Ухвала суду № 135810070, 20.04.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1610/20

Провадження № 2/459/118/2021

У Х В А Л А

судового засідання

20 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 від 16.04.2026 про відвід судді Мельникович Марти Володимирівни у цивільній справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

16.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Мельникович М. В.

В обґрунтування даної заяви відповідач за первісним позовом покликається на те, що головуючий суддя Мельникович М. В. може бути прямо чи опосередковано заінтересована у результаті розгляду даної справи, що викликає сумніви у її неупередженості. Заявник посилається на гарантії права на справедливий суд, передбачені Конституцією України та статтею 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності забезпечення безсторонності суду. Відповідач вказує на наявність кримінальних проваджень, у яких, за його твердженням, перевіряються обставини, пов`язані з діями учасників спору. Крім того, відповідач вважає необґрунтованою відмову судді у роз`ясненні ухвали суду від 10.03.2026. Серед іншого вважає, що головуючий суддя, на його переконання, допустила маніпуляції з матеріалами справи, оскільки не долучила до справи запити та відповіді правоохоронних органів, що ускладнило доступ сторони до них. Також вважає, що суддя вчиняє маніпуляції із розшиттям справи. З огляду на викладене відповідач просить відвести суддю від розгляду справи, оскільки вважає, що наведені обставини створюють обґрунтовані сумніви у її неупередженості.

Згідно з ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Судом не встановлено підстав, які можуть перешкоджати розгляду заяви про відвід без повідомлення учасників справи, а тому, враховуючи наведене, вирішено за доцільне розглянути дану заяву без повідомлення учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Керуючись даною нормою, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Проаналізувавши заяву про відвід, суд приходить до висновку, що вищевказані доводи і міркування є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Цивільно-процесуальне законодавство, зокрема ч. 1 ст. 36 ЦПК України, передбачає підстави коли суддя не може розгляди справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як зазначено вище, відповідач, заявляючи відвід судді у даній справи, посилається на п. п. 3, 5 ст. 36 ЦПК України та вважає, що суд прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду даної справи та що є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності на неупередженості судді.

Так, однією з підстав для відводу судді відповідач вважає відмову у задоволенні його клопотання про роз`яснення ухвали суду від 10.03.2026. Тобто, відповідач вкотре не погоджується із процесуальним рішенням суду.

Аналогічні заяви про відвід судді через незгоду із процесуальним рішенням суду подавалися відповідачем за первісним позовом вже неодноразово.

Суд вкотре звертає увагу відповідача, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, відповідач вкотре не погоджуючись із процесуальним рішенням суду, заявляє завідомо безпідставний відвід, оскільки жодне процесуальне рішення суду не є підставою для відводу судді та не свідчить, що суд прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи чи що наявні обставини, які викликають сумнів в об`єктивності чи неупередженості судді.

Доводи відповідача за первісним позовом про те, що дії судді спрямовані на незаконні маніпуляції з матеріалами справи є безпідставними, оскільки запити ДБР та НАБУ, на які вказує відповідач за первісним позовом, були адресовані на ім`я голови суду та надходили до суду не як процесуальні документи у межах даної конкретної справи, а як окремі звернення, що не підлягали автоматичному долученню до матеріалів справи № 459/1610/20.

Щодо запиту, скерованого до ДП «Інформаційні судові системи», про який зазначає відповідач у своїй заяві, то суд повідомляє, що оскільки окремі документи (додатки до позовної заяви), подані через систему «Електронний суд», з технічних причин не відкривалися та були недоступні для перегляду (про що повідомили представники сторін у судовому засіданні), суд звернувся з відповідним запитом та отримав відповідь для забезпечення повного та належного доступу учасників справи до матеріалів провадження.

Також відповідач у заяві зазначає про «розшиття» головуючим суддею даної цивільної справи з метою скерування частини матеріалів до Львівського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду від 23.02.2026. Суд роз`яснює, що відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20.08.2019. Відтак, судова справа не розшивалася, а керуючись п. п. 21,22 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України формувалися матеріали оскарження шляхом зняття копій з необхідних матеріалів справи, які в подальшому були скеровані до Львівського апеляційного суду.

Ще однією підставою для відводу судді відповідач зазначає те, що процесуальна поведінка судді у даній справі містить ознаки кримінально-корупційної змови з адвокатами банку щодо підробки доказів у даній справі, оскільки відносно головуючого судді є зареєстроване кримінальне провадження, у якому на даний час здійснюється досудове розслідування. Наведені підстави вже були заявлені відповідачем у попередньо поданих заявах про відвід. Тому суд повторно наголошує на тому, що сам по собі факт наявності кримінального провадження щодо судді не є підставою для визнання його упередженим. Твердження заявника самі по собі не є доказом вчинення суддею злочину та не підтверджують її упередженості чи необ`єктивності під час розгляду даної справи.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача ОСОБА_1 суперечать завданням цивільного судочинства та спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи, оскільки законних підстав для відводу судді немає.

Верховний Суд у своїй ухвалі від 07.10.2020р. у справі №711/4283/19 зазначив, що зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості за об`єктивним та суб`єктивним критеріями.

Суд звертає увагу заявника на практику Європейського суду з прав людини в контексті неупередженості судді, який визначає два аспекти «неупередженості»: по-перше, суддя повинен бути суб`єктивно вільний від особистих упереджень або пристрасті, по-друге, він повинен бути об`єктивно неупереджений, тобто гарантовано виключати будь-які обґрунтовані сумніви щодо цього.

У контексті об`єктивного критерію окремо ЄСПЛ відзначає поведінку суддів, а саме необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що доводи відповідача про заінтересованість та упередженість суду у розгляді даної справи є безпідставними, підстав для відводу судді немає, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Заява про відвід через систему «Електронний суд» надійшла до суду 16.04., а дата наступного судового засідання 20.04.2026.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлено відвід, який суд вважає необґрунтованим, керуючись п. 3 ст. 40 ЦПК України, вирішення питання про відвід слід передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 260, 261 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву відповідача про відвід судді Мельникович М. В. від 16.04.2026 визнати необгрунтованою.

Передати вирішення питання про відвід судді Мельникович М. В. іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М. В. Мельникович