Рішення № 135873042, 21.04.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/143/26

Провадження № 2/364/204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 , Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, наявний Електронний кабінет в ЄСІТС)

представник позивача Усенко Михайло Ігорьович ( адвокат АО «АПОЛОГЕТ» ЄДРПОУ: 41557199, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, видане 29.09.2012 Львівською обласною КДКА, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, засоби зв`язку: 0322429908, 0504772178, електронна адреса: 2apologet@gmail.com, наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС за кодом ЄДРПОУ: 41557199 )

до

ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , конт. тел.: НОМЕР_2 , e-mail та електронний кабінет в ЄСІТС: відсутній )

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

05.02.2026 зазначена позовна заява надійшла до Володарського районного суду Київської області у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Представник позивача посилаючись на обставини викладенні у позові, на ст. ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 175, 184, 274 ЦПК України, просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- задовольнити позовні у повному обсязі;

- стягнути з відповідачки, заборгованість за кредитним договором № 102859732 від 07.11.2023, в сумі: 43099,80 грн,

- стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн та суму 8000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу ;

- розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

17.02.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 17.03.2026. Суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідачки. Одночасно суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" інформацію, щодо належності картки відповідачці та зарахування кредитних коштів на її рахунок.

23.02.2026 на адресу суду надійшов відзив ( а.с. 56-65), яким відповідачка просить суд, врахувати надані пояснення та відмовити ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» у задоволенні позовних вимог. На підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 07.11.2023 №102859732 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу. Судові витрати покласти на позивача - ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ».

На обґрунтування своєї позиції відзначила, що представником позивача підписано позовну заяву, однак до матеріалів позову не додано належним чином оформленого ордера, в якому надається правова допомога (назва суду), тому вважає, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Окрім того, зазначила, що відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі. До матеріалів справи долучено лише витяг з реєстру боржників, на якому відсутні підписи сторін договору факторингу. Встановити, що цей витяг дійсно є частиною договору факторингу неможливо. Як наслідок, позивачем не доведено факт передачі кредитором позивачеві права вимоги до відповідача. Реєстри боржників до суду також не надано в повному обсязі, а лише випадкові сторінки. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором від 07.11.2023 №102859732 з ТОВ "МІЛОАН". Таким чином, наголошую, що позивач не довів отримання прав вимоги за кредитним договором, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказує, що на підтвердження укладення спірного кредитного договору позивачем надається його паперова копія. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір про споживчий кредит (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору ), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірного кредитного договору не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між мною та кредитором. Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Наголошує, що вона не укладала Кредитний договір, в редакції, яку долучав представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджувала відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Жоден доказ по справі не підтверджує, що вона узгодила саме цю редакцію договору та всі його умови

Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину Кредитний договір від 07.11.2023 №102859732, в тому числі в електронній формі, що вказує на необгрунтованість вимог про стягнення з мене процентів за ставкою, яку вона нібито погодила у цьому договорі

Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору 07.11.2023 №102859732, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, просить суд на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 07.11.2023 №102859732 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу

Стверджує, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору. Тому із закінченням цього строку, нарахування процентів первісним кредитором кредиторами вже не відповідало ні вимогам закону, ні умовам договору та паспорту споживчого кредиту. Тому і наступний кредитор (позивач), який набув права вимоги за договорами, не отримав право на стягнення з позичальника безпідставно нарахованих процентів. Таким чином, просить суд визначити дійсний строк кредитування на підставі поданого позивачем кредитного договору, і відмовити в задоволенні вимог про понадстрокове нарахування процентів, захистивши споживача від такого понад нарахування і стягнення неузгоджених, кабальних процентів, нарахованих поза межами узгодженого строку кредитування.

Окрім того зазначила, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, така є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» , оскільки кредитору було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно , просить відмовити у стягненні комісії по договору в сумі 840,00 грн за незрозумілі, неідентифіковані та неконкретизовані послуги, що по закону взагалі мають надаватися безкоштовно.

Водночас зауважила, що матеріали справи не містять розрахунку заборгованості. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам і комісії були розраховані вірно та з урахуванням законодавства та фактичних оплат. Вказане свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом Також не відомо, кому дійсно належить карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про неї (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме їй). Відтак, інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Наголошує, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо

Акцентує увагу, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між нею та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих роздруківках сторінок договору, не довів перерахування їй тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків і комісій, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю

Окремо виділила, що з наданих позивачем документів не вбачається, що гонорар в сумі 8000,00 грн взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з неї. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ». Оскільки до суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з мене вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі. Вважає, що правові підстави для стягнення з неї 8000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат слід відмовити.

