Постанова № 13589734, 30.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.09.10Справа №2а-9801/08/10 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лук'янець О.Ю., довіреність № 2268 від 16.09.10 р.;

від відповідача - не з'явився;

прокурор - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом прокурора Центрального району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим

до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району м. Сімферополя"

про стягнення економічних санкцій та штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом прокурор Центрального району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим до Комунального підприємства «Житловоексплуатаційне обєднання Залізничного району м. Сімферополя АР Крим» про стягнення економічних санкцій та штрафу у розмірі 10029,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2008 року за адміністративним позовом відкрито провадження та судом розпочато підготовче провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2008 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.2010 року було зупинено провадження по справі у звязку з неможливістю всебічно, повно та обєктивно вирішити справу до ухвалення рішення по справі № 2а13658/09/2/0170 за позовом Комунального підприємства «Житловоексплуатаційне обєднання Залізничного району м. Сімферополя АР Крим» до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про скасування рішення № 76 від 03.10.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року по справі було поновлено провадження у звязку з тим, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.04.2010 року по справі № 2а13658/09/2/0170 за адміністративним позовом Комунального підприємства «Житловоексплуатаційне обєднання Залізничного району м. Сімферополя АР Крим» до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про скасування рішення № 76 від 03.10.2008 року набрала законної сили.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та пояснив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим була проведена перевірка та відповідач був притягнутий до відповідальності за порушення державної дисципліни цін.

Прокурор та відповідач у судове засідання не з'явились, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяв щодо неможливості розгляду справи за їх відсутністю до суду не надходило.

Заслухавши думку представника позивача, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, керуючись положеннями ст.128 КАС України суд, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності не з'явившихся учасників процесу.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Згідно з п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами

Таким чином, Державна інспекція по контролю за цінами в АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 05480542, юридична адреса: 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, буд. 13), зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим від 10.08.1993 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 18821200000009288), свідоцтво №439312 (а.с 41).

Таким чином, судом встановлено, що Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 50 КАС України, відповідачами у адміністративних справах за загальним правилом, можуть бути суб'єкти владних повноважень. Громадяни України, іноземці, особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень можуть бути відповідачами лише у випадках, передбачених ч.4 статті 50 КАС України, а також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому у будь-якому разі, відповідно до статті 48 КАС України адміністративна процесуальна правосуб'єктність (правоздатність - здатність мати процесуальні права та обов'язки у адміністративному процесі; та дієздатність здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов'язки) у адміністративному процесі належить підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" (юридична особа) діє як відповідач у даної справі.

Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення (ст. 192 ГК України).

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням визначені в Законі України “Про ціни і ціноутворення” № 507 від 02.12.1990 року.

За статтею 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» № 507 XII від 03.12.1990 року державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Судом встановлено, що згідно з п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами територіальні органи - державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, має права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, а саме:

- проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін;

- одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо;

- обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів;

- вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами;

- приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- відповідно до вимог законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами;

- залучати спеціалістів органів виконавчої влади, а також суб'єктів господарювання (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

- скасовувати розпорядчі документи своїх територіальних органів (припис, розпорядження, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій), а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень;

- проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання;

- здійснювати моніторинг цін (тарифів) та проводити цінові дослідження на споживчому та товарних ринках

- одержувати відповідно до законодавства копії платіжних документів, що підтверджують факт перерахування до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій;

- звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення;

- надсилати до правоохоронних органів матеріали перевірок щодо дій, які містять ознаки злочину;

- вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

З матеріалів справи вбачається, що Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим з 15.09.2008 року по 03.10.2008 року було проведено планову перевірку Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" з питань виконання монопольними утвореннями вимог Постанови КМУ № 135 від 22.02.1995 року щодо формування і застосування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Проведеною перевіркою було встановлено та відображено у акті перевірки, що ним з 01.07.2008 року застосовувався тариф на вивіз та утилізацію ТПВ у розмірі 23,52грн./куб.м. Вказаний тариф застосовувався позивачем без наявності необхідного рішення органу місцевого самоврядування, встановлення його обґрунтованості відповідачем.

За результатами перевірки було складено Акт № 0366 від 03.10.2008 року, з якого вбачається, що позивачем порушено рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя від 13.02.2007 року № 40 з встановлення тарифів на послуги з вивозу та утилізації твердих побутових відходів, в результаті чого порушено вимоги державної дисципліни цін, та необґрунтовано отримано виручку в розмірі 3342,94 гривень.

На підставі вказаного акту Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим прийнято рішення № 76 від 03.10.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 3343,00 гривень - економічні санкції та 6686,00 гривень - штрафні санкції.

Перевіряючи підстави для застосування санкцій та обґрунтованість позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 Закону). Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження органів місцевого самоврядування у галузі встановлення тарифів, щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальній власності відповідної територіальної громади.

Статтею 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону). Згідно зі ст. 73 Закону акти ради, прийняті в межах її повноважень, є обовязковими для виконання.

Матеріали справи свідчать про те, що Залізничною районною радою м.Сімферополя 13.02.2007 року було прийнято рішення № 40 «Про встановлення тарифів на послуги по вивозу та утилізації ТПВ», відповідно до якого був встановлений тариф на ці послуги у розмірі 17,50 грн./1 куб.м.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Оцінюючи правомірність прийняття відповідачем рішення № 76 від 03.10.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін суд зазначає.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотримання визначені у законі України “Про ціни і ціноутворення”. У ст.14 зазначеного закону встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету , крім того в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів № 298/519 від 03.12.2001 р. затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі Інструкція № 298), яка зареєстровано в Мін'юсті України 18.12.2001 р. за № 1047/6238.

У п. 1.4 Інструкції № 298 визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку встановлення та застосування цін і тарифів. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, на які накладаються економічні санкції, є, застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Згідно з п. 1.5. Положення № 298 підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних.

Необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами (п. 1.6 Положення № 298).

Крім того, суд зазначає, що Рішення № 76 від 03.10.2008 року "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, вже було предметом розгляду за адміністративною справою №2а-13685/09/2/0170 за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" до Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим про скасування зазначеного рішення та постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.04.10 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою суду від 29.04.10 року встановлено, що Рішення № 76 від 03.10.2008 року прийнято відповідачем при повному з'ясуванні всіх обставин справи. Зазначена постанова суду сторонами не оскаржена та набула чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав прийняття постанови про накладення штрафу на відповідача та здійснення своїх функцій позивачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Але відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав.

Відповідно до вимог частині 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 3.6 Положення № 298 Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами у разі невиконання рішення, орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій.

При таких обставинах, приймаючи до уваги, що на момент розгляду справи відповідачем сума штрафу не погашена, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.09.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.10.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 58-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" (05480542, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, р/р 26003440265020 у КРФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010) економічні санкції у розмірі 3343 (три тисячі сорок три) гривень 00 копійок, штраф за порушення державної дисципліни цін у розмірі 6686 (шість тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок, а в загалі 10029 (десять тисяч двадцять дев'ять) гривень 00 копійок в доход державного бюджету (р/р 31112106700002, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405, відділення Держказначейства, банк одержувача Управління Державного казначейства в АРК, м. Сімферополь, код платежу 21081100).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.