Рішення № 135794574, 15.04.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1737/25

Провадження №2/338/309/26

15 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (до перейменування ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,

в с т а н о в и в :

29 грудня 2025 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2892470 від 02 лютого 2022 у розмірі 90267, 10 грн., та судових витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2892470 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Позивач зазначає, що відповідач пройшла ідентифікацію та верифікацію через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця із використанням BankID НБУ, після чого акцептувала оферту шляхом введення одноразового ідентифікатора, надісланого на вказаний нею номер телефону.

За умовами договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 20 000,00 грн строком на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,99 % на день, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші умови договору. Кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача, що, за твердженням позивача, підтверджується документами надавача платіжних послуг.

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у визначені договором строки платежі не внесла, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість. При цьому відповідач частково погашала борг, а останній платіж у сумі 40,00 грн, як зазначено в позові, було здійснено 06 квітня 2023 року, що, на думку позивача, свідчить про визнання нею кредитних зобов`язань.

23 травня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке в подальшому перейменовано у ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено договір факторингу №01.02-25/23, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором. Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу, до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача за договором №2892470.

Станом на дату звернення до суду позивач визначив заборгованість у загальному розмірі 90 267,10 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 70 267,10 грн - заборгованість за процентами. У зв`язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 90 267,10 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та постановлено здійснювати розгляд справи без виклику сторін.

Представник позивача у позові зазначив про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення не мав.

Відповідачка про час та місце судового розгляду була повідомлена відповідно до вимог закону за зареєстрованим місцем проживання. Також про судове засідання відповідачка повідомлена шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомила, відзив на позов не подавала.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи, суд відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України розглядає справу за її відсутності та постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2892470 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором, згідно з яким товариство надало відповідачу кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, з фіксованою процентною ставкою, а саме: стандартна процентна ставка - 1,99 % в день, знижена процентна ставка - 0,30 % в день. Такі умови прямо передбачені пунктами 1.3, 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Як убачається з умов договору, його укладення здійснювалося за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, а електронна ідентифікація клієнта проводилась у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону клієнта. При цьому у договорі зазначено, що перед укладенням договору товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта, зокрема із використанням системи BankID НБУ та інших передбачених законом способів верифікації.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачем при оформленні кредиту, що підтверджується поданими позивачем письмовими доказами, у тому числі документом від надавача платіжних послуг.

Згідно з наданим первісним кредитором розрахунком заборгованості за договором №2892470 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 90 267,10 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 70 267,10 грн - заборгованість за процентами. При цьому відповідач здійснювала часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, останній із яких, як зазначено у позові, здійснений 06.04.2023 року в сумі 40,00 грн.

23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», укладено договір факторингу №01.02-25/23, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі й до відповідача за договором №2892470.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-25/23 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2892470 у сумі 90 267,10 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 70 267,10 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, а якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, а відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, враховуючи, що кредитний договір №2892470 від 02.02.2022 року укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, суд дійшов висновку, що такий договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків. Факт укладення договору, погодження його істотних умов та прийняття відповідачем на себе обов`язку повернути кредит і сплатити проценти підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, що встановлені договором; договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надано інший документ, який посвідчує передання позичальникові визначеної грошової суми. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що первісний кредитор виконав свій обов`язок та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн, тоді як відповідач зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення кредиту й сплати процентів не виконала. Сам по собі той факт, що в позовній заяві позивач зазначив про строк кредиту 30 днів, не спростовує змісту самого договору, з якого вбачається, що строк кредиту становив 360 днів, а 30 днів визначено лише як періодичність сплати процентів. Тому суд виходить саме з умов письмового доказу - договору №2892470 від 02.02.2022 року.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. З

Згідно з частиною другою статті 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

За змістом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, а також має право вимагати доказів такого відступлення.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-25/23, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором №2892470 у розмірі 90 267,10 грн. Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» є належним позивачем у цій справі та має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач отримала кредитні кошти, однак обов`язок з їх повернення та сплати процентів належним чином не виконала, а позивач набув право вимоги на законних підставах, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 267,10 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Доказів на спростування розрахунку заборгованості, доказів належного виконання зобов`язань або заперечень щодо правонаступництва позивача суду не подано.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2892470 від 02 лютого 2022 року у розмірі 90 267 (дев`яносто тисяч двісті шістдесят сім) гривень 10 копійок, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 70 267,10 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: