності, передбаченої Ліцензійними умовами, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України видати Федеральному державному унітарному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» видати ліцензію для здійснення медичної практики відокремленим підрозділом Філією Пансіонат «Планета».

Що ж до вимоги про визнання права позивача на продовження з 15 січня 2010 року здійснення медичної практики за наступними спеціальностями: урологія, акушерство і гінекологія, стоматологія, неврологія, педіатрія, терапія, фізіотерапія, то суд зазначає, що часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови у видачі ліцензії на медичну практику строком дії з 15 січня 2010 року та про зобовязання видати ліцензію на медичну практику є належним та достатнім способом захисту прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим, а також з урахуванням того, що саме по собі визнання права не може бути самостійною вимогою в адміністративному судочинстві, позовні вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе стягнути на користь позивача 3,40 грн. витрат, понесених позивачем щодо сплати судового збору.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.11.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову буде складено та підписано 19.01.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Міністерства охорони здоров'я України у видачі ліцензії Федеральному державному унітарному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» на здійснення медичної практики строком дії з 15.01.2010 у відокремленому підрозділі Філії Пансіонат «Планета».

3. Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України видати Федеральному державному унітарному підприємству «Державний космічний науковий виробничий центр ім. В.М.Хрунічева» видати ліцензію для здійснення медичної практики відокремленим підрозділом Філією Пансіонат «Планета» за наступними спеціальностями: урологія, акушерство і гінекологія, стоматологія, неврологія, педіатрія, терапія, фізіотерапія.

4. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково виробничий центр ім.. В.М. Хрунічева в особі філії Пансіонат «Планета» (м.Євпаторія, вул. Косицього,29/73, ідентифікаційний код 24028351) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.