Вирок № 135873119, 17.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8274/24

Провадження № 1-кп/369/935/26

В И Р О К

іменем України

17.04.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9 ,

представника потерпілої ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024110000000128 від 14 лютого 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

13 лютого 2024 року, близько 20 години 06 хвилин, у темну пору доби, водій ОСОБА_11 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухався по вулиці Київській у місті Вишневе Бучанського району Київської області в напрямку міста Києва.

Проїжджаючи ділянку дороги поблизу будівлі № 15, ОСОБА_11 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не стежив за її зміною, чим порушив вимоги підпунктів б), д) пункту 2.3 ПДР, згідно з якими: «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху».

Діючи з кримінальною протиправною недбалістю, водій проігнорував встановлені обмеження швидкості в населеному пункті та рухався зі швидкістю 112,2-121,8 км/год, що перевищувало дозволений ліміт у 50 км/год. Цим ОСОБА_11 порушив вимоги підпункту б) пункту 12.9 ПДР, відповідно до якого: «водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7».

Внаслідок вказаних порушень, при виникненні небезпеки для руху в особі пішохода ОСОБА_13 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, водій ОСОБА_11 не вжив заходів для своєчасної зупинки транспортного засобу і вказаними діями допустив порушення вимог пункту 12.3 ПДР, згідно з яким: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

У результаті недотримання вказаних вимог ПДР, ОСОБА_11 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер у кареті швидкої медичної допомоги.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_13 настала внаслідок поєднаної травми голови та грудей, що за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причиновому зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Порушення водієм ОСОБА_11 вимог пунктів 2.3 б), д), 12.9 б) та 12.3 ПДР перебувають у прямому причиновому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді загибелі потерпілого ОСОБА_13 .

Таким чином, ОСОБА_11 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимог пунктів 2.3 б), д), 12.9 б) та 12.3 ПДР України, що спричинило смерть, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав та надав суду такі показання:

13.02.2024 він керував автомобілем «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись з м. Боярки в напрямку м. Києва. Проїхавши залізничний переїзд та пішохідний перехід, він продовжував рух у лівій смузі ближче до розмітки. Їхав з увімкненими ближніми фарами. Побачив, що з права виїжджав автомобіль. Під час руху йшов невеликий дощ, було темно, а проїзна частина була вологою. За словами обвинуваченого, швидкість руху його автомобіля за власними відчуттями становила близько 50-70 км/год.

Обвинувачений стверджував, що постійно стежив за дорожньою обстановкою, проте раптово побачив пішохода, який перетинав дорогу зліва направо, лише на відстані близько одного метра від автомобіля і на цій відстані почав гальмувати. Вказав, що потерпілий був одягнений у темний одяг, що ускладнювало його видимість у темряві.

Після наїзду він негайно зупинився, викликав поліцію та швидку медичну допомогу, а також намагався надати допомогу потерпілому, який перебував без свідомості.

Обвинувачений зазначив, що має водійський стаж понад 10 років.

У судових дебатах та під час проголошення останнього слова обвинувачений ОСОБА_11 вказував, що до настання наслідків призвела і необачна поведінка потерпілого ОСОБА_13 , що виразилась у його раптовій появі на проїзній частині та спробі перетнути дорогу поза межами пішохідного переходу.

У вчиненому ОСОБА_11 розкаявся, просив призначити йому несуворе покарання та зазначив, що відшкодування потерпілій стороні буде, але для цього потрібно більше часу. При цьому, просив вибачення у потерпілої та висловив співчуття.

Прокурор у судових дебатах просив визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Представник потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_10 у судових дебатах просив визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) та заявлений цивільний позов задовольнити повністю, а саме стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 914 800,00 (дев`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот) грн моральної шкоди. Крім того, просив стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 59 600 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн - витрати на поховання та 85 200 (вісімдесят п`ять тисяч двісті) грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У судових дебатах потерпіла просила визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) та заявлений цивільний позов задовольнити повністю, а саме стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 914 800,00 (дев`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот) грн моральної шкоди.