16.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив ( а.с. 67-77), якою представник позивача просить суд: поновити строк для подання відповіді на відзив; прийняти відповідь на відзив до розгляду; позовну заяву про стягнення заборгованості ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі; розгляд справи розглядати без участі представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»; кореспонденцію направляти за адресою для листування: 79000, м. Львів, а/с 6. № 45, електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_3 .

На обґрунтування поважності пропуску строку для подання відповіді на відзив зазначив, що під впливом зовнішніх факторів, які виникли у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24 лютого 2022 року, а саме постійні повітряні тривоги та нестабільна робота підсистеми «Електронний суд» - стали факторами, які унеможливили подати заяву про усунення недоліків вчасно, що порушило право реалізувати свої процесуальні права. При цьому посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 та постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 виснує, що вище зазначена інформація, породжує виникнення нестабільних умов в роботі, що становлять поважну причини у пропуску строку. Тому, зазначає, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наразі суд вважає, що представник відповідача не навів належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку визначеного судом в ухвалі про відкриття провадження для подачі відповіді на відзив. Так, в ухвалі від 17.02.2026, суддя визначила, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, протягом п`яти днів з дня з дня отримання відповідного документу. Згідно квитанції №6040004 про доставку документів відзив позивач отримав 20.02.2026 о 16:45, а відповідь на відзив була надіслана до суду 16.03.2026. Тобто представник позивача пропустив строк подання відповіді на відзив без поважних причин. За наведених обставин суд не бере до уваги відповідь на відзив та розглядатиме справу за наявними матеріалами.

17.03.2026 судовий розгляд не відбувся та був відкладений на 16.04.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваної судом, за клопотанням позивача, інформації від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Позивач та представник позивача, про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ( а.с. 50-55) .

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу її зареєстрованого місця проживання, про що свідчать поштові повідомлення доєднані до матеріалів справи (а.с. 79, 82 ) та розміщенням відповідного оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» (а.с. 81 ).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позовній заяві, спростування відповідачки викладені у відзиві, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.11.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102859732 (а.с.6-11), за п.1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк 105 днів надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 12000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 20.02.2024 та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 07.11.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п.п. 1.3.1, 1.3.2 договору, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.11.2023. Поточний період складає 90 гнів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 20.02.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 840,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п.1.5.2 договору, проценти за користування кредитом пільгового періоду становлять 2088,00 грн, які нараховуються за процентною ставкою 1,16% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п.1.5.3 договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 37800,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Вказаний кредитний договір укладено в електронному вигляді відповідно до ст.ст.11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно довідки про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідачка я якою укладено Кредитний договір № 102859732 від 07.11.2023 було ідентифіковано. Акцепт договору відповідачкою вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Так, для укладення цього договору в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/, відповідачка подала анкету-заявку на отримання кредиту № 102859732 (з.б.а.с.13-а.с.14). Згідно якої: сума кредиту 12000,00 грн; строк кредиту 15 днів з 07.11.2023 по 22.11.2023; сума повернення 14928,00 грн; номер телефону НОМЕР_2 . Згідно додатку № 2 до договору про споживчий кредит № 102859732 (а.с.12) сума кредиту 12000,00 грн, загальний строк кредитування 105, пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів, платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту № НОМЕР_4 , банк , що випустив картку НОМЕР_5 .

ТОВ «Мілоан» було направлено ОСОБА_1 електронне повідомлення (SMS) - одноразовий ідентифікатор 863782, при веденні якого остання підтвердила прийняття умов кредитного договору № 102859732 від 07.11.2023 (а.с.13).

Вказаний порядок укладення договору передбачено п.6 кредитного договору, згідно з яким цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

Після укладення цей Кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Укладення товариством Кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Визначено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано копію платіжного доручення № 76044671 від 07.11.2023 на суму 12000,00 грн, в якому зазначено отримувачем ОСОБА_1 , номер картки № НОМЕР_4 (з.б. а.с. 14).

Згідно відповіді AT «Універсал Банк» від 18.03.2026 (а.с. 83, 85), наданої на виконання ухвали суду від 17.02.2026, вбачається, що картка № НОМЕР_4 емітована у вказаному банку на ім`я ОСОБА_1 . З долученої до відповіді виписки про рух коштів за період з 07.11.2023 по 12.11.2023 на платіжну картку № НОМЕР_4 відбулося зарахування коштів у сумі 12000,00 грн.

Відповідно до даних відомостях про щоденні нарахування та погашення, складеного ТОВ «Мілоан» за період з 07.11.2023 по 20.02.2024 (а.с.15-16) розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит, за вказаний період у відповідачки наявна заборгованість в розмірі , з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 30259,80 грн; прострочена заборгованість за комісією - 840,00 грн.

26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог № 106-МЛ/Т (а.с.17-24), додаткова угода №1 від 04.02.2025, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №102859732 від 07.11.2023.

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 106-МЛ/Т, складеного 26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.26), кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора від 26.03.2024, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору. Кількість боржників: 3210.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 04.02.2025 розмір заборгованості відповідачки перед позивачем становить 43099,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000,00 грн; заборгованість за відсотками - 30259,8 грн; заборгованість за комісією - 840,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №102859732 від 07.11.2023, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора.

23.01.2026 на адресу відповідачки було направлено претензію щодо погашення заборгованості (а.с.з.б.27).

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним Кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору відступлення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належне йому право вимоги .

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору відступлення права вимоги №106-МЛ/Т до боржниці укладеного 26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржниці за договором про споживчий кредит №102859732 від 07.11.2023 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію (а.с.13), підписаної представником ТОВ «Мілоан» Венгер Б.О., відповідачка ідентифікована ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептувала підписавши 07.11.2023 о 14:37:30 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 863782, направленого на вказаний нею в Анкеті-заяві номер телефону НОМЕР_2 відповідний договір.

Згідно із пунктом 6.1 договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через веб-сайт miloan.ua та/або відповідний мобільний додаток.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток, месенджери. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. Договору).

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. Договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Договору).

Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачкою укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подала Анкету-заяву на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявниця використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що договір про споживчий кредит №102859732 від 07.11.2023, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Щодо стягнення суми заборгованості, відсотків та комісії.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала в повному обсязі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою № 49 від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10.05.2007.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що передбачено п.8 Правил про споживчий кредит.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи, сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак, у договорі не зазначено які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами, незрозуміло, за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний.

Так, у даному випадку, сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому, інших дій, окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.

Отже, заборгованість по комісії у розмірі 840,00 грн стягненню з відповідачки на користь позивача - не підлягає.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Жодних даних, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором у добровільному порядку, відповідачкою за час розгляду справи в суді не надано.

Також, відповідачка не надала заперечень проти наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Суду не надано також належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 Цивільного кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про споживчий кредит №102859732 від 07.11.2023 в сумі 42259,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000,00 грн; заборгованість за процентами - 30259,80грн.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин суд доходить висновку, що наразі не знайшло підтвердження викладене у відзиві, яким відповідачка заперечувала сам факт укладення договору про споживчий кредит №102859732 від 07.11.2023.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачки, що посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 у справі № 9901/847/18, є неспроможним, оскільки в даній постанові, сформульовано висновок відносно п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року у справі № 36, в той час як станом на 05.02.2026 діє Положення про ордер адвоката на надання правничої допомоги, затвердженого в новій редакції рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12 квітня 2019 року (із змінами). Тобто до матеріалів справи долучено належний ордер, а представник позивача наділений повноваженями на звернення до суду з таким позовом.

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню з відвідповідачки кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості є обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано ( а.с. 29-32):

- договір № 0107 від 01.07.2025 про надання правової допомоги;

- акт наданих послуг № Д/15362 від 28.01.2026;

- детальний опис наданих послуг за кредитним договором №102859732 від 07.11.2023.

- свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- ордер.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2609,15 грн (42259,80 грн (розмір задоволених позовних вимог) становить 98 відсотків від 43099,80 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус:

-заборгованість за кредитним договором № 102859732 від 07.11.2023 у розмірі 42259,80 грн;

- витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн;

- судовий збір у сумі - 2609,15 грн.

Усього - 47868 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 95 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено 21.04.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун