Постанова № 1357885, 24.01.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.01.2008 р.                                                                                 № 28/424-05-5-28/8140-8/121

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина»ЛТД

До відповідача: Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

Від позивача: Довгань О.О. за дов. від 01.08.2007р., Татарінова І.М. за дов. від 14.08.2007р.

Від відповідача: Шкодич Ю.В. за дов. № 519/9/10-209 від 10.10.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Пред’явлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 952302/0 від 20.08.2004 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2005 року позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2005 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2007 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Українська сировина»ЛТД з питання достовірності заявленого до відшкодування ПДВ з бюджету за жовтень, листопад, 2003 р. з порушенням ст. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.1998 р., підпункту 1.3 пункту 1 розділу 1, розділу 3 Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами»від 16.09.2002 р. № 429, а саме: перевірка проводилася з 16.08.2004 р. по 20.08.2004 р. без повідомлення про це позивача, без використання первинних документів, тільки на підставі даних, що містилися в комп’ютерних автоматизованих інформаційних системах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, також позивач вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте до підписання акта документальної перевірки.

Позивач зазначає, що ним не були порушені норми Наказу ДПА України № 166 «Про порядок заповнення декларацій по ПДВ»від 30.05.1997 р. та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту у жовтні 2003 р. суму ПДВ у розмірі 5346361,83 грн. за податковими накладними, отриманими від ВАТ «Зелений Гай», № 934 від 09.10.2003 р. та № 949 від 16.10.2003 р.

Крім того, позивач вказує на те, що до Акту перевірки включено висновки, які документально не підтверджені

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач авансові платежі здійснювались позивачем без фактичного придбання товару, валові витрати не збільшувались на суму таких авансових платежів, такий товар не використовувався в такому звітному періоді у власній господарській діяльності і не відомо, чи буде отриманий та використаний взагалі, беручи до уваги, що з моменту здійснення платежів у жовтні 2003 р. до моменту перевірки минуло понад 10 місяців.

Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1.8 ст. 1, підпунктів 7.2.3, 7.4.1, 7.5.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1 та 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту в жовтні 2003 р. 5346361,83 грн.

          Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 952302/0 від 20.08.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва в період з 16.08.2004 р. по 20.08.2004 р. було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина»ЛТД з питання достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за жовтень, листопад 2003 р.

          За результатами перевірки було складено акт № 49/23-20/19122065 від 20.08.2004 р.

          На підставі вказаного акту податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 952302/0 від 20.08.2004 р., яким було визначено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 5346361,00грн.

Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а з висновками акту не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 5346361,00грн.

Між позивачем та ВАТ «Зелений Гай»було укладено договір купівлі-продажу від 17.01.2000 р. № 612/99, відповідно до якого ВАТ «Зелений Гай»зобов’язувався продати винно-коньячну (коньяки ординарні) продукцію, позивач зобов’язувався прийняти та оплатити її.

На виконання умов договору позивачем 09.10.2003 р. та 16.10.2003 р. було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 32078171 грн., в тому числі ПДВ –5346361,83 грн. ВАТ «Зелений Гай»було складено та надано позивачу податкові накладні від 09.10.2003 р. № 934 на суму 25728171 грн., в тому числі ПДВ –4288028,50 грн. та від 16.10.2003 р. № 949 на суму 6350000 грн., в тому числі ПДВ –1058333 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями підпункту 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до акту перевірки податковим органом не ставились під сумнів чинність вказаних податкових накладних.

Таким чином, позивачем правомірно були віднесені до складу податкового кредиту в жовтні 2003 р. суми ПДВ за податковими накладними від 09.10.2003 р. № 934 на суму 25728171 грн., в тому числі ПДВ –4288028,50 грн. та від 16.10.2003 р. № 949 на суму 6350000 грн., в тому числі ПДВ –1058333 грн., отриманими від ВАТ «Зелений Гай».

Відповідач у своїх поясненнях посилається на підпункт 11.2.3 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться витрати тільки тих контрагентів, що мають статус платника податку на прибуток на загальних умовах та вказує на те, що ВАТ «Зелений Гай»на момент перевірки, не мав статусу платника податку на прибуток на загальних умовах, авансові платежі, що перераховані ТОВ «Українська сировина»ЛТД в адресу ВАТ «Зелений Гай», не відносяться до валових витрат в податковому періоді, що перевірявся.

Вищевказане твердження відповідача не приймається судом до уваги, оскільки положення підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»регулює питання визначення дати збільшення валових витрат платника податку, а не дати виникнення права на податковий кредит.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на адресу Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції 19.12.2007 р. було направлено запит за № 03-15.1/35 з проханням надати суду довідку про взяття на облік платника податку ВАТ «Зелений Гай»станом на 2003 р. та довідку станом на 2003 р., яка містить інформацію щодо того, було чи не було ВАТ «Зелений Гай»платником податку на прибуток на загальних умовах.

На вищезазначений запит суду, надійшла відповідь з витребуваними документами, які підтверджують, що ВАТ «Зелений Гай»станом на 2003 р. було платником податку на прибуток на загальних умовах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 952302/0 від 20.08.2003 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з відповідного місцевого державного бюджету України, тобто судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина»ЛТД задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 952302/0 від 20.08.2003р.

3. Судові витрати в сумі 203 грн. 00 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина»ЛТД за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 01.02.2008 р.