Крім того, потерпіла просила стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 59 600 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн - витрати на поховання та 85 200 (вісімдесят п`ять тисяч двісті) грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просив при призначенні покарання його підзахисному застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши останнього від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

При вирішенні питання щодо доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, судом були досліджені такі показання:

-допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що вони з сином ( ОСОБА_13 ) проживали удвох. Вона зазначила, що син не зловживав алкогольними напоями, вживав їх лише на свята. У день трагедії син телефонував їй, у стані алкогольного сп`яніння не був. Під час останньої розмови, яка відбулася за 30-40 хвилин до того, як він збирався повертатися додому, він повідомив про свій намір йти. Потерпіла заявила, що повністю підтримує заявлений цивільний позов про відшкодування шкоди та просить суд задовольнити його в повному обсязі.

-свідок ОСОБА_14 , будучи допитаним у режимі відеоконференції, зазначив, що ні з ОСОБА_11 , ні з потерпілим ОСОБА_13 він не знайомий та надав суду такі відомості щодо обставин події. Того вечора він разом із знайомими ОСОБА_15 та ОСОБА_16 їхали на заправку і виїжджали з вул. Київської, 15 та повертали праворуч. Під час виїзду він бачив автомобіль чорний «Volkswagen», який належить обвинуваченому, вказаний автомобіль рухався не швидко по головній дорозі на відстані приблизно 100-150 метрів. Свідок зазначив, що в момент події була темна пора доби та йшов дощ, проте видимість він охарактеризував як нормальну. Безпосереднього моменту наїзду на людину він не бачив, проте почув сильний удар. Вийшовши з машини після зупинки, він побачив на дорозі потерпілого та водія «Volkswagen Passat», який викликав швидку допомогу. На питання прокурора свідок зазначив, що звуку гальмування автомобіля перед ударом він не чув, інших автомобілів не було.

-допитаний у судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_17 показав, що 13.02.2024 близько 20:00 він виїжджав на автомобілі з території бази на вул. Київську в м. Вишневе. Свідок зазначив, що в той вечір йшов дощ, була темна пора доби, а вуличне штучне освітлення на даній ділянці дороги було дуже поганим. Виїхавши на першу смугу руху, він побачив попереду автомобіль обвинуваченого, який рухався нешвидко. Свідок підкреслив, що безпосереднього моменту наїзду на пішохода він не бачив, проте через кілька секунд після виїзду почув звук глухого удару. Зупинившись, він побачив на дорозі потерпілого, який лежав без свідомості, та обвинуваченого, який був наляканий і намагався надати допомогу та повідомив, що не помітив пішохода через погану видимість. Свідок також підтвердив, що автомобіль «Volkswagen Passat» після зіткнення зупинився у лівій смузі руху.

Також суд дослідив низку письмових доказів, а саме, даних, що містяться в:

-протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.02.2024 року. Огляд місця пригоди був розпочатий о 22 год. 10 хв., місцем проведення огляду є ділянка проїзної частини по вул. Київська, 15 у м. Вишневе. Оглядом встановлено, що дорожнє покриття - асфальтобетонне, мокре, без вибоїн та напливів; ділянка дороги горизонтальна, пряма, містить дорожню розмітку, ширина проїзної частини для обох напрямків руху складає 12,9 м, 2 смуги для руху. Огляд проводився у темну пору доби при ввімкненому вуличному електроосвітленні. Також на автомобілі «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_1 ) виявлено термічні та механічні пошкодження, характерні для наїзду на пішохода, а саме: деформація переднього бампера ліворуч, переднього лівого крила, розбито ліву передню фару, пошкоджено капот та розбито лобове скло з лівої сторони (т.1 а.п. 193-199);

-схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.02.2024 року, якою зафіксовано розташування об`єктів на вул. Київська, 15 у м. Вишневе. Згідно зі схемою, загальна ширина проїзної частини складає 12,6 м, яка розділена на дві смуги руху по 6,3 м кожна. Автомобіль «Volkswagen Passat» (об`єкт №1) зафіксовано у правій смузі руху в напрямку м. Київ. На схемі нанесено місце розсіювання уламків (об`єкт №4) та зафіксовано плями речовини бурого кольору (об`єкт №2) та взуття (кросівок) потерпілого (об`єкт №5) ( т. 1 а.п.200);

-фототаблиці до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.02.2024 року, якою зафіксовано обставини та об`єкти на місці події у м. Вишневе по вул. Київська, 15. На фотознімках відображено: загальний вигляд місця події у темну пору доби при ввімкненому вуличному освітленні; розташування автомобіля «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_1 ) на проїзній частині після зупинки; характерні пошкодження транспортного засобу; розташування на дорожньому покритті речових доказів: плям речовини бурого кольору, фрагментів пластику та скла, а також взуття потерпілого; загальний стан дорожнього покриття, яке на момент огляду було мокрим (т.1 а.п.201-212);

-висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 14.02.2024, складеного о 00 год. 10 хв. Згідно з указаним висновком у ОСОБА_11 ознак сп`яніння не виявлено (т.1 а.п. 228);

-витяг з ЄРДР, відповідно до якого 13.02.2024 близько 20 год. на вул. Київська, 15 в м. Вишневе, Бучанського району Київської області, водій ОСОБА_11 , рухаючись на автомобілі «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який перетинав проїзну частину з ліва на право відносно руху автомобіля. Потерпілий внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, від яких помер в кареті швидкої допомоги (т. 1 а.п. 57);

-протоколі огляду місця події від 13.02.2024, який було проведено у період часу з 23 год. 10 хв. до 23 год. 45 хв. на території Боярської міської лікарні, що на вул. Соборності, 51, у м. Боярка Київської області. Об`єктом огляду був автомобіль швидкої допомоги, в якому було виявлено труп чоловіка, що перебував на спеціальних ношах, з фототаблицею до нього (т. 1 а.п.231-232, 233-242);

-висновку експерта №СЕ-19/111-24/10229-ІТ від 28.02.2024 за результатами проведення інженерно транспортної експертизи, за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», яким підтверджено технічно справний стан транспортного засобу «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) (т.1 а.п. 246-249);

-висновку експерта №СЕ-19/111-24/10541-ІТ від 06.03.2024 за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», згідно з яким не є можливим встановити, які саме механічні пошкодження автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) утворилися в момент первинного контакту з тілом пішохода. Також не є можливим встановити, де відносно елементів проїзної частини та на якій смузі руху стався наїзд автомобіля на пішохода у зв`язку з відсутністю необхідного для цього комплексу слідової інформації (т.2 а.п. 4-8);

-висновку експерта №129 за результатами проведення 14.02.2024-09.03.2024 судово-медичної експертизи за фактом настання смерті ОСОБА_13 , відповідно до якого при дослідженні трупа виявлено: тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, що перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, а саме: в ділянці голови (перелом за ходом правої гілки вінцевого шва з переходом на основу черепа, крововиливи під м`яку мозкову оболонку, рідка кров у шлуночках мозку) та тулуба (множинні переломи ребер справа, правої лопатки, розриви правої легені та печінки); інші тілесні ушкодження у вигляді саден, синців та крововиливів у м`язах нижніх та верхніх кінцівок, тазу. Зазначені ушкодження виникли від дії тупих предметів, враховуючи їх характер та розташування можливо при ДТП. Встановлено, що в момент первинного контакту з транспортним засобом потерпілий перебував у вертикальному положенні та міг бути обернений до автомобіля правою бічною поверхнею тіла. Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок поєднаної травми голови та грудей. За результатами судово-токсикологічного дослідження в крові трупа виявлено етиловий спирт у концентрації 4,14 ‰, що за життя могло відповідати тяжкому отруєнню алкоголем (т.2 а.п. 11-13);

-протоколі зняття показань технічних засобів від 22.02.2024, а саме диску DVD-R, який було надано технічним директором ТОВ «Астрафарм» та протокол перегляду відеозапису від 22.02.2024 р. Камера, на яку проводився запис, встановлена на території ТОВ «Астрафарм», яке знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6, та направлена на проїзну частину вул. Київська. На цьому диску міститься відеозапис наїзду автомобіля на пішохода, який стався 13.02.2024 о 20 год. 06 хв. (т. 2 а.п. 18, 19, 20-23);

-висновку експерта №СЕ-19/111-24/12098-ФП від 13.03.2024 за результатами проведення фототехнічної експертизи, відповідно до якого було встановлено, що виходячи з даних відеофайлу «ch02_20240212200326.mp4» та вихідних даних, наданих для проведення експертизи, швидкість руху автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) перед та в момент наїзду на пішохода становить 135,36 км/год +/- 9,71 км/год; з моменту виходу на проїзну частину пішохода ОСОБА_13 і до моменту наїзду на нього автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) пройшло 10,8 с +/- 0,54 с; з моменту початку бігу пішохода ОСОБА_13 по проїзній частині дороги і до моменту наїзду на нього автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) пройшло від 1,6 с до 1,8 с; наїзд автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на пішохода відбувся в межах проїзної частини. дозволив ідентифікувати об`єкти на відеозаписах та встановити динаміку руху (т.2 а.п. 32-39);

-висновку експерта №4313/24-35 від 11.04.2024 за результатами проведення судової фототехнічної експертизи, згідно з яким встановлено, що відповідно до відеозапису «ch02_20240212200326.mp4» та вихідних даних, середня розрахункова швидкість автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) при появі в кадрі знаходилася в діапазоні 112,2…121,8 км/год, а безпосередньо до наїзду на пішохода зменшилася до 84,15…91,35 км/год; з моменту виходу на проїзну частину пішоходом ОСОБА_13 і до моменту наїзду на нього автомобілем пройшов час від 10.75 с до 10.85 с; з моменту початку бігу на проїзній частині пішоходом ОСОБА_13 і до моменту наїзду на нього автомобілем пройшов час від 1,5 с до 1,8 с. (т. 2 а.п.47-54);

-протоколі огляду місця події від 15.04.2024, згідно з яким об`єктом огляду є ділянка дороги на вул. Київській, поблизу підприємства №15, в м. Вишневе Бучанського району Київської області. Зазначений огляд проводився з метою встановлення відповідності зафіксованого на відео ДТП з безпосереднім місцем події, з ілюстративною таблицею (т.2 а.п. 55-58, 59-60);

-протоколі слідчого експерименту від 18.04.2024, в ході якого ОСОБА_11 показав та розповів всі відомі йому обставини вчиненого ДТП, з схемою та ілюстративною таблицею до нього (т. 2 а.п.61-63, 64, 65-68);

-висновку експерта №СЕ-19/111-24/24492-ІТ від 25.04.2024 за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод». Згідно з указаним висновком водій автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_11 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, п. 12.3, та п.п. б) п. 12.9 ПДР. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_11 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_13 шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись з допустимою на даній ділянці швидкістю руху 50 км/год. За даних дорожніх умов величина швидкості руху, обрана водієм ОСОБА_11 , відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху. В даній дорожньо-транспортній ситуації з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Volkswagen Passat» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_11 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п. б) п. 12.9 ПДР, які знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.п. 77-83);

-свідоцтво про смерть ОСОБА_13 , довідка, лікарське свідоцтво про смерть №129 від 14.02.2024 з довідкою про причину смерті (т.1 а.п. 49, 50, 51);

-поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/3569969 (т.1 а.п. 61);

-повідомлення про підозру ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 286 КК України від 30 квітня 2024 року ( т.2 а.п. 94-97).

Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й їх сукупність із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Наведені вище докази безпосередньо досліджені судом і є належними, допустимими, достовірними та достатніми з огляду на положення чинного КПК України.

Разом з тим, суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_11 , у яких, він визнаючи факт ДТП, намагався пояснити подію сукупністю несприятливих факторів. Зокрема, він стверджував, що рухався зі швидкістю, яка не перевищувала 50-70 км/год, а пішохода помітив лише за мить до зіткнення (близько одного метра до автомобіля), що нібито позбавило його можливості зреагувати. Свою запізнілу реакцію обвинувачений мотивував темною порою доби, опадами у вигляді дощу та темним одягом потерпілого. Водночас він підтвердив, що після наїзду негайно зупинився, викликав екстрені служби та намагався надати першу допомогу.

Однак, зазначена версія обвинуваченого повністю спростовується показаннями свідка ОСОБА_14 , який безпосередньо спостерігав дорожню обстановку в момент події. Свідок чітко засвідчив, що попри дощ, видимість на даній ділянці була нормальною, оскільки проїзна частина була освітлена. Більше того, свідок підтвердив, що бачив автомобіль обвинуваченого за 100-150 метрів до місця наїзду. Такі свідчення дають суду підстави стверджувати, що за умови належної уваги та дотримання швидкісного режиму, обвинувачений мав об`єктивну можливість бачити пішохода на аналогічній відстані. Також, свідок акцентував увагу на відсутності характерного звуку гальмування до моменту удару, що свідчить про ігнорування обвинуваченим вимог п. 12.3 ПДР України.

Також, суд зауважує, що зафіксоване в журналі заперечення обвинуваченим результатів експертизи щодо швидкості руху (111-122 км/год) є лише суб`єктивним сприйняттям події, яке не може нівелювати науково обґрунтовані висновки експерта.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що причиною ДТП стали дії самого потерпілого, який переходив дорогу у невстановленому місці в темну пору доби, суд вважає неспроможними з таких мотивів.

Хоча дії пішохода ОСОБА_13 не відповідали вимогам ПДР в частині переходу проїзної частини, проте, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, у випадку ДТП за участю пішохода та водія, суд повинен встановити, хто саме з учасників мав технічну можливість попередити настання наслідків.

Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/111-24/24492-ІТ, водій ОСОБА_11 мав об`єктивну можливість виявити пішохода та вчасно застосувати гальмування. Порушення водієм п. 12.3 ПДР (негайне вжиття заходів до зупинки) перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Ключовим фактором у даній події є те, що обвинувачений рухався зі швидкістю 112,2 - 121,8 км/год, що більш ніж удвічі перевищує максимально дозволену в населеному пункті (50 км/год). Суд наголошує: саме свідоме та грубе порушення водієм швидкісного режиму (п. 12.9 б ПДР) позбавило його змоги безпечно зупинити автомобіль у момент виникнення небезпеки.

Таким чином, невідповідність дій пішохода вимогам ПДР не звільняє водія від кримінальної відповідальності, оскільки саме порушення водієм правил безпеки (зокрема, обрання небезпечної швидкості) стало вирішальним чинником, що призвело до летальних наслідків. Суд розцінює таку позицію обвинуваченого як намагання зменшити ступінь своєї вини та уникнути суворого покарання.

Оцінивши в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а сукупність цих доказів є достатньою для визнання його винуватим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_13 , доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Дотримуючись вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Згідно з усталеною судовою практикою, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не лише наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень ПДР, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Отже, призначаючи покарання ОСОБА_11 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчиненим з необережності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Суд звертає увагу, що на початку судового засідання обвинувачений ОСОБА_11 свою винуватість у вчиненому визнав частково, проте в подальшому погодився з усіма обставинами справи, винуватість визнав повністю та щиро покаявся.

При цьому, суд виходить з того, що щире каяття, характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого ним злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Також, суд бере до уваги дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_11 працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений та має на утриманні малолітню дитину.

Водночас, суд бере до уваги характер допущених обвинуваченим порушень ПДР, зокрема те, що він рухався у населеному пункті зі швидкістю, яка майже удвічі перевищувала дозволену, що свідчить про високу ступінь його кримінальної протиправної недбалості.

