Ухвала суду № 135873118, 20.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 381/1261/26

Провадження №2/369/11503/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

встановила:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, в якому просила визнати спільною сумісною власністю сторін квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 . У порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем право власності на цілу частину квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача 356 000 часткової компенсації за відчуження її частки у квартирі АДРЕСА_2 .

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і напідставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законівУкраїни, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Так, з матеріалів справи слідує, що між сторонами виник спір з приводу поділу нерухомого майна (квартири), що знаходиться на території Грузії, яке за твердженням позивача було набуто подружжям за час перебування у шлюбі.

Статтею 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" передбачено, що приватно правові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватно правові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін. У міжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу, як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються, як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому на стадії відкриття провадження суд повинен з`ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.

Статті 75-77 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлюють порядок урегулювання приватно - правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Таким чином Закон України "Про міжнародне приватне право" (статті 75-77) передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. За приписами пунктів 1 і 2 частини першої статті 76 Закону України № 2709-IV суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача. Випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України визначені статтею 77 Закону.

Вирішення питання про поділ майна подружжя з іноземним елементом здійснюється відповідно до частини першої статті 61 Закону України "Про міжнародне приватне право", згідно з якою подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться. Аналогічні рекомендації щодо вказаного питання надано в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13. Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, правовідносини України з Грузією врегульовані Договором між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 09.01.1995.

Відповідно до статті 2 Договору установи юстиції Договірних Сторін надають взаємно правову допомогу у цивільних та кримінальних справах відповідно до положень даного Договору. Установи юстиції здійснюють правову допомогу й іншим установам, до компетенції яких відносяться справи, вказані у пункті 1 цієї статті. Інші установи, до компетенції яких відносяться справи, вказані у пункті 1 цієї статті, надсилають прохання про правову допомогу через установи юстиції.

Статтею 3 Договору визначено, що правова допомога охоплює виконання процесуальних дій, що передбачені законодавством запитуючої Договірної Сторони, зокрема, допит сторін, обвинувачених та підсудних, потерпілих, свідків, експертів, проведення експертиз, судового огляду, передачу речових доказів, порушення кримінального переслідування та видачу осіб, які скоїли злочини, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах, вручення та пересилання документів, надання на прохання другої Договірної Сторони відомостей про судимість обвинувачених.

При здійсненні правової допомоги установи Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції та Генеральну Прокуратуру України і Міністерство юстиції та Прокуратуру Республіки Грузія, якщо даним Договором не передбачено інше (стаття 4 Договору).

Відповідно до статті 5 Договору прохання про здійснення правової допомоги та додатки до них складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони або російську мову. Переклад засвідчується офіційним перекладачем або нотаріусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19125св18) зроблено висновок, який також викладений у постанові Верховного Суду від 18 лютого2019 року у справі № 596/820/17 (провадження № 61-32590св18), що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен був перевірити належність справи до його підсудності.

Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені уміжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Так як позовні вимоги є майновим спором щодо поділу майна подружжя, визнання права власності на майно, що знаходиться на території Грузії, а тому в даному випадку до вказаних спірних правовідносин підлягає застосуванню право держави у якій це майно знаходиться, тобто право Грузії.

Наведені обставини дають підстави вважати, що у разі відкриття провадження Києво-Святошинським районним судом Київської області за заявленими позовними вимогами в частині майна, яке знаходиться на території Грузії, буде мати місце порушення правил підсудності.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (надалі Закон №3674-VІ) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частина 1 ст. 4 Закону №3674-VІ визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом другим пункту першого частини 1 статті 4 Закону №3674-VІ перебачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, стягується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вимоги позивача, те що, квартира АДРЕСА_1 , згідно із звітом про незалежну оцінку майна становить 1 880 000 грн., вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на всю квартиру, судовий збір має бути сплачено у розмірі 16 640 грн.

Позивачем судовий збір не сплачено.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене слід відмовити у частині відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу його право на звернення з позовними вимогами щодо поділу нерухомого майна подружжя (квартири), що знаходиться на території Грузії до відповідного суду Грузії.

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 3 ст. 185 цього Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали не виконає, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві разом з додатками.

Враховуючи викладене, на підставі положень Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 186, 353,448, 497 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна в частині вимог щодо нерухомого майна (квартири) АДРЕСА_2 .

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна в частині позовних вимог щодо квартири АДРЕСА_1 залишити без руху.

Ухвала в частині відмови у відкритті провадження може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і йому повернута разом з додатками.

Суддя Дубас Т.В.