Ухвала суду № 135876066, 15.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6743/25

Провадження № 6/461/162/26

УХВАЛА

15.04.2026 року, Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Божик М.І.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2025 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 461/6743/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою у якій просить відстрочити виконання судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2025 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 461/6743/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, строком на один рік.

Обґрунтовуючи подану заяву зазначає, що 12.02.2026 року Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист для примусового виконання рішення. Проте, на даний час ОСОБА_2 не має достатньо коштів для повного виконання зобов`язань. Вона офіційно працевлаштована у ТзОВ СПГ «Тетра», проте її заробітна плата за останні пів року сукупно склала 72 000,00 грн (без урахування податків та зборів). Додатково зазначила, що в період воєнного стану витрати на життя суттєво зросли. Отриманого доходу ледь вистачає на задоволення базових потреб, що унеможливлює швидке та повне виконання судового рішення у зв`язку з важким матеріальним становищем.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2026 року було прийнято заяву до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник заявника в судовому засіданні підтримала подану заяву та просила задовольнити її в повному обсязі. Обґрунтовуючи позицію, представник зазначила, що кредит був отриманий на споживчі цілі. На даний момент заявниця перебуває у скрутних обставинах, через що виконання зобов`язань у повному обсязі є надмірно обтяжливим. Наявного доходу ледь вистачає на забезпечення базових життєвих потреб. Під час надання позики кредитор належним чином не перевірив платоспроможність позичальниці, що призвело до надмірного боргового навантаження. Попри наявність інших кредитних зобов`язань, заявниця не ухиляється від обов`язків і має щире прагнення повернути борг, проте потребує перегляду умов виконання рішення.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, проте судом враховані письмові заперечення стягувача, подані 09.04.2026 року, якими проти задоволення заяви заперечує у повному обсязі, посилаючись, що підписавши кредитний договір, сторони узгодили всі його істотні умови, зокрема щодо розміру, порядку та строків погашення заборгованості. Заявниця взяла на себе добровільні зобов`язання, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. ОСОБА_2 не зверталася до банку з питанням реструктуризації заборгованості або погашення боргу на умовах лояльних пропозицій. Звернувшись до суду з заявою про відстрочення виконання рішення строком на один рік, на думку стягувача, свідчить про те що заявниця намагається відтермінувати момент повернення боргу, що свідчить про свідоме ухилення нею від виконання взятих на себе кредитних зобов`язань.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість рішень суду (пункт 9 частини 3статті 129 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст. 18 ЦПК України).

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується зокрема на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч.1 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для вілстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку та відстрочку виконання рішень, слід враховувати що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що ускладнює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, суд повинен досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Судом було встановлено, що 20.10.2025 року Галицьким районним судом м. Львова було винесено рішення яким було стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування № Е09.00205.009086956 від 03.12.2021 року в розмірі 114952 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 47 коп. та 3028, 00 грн. судового збору.

14 квітня 2026 року за даними АСВП було відкрито віконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду.

На підтвердження важкого матеріального стану, заявником були надані наступні докази. Згідно з довідкою про заробітну плату від 23.03.2026 №7 ОСОБА_2 в період з вересня 2025 року по лютий 2026 року сукупно отримала 72 000 грн.

Відповідно до наданих рахунків за спожитий газ обов`язкові витрати ОСОБА_2 у січні на газозабезпечення житла склали 5 820, 78 грн, що підтверджується доданими рахунками: за фактично спожитий природний газ у розмірі 5569, 45 та за послуги з його розподілу в сумі 251,33 грн. За спожитий газ обов`язкові витрати у лютому на газозабезпечення житла склали 3 587,90 грн, що підтверджується доданими рахунками: за фактично спожитий природний газ у розмірі 3 336,56 грн та за послуги з його розподілу в сумі 251,34 грн.

Згідно наданих рахунків за постачання електричної енергії обов`язкові витрати ОСОБА_2 за січень склали 1589, 76 грн, а за лютий 1252, 80 грн.

Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 461/6743/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, суд приходить до висновку, що заява боржника про відстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Надані заявником письмові докази, а саме, рахунки за газ та електроенергію свідчать про виконання останнім своїх обов*язків по оплаті отриманих послуг в сфері ЖКХ. Ці квитанції, а також довідка про розмір зааробітної плати ОСОБА_2 не є обставинами, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконати рішення.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і наразі, продовжено.

Скрутне матеріальне становище, наявність інших кредитних зобов`язань та низький рівень доходу є суб`єктивними обставинами, які притаманні значній частині населення в умовах воєнного стану. Вони не мають ознак винятковості та не є непереборними в розумінні процесуального закону.

Укладаючи кредитний договір, особа бере на себе певні фінансові ризики. Складність виконання рішення, зумовлена відсутністю коштів, є наслідком невиконання договірних зобов`язань, а не об`єктивною перешкодою (як-от стихійне лихо чи тривала хвороба, що потребує дорогого лікування, підтверджена документально та інші). Саме по собі посилання заявника на відсутність достатніх коштів та складне матеріальне становище не може бути визнано винятковою обставиною. Задоволення заяви на цій підставі призведе до порушення принципу обов`язковості судового рішення та неправомірного затягування процесу його виконання.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові від 02.10.2024року Верховний Суд у цивільній справі №914/1663/23, відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведена наявність обставин для відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 353, 435 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2026 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи №461/6743/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення(виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2026 року.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко