Постанова № 13589738, 18.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2011 р.Справа №2а-14644/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№126)"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Василець В.О., довіреність № 20/11-1930 від 28.05.2010,

від першого відповідача - не з'явився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2010 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Керченська виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим №126 зареєстроване рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АРК від 29.11.1999 №1141120000001110 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, та взята на облік як платник податків у Державній податковій інспекції м.Керчі АР Крим 11.02.2000, що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі Закон 2181), Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №167/97-ВР (надалі Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У звязку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181 податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 7 (пп.7.8.1.) Закону про ПДВ податковим періодом є один календарний місяць. За підпунктом 7.7.1. вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом зясовано, що позивач самостійно задекларував податкові зобовязання з ПДВ за січень 2008 року у розмірі 6937,00 грн. (рядок 18.1.), згідно податкової декларації від 20.02.2008, що отримана відповідачем 20.02.2008, та зареєстрована за вх..№2447.

Позивачем була проведена самостійна сплата податкового зобовязання у сумі 6500,00 грн. платіжним дорученням від 19.02.2008 №18.

Також позивачем було задекларовано податкового зобовязання за лютий 2008 року у розмірі 14792,00 грн. (рядок 18.1. декларації від 18.03.2008, що отримана податковим органом 18.03.2008, та зареєстрована за вх.№3822).

23.04.2008 позивачем був самостійно сплачений податок на додану вартість за лютий 2008 року у сумі 5000,00 грн. платіжним дорученням №78, та 18.03.2008 у сумі 10000,00 грн. платіжним дорученням №42, про що свідчать банківські виписки, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином суд робить висновок про залишення не сплаченим податкового зобовязання з ПДВ за січень місяць 2008 року у сумі (6937,00 - 6500,00) 437,00 грн.

Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Стаття 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22). Конституція України має вищу юридичну силу (стаття 8).

Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав субєктів господарювання.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Судом встановлено, що протягом липня-серпня 2010 року позивачем сплачувались поточні податкові зобовязання з ПДВ, яки були спрямовані відповідачем на погашення заборгованості з ПДВ за січень-лютий 2008 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача.

Судом встановлено, що 28-29.09.2010 Державною податковою інспекцією в м.Керчі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість по декларації позивача за січень, лютий 2008 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт №1372/15-2/08563872.

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку за січень, лютий 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0002591502/0, якими, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 10864,50 грн.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобовязання з ПДВ безготівковим шляхом були здійснені платежі, що були частково зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового зобовязання за січень 2008 року, а саме:

14.07.2010 платіжним дорученням №187 на суму 3000,00 грн. сплачений податок за травень 2010 року, який частково у сумі 1622,30 грн. спрямований на погашення податкового зобовязання за січень 2008 року;

15.07.2010 платіжним дорученням №191 на суму 1836,00 грн. сплачений податок за червень 2010 року, який частково, у сумі 1581,57 грн., спрямований на погашення податкового зобовязання за січень 2008 року;

15.07.2010 платіжним дорученням №190 на суму 3164,00 грн. сплачений податок за травень 2010 року, який частково, у сумі 2729,82 грн. спрямований на погашення податкового зобовязання за січень 2008 року;

28.07.2010 платіжним дорученням №196 на суму 8000,00 грн. сплачений податок за червень 2010 року, який частково, у сумі 1003,31 грн., спрямований на погашення податкового зобовязання за січень 2008 року;

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобовязання з ПДВ безготівковим шляхом були здійснені платежі, що були частково зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового зобовязання за лютий 2008 року, а саме:

28.07.2010 платіжним дорученням №196 на суму 8000,00 грн. сплачений податок за червень 2010 року, який частково, у сумі 5881,76 грн., спрямований на погашення податкового зобовязання за лютий 2008 року;

17.08.2010 платіжним дорученням №209 позивачем було сплачено 800,00 грн. податку за червень 2010 року, який частково, у сумі 690,18 грн., був спрямований відповідачем на погашення податкового зобовязання за лютий 2008 року;

19.08.2010 платіжним дорученням №210 на суму 6000,00 грн. позивач сплатив зобовязання за травень 2010 року, 5174,37 грн. із вказаної суми було самостійно спрямована відповідачем на погашення податкового боргу за лютий 2008 року;

01.09.2010 платіжними дорученнями №217 на суму 3000,00 грн., №218 на суму 10000,00 грн. позивач погасив податкові зобовязання за липень, серпень 2010 року, але відповідач спрямував частину вказаних коштів 306,27 грн. та 2589,14 грн. на погашення податкового боргу лютого 2008 року.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобовязання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Судом встановлено, що 04.08.2010 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок з ПДВ за червень 2010 року, прийнятий відповідачем та зареєстрований за №27880. Згідно до вказаного розрахунку позивачем був зменшений обсяг податкового зобовязання з 19816,00 грн. до 19752,00 грн., з вказівкою про зменшення податкового зобовязання на 64,00 грн.

Прийнявши вказану декларацію відповідач справляє 64,00 грн. на погашення податкового зобовязання лютого 2008 року.

Згідно із ст. 5 Закону 2181 у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

При цьому, відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. N 342 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.10.2001 р. N 887/6078 (далі - Інструкція), документом, на підставі якого здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання (боргу) платника до бази даних, є податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові податкові декларації.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами відповідних операцій, а саме:

зменшення нарахування, у тому числі:

за декларацією платника податків;

за новою (уточненою) декларацією (розрахунком).

При поданні нової податкової декларації, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою її подання із зазначенням терміну сплати.

Таким чином, вказана вище норма Закону передбачає обов'язок платника податків подати нову декларацію у випадку виявлення ним будь-яких помилок, допущених у попередній декларації. Положення Інструкції, у свою чергу, визначають механізм відображення в податковому обліку даних нової декларації, у тому числі і шляхом зменшення вже нарахованих податкових зобов'язань (у разі несвоєчасної їх сплати - податкового боргу).

Враховуючи наведене, за умови виявлення помилок у попередніх деклараціях платник зобов'язаний подати відповідному податковому органу нову (уточнену) декларацію, а зазначений податковий орган, за даними такої нової декларації, повинен здійснити збільшення або зменшення податкових зобов'язань вказаного підприємства (у тому числі і зменшення сум податкового боргу).

За пунктом 7.2. Інструкції зазначено, що орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку. Заяви на повернення сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік).

Таким чином, у разі встановлення за уточнюючим розрахунок зменшеного розміру податкового зобовязання, та проведенням оплати податкового зобовязання, визначеного помилково у більшому розмірі за попередньою податковою декларацією, платник податків має право протягом 1095 днів звернутися до податкового органу з заявою на повернення сум надмірно сплаченого податку.

Конституція України встановила, що зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобовязані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом. Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед повноважень органів податкової служби, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» такого права як самостійне, без згоди на те платника податків або без відповідного рішення суду, визначення призначення платежу і зарахування перерахованих платником власником коштів за певним цільовим призначенням на інші платежі, не існує. Також не існує такого права, як спрямовувати кошти, надмірно сплачені платником податків, в погашення податкового боргу, що виник раніше, за власним рішенням податкового органу без згоди платника податків. Отже орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Суд приходить до висновку, що зазначені положення діючого законодавства не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, та спрямовувати суми переплати в погашення податкового зобовязання без згоди платника податків, та відповідно застосовувати п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість здійснених дій.

У звязку з чим суд робить висновок, що податкове зобовязання з ПДВ за січень, лютий 2008 року вказаними платіжними документами не сплачувалось, а тому нарахування штрафних санкцій в цієї частині суд вважає неправомірним.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 10.1.1. статті 10 Закону №2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Порядок реалізації вказаних заходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 №538 затверджений Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі. За пунктом 36 вказаного порядку готівкові кошти, отримані від такого продажу (крім сум, використаних на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію), на рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства за балансовим рахунком N 3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства за місцем реєстрації платника податків, не пізніше ніж наступного робочого дня після дати зарахування коштів на цей рахунок. Наступного робочого дня після зарахування коштів на зазначений рахунок управління Державного казначейства засобами електронного зв'язку передає витяг у вигляді електронного реєстру розрахункових документів про надходження коштів до відповідного відділення Державного казначейства. Відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня передає цей витяг податковому органу за місцем реєстрації платника податків.

Податковий орган не пізніше ніж наступного робочого дня подає відділенню Державного казначейства довідку про розподіл коштів, які надійшли на рахунок, відкритий за балансовим рахунком N 3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства (додаток 8). У довідці зазначаються суми, використані на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, а саме - транспортних витрат, послуг експертів тощо, суми боргу за видами податків, зборів (обов'язкових платежів), суми пені, штрафних санкцій, а також повна назва отримувача коштів та його ідентифікаційний код, назва установи банку або органу Державного казначейства, де відкрито рахунок, код банку або органу Державного казначейства, номер рахунка.

На підставі даних довідки відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня розподіляє кошти від реалізації описаних активів, формує в установленому порядку платіжні доручення та передає їх засобами електронного зв'язку до відповідного управління Державного казначейства для перерахування розподілених коштів за призначенням. У реєстрі платіжного доручення "Призначення платежу" повинно бути зазначено: "Покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, що перебували в податковій заставі" або "Реалізація активів, що перебували в податковій заставі".

Зважаючи на те, що відповідно до пп. 8.6.1 ст. 8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, та з метою усунення передумов для подальшого оскарження у судовому порядку дій податкових органів щодо вилучення готівкових коштів, вилучена готівка в той же день (у разі вилучення у вечірній час - не пізніше наступного робочого дня) вноситься органом ДПС за письмовою згодою платника (додаток N 1) до установи будь-якого банку для перерахування на відповідні бюджетні рахунки для погашення заборгованості перед бюджетами по конкретних податках і зборах.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення від 10.08.2010 №05741121 від реалізації актів надійшло на казначейський рахунок позивача надійшло 100,00 грн., з яких 86,28 грн. було спрямовано на погашення податкового боргу з ПДВ за лютий 2008 р.

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що в даному випадку відповідачем правомірно проведений розподіл отриманих коштів, та правомірно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну оплату узгодженого податкового зобовязання з простроченням на 862 дня у сумі 86,28 грн., а тому податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкцій у розмірі 50% суми сплаченої з простроченням у сумі 43,14грн є правомірним.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи те, що позовні вимоги були задоволені судом частково, суд вважає за необхідне повернути позивачеві судовий збір пропорційно задоволених вимог - у сумі 1,70 грн.

Судом 18 січня 2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 25 січня 2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 05.10.2010 № 0002591502/0, від 28.10.2010 №0002591502/1 про визначення позивачу штрафу у розмірі 50% у сумі 10864,50 грн. частково в частині визначення штрафу у розмірі 50% у сумі 10821,36 грн.

3.Стягнути на користь Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№126)" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 гривня 70 копійок.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.