Ухвала суду № 135826259, 17.04.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1678/18

1-кп/705/270/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Умань кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором представництва ТОВ «Mackenzie Україна», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 04.03.2026 близько 18 години 50 хвилин на 204 км + 265 м автодороги Київ-Одеса, поблизу м. Умань, керуючи автомобілем «Infiniti-EX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Київ, порушуючи вимоги п.п. 2.3 б), 19.3 Правил дорожнього руху України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, в момент засліплення викликаного світлом фар невстановленого слідством зустрічного транспортного засобу не зупинився, не змінюючи смуги руху, і не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , який рухався в попутному напрямку на велосипеді типу «Україна».

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди смерть велосипедиста ОСОБА_6 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-02/88 від 05.03.2016 сталася в результаті поєднаної травми шиї, грудної клітки, грудного відділу хребта, органів черевної порожнини, тазу, нижніх кінцівок: розривів трахеї, стравоходу, судин та нервів шиї, розриву грудного відділу хребта, множинних переломів ребер, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Згідно з висновком експерта № 4/772 від 25.04.2017, у дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Infiniti-EX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3 б), 19.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Infiniti-EX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , а саме вимог п.п. 2.3 б), 19.3 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_6 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час судового розгляду захисник ОСОБА_5 подав до суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в зв`язку з закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Захисник у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив суд звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності оскільки з моменту вчинення ним кримінального правопорушення минуло більше десяти років.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав та просив задовольнити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки закінчились строки для притягнення до відповідальності. Проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави не заперечував.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності.

Потерпіла в судове засідання неодноразово не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляла.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності виключно судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

У відповідності до вимог ч.2 та ч.3 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Суд враховує, що за змістом пункту 2 частини 1 статті 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 статті 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 статті 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 статті 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Також, суд враховує правову позицію, викладену Касаційним Кримінальним Судом у складі Верховного Суду в постанові від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807км24), відповідно до якої положення ч. 13 ст. 49 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією, оскільки законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу в разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною.

У результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Розглядаючи клопотання захисника, суд враховує, що з дня вчинення кримінального правопорушення, а саме 04.03.2016, минуло більше десяти років.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 49 КК України судом також не встановлено обставин які б були підставою для переривання строків давності, оскільки матеріали справи не містять відомостей про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень після 04.03.2016 або його ухилення від суду.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

Дотримання умов, передбачених частинами 1-3 стаття 49 КК України є безумовною підставою для обов`язкового звільнення особи від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності. Отже суд, встановивши наявність передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче провадження, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

У судовому засіданні встановлено, що захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернувся з відповідним клопотанням про звільнення його підзахисного ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності та обвинувачений надав свою згоду на закриття кримінального провадження відносно нього з нереабілітуючої підстави.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, розглядаючи заявлене захисником клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким злочином та з моменту його скоєння минуло більше десяти років, при цьому перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не переривався, тому суд приходить до переконання, що клопотання захисника обвинуваченого є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства, в зв`язку з чим ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч.1 ст. 49 КК України, з подальшим закриттям кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 судом не обирався.

Вирішуючи питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 01.03.2021 у справі № 266/3090/18, згідно якої з огляду на положення ч. 1 ст. 122 КПК України процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.

Оскільки в даному випадку судом вирішується питання про закриття кримінального провадження через закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності, обвинувальний вирок не ухвалюється, то суд вважає, що понесені стороною обвинувачення у кримінальному провадженні витрати на залучення експертів, а саме за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/502 від 31.05.2026 - у розмірі 1760,80 грн.; транспортно-трасологічної експертизи № 4/501 від 30.06.2016 - у розмірі 2116,96 грн., та автотехнічної експертизи № 4/772 від 25.04.2017 - у розмірі 351,84 грн., а всього в загальному розмірі 4229,60 грн., слід віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 44, 49 КК України, ст. ст. 284-286, 369, 370-372, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України звільнити в зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів, в розмірі 4229,60 грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- автомобіль «ІNFINITI ЕХ-35», р.н. НОМЕР_1 , документи на право керування ТЗ на ім`я ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ «ІNFINITI ЕХ-35», р.н. НОМЕР_1 , уламки автомобіля «Інфініті», р.н. НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_4 ;

- велосипед (типу Україна), речі (взуття на праву та ліву ногу, шапку) трупа чоловічої статі, що зберігаються в Уманському РУП ГУНП в Черкаській області знищити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1