При цьому, суд бере до увагу ту обставину, що шкоду завдану кримінальним правопорушенням обвинувачений не відшкодував потерпілим, а також думку потерпілої і її представника стосовно виду і розміру покарання обвинуваченому.

Враховуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності зі ставленням ОСОБА_11 до вчиненого, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_11 основного покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, що йому інкриміновано та дорівнює її мінімальному розміру, з його реальним відбуванням.

З-поміж іншого суд бере до уваги дані, що характеризують особу обвинуваченого та містяться у відповіді на запит Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, згідно з якою в період з 2017 по 2024 рік винесено десять постанов про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_11 .

На переконання суду, саме такий вид покарання буде справедливим, співмірним вчиненому та достатнім для виправлення обвинуваченого.

При цьому суд не вбачає правових підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням, оскільки, з огляду на тяжкість наслідків та характер грубого порушення правил безпеки дорожнього руху, виправлення ОСОБА_11 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Водночас, вирішуючи питання про доцільність призначення обвинуваченому додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного злочину, вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений ОСОБА_11 має таке право та вчинив злочин, пов`язаний з грубим порушенням правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно з положенням п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і відшкодування моральну (немайнову) шкоду.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року із змінами та доповненнями.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог потерпілої, суд ураховує наступне.

У порядку, визначеному ст. 128 КПК України потерпілою ОСОБА_9 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_11 та співвідповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Так, з ПАТ «Страхова група «ТАС» позивачка просить стягнути: на відшкодування витрат, понесених на спорудження надгробного пам`ятника, в сумі 59600,00 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн, що не перевищує загального розміру страхового відшкодування витрат на поховання на день настання страхового випадку ; на відшкодування моральної шкоди в розмірі 85200 (вісімдесят п`ять тисяч двісті) грн.

З обвинуваченого ОСОБА_11 потерпіла просить стягнути 914 800,00 (дев`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка у зв`язку зі смертю свого сина понесла матеріальні збитки, пов`язані із виготовленням на могилі сина надгробного пам`ятника на загальну суму 59600 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн.

Внаслідок протиправних дій обвинуваченого, що призвели до смерті сина позивачки - ОСОБА_13 , останній завдано значної моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, порушенні життєвих зв`язків та непоправній втраті рідної людини.

Представником співвідповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» подано відзив на вказану позовну заяву, в якому представник не погоджується з вимогами позивачки та просив у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхова група «ТАС» відмовити.

У відповіді на відзив представник потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_10 просив вважати заперечення представника ПАТ «Страхова група «ТАС», викладені у відзиві є необґрунтованими.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ч. 2 ст. 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_11 на момент ДТП була застрахована (поліс №АТ/3569969), відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого. Так, згідно з положеннями зазначеного закону розмір відшкодування моральної шкоди становить 12 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент ДТП, а загальний розмір відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На день настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі складав 85 200,00 (вісімдесят п`ять тисяч двісті) грн.

Із наданих суду розрахункових документів, які суд визнає допустимими доказами, вбачається, що потерпіла понесла на спорудження надгробного пам`ятника витрати в сумі 59 600 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн.

Отже страховик у межах ліміту має відшкодувати позивачці витрати на поховання та спорудження пам`ятника в розмірі 59 600,00 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями, а також моральну шкоду в розмірі 85 200 (вісімдесят п`ять тисяч двісті) грн.

Що стосується розміру моральної шкоди, який має бути стягнутий з обвинуваченого ОСОБА_11 , то суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Отже будь-яке перевищення зазначеної швидкості водієм вже є порушенням встановленого швидкісного режиму. Будь-яких доказів щодо встановлення чи існування дорожнього знаку, який би дозволяв рух транспортних засобів зі швидкістю понад 100 км/год. на проїзній частині дороги на місці скоєння ДТП, не надано і судом не встановлено.

Тому суд погоджується з доводами позивачки про порушення відповідачем ПДР у частині дозволеної швидкості руху у населеному пункті під час наїзду на пішохода.

Згідно з усталеною судовою практикою обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

При цьому, згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберігання або утримання транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, є те, що завдавач зобов`язаний відшкодувати шкоду потерпілому незалежно від наявності в його (завдавача) діяннях вини.

Отже, за обставин цієї справи, відповідач ОСОБА_11 , як водій автомобіля, зобов`язаний відшкодувати позивачці, яка є матір`ю загиблого ОСОБА_13 , смерть якого настала внаслідок наїзду на нього автомобіля під керуванням ОСОБА_11 , моральну шкоду завдану смертю ОСОБА_13 незалежно від провини водія у ДТП.

Наразі суд вважає доведеними такі підстави для завдання моральної шкоди позивачці внаслідок смерті її сина від ДТП, як втрата близької людини, потреба у докладанні зусиль до судового захисту своїх прав, спогадами про смерть близької людини, невідворотними змінами у житті позивачки через втрату сина.

Положеннями ст. 1193 ЦК України передбачає, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

У п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення ст. 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, суд не може залишити поза увагою такі істотні обставини ДТП як перебігання пішоходом проїзної частини у недозволеному місці в темну пору доби і перебування пішохода у стані сильного алкогольного сп`яніння.

З іншого боку, суд також зважає на те, що водій ОСОБА_11 під час наїзду на пішохода ОСОБА_13 рухався зі швидкістю понад 100 км/год., що майже удвічі перевищує дозволену п. 12.4 ПДР швидкість руху транспортних засобів у населених пунктах (не більше 50 км/год.).

Правило п. 1.4 ПДР передбачає, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Отже, узагальнено можна виснувати, що, з одного боку, обвинувачений обґрунтовано розраховував на неможливість з`явлення пішохода на відповідній ділянці проїзної частини дороги, хоч і порушував при цьому швидкісний режим; а, з іншого боку, пішохід обґрунтовано розраховував на неможливість перевищення автомобілями швидкості 50 км/год., хоч і переходив проїзну частину дороги у недозволеному для пішоходів місці і при цьому водночас перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Відтак, зважаючи на ступінь зміни у житті позивачки внаслідок смерті її сина від ДТП, обставин ДТП, враховуючи глибину, характер та тривалість моральних страждань потерпілої, втрату сина, яка є незворотною, та виходячи з принципів розумності, виваженості й справедливості, суд зменшує заявлений позивачкою до обвинуваченого розмір моральної шкоди із 914 800,00 (дев`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот) грн до 300 000,00 (триста тисяч) грн і визначає 300 000,00 (триста тисяч) грн сумою моральної шкоди право на відшкодування якої за рахунок відповідача має позивачка.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосувалися. При цьому, запобіжний захід на момент постановлення вироку обвинуваченому ОСОБА_11 не обирався.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн.

Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування витрат на поховання в розмірі 59 600 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн та 85 200 (вісімдесят п`ять тисяч двісті) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 29 533 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три) грн 92 (дев`яносто дві) к, з яких:

-вартість проведення судової інженерно-технічної експертизи, згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/10229-ІТ від 28.02.2024 на суму 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 40 (сорок) к;

-вартість проведення судової інженерно-технічної експертизи, згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/10541-ІТ від 06.03.2024 на суму 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 40 (сорок) к;

-вартість проведення судової інженерно-технічної експертизи, згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/12098-ФП від 13.03.2024 на суму 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн 24 (двадцять чотири) к;

-вартість проведення судової фототехнічної експертизи, згідно з висновком експерта №4313/24-35 від 11.04.2024 на суму 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) грн 48 (сорок вісім) к;

-вартість проведення судової інженерно-технічної експертизи, згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-24/24492-ІТ від 25.04.2024 на суму 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 40 (сорок) к.

Речові докази: DVD-R диск ch02_20240212200326 з відео ДТП, який міститься в матеріалах справи, залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1